Цангові патрони. Застосовують для закріплення заготовок у вигляді прутків або при повторному затисканні деталей по обробленій поверхні.
Розрізняють патрони з втягувальною, висувною та нерухомою цангами (рис. 4.18). Цанги ділять на подавальні і затискні.
Рис. 4.18 Патрони із втягувальною (а), висувною (б) і нерухомою (в) цангами
Рис. 4.19 Основні типи цанг для токарних верстатів:
а — подавальна цанга, б – затискна цанга зі змінними вкладишами,
в — затискні цільні цанги, г — затискна рознімна цанга,
д — форми отворів подавальних і затискних цанг, е — змінні вкладиші цанг
Подавальна цанга (рис. 4.19 а) являє собою сталеву загартовану втулку, що має три повні розрізи, що утворюють пружинисті пелюстки, кінці яких підігнуті один до одного. Форма й розміри отвору подавальної цанги повинні відповідати профілю прутка. Цанга нагвинчується на подавальну трубу, яка отримує осьове переміщення від кулачкового механізму або від гідромеханічного привода для подачі розташованого в ній прутка. При завантаженні верстата пруток проштовхують між пелюстками подавальної цанги. При цьому пелюстки цанги притискаються до поверхні прутка силою пружності.
Затискна цанга може бути виконана у вигляді втулки з 3 — 6 пружинистими пелюстками (рис. 4.19, в). Цангу із трьома пелюстками застосовують при обробці заготовок від 0 до 3 мм, із чотирма— до 80 мм та з шістьома — понад 80 мм. Кут при вершині конуса цанги дорівнює 30°.
На рис. 4.19, б показана затискна цанга зі змінними вкладишами. Перед обробкою прутка іншого перерізу послабляють гвинти 8, установлюють вкладиші 1 потрібного профілю та розміру, орієнтуючи їх по штифтах 2.
Для обробки заготовок малого діаметра застосовують затискні рознімні цанги (рис. 4.19) у яких розведення кулачків забезпечується пружинами. У деяких випадках застосовують рознімні цанги зі змінними вкладишами (рис. 4.19 е) форма (рис. 4.19 д) і розміри яких залежать від оброблюваного прутка.
Мембранні патрони. Їх застосовують у тому випадку, коли необхідно виконати обробку партії деталей з більш високою точністю центрування.
У мембранному патроні (рис. 4.20 а, б) оброблювану заготовку 1 установлюють між торцями гвинтів 4, які через ролики 3 пов'язані з мембраною 2. Під час прогину мембрани у бік заготовки 1 кінці ріжків 8 із гвинтами 4 розходяться та звільняють деталь, а при знятті навантаження закріплюють деталь. Настроювання патрона на розмір деталі та регулювання зусилля затискання виконують переміщенням гвинта 4 в осьовому напрямку 1 різьбі ріжка 8. У потрібному положенні гвинт 4 фіксують гайкою.
Рис. 4.20 Мембранні патрони
а, б) ріжкового типу. в, г) чашкового типу
На рис. 4.20 в показана конструкція чашкового мембранного патрона, що дозволяє закріплювати деталь за внутрішню поверхню, а на рис. 4.20 г – за зовнішню. Закріплення заготовки в обох випадках виконують затягуванням гвинта 5.
