Шепелєв Д.І., керівник ст. викл. Момот Ю. Г.
Національна металургійна академія України
У сучасних умовах розвитку ринкової економіки виникає потреба досягнення підприємством стабільності на ринку та закріплення його позицій серед конкурентів. Вирішення цієї проблеми пов'язане із формуванням власної ринкової стратегії, проведенням постійних маркетингових досліджень, моніторингу мікро- і макросередовища фірми та виробленням певної моделі поведінки, що дасть змогу розвиватись та освоювати нові ринкові сегменти. Для підприємства дуже важливим є раціональне підприємництво, що означає вдало організовану в часі і просторі комерційну діяльність, яка забезпечується відповідним механізмом та технологією його розвитку. Саме підприємство можна розглядати як логістичну систему, однією з найважливіших підсистем якої є система постачання, оскільки в широкому розумінні вона охоплює процеси від забезпечення планування, регулювання, управління до контролю.
Проблема полягає в тому, що в практичній діяльності українських підприємств логістичним підходам надається неналежне значення, тому особливої актуальності набуває проблема пошуку шляхів розвитку логістики, а саме системи постачання на підприємстві.
Однією з найважливіших функцій логістики є ефективна організація матеріально-технічного забезпечення тому, що нестача товарно-матеріальних ресурсів веде до зупинки виробництва, зростання непродуктивних витрат, а відповідно – і підвищення собівартості продукції. Матеріально-технічне забезпечення охоплює усі процеси управління господарством та матеріальними потоками на виробництві.
«ПОШУК НОВИХ СПОЖИВАЧІВ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ»
Ігнашева Н.І., керівник ст. викл. Момот Ю. Г.
Національна металургійна академія України
На сьогоднішній день головною проблемою стратегічного планування на підприємствах є відсутність вірно розроблених цілей діяльності підприємства по основним напрямкам та стратегії їх досягнення. В сучасних умовах діяльність по розробці комплексної економічної стратегії підприємства повинна бути пріоритетною. Таким чином, якщо зовнішньоекономічна стратегія – це набір правил та прийомів, за допомогою яких досягаються поставлені цілі розвитку підприємства, то розробка комплексної стратегії виходу на зовнішній ринок включає в себе як поставлені цілі діяльності по основним напрямкам, так і шляхи їх досягнення.
Зовнішнє середовище зазнає еволюції, за якої посилюється нестабільність економічного розвитку: оновлення продукції, зміни попиту, ділової активності, посилення чи послаблення позицій конкурентів тощо. Тому на кожному етапі стратегії підприємства повинна мати місце відповідна політика (певні методи, способи та засоби реалізації), адекватна рівню зовнішньої нестабільності.
Успіх діяльності фірми, яка працює на споживчому ринку, залежить від того, наскільки вдало та надійно вона знайде своє коло покупців, свій сегмент ринку. Але на шляху до виходу на зовнішній ринок перед підприємством постає ряд таких задач, як аналіз зовнішнього середовища, рішення про доцільність виходу на зовнішній ринок і про те, на який саме ринок виходити, та якими методами при цьому користуватися. Вихід підприємства на зовнішні ринки зазвичай є тривалим еволюційним процесом. Досвід показує, що систематичне, поступове набуття досвіду в зовнішньоекономічній діяльності — найкращий, а в багатьох випадках і єдиний шлях до стабільного успіху.
УПРАВЛІНСЬКИЙ БАЛАНС ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
Горохов А.С., керівник ас. Фонарьова Т.А.
Національна металургійна академія України
Одне з ключових місць в механізмі управлінського обліку займає оцінка праці індивідів і колективів, що складає ядро мотивації трудової діяльності працівників та забезпечує зацікавлена досягнення цілей, які стоять перед індивідами і колективами підрозділів. Без такої мотивації багато цілей, навіть якщо вони детально інтерпретовані у завданні, залишаються декларованими, тобто нездійсненими на ділі через відсутність інтересу їх досягати.
В існуючих системах управлінського обліку персоналу підприємств критеріями кількісної оцінки результатів його діяльності є, як правило, витратні показники, що апріорі сприяє формуванню генеральної лінії підвищення ефективності за рахунок їх скорочення. Тому, вирішення завдання розробки методів оцінки результативності, відмінних від сугубо витратних, є актуальним.
Для проведення аналізу та кількісної оцінки вартісних показників людського капіталу підприємства пропонуються розробка та впровадження в практику управлінського обліку - управлінського балансу людського капіталу підприємства.
Процедури та документи обліку людського капіталу мають відбивати комплекс вартісних показників індивідуального людського капіталу (ІЛК), який включає: накопичену вартість індивідуального людського капіталу; ціну, що сплачує підприємство за використання індивідуального людського капіталу, яка дорівнює виплаченій заробітній платі (вона ж є сумою амортизаційних відрахувань на відновлення ІЛК і у накопичувальному вигляді визначає суму нарахованого зносу); короткострокову заборгованість по ІЛК (яка складається з суми нарахованої, але ще не виплаченої заробітної плати); суму інвестицій у індивідуальний людський капітал конкретного працівника підприємства); первісну й залишкову вартість ІЛК, а також суму нарахованого зносу; величину доходу та прибутку підприємства, що припадають на одного працівника і є базою для визначення вартісних показників оцінки ефективності використання індивідуального людського капіталу конкретного працівника.
Для організації даних по вартісним показникам індивідуального людського капіталу підприємству потрібно розробити власні форми облікових карток інформація з яких, в свою чергу, має бути базою для формування управлінського балансу людського капіталу в системі управлінського обліку підприємства в цілому. Форма облікового документу індивідуального людського капіталу залежить від специфіки (галузь діяльності, форма власності, організаційна структура) та системи управлінського обліку підприємства.
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
Удовенко Т.П., керівник ас. Фонарьова Т.А.
Національна металургійна академія України
Умови динамічного розвитку страхового бізнесу в Україні і конкуренція, що посилюється з кожним роком серед страхових компаній, на перший план висувають завдання формування нових підходів в управлінні персоналом страхових компаній. Звичайно, такого роду перетворення не можливі без висококваліфікованого персоналу, здатного на високому рівні добиватися поставлених перед компанією завдань. Провідну роль в збільшенні показників ефективності і якості праці грає система мотивації і стимулювання праці робітників компанії.
Саме тому дослідження нових підходів до вирішення проблеми мотивації і стимулювання праці, як найважливішого чинника ефективного економічного управління, є одним з обов'язкових умов проведення управлінських перетворень, як в окремих підрозділах компанії, так і по всій компанії, в цілому. І це зумовлює істотну необхідність і актуальність теми доповіді. Об’єктом дослідження є ЗАТ «Страхова компанія «Альянс»». Для досягнення мети дослідження запропоновано систему мотивації, засновану на впровадженні як адміністративно-организаційних, економічних так і соціально-психологічних методів стимулювання персоналу. Отже, враховуючи все вище сказане, для виконання плану продажів до 2013 року перед кожним працівником поставлена мета – кожного місяця реєструвати одного нового агента. Окрім цього кожен фахівець зі страхування повинен розвивати свою агентську мережу. Метоюстворення агентської мережі є максимально швидке та якісне задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у страховому захисті. Для мотивації була розроблена система преміювання, тобто розраховані преміальні відсотки від продажу страхових продуктів.
Але не потрібно забувати і про те, що необхідно підкріпляти економічні методи мотивації використанням соціально-психологічних чинників в стимулюванні персоналу та формування сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі. В данному напрямку пропонуються наступні заходи: запропонування путівок на відпочинок; організація корпоративних свят; впровадження корпоративної символіки. Метою впровадження цих заходів є підвищення корпоративного духу працівників та зниження плинності персоналу.
МЕТОДИЧНІ ПРИНЦИПИ ОЦІНКИ ВАРТІСНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
Покуліта К.В., керівник ас. Фонарьова Т.А.
Національна металургійна академія України
Важливість людського фактору в розвитку економіки доведена у науковій літературі та практиці. У численних розробках вітчизняних і іноземних науковців приділена велика увага поняттям, які відображають сутність людського фактору як рушійної сили процесів, що відбуваються: робочій силі; трудовим ресурсам; людським ресурсам; людському капіталу; трудовому потенціалу; кадровому потенціалу.
Однак до теперішнього часу не вдавалося пов’язати ці поняття з ринковим потенціалом підприємств з позицій не тільки підвищення, а й головне, його реалізації. З'явилася нагальна необхідність вирішення проблеми удосконалення діяльності підприємств за рахунок включення у цей процес людського капіталу підприємств та створення для цього певного методичного інструментарію.
Людський капітал, як і будь-який інший капітал (фізичний, природний, фінансовий) має вартість, підлягає відтворенню, відновленню, модернізації й розвитку. Основні показники його виміру є вартість і продуктивність (ефективність) як інтенсивного фактору розвитку. Отже методика оцінки вартісних показників людського капіталу повинна включати: вартість індивідуального людського капіталу; середню ціну використання (надання кредиту) на підприємстві індивідуального людського капіталу; індекс ефективності індивідуального людського капіталу.
Такий комплекс показників, на відміну від існуючих, дозволяє керівництву підприємства мати об’єктивну (супротив, наприклад, такого суб’єктивного методичного інструменту як професіограма і т.п.) базу оцінювання ефективності праці окремого робітника підприємства. Окрім того, він дозволяє встановити зв'язок між вартістю індивідуального людського капіталу, людського капіталу підприємства та ринковою вартістю самого підприємства, яка й складає основу його ринкового потенціалу.
АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ОБЛІКУ Й ОЦІНКИ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ
Радіонова Г.Ю., керівник ас. Фонарьова Т.А.
Національна металургійна академія України
У світовій практиці існують два принципові підходи до обліку й оцінки людського капіталу:
1. Модель активів (витратна). Припускає облік витрат на людський капітал за аналогією з основним капіталом.
2. Модель корисності. Відповідно до цієї моделі визначаються витрати на підтримку й підвищення кваліфікації, які розглядаються як інвестиції, тобто як вид активів, що направляється на господарську діяльність із метою одержання доходу.
На погляд деяких дослідників головним недоліком витратної моделі є те, що її аналіз не враховує особливостей людського капіталу як фактору виробництва з унікальними властивостями. Урахування та нівелювання негативних наслідків цієї особливості можливі в межах використання другої моделі обліку й оцінки людського капіталу - моделі корисності. З її допомогою оцінюються економічні наслідки програм розвитку персоналу.
Таким чином, на погляд автора, підходи, які склалися на сьогодення, мають достатньо серйозні недоліки. По-перше, у наведених вище моделях оцінки та обліку людського капіталу, мова йде фактично не про урахування і оцінку «вартості» самого капіталу, а лише «ціни» його використання. По-друге: моделі не дають чіткої відповіді на питання: хто саме є власником цього самого «людського капіталу». Тобто, в такому підході вже заздалегідь закладено «механізм дискримінації». По-третє, інвестиції в людський капітал у розглянутих моделях, апріорі спрямовані на урахування тільки позитивного ефекту. Негативізм інвестицій може проявлятися лише у вигляді якихось втрат підприємства. Виходить, якщо підприємство виділило кошти на лікування працівника – то це інвестиція в людський капітал, а зворотній вплив, наприклад важких виробничих умов на здоров’я працівника не враховується ніяким чином.
Таким чином, на відміну від існуючих моделей оцінки й аналізу людського капіталу, необхідно розробити такий комплекс показників, який має суттєві переваги, а саме: по-перше, враховує вартісні особливості прояву людського капіталу як на рівні підприємства в цілому, так і окремого його працівника; по друге, дозволяє змістити точку уваги менеджерів в управлінні людським капіталом з суми витрат на його реалізацію (що призводило до прийняття найпростіших рішень – їх скорочення), на суму втрачених та/або недоотриманих вигод підприємства або окремого працівника.
ОРГАНІЗАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Ляшенко Е.В., керівник Сивопляс Ю.В.
Національна металургійна академія україни
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств (ЗЕД) - це сфера господарської діяльності, пов'язана з міжнародною виробничою й науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ринок.
ЗЕД підприємства здійснюється за такими основними напрямками:
-вихід на зовнішній ринок;
-експортно-імпортні поставки товарів, послуг і капіталу;
-валютно-фінансові і кредитні операції;
-створення й участь у діяльності спільних підприємств;
-міжнародний маркетинг;
-моніторинг національної економічної політики й економіки світогосподарських зв'язків.
Організація ЗЕД - дуже складна система, яка вимагає уважного опрацювання таких питань як коньюктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведених переговорів та підписання угод. Тому, для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства, необхідна певна структура управління, яка поділяється на:
- організаційно-виробничу структуру;
- структуру управління;
- організаційну структуру підприємства.
На будь-якому підприємстві є системи, які управляють (органи служби, апарат управління) і якими управляють (виробничі підрозділи: цехи, участки, відділи).
На формування організаційної структури управління ЗЕД значний вплив здійснюють такі фактори: розмір фірми, значення і характер зарубіжної діяльності, ступінь диверсифікації і складність продукції, що випускається, характер експортної і виробленої на іноземних підприємствах продукції, специфіка ринків приймаючих країн і рівень конкуренції.
Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета - максималізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутріфірмового управління, повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними.
ПОСЕРЕДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У ЗЕД
Наймушина М., керівник ас. Сивопляс Ю.В.
Національна металургійна академія України
Посередницька діяльність у ЗЕД відбувається завдяки торговельним посередникам, які поєднують продавців і покупців та пов'язують попит з пропозиціями.
Торговельні посередники — це юридичні особи (фірми, організації, установи і), що сприяють обміну товарів і незалежні від виробників та споживачів.
Торговельне посередництво охоплює широке коло послуг:
- пошук іноземного контрагента;
- підготовка і укладання договорів;
- кредитування сторін і надання гарантій оплати товару покупцем;
- здійснення транспортно-експедиторських операцій;
- страхування товарів при транспортуванні;
- виконання митних формальностей;
- проведення рекламних та інших заходів щодо просування товарів на зовнішні ринки;
- здійснення технічного обслуговування та інші послуги.
Більше половини всіх товарів, залучених у міжнародний товарообіг, реалізується при сприянні торгових посередників, їхніми послугами широко користуються в зовнішній торгівлі багатьох розвинутих країн: США, Англії, Нідерландів, Швеції, Японії.
Посередники мають досвід і здійснюють операції на ринках засобів виробництва, сировини, нерухомості, товарів, послуг, цінних паперів, інтелектуальної власності. Відповідно і об'єкти посередницької діяльності відповідають виду ринку і його особливостям. Функції посередницької діяльності можуть виконуватися і посередниками, і виробником. При передачі частини функцій посередникам витрати, а внаслідок, і ціни виробника нижчі. Посередники у цьому випадку повинні вилучати плату, щоб покрити свої витрати по організації робіт. Якщо частину їх виконує виробник, його витрати відповідно зростають, а значить, ціни на товар повинні бути вищими.
В Україні торговельно-посередницька діяльність розвивається досить суперечливо: з одного боку – лібералізація торговлі, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, роздрібленість і віддаленість постачальників і покупців, ускладнення комерційних операцій об’єктивно потребують прискореного формування інституту торгових посередників як елементу інфраструктури товарного ринку; з іншого – нерозробленість нормативної бази, низький професійний рівень посередників, загальне недовір’я стримують процес формування посередницьких структур. Актуальність посередницької діяльності на сучасному товарному ринку в Україні заключається в досить активному, не дивлячись на спільну нестабільність та кризисний період, розвитку з відчутними змінами у оптовій, мілкооптовій та роздрібній торгівлі.
РОЗВИТОК ПОСЛУГ МІЖНАРОДНИХ ГРОШОВИХ ПЕРЕКАЗІВ ДЛЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ У БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ
Прохоренко Н.А., керівник ас. Сивопляс Ю.В.
Національна металургійна академія України
Основні послуги, за допомогою яких банки можуть здійснювати перекази за межі України є: банківська платіжна картка та системи міжнародних грошових переказів.
За допомогою платіжних карток можна розрахуватися у торгово-сервісній мережі, отримувати кошти через POS-термінали, банкомати. Не треба з собою носити готівкові кошти, а тільки свій електоронний гаманець. Платіжні картки є міжнародними. Тобто вони можуть функціонувати як на території України, так і за її межами. Але існують різні типи карток для різного попиту населення.
Типи карток: Visa Electron, Visa Classic, Visa Gold, Visa Platinum. Visa Electron функціонує тільки на Україні, її функції не підтримують міжнародні стандарти. А Visa Classic, Visa Gold, Visa Platinum підтримують міжнародні стандарти і функціонують як на території України, так і за її межами. Єдина різниця між карткою Visa Classic та картками Visa Gold й Visa Platinum, така що Visa Gold, Visa Platinum мають дисконтну програму, тобто розраховуючись даними картками можна отримати знижку.
Найпоширеніші системи грошових переказів:
-:AVERS, функціонує у країнах СНД, має найвигідніші низькі тарифи. Переказ можна відправити та отримати у любій точці системи AVERS;
- WESTERN UNION, функціонує по всьому світові. Найдорожчі тарифи. Переказ можна відправити та отримати у любій точці ситеми WESTERN UNION;
- ANELIK, функціонує у 90 країнах світу, має прив'язку на конкретний банк;
- MONEY GRAM, функціонує у країнах Європи. Переказ можна відправити та отримати у любій точці ситеми MONEY GRAM.
Ці чотири системи є відомі та розвинені з усіх систем, які функціонують у світі. За допомогою даних систем люди переказують гроші рідним та знайомим по різних країна. Дані послуги є найпопулярнішими та практичними у більшості країн світу.
ВИРОБНИЧІ РИЗИКИ МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПЕРСОНАЛ
Савченко А.Д., керівник ас. Пахлова О.В.
Національна металургійна академія України
У процесі трудової діяльності на працюючого впливають фактори виробничого середовища і трудового процесу, які можуть мати негативний вплив на його здоров'я. Не представляє сумнівів і той факт, що повне виключення з виробничого середовища несприятливих факторів неможливо.
Це практично неможливо навіть у тих виробництвах, де впроваджені передова технологія процесу, сучасне обладнання, висока культура виробництва, якісне медичне обслуговування. І тим більше це недосяжно на вітчизняних металургійних підприємствах з недосконалим та застарілимо обладнанням, особливо в умовах економічної кризи.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров`я, понад 100000 хімічних речовин, 200 біологічних факторів, близько 50 фізичних і майже 20 ергономічних умов, видів фізичних навантажень, безліч психологічних і соціальних проблем можуть бути шкідливими факторами і підвищувати ризик нещасних випадків, хвороб або стрес-реакцій, викликати незадоволеність працею і порушувати благополуччя, а, отже, відбиватися на стані здоров'я працівників. Порушення стану здоров'я і зниження працездатності робочих можуть обумовити економічні втрати до 10 - 20% валового національного продукту. Більшість цих проблем можуть і повинні бути вирішені як в інтересах здоров'я і благополуччя працюючих, так і в інтересах економіки та продуктивності праці.
СТАН РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
Галушка О.Д., керівник ас. Пахлова О.В.
Національна металургійна академія України
В Україні існують необхідні передумови для розвитку туризму: історичні, географічні, природні, економічні, соціально-демографічні. Одночасно існує ряд проблем, які сповільнюють розвиток туризму в Україну і гальмують розвиток туристичної індустрії.
У першу чергу, в засобах масової інформації населення активно проводиться реклама міжнародного туризму і майже відсутня реклама внутрішнього туризму, за винятком загальновідомих зон туризму та рекреації (Криму і Карпат).
По-друге, відсутні кошти на реконструкцію пам'яток історії та архітектурного мистецтва, а залучення інвестицій гальмується через неврегульовану нормативно-законодавчу базу країни. Як відомо, значна кількість населених пунктів України - Хотин, Межиріччі, Ізяслав та інші, мають пам'ятки архітектури ХVІІ-ХVІІІ століття, для відновлення яких необхідні значні капіталовкладення.
По-третє, в Україні не розвинений сектор туристичної індустрії. У жодному місті України не роздаються безкоштовні буклети-путівники історико-культурних пам'яток міста. Крім того, не у всіх містах є такі путівники, що обумовлено вузьким тлумаченням туризму та малою обізнаністю про різноманіття туристичних послуг.
По-четверте, різноманіттям туристичних послуг, можуть похвалитися переважно міста-мільйонери, міста загальновизнаних зон рекреації та туризму (Крим, Карпати), деякі історичні та культурні центри. У той час коли, в більшості міст України можна розвивати промисловий, оздоровчий та інші види туризму. Але для цього ж знову потрібні інвестиції для створення бізнес-центрів, рекреаційних зон відпочинку, які поєднували в собі пасивні та активні види відпочинку.
ОРГАНІЗАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АТП
Баланда А.В., керівник ас. Пахлова О.В.
Національна металургійна академія України
В процесі розвитку економіки України, прагнення до європейської інтеграції та бажанні займати надійне місце у світовій економіці важливого значення набуває зовнішньоекономічна діяльність українських підприємств. Здійснення міжнародної торгівлі не можливе без використання послуг автотранспортних підприємств з міжнародних перевезень. Крім того транспорт, обслуговуючи практично усі види міжнародних економічних відносин, є найважливішим додатковим джерелом валютних надходжень в Україну.
При існуванні великих можливостей для просування послуг автомобільних міжнародних перевезень існують автотранспортні підприємства з багаторічним досвідом внутрішніх перевезень, що не використовують нові можливості ринку. Організація процесу надання послуг з міжнародних перевезень відкриває для таких підприємств нові джерела доходу і має покращити іх фінансовий стан.
Враховуючи високу частку ризику при виведенні на ринок нової послуги та відсутність значних інвестицій з боку підприємств пропонується використовувати оренду необхідних для міжнародних перевезень автотранспортних засобів замість їх закупівлі. В цьому випадку алгоритм надання послуги може мати наступний вигляд:
а) пошук замовника;
б) пошук необхідних автотранспортних засобів з метою їх оренди, використовуючи заздалегідь сформовану базу даних;
в) укладання договору з замовником послуги;
г) укладання договору оренди з власником автотранспортного засобу;
д) виконання перевезення;
е) фінансові розрахунки.
ВИБІР ЗАКОРДОННИХ КОНТРАГЕНТІВ
Романовська М.В., керівник ас. Пахлова О.В.
Національна металургійна академія України
Процес підготовки і успішного здійснення зовнішньоторгової операції вимагає детального вивчення як потенційних контрагентів, так і фірм партнерів. Вивчення діяльності майбутніх фірм-партнерів являється складовою частиною зовнішньоторгової операції. Тому даному питанню всі учасники міжнародної торгівлі приділяють велику увагу.
Для докладного вивчення потенційних фірм-партнерів потрібна відповідна інформація. На іноземних ринках є цілий ряд джерел, які володіють інформацією про фірми. Серед них найбільш цікавими є довідники про фірми, публікації фірм (річні звіти, каталоги, ювілейні та рекламні видання, проспекти). Наявні також матеріали спеціалізованих інформаційних компаній, періодичної преси, довідки банків, статистичні публікації окремих країн і спеціалізованих органів 00Н по економіці і окремих галузях.
Особливе місце серед джерел інформації займають довідники про фірми. Вони видаються інформаційно-довідковими агентствами, різними асоціаціями, торгово-промисловими палатами. Довідники про фірми поділяються на національні, що охоплюють фірми одної країни, і міжнародні, що містять відомості про фірми різних країн.
Довідники про фірми мають певні переваги в порівнянні з іншими джерелами інформації:
1) вони охоплюють велику кількість фірм;
2) являються практично єдиним джерелом, в якому відомості про фірми публікуються регулярно і в систематизованому вигляді;
3) дають можливість одержати досить повну інформацію про всі аспекти діяльності фірми.
ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОГО МАРКЕТИНГУ
Краснікова І.Л., керівник ас. Пахлова О.В.
Національна металургійна академія України
Підприємства, що виходять на світовий ринок, зустрічають сьогодні жорстоку конкурентну боротьбу. Щоб вижити в цій боротьбі і досягти успіху, необхідно використовувати можливості маркетингу.
Міжнародний маркетинг ґрунтується на принципах внутрішнього (національного) маркетингу. Тому використані в ньому стратегії, принципи і методики являються характерними і для міжнародного маркетингу. Разом з тим міжнародний маркетинг має свої специфічні особливості. При виході на зовнішній ринок виникає принципово нова ситуація, більш різноманітнішим стає зовнішнє середовище, збільшується число факторів, що впливають на прийняття рішень. Це призводить до того, що:
1) підвищується ступінь невизначеності в діяльності підприємства;
2) зростає ступінь ризику, з'являється додатковий ризик його діяльності;
3) збільшується потреба в інформаційному забезпеченні підприємства;
4) підвищуються вимоги до координації різних напрямків і сфер їх діяльності.
Все це і визначає специфіку міжнародного маркетингу, робить необхідним його використання в управлінні ЗЕД.
Міжнародний маркетинг входить до складу функцій, які здійснює підприємство в рамках ЗЕД. Разом з тим він являє собою самостійну галузь діяльності підприємства при виході на зовнішні ринки.
В розвитку міжнародного маркетингу виділяють три основних етапи:
1-ий. Традиційний маркетинг.
2-й. Експортний маркетинг.
3-й. Міжнародний маркетинг.
Використання міжнародного маркетингу в управлінні ЗЕД насамперед вимагає його планування, розробки стратегічної маркетингової програми. Важливо відзначити, що стратегічна маркетингова програма складає основу загального стратегічного плану фірми, в області ЗЕД.
ВПЛИВ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ НА КРАЇНИ - УЧАСНИЦІ ТУРИСТСЬКОГО РИНКУ
Ісакова К.В., керівник ас. Пахлова О.В.
Національна металургійна академія України
Характерною рисою сучасного міжнародного життя є стрімкий розвиток міжнародного ринку туристських послуг. Міжнародний туризм є не лише важливим фактором зміцнення взаємної довіри, але й вносить значний вклад у вирішення таких проблем, як підтримання миру, укріплення дружніх взаємовідносин між державами, окрім цього він сприяє економічному процвітанню країн. Сфера туризму грає важливу роль у світовій економіці, забезпечуючи десяту частину світового валового національного продукту. Туризм - один з небагатьох секторів економіки, де країни, що навіть розвиваються, можуть запропонувати якісний товар на світовому ринку. Міжнародний туризм є активним джерелом надходжень іноземної валюти і впливає на платіжний баланс країни. Окрім впливу на економіку багатьох країн міжнародний туризм впливає на їх соціальне і культурне середовище, екологію. А останні, у свою чергу, впливають на туристів. Проте зростання обсягів міжнародного туризму викликає деякі негативні наслідки, наприклад інфляцію, руйнування довкілля і порушення традицій місцевого населення. Це особливо наочно виявляється в країнах, що розвиваються, де туристи з багатших індустріальних країн своєю присутністю нав'язують властивий ним спосіб життя і рівень споживання. Отже, своєчасна і всебічна оцінка наслідків міжнародного туризму є дуже важливим чинником для складання такої економічної і туристської політики, яка дозволяла б отримувати максимальну вигоду і запобігати руйнівній дії туризму. Україна, як держава з величезним туристичним потенціалом, докладає багато зусиль задля організації та розвитку власного туристського комплексу, а також його інтеграції до сучасного міжнародного ринку туристських послуг.
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ НА МІЖНАРОДНИХ РИНКАХ
Солонько А.С., керівник ас. Пахлова О.В.
Національна металургійна академія України
Здійснення суб'єктами ЗЕД виходу на світовий ринок передбачає, що вироблені ними товари є конкурентоздатними, користуються попитом у покупців. В цьому зв'язку насамперед необхідно розглянути економічний зміст конкурентноздатності (конкурентоспроможності) товару.
Конкурентоспроможність товару - це порівняльна характеристика товару, яка містить комплексну оцінку сукупних його якостей по відношенню до вимог ринку.
Конкурентоспроможність товару проявляється в двох видах:
1. Це конкурентоспроможність товару з боку покупця.
Вона розраховується за такою формулою:
Ктп = Еп/Вп
де Ктп - це конкурентоспроможність товару для покупця;
Еп - корисний ефект, що має покупець від придбання товару;
Вп - витрати покупця пов'язані із придбанням і експлуатацією товару.
Згідно з цією формулою чим більше отримає покупець ефект від покупки товару, тим більше конкурентоспроможність товару для покупця.
2. Це конкурентоспроможність товару для виробника. Вона розраховується по такій формулі:
Ктв = П/Вт
де Ктв - це конкурентоспроможність товару для виробника;
П - це прибуток, який отримує виробник при реалізації товару на світовому ринку;
Вт - це витрати виробника, що пов'язані з виробництвом та реалізацією товару на світовому ринку.
Згідно з цією формулою, чим більше прибуток, тим вище конкурентоспроможність товару для виробника.
СТРАТЕГІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
Дилевський Є.С., керівник ас. Пахлова О.В.
Національна металургійна академія України
Стратегія виробничого підприємства - це сукупність головної мети і основних способів досягнення накресленої мети. Інакше кажучи, розробка стратегії підприємства означає визначення загальних напрямків його розвитку. Розробка стратегії ЗЕД означає визначення основних напрямків діяльності фірми в міжнародній сфері, на світовому ринку. Важливо підкреслити. що стратегічні плани розвитку ЗЕД повинні бути інтегровані в загальну стратегію розвитку підприємства в цілому.
Можливі три типи стратегії розвитку підприємства в галузі ЗЕД:
1. Насиченість ринку. Мета даної стратегії полягає в забезпеченні економічного росту на освоєних ринках з традиційними товарами. Ця мета може бути досягнута за рахунок зниження стягнень (відповідно, і цін в порівнянні з конкурентами), підвищення якості товарів.
2. Диференціація продукту. Можливі два варіанти даної стратегії:
а) імпортується товар, відомий за кордоном, але не відомий у своїй країні, або налагоджується його виробництво на основі здобутої ліцензії;
б) експортується товар, освоєний у своїй країні, але не відомий на іноземному ринку, чи налагоджується виробництво даного товару за кордоном. Ефект досягається за рахунок монопольного становища даного підприємства в своїй країні чи за кордоном.
3. Диверсифікація виробництва. Дана стратегія передбачає початок виробництва за кордоном принципово нової продукції, раніше не властивої для підприємства. В результаті диверсифікації створюються кращі умови для господарського маневру, розширюються можливості впливу на економіку підприємства несприятливої світової господарської коньюктури, в тому числі погіршення "умов торгівлі". Цим самим скорочується ризик, характерний для вузькоспеціалізованих фірм.
ПРИЧИНИ ВИХОДУ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА МІЖНАРОДНІ РИНКИ
Бублик Д.П., керівник ас. Пахлова О.В.
Національна металургійна академія України
Серед мотивів виходу вітчизняних підприємств на міжнародні ринки можна виділити такі напрями.
1. Розвиток внутрішнього ринку (насиченість ринку товарами і т.і.), через який вигідно вкладати капітал за кордоном.
2. Активність зарубіжного конкурента і його успіхи на внутрішньому ринку змушують шукати власний ангажемент.
3. Переборення залежності від внутрішнього ринку і "розсіювання" ризику шляхом завоювання іноземних ринків.
4. Розв'язання проблеми залежності фірми від сезонних коливань попиту на внутрішньому ринку.
5. Поліпшення завантаження наявних і додатково створюваних потужностей.
6. Зниження витрат на заробітну плату, сировину, транспорт, зменшення податкових виплат, зокрема шляхом використання різних форм виробництва продукції за кордоном, включаючи навіть реімпорт із відповідними ціновими пільгами для внутрішнього ринку.
7. Використання державних програм сприяння, які прийняті в своїй країні або країні перебування.
8. Підвищення ефективності збутової діяльності шляхом посилення ринкових позицій, наприклад на основі створення відділень, філіалів і дочірніх підприємств, розширення мережі сервісних пунктів.
9. Компенсація коливань валютного курсу шляхом організації часткового виробництва і збуту у відповідних країнах.
10. Отримання доступу до ноу-хау, який можливий за умови тривалого ангажементу на відповідних закордонних ринках (партнерство з інофірмами).
11. Потреба в тому, щоб обійти тарифні й адміністративні перешкоди імпорту за допомогою форм прямого ангажементу на закордонному ринку.
12. Забезпечення довгострокового успішного збуту і економічного зростання.
13. Зниження загального ризику шляхом віднесення його на більший обсяг продукції, частина якої виробляється на своїх закордонних фірмах.
14. Вивільнення висококваліфікованого кадрового персоналу для вирішення більш складних завдань у своїй країні шляхом перенесення за кордон виробництва окремих виробів або комплектуючих до них.
15. Стабілізація ділової політики або розширення рамок для її здійснення на внутрішньому і закордонному ринках із застосуванням дегресії відносно кількості продукції.
ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ СУЧАСНОГО МАРКЕТИНГУ
Шатохіна М.О., керівник ст. викл. Момот Ю.Г.
Національна металургійна академія України
Ґрунтуючись на принциповій методології маркетингу як ринковій концепції управління і збуту, спробуємо знайти універсальний підхід до визначення і опису маркетингових функцій, до приведення їх в логічно несуперечливу систему. Цей підхід полягає у виділенні чотирьох блоків комплексних функцій і лави під функцій в кожному з них.
Структурно вони виглядають таким чином.
Аналітична функція.
1. Вивчення ринку як такого.
2. Вивчення споживачів.
З. Вивчення фірмової структури.
4. Вивчення товару (товарної структури).
5. Аналіз внутрішньої середи підприємства.
Виробнича функція.
1. Організація виробництва нових товарів, розробка нових технологій.
2. Організація матеріально-технічного постачання.
3. Управління якістю і конкурентоспроможністю готової продукції.
Збутова функція (функція продажів).
1. Організація системи руху товару.
2. Організація сервісу.
3. Організація системи формування попиту і стимулювання збуту.
4. Проведення цілеспрямованої товарної політики.
5. Проведення цілеспрямованої цінової політики.
Функція управління і контролю.
1. Організація стратегічного і оперативного планерування на підприємстві.
2. Інформаційне забезпечення управління маркетингом.
3. Комунікативна під функція маркетингу (організація системи комунікацій на підприємстві).
4. Організація контролю маркетингу (зворотні зв'язки, ситуаційний аналіз).
Аналітична функція маркетингу.
Вивчення ринку як такого. Це перший крок до пізнання зовнішньої середи, в якій має намір діяти підприємство. Слід провести аналітичну роботу з метою вибору з безлічі потенційних ринків таких, які можуть бути найцікавішими і пріоритетнішими для підприємства і його товарів, на яких з найменшими зусиллями і витратами можна досягти комерційного успіху.
Мета вивчення ринків - проведення так званого ранжирування, тобто вибудовування національних регіональних ринків і ринків зарубіжних країн в певному порядку: перший, другий, третій і так далі у міру убування інтересів підприємства до цих ринків залежно від умов реалізації на них товарів і послуг. Ранжирування проводиться по наступних критеріях:
а) ємкість ринку. Чим більше об'єми ввезення товару, аналогічного або близького по характеристиках товару, пропонованому підприємством, тим вище вірогідність його реалізації на даному ринку. Ємкість ринку - це об'єм товару, що реалізовується в регіоні (країні), аналогічного тому, який проводить підприємство, протягом одного року, розрахований на основі даних національної промислової і/або зовнішньо торгової статистики (у фізичних одиницях або за вартістю);
б) інвестиційна політика. З погляду довготривалого результату комерційної діяльності, перевагу слід віддати тим ринкам, де проводиться інтенсивна і розрахована на лаву років інвестиційна політика в галузях, споживаючих певні види виробів, що цікавлять підприємство.
г) імпортне регулювання (в разі зовнішньоекономічних операцій). Експортера приваблюють перш за все країни з найбільш ліберальним режимом ввезення товарів з України, імпортне регулювання в яких має мінімум тарифних і нетарифних обмежень.
СТРАТЕГІЧНЕ ТА ОПЕРАЦІЙНЕ ПЛАНУВАННЯ
Шатохіна С.О., керівник ст. викл. Момот Ю.Г.
Національна металургійна академія України
Правильне визначення мети є важливим чинником для досягнення успіху в будь-якій діяльності. Людині необхідно сфокусувати свою увагу на проблемах, правильно направити і сконцентрувати свої зусилля, і тоді досягнення мети принесе задоволення.
Відсутність чіткої мети приводить до апатії, неуважності і втрати орієнтації, за якою слідують падіння уваги, розслаблення, зниження працездатності і продуктивності. Все сказане відноситься до організації в цілому і до виконавців — її членам. Їм необхідно сконцентрувати свою увагу на меті, стоїть передними з тим, щоб внести максимальний внесок в успішне досягнення мети організації.
В умовах ринку організація стикається з безліччю непередбачуваних чинників, що викликає необхідність відмови від жорсткої системи планування і переходу до гнучкої системи її діяльності. Реалізація такого шляху пов'язана з розробкою стратегії діяльності організації, в якій визначаються головна мета і задачі, їх ресурсне і фінансове забезпечення, шляхи і методи досягнення мети і рішення виникаючих проблем.
Для успішної діяльності організація як суб'єкт ринкових відносин саму повинна визначити стратегічну мету і тактичні задачі, що забезпечують досягнення задуманого. Тому першим і, можливо, найістотнішим рішенням при стратегічному плануванні є вибір мети організації.
Обумовлена причина існування і функціонування організації називається її місією. Для її здійснення виробляється мета, яка служить як критерії для всього подальшого процесу ухвалення управлінських рішень. Значення місії, яка формально виражена і ефективно представлена членам організації, важко перебільшити. Якщо керівники не знають, яка основна мета їх організації, то у них не буде логічної точки відліку для вибору якнайкращої альтернативи. Місія деталізує статус фірми і забезпечує напрям і орієнтири для визначення мети і стратегії на різних управлінських етапах і організаційних рівнях. В поняття місії організації включаються наступні аспекти:
а) задача фірми з погляду її основних послуг або товарів, її основні ринки, технологія і т. д.;
б) зовнішня по відношенню до організації середовище, яке визначає її робочі принципи;
в) культура організації, робочий і соціальний клімат в ній.
Генрі Форд, творець і багаторічний керівник автомобільної компанії, добре розуміючий значення прибутку, визначив місію своєї компанії як надання людям дешевого транспорту. Він правильно відзначав, що якщо "хтось це зробить, то прибуток навряд чи пройде мимо".
Оскільки будь-яка організація є відкритою системою, вона може вижити, задовольняючи якусь потребу, що знаходиться зовні неї самої. Щоб заробити прибуток, необхідний для її виживання, організація повинна стежити за середовищем, в якому функціонує. Саме в навколишньому середовищі керівники організації повинні знайти загальну мету, щоб сформулювати її місію.
Керівництво повинне відповісти на два питання: "Хто наші клієнти?" і "Які потреби наших клієнтів треба задовольнити?". Вибір вузької місії організації (такий, як прибуток, дохід, об'єм продукції) обмежує можливість керівництва вивчати допустимі альтернативи при ухваленні рішення. В результаті можуть не бути врахований ключові чинники, і подальші рішення можуть привести до низької ефективності організації.
Слід зазначити, що на формулювання місії і вибір стратегічної мети накладають відбиток цінності, яких дотримується керівництво, і його мета. Мета — цей конкретний стан або бажаний результат, якого прагне організація. Цінності формуються досвідом, освітою і соціально-економічним фоном.
ХІМІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ
ПІДСЕКЦІЯ МЕТАЛУРГІЙНЕ ПАЛИВО ТА ВІДНОВНИКИ
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ РЕОЛОГІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЕЛЕКТРОДНИХ ПЕКІВ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА ВУГЛЕГРАФІТОВИХ МАТЕРІАЛІВ
Копаниця Г.О., керівник доц. Малий Є.І.
Національна металургійна академія України
Виробництво вуглеграфітових виробів обумовлюється процесом взаємодії вуглецевих наповнювачів (графітований кокс, графіт, термоантрацит, голчатий нафтовий кокс та ін.) з розплавленим пеком - зв’язуючим компонентом електродних мас. Важливо відзначити, що ефективність взаємодії рідинної фази пеку в процесі отримання вуглецевих виробів в значній мірі залежить від крайового кута змочування, який утворюється на межі рідинної та твердої фаз.
Так, використовуючи метод "лежачої" краплі, був оцінений середньо- температурний пек на крайовий кут змочування по запропонованій нами методиці (рис.1): пек марки «Б» в кількості 15 гр. пресується на штемпельному пресі у вигляді брикету, після чого встановлюється на еталонну графітну підкладку, що знаходиться в кварцовому стакані з притертою кришкою. Потім кварцовий стакан через відросток з краном наповнюється аргоном і встановлюється у сушильну шафу з дверцями які мають оглядове віконце. Режим нагріву в печі задається автоматично від 0 до 250 °С із швидкістю 3°С/хв. і в міру необхідності (залежно від використовуваного пеку) через кожні 10°С проводиться фіксація досліджуваного зразка на цифровий фотоапарат через оглядове віконце. Після експерименту визначається крайовий кут змочування залежно від температури та відображається у вигляді графічної інтерпретації (рис.2).
Таким чином встановлено, що визначений показник відповідає загальному принципу явищ, які відбуваються при змочуванні, і дає можливість більш доцільніше оцінити процеси, які йдуть при виробництві графітованих виробів.
СКЛАДАННЯ ВУГІЛЬНИХ ШИХТ ДЛЯ КОКСУВАННЯ ЗІ ЗАСТОСУВАННЯМ ПАРАМЕТРА МАРОЧНОГО ВІДНОШЕННЯ
Панченко Л.А., керівник: ас. Коверя А.С.
Національна металургійна академія України
В сучасних умовах нестабільною за якістю сировинної бази коксування і її нерівномірного постачання особливе значення набувають методи оцінки вугілля і їх сумішей. Як правило, на КХП вивчають властивості окремих марок вугілля, приймаючи для вугільних шихт адитивне значення. Проте спікливі властивості вугільних сумішей, які обумовлюють якість коксу, не підкоряються правилу адитивності.
Метою роботи було складання вугільних шихт для коксування зі застосуванням параметра марочного відношення, який представляє з себе відношення суми добре спікливої частини суміші до слабко спікливої. Були розраховані параметри марочного відношення для різних методів оцінки спікливості вугілля і встановлений їх взаємозв'язок з фізико-хімічними та фізико-механічними властивостями коксу.
ДОСЛІДЖЕННЯ СПІКЛИВИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ВУГІЛЛЯ, ОКИСЛЕНОГО В ШТУЧНИХ УМОВАХ
Тарташник О. М., керівник: ас. Коверя А. С.
Національна металургійна академія України
Окислення вугілля призводить до зміни його природних і технологічних властивостей. Відповідно, змінюється і спікливі властивості вугілля, що у свою чергу обумовлює зміну якісних і кількісних властивостей вугільної пластичної маси, що утворюється в процесі термічної деструкції, змінюється якість коксу і вихід хімічних продуктів коксування. Отже, визначення окисленості вугілля має важливе значення при складанні вугільних шихт для коксування.
В роботі встановлений вплив попереднього окислення вугілля на його спікливі властивості за допомогою експрес-методів, а також порівняльна оцінка методів оцінки спікливості з точки зору їх чутливості до зміни властивостей окисленого вугілля.
Дослідження спікливих властивостей неокисленого і окисленого в штучних умовах вугілля проводили за допомогою наступних методів: прискореного методу визначення динаміки тиску розпирання, методу Рога для визначення спікливої здатності вугілля, пластометричного методу Сапожнікова-Базилевич, методу ХПІ для визначення виходу продуктів термічної деструкції вугілля у відцентровому полі і модифікованого дилатометричного методу ІГК-ДМетІ.
ОЦІНКА СПІКЛИВИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ОКИСЛЕНОГО ВУГІЛЛЯ
Тарташник О. М., керівник: ас. Коверя А. С.
Національна металургійна академія України
В сучасних умовах, коли коксохімічні підприємства в своїй сировинній базі все частіше використовують вугілля з багатьох басейнів, що розташовуються на території країн далекого зарубіжжя, досить гостро виникає проблема встановлення рівня окисленості коксівного вугілля, що надходить на підприємства. Відомо, що окислення вугілля призводить до зміни його природних і технологічних властивостей. Відповідно, змінюється і спікливі властивості вугілля, що у свою чергу обумовлює зміну якісних і кількісних властивостей вугільної пластичної маси, що утворюється в процесі термічної деструкції окисленого вугілля, змінюється якість коксу і вихід хімічних продуктів коксування. Отже, визначення окисленості вугілля має важливе значення при складанні вугільних шихт для коксування.
Мета роботи – вивчення впливу попереднього окислення вугілля на їх спікливість за допомогою експрес-методів, а також порівняльна оцінка методів оцінки спікливості з точки зору їх чутливості до зміни властивостей окисленого вугілля.
Порівняльну оцінку спікливості окислених і неокислених вугільних концентратів проводили за допомогою наступних методів: прискореного методу визначення динаміки тиску розпирання, методу Рога для визначення спікливої здатності вугілля, пластометричного методу Сапожнікова-Базилевич, методу ХПІ для визначення виходу продуктів термічної деструкції вугілля у відцентровому полі і модифікованого дилатометричного методу ІГК-ДМетІ.
ПІДГОТОВКА ВУГІЛЬНОЇ ШИХТИ ДО КОКСУВАННЯ ЗА ТЕХНОЛОГІЄЮ ВИБІРКОВОГО ПОДРІБНЕННЯ З ПНЕВМАТИЧНОЮ СЕПАРАЦІЄЮ
Колісник М.А., керівник ас. Коверя А.С.
Національна металургійна академія України
Технологічні схеми підготовки вугільних шихт до коксування, які в переважній більшості застосовуються на коксохімічних підприємствах, не дозволяють повною мірою використовувати спікливий потенціал вугілля. У той же час, в умовах, коли вугільні шихти все частіше складаються з вугілля різних родовищ, питання диференційного подрібнення шихти стає все більш актуальним. Найбільш ефективною схемою, що дозволяє отримувати вугільну шихту досить рівномірну за речовинним складом, і як наслідок – кокс покращеної механічної міцності, є вибіркове подрібнення вугілля з пневматичною сепарацією.
Був виконаний аналіз різних схем вибіркового подрібнення вугілля з пневматичною сепарацією. Зроблений аналіз дозволив розробити одноступеневу схему вибіркового подрібнення вугілля з пневматичною сепарацією в «киплячому» шарі, яка включає в себе віддільник з «киплячим» шаром, дробарку і вентилятор. Схема, у порівняні з іншими, характеризується компактністю, простотою, надійністю і є найменш економічно витратною.
РОЗРОБКА СПОСОБУ ПІСЛЯПІЧНОЇ ОБРОБКИ КОКСУ
Жданова М. С., керівник: ас. Коверя А. С.
Національна металургійна академія України
Вимоги до якості доменного коксу, в особливості для доменних процесів, які використовують технологію вдування пиловугільного палива, є досить високими. У той же час якість сировинної бази коксування не дозволяє коксохімічним підприємствам України отримувати високоякісний доменний кокс у необхідних об’ємах. Основними напрямами покращення якості коксу, окрім використання високоякісного вугілля з певним петрографічним, мінеральним складом і дуже низьким вмістом сірки, є застосування різних технологій підготовки вугільної шихти до коксування, що також дозволяють розширити сировинну базу коксування (трамбування, термічна підготовка, часткове брикетування шихти та ін.), регулювання параметрів процесу коксування, а також післяпічна обробка коксу. З усіх шляхів найбільш ефективним і перспективним з технологічної і економічної точок зору є саме післяпічна обробка коксу.
Методи післяпічної обробки доменного коксу для покращення його якості полягають у обробці різними речовинами, які проникаючи в пори і тріщини тіла коксу здатні утворювати «захисний шар», стійкий до дії високих температур і тим самим знижувати реакційну здатність коксу.
Розроблений спосіб обробки коксу, який принципово відрізняється від інших відомих способів. Доменний кокс, оброблений спеціальними реагентами за новим способом, досліджували на реакційну здатність по відношенню до кисню повітря.
РОЗРОБКА СПЕЦІАЛЬНИХ МЕТОДІВ ПІДГОТОВКИ ВУГІЛЬНОЇ ШИХТИ ДО ПРОЦЕСУ КОКСУВАННЯ
Тимошенко А.А., керівники: проф. Старовойт А.Г., ас. Чемеринський М.С.
Національна металургійна академія України
З метою удосконалення процесу термічної підготовки слабоспікливого вугілля був розроблений спосіб, у якому в якості теплоносія використовувалася електромагнітна енергія. Як показали проведені раніше дослідження, при такій обробці нагрів відбувається в обсязі завантаження, тобто зсередини назовні, і у вугільних частинках відбуваються більш глибокі зміни притаманні термічної підготовки ніж при звичайній обробці газом-теплоносієм.
Беручи до уваги вищесказане, існує необхідність розробки технології подальшого завантаження в камеру коксування термічно підготовленого вугілля даними способом.
Розглянувши існуючі способи доставки шихти в піч, виразно можна сказати, що існує безліч певних умов для забезпечення збереження якості підготовленого вугілля. Тому з метою спрощення цього процесу пропонується огрудкування термічно обробленого слабоспікливого вугілля для подальшого шихтування.
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДУ ПІДГОТОВКИ ВУГІЛЬНОЇ ШИХТИ ДО КОКСУВАННЯ
Стефанішина О.І., керівники: проф. Старовойт А.Г., ас. Чемеринський М.С.
Національна металургійна академія України
Для отримання коксу відповідної якості в умовах теперішньої сировинної бази, необхідно здійснювати підготовку слабоспікливого вугілля перед процесом коксування. Сучасні спеціальні методи підготовки такого вугілля, головним чином, засновані на збільшенні насипної густини. Наприклад, спосіб часткового брикетування - за рахунок введення в шихту брикетів (тобто спресованного вугілля), термічна підготовка - за рахунок зменшення вологи у вугіллі, трамбування - за рахунок ущільнення вугільного завантаження. В результаті збільшення насипної щільності вугільної шихти відбувається поліпшення її спікливих властивостей, умов теплопередачі, змінюються процеси коксоутворення.
Так як термічна обробка та трамбування є перспективними способами підготовки вугілля та вугільних шихт, то існує необхідність по вивченню комбінування цих процесів.
Відомий так само і нестандартний спосіб термічної обробки вугілля, де нагрів здійснюється в мікрохвильовій печі за рахунок мікрохвильової єнергіі. Тому метою даної роботи було отримання та дослідження якості коксу з трамбованих шихт, стандартних та шихт які вміщують термічно оброблене в СВЧ-печі слабоспікливе вугілля.
Удосконалення ділянки кінцевого охолодження коксового газу і уловлювання бензольних вуглеводнів на коксохімічному ПІДПРИЄМСТВІ
Верещака О. В., керівник: ас. Коверя А. С.
Національна металургійна академія України
Після сатураторів температура коксового газу складає 55-60°С. При такій температурі неможливе ефективне видалення бензольних вуглеводнів, оскільки при цьому неминучі великі втрати їх зі зворотним газом. Тому виникає необхідність кінцевого охолодження газу, яке може здійснюватися у відкритому і закритому циклах. Використання відкритого циклу є недоцільним з точки зору громіздкості і високої металоємності устаткування, а також шкоди, яка завдається навколишньому середовищу.
Покращити умови кінцевого охолодження і уловлювання бензольних вуглеводнів дозволяє закритий цикл зі застосуванням спіральному холодильнику типу «газ-вода», в якому відсутній безпосередній контакт газу з охолоджуючою водою. Високі коефіцієнти теплопередачі у поєднанні з паралельним підключенням зворотної води та можливістю використання на нижній ступені холодильника зворотної технічної води захолодженого циклу обумовлюють малі габарити апарату і зниження капітальних витрат у 2-3 рази. Застосування такого типу холодильників дозволяє знизити енерговитрати і скоротити шкідливі викиди в атмосферу. Також ефективним заходом покращення умов уловлювання бензольних вуглеводнів є застосування скруберів з регулярними металевими насадками із великою питомою поверхнею, які в поєднанні з тарілчастими розподільниками і перерозподільниками поглинальної оливи і газу дозволяють створити ефективні та компактні апарати з малим гідравлічним опором. Комплексне виконання цих заходів дозволяє значно підвищити ефективність та екологічність роботи ділянки кінцевого охолодження коксового газу і уловлювання бензольних вуглеводнів на коксохімічному підприємстві.
ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ НИЗЬКОМЕТАМОРФІЗОВАНОГО СЛАБОСПІКЛИВОГО ВУГІЛЛЯ
Алексеєнко К.Ю. керівники: доц. Сорокін Є.Л., асп. Кабак Т.О.
Національна металургійна академія України
У зв’язку зі скороченням видобутку високоякісного спікливого вугілля проблема розширення сировинної бази для коксування є першочерговою. Одним з шляхів вирішення цієї проблеми є використання у вугільній шихті низькометаморфізованого вугілля. Підвищення ефективності використання малометаморфізованого вугілля дозволить значно розширити сировинну базу коксування, що в свою чергу приведе до зменшення собівартості вугільної шихти. Ефективність використання вугілля марок Г і ДГ залежить головним чином від вмісту в них корисного компонента і наявності шкідливих домішок. Одним з першочергових питань, є вилучення корисного компоненту із низькометаморфізованого слабоспіклівого вугілля та внесення його до шихти як спікливу добавку.
В даний роботі процес розділення низькометаморфізованого слабоспіклівого вугілля на компоненти, проводили у змінному потоці повітря. Було виділено чотири фракції. Розподіл по фракціях проводили за допомогою зміни швидкості повітря, який подавався у пристрій.Після отримання фракцій вугілля було проведене визначення дійсної густини кожної з фракцій. Результати даного дослідження показали, що густина збільшується поступово від першої фракції до четвертої (1,08; 1,18; 1,2; 1,22 г/см³). Отже, є залежність між фракціями та дійсною густиною вугілля. Також можливо передбачити, що змінюється і їх структура у фракціях. Для більш детального вивчення властивостей отриманих фракцій було проведене дослідження вмісту летких речовин. Результати цього дослідження, як і попереднього, показали, що показник виходу летких речовин змінюється лінійно, тобто найбільший вихід летких речовин міститься в першій фракції (33%), а менший – у четвертій фракції (28%).
На підставі отриманих результатів можна зробити висновок, що мається залежність окремо вилучених фракцій вугілля між густиною та леткими речовинами, зі збільшенням густини зменшується вихід летких речовин. Таким чином, результати проведених досліджень дозволяють більш детально вивчати властивості вугілля та розширяють уяву про його будову.
