З покупцями та постачальниками 1 страница

Сахно К.І., керівник доц. Распопова Ю.О.

Національна металургійна академія України

 

Діюча система розрахунків сучасного підприємства з покупцями та постачальниками не в повній мірі відповідає вимогам прискореного грошового обігу, що, в свою чергу, веде до неритмічності в постачанні матеріальних ресурсів. Облік розрахунків є найважливішою ділянкою бухгалтерської роботи, оскільки на цьому етапі формується основна частина доходів та грошових надходжень підприємств. З метою покращення розрахункової системи шляхом скорочення дебіторської і кредиторської заборгованостей доцільно провести деякі зміни у внутрішньогосподарському контролі підприємства, а саме, обліковцям необхідно щомісяця:

- стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованостей, оскільки значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства і робить необхідним залучення додаткових коштів; перевищення ж кредиторської заборгованості може призвести до неплатоспроможності підприємства;

- аналізувати склад і структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей за конкретними покупцями й постачальниками, термінами утворення, що дозволить своєчасно виявляти прострочену заборгованість і вживати заходи щодо її стягнення або погашення;

- контролювати оборотність дебіторської та кредиторської заборгованостей, а також стан розрахунків щодо простроченої заборгованості, так як в умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство реально отримує лише частину вартості поставленої продукції.

Таким чином, реалізація запропонованих заходів сприятиме підвищенню рівня розрахункової системи шляхом зниження дебіторської та кредиторської заборгованостей і, як слідство, зміцненню фінансового стану підприємства.

 

УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ

Середіна О.В., керівник ст. викл. Ізвєкова І. М.

Національна металургійна академія України

 

Заборгованості за розрахунками з постачальниками та підрядниками підприємство може сплачувати повністю або частково. При частковій оплаті постачальникам та підрядникам за надані товари (роботи, послуги) досить часто інформація по неповністю сплаченим рахунками губиться, що унеможливлює подальше погашення та контроль за цією заборгованістю.

Для вдосконалення ведення обліку та контролю розрахунків з постачальниками та підрядниками пропонується використовувати «Реєстр документів до сплати», в якому містяться наступні реквізити:

- назва постачальника;

- назва товарно-матеріальних цінностей;

- номер та дата рахунку до сплати;

- сума за рахунком з ПДВ;

- назва, номер та дата документу, який підтверджує здійснення оплати;

- сума оплати з ПДВ;

- заборгованість за рахунком постачальника на кінець дня та кінець місяця.

Формувати даний документ необхідно на кожен день. Даний документ є динамічним, оскільки постійно оновлюється. «Реєстр документів до сплати» формується по мірі надходження документів, наданих постачальником до сплати, та постійно поповнюється інформацією щодо сплат за даними рахунками. Зведений «Реєстр документів до сплати» дуже ефективний, бо показує реєстр рахунків за кожним постачальником і підрядником та має інформацію про те, за що платить підприємство, які строки оплати та найголовніше – показує залишок за кожним рахунком на кінець дня та має накопичувальну інформацію на кінець місяця. Тому цей документ є дуже корисним для підприємства, оскільки дає змогу контролювати кредиторську заборгованість за конкретним рахунком від постачальника та підрядника.

 

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО НАВАНТАЖЕННЯ ВИКЛАДАЧІВ ВНЗ

Сиваченко Д.В., керівник проф. Король Г.О.

Національна металургійна академія України

 

Міністерство науки та освіти, молоді та спорту України (МОНмолодьспорт України) надає певні нормативи співвідношення кількості викладачів ВНЗ та кількості студентів. На практиці, у кожному ВНЗ встановлюються власні нормативи навантаження викладачів по кожному його виду. Сумарне навчальне навантаження викладачів кафедри ділиться на норматив навантаження (900год.), - так встановлюється кількість штатних викладачів кожної кафедри. При цьому існують розбіжності у розрахунках за цими двома методиками.

Для усунення цих розбіжностей запропоновано переглянути існуючі нормативи навчального навантаження викладачів таким чином, щоб вони відповідали наявному річному навантаженню викладачів певної кафедри ВНЗ. Необхідно виділити в навчальному навантаженні постійну і змінну частини. Прийняти один з нормативів змінного навантаження за базовий норматив та усі інші виразити через нього, після чого вирішити рівняння, ліва частина якого - кількість викладачів за нормативами МОНмолодьспорт в сумі з постійною частиною навчального навантаження викладачів, розділеною на норматив 900год., а права частина - кількість викладачів, розрахована як обсяг змінного навчального навантаження (в якому знаходиться базовий норматив - прийнята змінна), розділений на норматив 900год.

Використання запропонованої методики розрахунку штатної кількості викладачів потребує відповідного інформаційного забезпечення, яке передбачає наявність документів, взаємопов’язаних між собою, а саме: навчальні плани, переліки дисциплін, дані стосовно кількості студентів, що навчаються по кожній кафедрі тощо.

Застосування даної методики допоможе уникнути розбіжностей у розрахунку штатної кількості викладачів кожної кафедри за нормативами МОНмолодьспорт України та за нормативами, виявленими для кожної кафедри, відповідно рівню її навантаження.

 

УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ

В УМОВАХ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Слісаренко І.Г., керівник доц. Зелікман В.Д.

Національна металургійна академія України

 

Однією з важливих складових діяльності бухгалтерії промислового підприємства є облік його розрахунків з постачальниками. При цьому нормальним станом будь-якого діючого підприємства є наявність зобов’язань, інформація про структуру та обсяги яких необхідна як для зовнішніх користувачів фінансової звітності, так і для керівництва самого підприємства. Це призводить до потреби забезпечення постійного контролю поточного стану розрахунків з постачальниками, відстеження та аналізу тенденції їх змін та, відповідно, до необхідності удосконалення обліку розрахунків з постачальниками в умовах промислового підприємства.

В Україні бухгалтерський облік розрахунків з постачальниками і підрядниками ведеться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", на якому відображаються безготівкові розрахунки між підприємствами й організаціями за продукцію, товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги – за дебетом цього рахунку відображаються суми оплачених рахунків, за кредитом враховується сума матеріальних цінностей, що надійшли, виконаних робіт і послуг [1].

З метою забезпечення визначення змін величини та прогнозування стану боргових зобов’язань постачальників та підрядників, перевірка стану розрахунків з ними має здійснюватися по наступних основних напрямках:

- перевірка наявності і правильності оформлення документів, що визначають права та обов’язки сторін з постачання матеріальних цінностей, робіт, послуг;

- перевірка правильності і вчасності оплати за отримані матеріали, роботи, послуги;

- перевірка повноти і правильності оприбуткування отриманих цінностей;

- перевірка своєчасності і правильності проведення інвентаризації фінансових зобов’язань підприємства з метою виявлення їх реальності.

Тому на підставі аналізу особливостей ведення бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками в Україні пропонується запровадити додаткову форму бухгалтерської звітності, яка була б єдиною для кожної галузі та відображала б розгорнуту інформацію про стан розрахунків підприємства з постачальниками. Створення такої форми, яка може бути включена до складу фінансової звітності підприємства, дозволить контролювати динаміку, склад, причини та строки утворення заборгованості, що сприятиме удосконаленню організації розрахунків з постачальниками в умовах промислового підприємства.

Література:

1. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань підприємств і організацій із змінами // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0893-99

УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

НА ПРИКЛАДІ ЗАТ «ЕНЕГРОРЕСУРСИ»

Солнцева А.М., керівник ст. викл. Акімова Т.В.

Національна металургійна академія України

 

Проблема організації оплати праці на підприємстві є однією з найбільш гострих. Актуальність проблеми зростає на фоні соціально-економічної кризи в країні. В умовах спаду продажів (укладання договорів страхування), скорочення чисельності працівників відбуваються зміни в організації праці та її оплаті. Це потребує всебічного моніторингу, аналізу і контролю за цим процесом в Україні.

Важливим питанням удосконалення обліку заробітної плати на даному підприємстві є реформування саме аналітичного обліку. Аналітичний облік повинен формувати детальну інформацію про всі показники стосовно питань оплати праці. В зв’язку з цим існуючу модель аналітичного обліку оплати праці на ЗАТ "ЕНЕРГОРЕСУРСИ" слід упорядкувати й удосконалити. З цією метою пропонується ввести певні субрахунки другого порядку до субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою": 6611 "Розрахунки з персоналом за звітний період"; 6611.1 "Виплати за окладами і тарифами"; 6611.2 "Виплати за невідпрацьований час", 6611.3 "Заохочувальні виплати", 6611.4 "Виплати комісійних винагород", 6611.5 "Виплати нарахованих відпускних", 6611.6 "Інші виплати персоналу", 6612 "Виплати при звільненні"; 6613 "Виплати після закінчення трудової діяльності"

Ще одним, не менш важливим питанням щодо оплати праці є стимулювання працівників. Однією з форм винагороди за працю, що останнім часом все активніше використовується в регулюванні трудових відносин на національному ринку праці, є соціальний пакет, під яким у широкому значенні слід розуміти надання підприємством ЗАТ «ЕНЕРГОРЕСУРСИ» благ у вигляді пільг, компенсацій, привілеїв і соціальних гарантій, які перевищують розмір його основної заробітної плати. В узагальненому вигляді зміст конкурентного пакета можна подати як сукупність чотирьох блоків: забезпечення здоров'я; розвиток корпоративної культури, навчання, підвищення кваліфікації за рахунок підприємства; відпочинок та розваги; мотивація праці. Соціальний пакет, включаючи його структуру та величину, є потужним інструментом впливу на рівень психологічного та фізичного залучення працівника, індивідуальну й організаційну дієвість, а відтак, тривалість і успішність трудових відносин між працівником і роботодавцем. Для обліку виплат працівникам за соціальним пакетом таж доцільно вирисовувати окремий субрахунок.

 

УДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Філоненко Г.В., керівник ст. викл. Ізвєкова І. М.

Національна металургійна академія України

Розрахунки з конкретним підприємством незалежно від того, виступає воно постачальником, підрядником або іншим кредитором, обліковуються на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”. На підставі інформації, яка групується на цьому рахунку, неможливо визначити розмір заборгованість за кожним договором та з’ясувати, чи ця заборгованість відноситься до поточної, тобто термін сплати якої ще не настав, чи до простроченої. Для полегшення ведення аналітичного обліку кредиторської заборгованості, запропоновано ввести до цього рахунку такі субрахунки другого порядку:

– 6311 “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, термін сплати якої ще не настав з вітчизняними постачальниками”;

– 6312 “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, прострочена з вітчизняними постачальниками”;

– 6321 “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, термін сплати якої ще не настав з іноземними постачальниками”;

– 6322 “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, прострочена з іноземними постачальниками”.

Ці субрахунки допоможуть стежити за кредиторською заборгованістю, контролювати терміни її сплати. Аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками доцільно вести в розрізі запропонованих субрахунків, які будуть формуватися за конкретними постачальниками та підрядниками. За допомогою цих аналітичних рахунків полегшиться робота бухгалтерів, не потрібно буде аналізувати кожний договір та вибирати кредиторську заборгованість на 63 рахунку. Інформація щодо заборгованості буде накопичуватись на аналітичних рахунках – конкретно за кожним постачальникам або підрядником, що дає змогу підприємству більш правильно планувати свої розрахунки.

 

УДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Єфимова К.С., керівник ст. викл. Білова О.С.

Національна металургійна академія України

Проблема низької ліквідності дебіторської заборгованості зумовлює на підприємстві постійне вирішення низки питань, а саме:

- облік дебіторської заборгованості на кожну звітну дату по кожному дебітору;

- аналіз стану і причин, через які на підприємстві склалося негативне становище з ліквідністю дебіторської заборгованості; контроль за її поточним станом.

Вирішення цих проблем вимагає кваліфікованого управління дебіторською заборгованістю, що є одним з видів зміцнення фінансового становища підприємства. Повернення заборгованості в стислі терміни – реальна можливість поповнення дефіцитних оборотних коштів.

Інформація про стан дебіторської заборгованості підприємства міститься у регістрах аналітичного обліку розрахунків з дебіторами, але у більшості випадків вона носить узагальнюючий характер.

Пропонується створити «Відомість з обліку поточної дебіторської заборгованості по термінах її погашення», яка буде відображати наступну інформацію: контрагент (дебітор); дата виникнення заборгованості; ліквідна заборгованість, дата її погашення та сума; сумнівна заборгованість, дата її погашення та сума; безнадійна заборгованість, дата її погашення та сума; вжиті заходи зі стягнення заборгованості.

За допомогою запропонованої відомості можливо виділити дебіторів, які своєчасно сплачують свої борги, а також відстежувати постійних неплатників. Маючи такі дані, управлінці підприємства будуть вирішувати - продовжувати юридичні відносини підприємства з таким дебітором чи ні, яку форму розрахунків використовувати, щоб застрахуватися від ризику неплатежу. Також бухгалтер зможе своєчасно надавати інформацію керівникам підприємства про прострочену заборгованість для прийняття управлінських рішень та подання позову до суду по її стягненню. У такому випадку існує менша ймовірність виникнення заборгованості по якій пройшов термін позивної давності.

 

УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ЗАПАСІВ

Піддубна А.В., керівник ст. викл. Білова О.С.

Національна металургійна академія України

 

Важливим напрямком удосконалення організації оперативного і складського обліку запасів є раціоналізація форм документів, документообігу і всієї системи оформлення, реєстрації і обробки документів. Різновид форм облікових документів, в тому числі лімітно-забірні картки, вагомо ускладнюють роботу з обліку матеріальних ресурсів на складах підприємств виробничих підрозділів, в групах відділів матеріально-технічного забезпечення.

Облікова інформація в системі матеріально-технічного забезпечення на підприємстві характеризується не тільки значними обсягами, однак і подібністю її утворення за окремі періоди. Наприклад, лімітно-забірні картки, як правило, оформлюються на підприємствах нерегулярно і надходять у відділи матеріально-технічного забезпечення і в бухгалтерію у великій кількості і в основному під кінець місяця. Відповідно правилам систематичного використання ресурсів відпуск матеріалів, які систематично використовуються у виробництві, оформлюється лімітно-забірними картками, а у всіх інших випадках матеріальними вимогами.

Подібні надходження облікових документів на обробку і характерна тенденція збільшення їх кількості у кінці місяця значно ускладнюють роботу заводських складів підприємств і в групах матеріально-технічного забезпечення. Обсяг облікових робіт на кінець місяця зростає, що суттєво впливає на кількість роботи. Для вирішення цієї проблеми необхідно удосконалювати систему обліку, усувати дублювання інформації в різних документах, уніфікувати форми документів, регламентувати обсяг і терміни їх передачі на обробку.

Удосконалення обліку запасів підприємства слід робити за наступними напрямками:

- спрощувати оформлення операцій з надходжень і вибуття товарно-матеріальних цінностей (відпуск матеріалів у виробництво, де це доцільно, можна оформляти на основі встановленого ліміту безпосередньо в картках складського обліку матеріалів, передбачивши в них підпис особи, яка отримує цінності);

- слідкувати за ретельним та своєчасним проведенням інвентаризацій, контрольних і вибіркових перевірок, які мають важливе значення в збереженні матеріалів.

Вирішення цих і інших проблем дозволить налаштувати більш дійсний і менш трудомісткий облік і контроль за наявністю, рухом та використанням матеріальних ресурсів, а також досягнути їх економії.

 

ПІДСЕКЦІЯ ФІНАНСИ І КРЕДИТ

Процесний підхід у фінансовому управлінні підприємством

Мушников О.О., керівник проф. Харитонова Г.Г.

Національна металургійна академія України

В умовах недостатньої конкурентоспроможності українських підприємств на світовому ринку застосування процесного підходу у фінансовому управлінні організацією є актуальним і перспективним напрямком виходу зі сформованої ситуації.

Використання процесного підходу суб'єктами господарювання є однією з найважливіших ознак досконалого управління. Цей підхід, який використовується в якості базового в міжнародних стандартах ISO серії 9000:2000, насправді не новий. Ще наприкінці 60-х років була розроблена методологія структурного аналізу та проектування складних систем SADT.

Процесом називають стійку, цілеспрямовану сукупність взаємозалежних видів діяльності, що за певною технологією перетворює входи у виходи, які представляють цінність для споживача. Коли говорять про процесний підхід, мають на увазі насамперед те, що управління процесом і кожною із вхідних у нього робіт (діяльністю, підпроцесом, процесом другого або наступного рівнів або функцією) відбувається із застосуванням особливих методичних прийомів, досить добре розроблених і що дозволяють виключити багато помилок.

В основі процесного підходу до управління організацією лежить виділення в організації бізнес-процесів і управління цими бізнес-процесами.

Процесне управління - це управління компанією як системою взаємозалежних бізнес-процесів. Незважаючи на різноманіття підходів, вдається виділити, принаймні, два досить чітко виражених розуміння процесного підходу до управління підприємством.

Перше розуміння процесного підходу засновано на комплексному, системному розгляді діяльності організації як сукупності процесів, розробці системи управління процесами з використанням принципів ISO серії 9000:2000.

Друге розуміння процесного підходу базується на виділенні в організації "наскрізних" процесів, їхньому описі й наступній реорганізації.

 

Формування та обґрунтування фінансової стратегії розвитку дочірнього підприємства «Хлібокомбінат №10»

Гаспарян Е.В., керівник проф. Харитонова Г.Г.

Національна металургійна академія України

 

Актуальність теми обумовлена ​​тим, що ефективність діяльності економічних суб'єктів в значній мірі визначається їх фінансової стратегією. Питання формування фінансової стратегії актуальні як для великих, так і для малих організацій, як для державних підприємств, громадських організацій, так і для комерційних структур.

Фінансова стратегія - це генеральний план дій підприємства, що охоплює формування фінансів та їх планування для забезпечення фінансової стабільності підприємства і включає в себе наступне:

· планування, облік, аналіз і контроль фінансового стану;

· оптимізацію основних та обігових коштів, розподіл прибутку.

· результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

· прогноз звіту про фінансові результати (про прибутки та збитки);

· прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

· прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Розробка фінансової стратегії - це частина загальної стратегії економічного розвитку, в силу чого вона повинна узгоджуватися з її цілями і напрямками. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства, оскільки зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку є причиною коригування не тільки фінансової, але і загальної стратегії розвитку підприємства.

Розрізняють генеральну фінансову стратегію, оперативну фінансову стратегію і стратегію виконання окремих стратегічних завдань, іншими словами - досягнення приватних стратегічних цілей.

 

ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Корченков Д.Ю., керівник доц. Сокиринська І.Г.

Національна металургійна академія України

 

Актуальність фінансового контролю державних підприємств є надзвичайно високою як в теоретичному, так і в практичному аспектах, оскільки держава, як власник, має здійснювати постійний моніторинг за ефективністю діяльності власних підприємницьких структур та постійним зростанням їх фінансових результатів. Фінансовий контроль – це, з одного боку, контроль за формуванням, використанням і відтворенням ресурсів, зосереджених у державній власності, а з іншого – фінансовий контроль є центральною функцією фінансового управління.

Серед усіх проблем, пов'язаних із здійсненням державного фінансового контролю, центральне місце займає проблема в забезпеченні прозорого і ефективного управління державними фінансовими ресурсами.

Здійснення державного фінансового контролю має охоплювати, щонайменше два основних аспекти: ефективність використання бюджетних коштів і ефективність самого державного фінансового контролю. Обидві ці складові у сукупності лежать в основі ефективності використання державних фінансів. Ефективність функціонування державного фінансового контролю дає можливість зосередити зусилля на головному напрямі – оцінці бюджетної політики в державі.

У сучасній практиці державного фінансового контролю чималі труднощі викликає перевірка саме ефективності управління державним підприємством, та удосконалення цієї ефективності, оскільки це найширший і, можна сказати, найбільш складний предмет аналізу. Він стосується економіко-психологічних аспектів діяльності будь-якого об'єкту перевірки.

Ефективна організація державного фінансового контролю в будь-якій країні – проблема багатопланова, а в її практичну реалізацію залучено немало відомств. В кожного з них свої повноваження і своя відповідальність. Але разом вони повинні складати цілісну систему державного фінансового контролю. Розвиток системи державного фінансового контролю, на наш погляд, є одним з найбільш важливих умов впорядкованого функціонування державного апарату в цілому, ефективного використання бюджетних коштів і державної власності, істотного поліпшення якості роботи у всіх галузях суспільного життя.

Узагальнюючи вищевикладене, а також на підставі аналізу практики здійснення державного фінансового контролю, можна зробити наступні висновки:

- підвищення ефективності бюджетної політики держави та удосконалення її інструментарію викликають необхідність створити принципово нову систему державного фінансового контролю – одного з найважливіших інструментів побудови ефективної держави;

- вирішення проблем організації єдиної системи державного фінансового контролю неможливе без залучення органів законодавчої влади, фахівців з органів центральної виконавчої влади та їх мотивованого бажання в реорганізації існуючої системи.

 

 

Обгрунтування фінансової ефективності організації мережі торгівельних магазинів для малого підприємства

Пушко О.В., керівник проф. Харитонова Г.Г.

Національна металургійна академія України

 

Торгівельна мережа - сукупність торгівельних підприємств, які розташовані в межах конкретної території або знаходяться під загальним управлінням. Торгівельна мережа забезпечує можливість швидко, зручно з мінімальною витратою сил і часу набувати потрібних товарів і послуг в умовах вільного вибору з широким та глибоким асортиментом, недалеко від місця роботи і житла, в зручній кількості.

Роздрібна торгівельна мережа - сукупність роздрібних торгівельних підприємств і інших торгівельних одиниць, розміщених на певній території. Роздрібна торгівельна мережа виконує наступні функції: закупівля, транспортування, зберігання, підсортування, приведення до товарного вигляду, продаж товарів, прийняття рисків, фінансова діяльність, інформування ринку, здобуття інформації про ринок. Підприємство роздрібної торгівлі здійснює купівлю-продаж товарів з наданням необхідних послуг покупцям.

Підприємства роздрібної торгівельної мережі - магазини, у тому числі дрібнороздрібної - павільйони, кіоски і намети -- можуть об'єднуватися:

а) у торгівельне - добровільне договірне - об'єднання із збереженням господарської самостійності і прав юридичної особи кожного підприємства для координації підприємницької діяльності, надання і захист загальних майнових інтересів;

б) торгівельний комплекс - реалізовуючий універсальний асортимент товарів і надаючий широкий набір послуг, а також який централізує функції господарського обслуговування торгівельної діяльності;

в) торгівельний центр - реалізовуючий універсальний асортимент товарів і послуг, розташований на певній території, спланований, побудований і керований як єдине ціле і який надає у межах своєї території стоянку для автомашин;

г) торговий дім - багатопрофільне торгівельне підприємство, інтегроване у виробничу, фінансову і зовнішньоекономічну сфери.

Доцільність впровадження системи „Тотальне управління грошима” в фінансове управління підприємством

Курпіль А.М., керівник проф. Савчук В.П.

Національна металургійна академія України

 

Тотальне управління грошима (анг.- Total Cash Management, TCM) -ціллю впровадження даної системи являється генерація грошових потоків у компанії, а також позитивне їх використання з ціллю генерації їх у наступні грошові потоки.

Суть TCM полягає у практичній реалізації таких двох принципових положень:

- всі аспекти діяльності підприємства повинні залучати наявні в розпорядженні грошові ресурси;

- кожен працівник підприємства може впливати на стан грошових ресурсів, застосовуючи деякі прості правила щодня.

У сучасній ситуації Total Cash Management являється дуже корисною управлінською концепцією і у виграші опиняться ті компанії, які зможуть максимально використовувати її переваги. Головна перевага полягає у тому, що ТСМ дає можливість за допомогою узгоджених та послідовних процедур “тримати у руках” основний показник бізнесу – чистий грошовий потік, а також направляти усі дії на забезпечення його позитивного значення.

 

РОЗРОБКА Й ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ САНАЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПАТ «ДТЗ»

Гладка Я.В., керівник ас. Приходченко О.Ю.

Національна металургійна академія України

 

В умовах нестабільності економіки, зумовлених світовою фінансовою кризою, нестабільності ринку в Україні, різких коливань валютних курсів, високих темпів інфляції для багатьох підприємств особливо актуальною є задача ефективного оздоровлення за рахунок мобілізації фінансових ресурсів та грамотного управління діяльністю підприємств.

Санація підприємства є складовою антикризового управління, яка передбачає застосування системи фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових, соціальних та екологічних важелів, спрямованих на досягнення узгодженості пріоритетних інтересів підприємства з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища та внутрішньої гармонізації його діяльності, з метою відновлення платоспроможності та створення передумов для сталого розвитку підприємства у майбутньому. Метою санації ПАТ «ДТЗ» є попередження загрози банкрутства, забезпечення найбільш ефективного використання потенціалу з метою адаптації підприємств до нових умов господарювання та створення передумов для відновлення конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі.