Точність та її показники щодо деталей машин

 

Технологія машинобудування розглядає точність як ступінь відповідності параметрів готового виробу розмірам, формі й іншим характеристикам, заданим у кресленні.

Точність виготовлення і шорсткість поверхонь призначає конструктор, виходячи з вимог для забезпечення функціонального призначення виробу. Точність у машинобудуванні має велике значення для підвищення експлуатаційних якостей машин, збільшення їх довговічності, надійності, швидкісних та інших характеристик.

Наприклад, дослідженнями проф. А.О. Маталіна встановлено, що зменшення зазору в рухомих з'єднаннях з 20 до 10 мкм збільшує термін їх використання з 740 до 1200 годин.

Стосовно до деталей машин точність оцінюється наступними показниками:

- точністю розмірів;

-точністю форми поверхні;

-точністю взаємного розташування поверхонь;

-шорсткістю поверхні.

При оцінці точності розмірів використовують такі поняття:

- НОМІНАЛЬНИЙ РОЗМІР - розмір, визначений конструктором при проектуванні виробу й округлений до значення з нормального ряду;

- ДІЙСНИЙ РОЗМІР - розмір, отриманий в результаті обробки і виміряний з необхідною точністю;

- КВАЛІТЕТ - сукупність допусків одного рівня точності для заданого діапазону розмірів. Існує 19 квалітетів (01,......,17), при цьому точність знижується від квалітета 01 до квалітета 17.

Точність форми поверхонь може бути оцінена згідно з ГОСТом 24642-81 "Допуски формы и расположения поверхностей. Основные термины и

определения", а також з ГОСТом 26643-81 "Допуски формы и расположения поверхностей. Числовые значения".

Основні відхилення форми циліндрічних поверхонь та площин діляться на такі види (див. рисунок 3.1).

 

 

Рисунок 3.1 - Класифікація деяких відхилень форми поверхонь

 

Овальність (рисунок 3.2) – відхилення від круглості, при якому реальний профіль являє собою овалоподібну фігуру, найбільший і найменший діаметри якої знаходяться у взаємно перпендикулярних напрямках. Допуск на овальність може в деяких випадках перевищувати допуск на діаметр, наприклад, при виготовленні тонкостінних втулок, що деформуються при обробці, і набувають правильної форми при складанні.

Огранювання (рисунок 3.3)- відхилення форми від круга, при якому реальний профіль являє собою багатогранну фігуру. Огранювання означає, що контур поперечного перетину деталі складений із сполучених дуг різного радіуса. Огранювання класифікується за числом граней. Зокрема, огранювання з непарним числом граней характеризуються тим, що діаметри профілю поперечного перетину у всіх напрямках однакові (див. рисунок 3.3).

Бочкоподібність, сідлоподібність та конусоподібність розглядають в подовжньому перетині як відхилення твірних від паралельності (рисунки 3.4, 3.5, 3.6).

Похибки площин найчастіше характеризуються такими показниками:

- відхиленням від прямолінійності;

- відхиленням від площинності.

Відхилення від площинності може бути у вигляді увігнутості або опуклості (рисунки 3.7, 3.8).

 

Рисунок 3.2 - Овальність Рисунок 3.3 - Огранювання

Рисунок 3.4 - Бочкоподібність Рисунок 3.5 - Сідлоподібність

 

Рисунок 3.6 – Конусоподібність

 

Рисунок 3.7 - Увігнутість Рисунок 3.8 - Опуклість

Відхилення взаємного розташування поверхонь найчастіше оцінюється такими параметрами, як відхилення від паралельності, перпендикулярності, співвісності, торцеве биття, радіальне биття та ін.(рисунок 3.9).

 

 

відхилення від відхилення від відхилення від

перпендикулярності паралельності співвісності

 

Рисунок 3.9 – Деякі види відхилень взаємного розташування поверхонь

 

Потрібно пам'ятати, що точність геометричної форми і взаємного розташування поверхонь призначається, виходячи з умов роботи, і позначається на кресленні текстом або умовними позначками. Якщо ці вимоги окремо не зазначені, то вони все-таки є і повинні знаходитись в межах допуску на відповідний розмір.

Одною із найважливіших завдань технолога є проектування технологічних процесів, що забезпечують досягнення заданих кресленням технічних вимог за точністю, а також аналіз факторів, що викликають відхилення параметрів від заданих у кресленні, і розроблення заходів щодо їх усунення.

 

3.2 Економічна і досяжна точність

 

У технології машинобудування розрізняють поняття економічної і досяжної точності.

Економічна точність - точність, яка може бути отримана в нормальних виробничих умовах при мінімальній собівартості.

Під нормальними виробничими умовами розуміють виконання робіт на справному устаткуванні з застосуванням необхідних інструментів і пристосувань робітниками відповідної кваліфікації. Іноді вживають термін “середньоекономічна точність”. Поняття економічної точності застосовується для призначення технологічних допусків при проектуванні технології в умовах серійного і масового виробництв.

Кожному методу обробки відповідає своя економічна точність. Таблиці економічної точності обробки наводяться практично у всіх довідниках з

технології машинобудування, наприклад, чорнова обробка – 14-15-й квалітет, способи чистової лезової обробки – 10-11-й квалітет.

Досяжна точність - точність, яку можна отримати при виконанні обробки в особливо сприятливих умовах, на спеціально налагодженому чи модернізованому верстаті, висококваліфікованими фахівцями, без обліку витрат часу і не зважаючи на собівартість.

Досяжна точність найчастіше використовується в умовах ремонтного чи дослідного виробництва або при виконанні унікальних робіт, а також при виробництві спеціального інструмента.