Тематика доповідей і рефератів

 

1. Роль Земських Соборів у станово-представницькій монархії.

2. Склад і діяльність Боярської Думи в XVI та XVII ст.: порівняльний аналіз.

3. Місце Боярської Думи у системі управління в Росії.

4. Реформи в армії 30 – 40-х pp. XVII ст.

5. Церква і державна влада в XVII ст.

6. Реформи центрального і місцевого управління в першій чверті XVIII ст.

7. Петро І – засновник імперії.

8. Політика «освіченого» абсолютизму в Росії.

9. Порівняльний аналіз «освіченого» абсолютизму в Росії та Західній Європі.

 

1. Питання про періодизацію, характер та особливості станово-представницької монархії в Росії було і залишається дискусійним. Західні вчені (Р. Пайпс, А. Торке) вважають, що стани в Росії склалися лише у XVІІІ ст. і тому немає можливості вважати Росію XVII ст. станово-представницькою монархією.

Праці російських дослідників Л. Черепніна, А. Леонтьєва, M. Hocoвa та ін., присвячені аналізу станово-представницької монархії в Росії та її інститутів, спростовують це твердження. Станово-представницька монархія в Росії – перехідна форма від ранніх форм централізованої феодальної держави до абсолютизму. У цей час державна влада шукає опору серед служилого дворянства та купецтва, котрі в ході гострої соціальної боротьби в середині XVII ст. закріпили свої привілеї. Дворянство і купецтво були зацікавлені в сильній державній владі, незалежній від феодальної аристократії. Розширивши їх права, царат зміг подолати політичний сепаратизм боярства та його бажання обмежити царську владу. Одними із важливих засобів цієї політики були закріпачення селянства і скасування торгових привілеїв іноземців.

Вищим станово-представницьким органом був Земський Собор, який мав законодавчий характер. Найбільш ґрунтовна характеристика діяльності та місця земських соборів у державному управлінні подається Л.В. Черепніним у його праці “Земські собори в Росії в XVI – XVІІ ст.” Розгляньте склад Земських Соборів, зверніть увагу на те, що закону, який би визначав термін роботи земських соборів, кількість депутатів та верстви населення, з яких вони обирались, не було. Для кожного разу видавався особливий указ, у якому визначались кількість та станові ознаки депутатів. Слід підкреслити, що селяни брали участь лише у двох Соборах. Проаналізуйте роль і місце Боярської Думи, зміни в її складі та кількості депутатів. Визначте, чому значно зменшилась влада бояр.

Центральним апаратом управління з середини XVI ст. були Прикази, якими керували, як правило, члени Боярської Думи.

Місцеве управління у першій половині XVII ст. знаходилося в руках воєвод, які виконували судові, адміністративні та виконавчі функції влади і підкорялись Приказам. Це значно послабило органи самоврядування, створені у XVI ст.

Аналізуючи це питання, слід розглянути період перших двох десятиріч XVII ст., коли державна влада була досить слабкою і представницькі органи фактично і керували суспільством. Це був розквіт станово-представницькоі монархії, коли монархів обирав Земський Собор, а цар Василь Шуйський добровільно зменшив на користь Боярської Думи і Земських Соборів царську владу, пообіцявши без суду нікого не судити.

Особливістю станово-представницької монархії в Росії, по-перше, було верховенство влади самодержця, який спирався на центральний та місцевий бюрократичні апарати управління, котрі швидко розвивалися. По-друге, відрізнялись і міста як центри третього стану, що тільки-но зароджувався. В Росії в XVII ст. міське населення було нерозвиненим ні економічно, ні політично, і цим можна пояснити відсутність або нечисленність депутатів від міст на засіданнях Земських Соборів.

По-третє, велику роль у підтримці державної влади відігравала церква, і це було ще однією особливістю самодержавства в Росії.

2. Починаючи відповідати на це питання, слід підкреслити, що з другої половини XVII ст. розпочався процес формування російського абсолютизму.

Посиленню державної влади сприяли такі чинники:

1) економічний розвиток держави, початок формування єдиного всеросійського ринку, зародження буржуазних зв'язків, мануфактурного виробництва;

2) вимога консолідації панівного класу внаслідок посилення соціальних протестів, бажання посилити державну владу для успішної боротьби з народними рухами;

3) відміна місництва, яка ліквідувала сепаратистські наміри боярства, а також урівняння в правах помістя і вотчини (що посилювало процес консолідації).

Кожна теза має бути підтверджена документами і конкретним історичним матеріалом.

Реформи ІІ пол. XVII ст. були спрямовані на ліквідацію станово-представницьких органів, консолідацію пануючих верств населення, централізацію апарату управління, проведення воєнних реформ та підпорядкування церковної влади державній.

На конкретному матеріалі розкрийте суть цих процесів, зробіть висновок, що оформлення абсолютної монархії у першій чверті XVIІІ ст. було підготовлено попередніми реформами.

3. Затвердження абсолютизму в І чверті XVIII ст. слід проаналізувати на реформах Петра І, які досить ґрунтовно розглянуті в працях M. Павленка, В. Мавродіна та ін. Слід вивчити зміст реформ Петра І на базі документів, які вміщені в зб. “Законодавчі акти І пол. XVІІІ ст.” під ред. А. Воскресенського.

4. Чимало уваги в сучасній літературі приділяється політиці "освіченого абсолютизму" в Росії та Західній Європі. Студенти повинні знати причини виникнення цієї політики, її зміст та результативність. Із сучасних істориків це питання вивчається проф. Болебрухом А.Г., Моряковим B.I., Щипановим Я.А., Каменським А.З. та ін.

Досить повно особливості цієї політики розглянуті проф. Бєлявським М.Т. в його праці "Крестьянский вопрос в России накануне восстания Пугачева" (М., 1965). Зверніть увагу на періодизацію політики "освіченого абсолютизму", на різні оцінки цього питання в літературі.

Дайте ґрунтовний огляд конкурсу Вільного економічного товариства, порівняйте зміст робіт французьких та російських просвітителів.

Дайте оцінку секуляризації церковних земель як прояву політики "освіченого абсолютизму''. Джерельна база для вивчення цього питання досить розгалужена. Це й праці просвітителів та їх опонентів, Катерини ІІ, офіційні документи ІІ пол. XVІІІ ст. Зробіть висновки щодо відмінностей політики "освіченого абсолютиз-му" та економічного і політичного розвитку Росії та країн Західної Європи.

 

Джерела

 

1. Дворянская империя XVIII в. (основные законодательные акты): Сб. док. / Сост. М.Т. Белявский. – М.: МГУ, 1960. – 224 с.

2. Материалы по истории СССР: Для семинарских и практических занятий / Под ред. А.Д. Горского. – М., 1985 – 1989. – Вып. 5: Соц. и сосл. строй России во втор. пол. XVIII в. – 1989. – 351 с.

3. Законодательные акты I пол. XVIІІ в. / Под ред. А. Воскресенского. – М., 1959.

4. Пам’ятки суспільної думки України (XVІІІ – перша половина XIX ст.) / Упор. А.Г. Болебрух. – Д.: ДДУ, 1995.

5. Орлов В. Русские просветители 1790 – 1800-х гг. – 2 изд. – M., 1953. – 544 с.

6. Размышления о России и русских: Штрихи к истории русского национального характера / Сост и предисл. С.К. Иванова. – М.: «Правда интернешнл», 1996. – Вып. І: Далекие предки. І – XVII в. – 464 с., ил.; Вып. ІІ: «На европейскую дорогу, марш!». XVIII – 1 четв. XIX вв. – 576 с., ил.

7. Российское законодательство Х – ХХ вв.: В 9 т. / Под общ. ред. О.И. Чистякова. – М.: Юр. лит., 1984 – 1991. – Т. 4: Законодательство периода становления абсолютизма. – 1986; Т. 5: Законодательство периода расцвета абсолютизма. – 1987. – 528 с.

8. Хрестоматия по истории СССР с древнейших времен до 1861 г. / Сост. П.П. Епифанов, О.П. Епифанова. – М.: Просвещение, 1987. – 400 с.

 

Список рекомендованої літератури

 

1. Анисимов Е.В. Время петровских реформ. XVIII век, I четверть. – Л.: Лениздат, 1989. – 495 с.

2. Анисимов Е.В. Петр Первый: Рождение империи // История Отечества: люди, идеи, решения. Очерки истории России ІХ – начала ХХ вв. / Сост. С.В. Мироненко. – М.: Политиздат, 1991. – С. 186 – 220.

3. Анисимов Е.В. Россия в середине XVIII века: Борьба за наследие Петра. – М.: Мысль, 1986. – 237 с.

4. Буганов В.И. Петр Великий и его время. – М.: Наука, 1989. – 187 с.

5. Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России: Учебник. – 2 изд. – М.: Высшая школа, 1968. – 368 с.; 3 изд. – М.: Высшая школа, 1983. – 352 с.

6. Ерошкин Н.П. Крепостническое самодержавие и его политические институты (перв. пол. XIX в.). – М.: Мысль, 1981. – 252 с.

7. История России с древнейших времен до конца XVII в. / Отв. ред. А.Н. Сахаров, А.П. Новосельцев. – М.: ООО «Изд-во АСТ», 2001. – 576 с.: ил.

8. История России: С начала XVIII до конца XIX вв. / Отв. ред. А.Н. Сахаров. – М.: ООО «Изд-во АСТ», 2001. – 544 с., ил.

9. Каменский А.Б. От Петра І до Павла І: Реформы в России XVIII в.: Опыт целостного анализа. – М.: РГГУ, 1999. – 575 с.

10. Каменский А.З. Философские идеи русского Просвещения. – М.: Мысль, 1971.

11. Кристенсен Свен Оге. История России XVII в. Обзор исследований и источников. – М.: Прогресс, 1989. – 256 с.

12. Любавский М. К. История царствования Екатерины ІІ. – СПб.: Изд-во «Лань», 2001. – 256 с.

13. Мадариага И. де. Россия в эпоху Екатерины Великой / Пер. с англ. Н.Л. Лужецкой. – М.: Новое лит. обозрение, 2002. – 976 с.

14. Медушевский А.П. Реформы Петра І и судьбы России: Научно-аналитический обзор. – М., 1994.

15. Медушевский А.П. Утверждение абсолютизма в России. – М., 1994.

16. Миронов Б.Н. Русский город в 1740 – 1860-е годы: демографическое, социальное и экономическое развитие. – Л.: Наука, 1990. – 272 с.

17. Моряков В.И. Русское просветительство второй половины XVIII века. – М.: МГУ, 1994. – 216 с.

18. Моряков В.И. Изучение русского просветительства XVIII – нач. XIX вв. в советской историографии // История СССР. – 1986. – № 2.

19. Павленко H И. Птенцы гнезда Петрова: [Б.П. Шереметев, П.А. Толстой, А.В. Макаров]. – М.: Мысль, 1990. – 346 с.

20. Павленко Н.И. Петр Первый и его время. – М.: Просвещение, 1991. – 175 с.

21. Павленко Н.И. Страсти у трона: История дворцовых переворотов. – М.: Журнал «Родина», 1996. – 320 с.

22. Реформы второй половины XVІІ – ХХ вв. Подготовка, проведение, результаты: Сб. науч. тр. / Редкол.: Ф.В. Шелов-Коведяев (отв. ред.) и др. – M.: Ин-т ист. СССР АН СССР, 1989. – 188 с.

23. Русская мысль в век Просвещения / Отв. ред. Н.Ф. Уткина, А.Д. Сухов. – М.: Наука, 1991. – 278 с.

24. Черепнин Л.В. Вопросы методологии исторического исследования: Теоретические проблемы истории феодализма: Сб. ст. – М.: Наука, 1981. – 280 с.

25. Черепнин Л.В. Земские соборы Русского государства в XVІ – XVII вв. – М.: Наука, 1978. – 417 с.

26. Шмидт С.О. Внутренняя политика России середины XVIII в. // Вопросы истории. – 1987. – № 3.