Реалізація цих завдань здійснюється шляхом використання методів організації діяльності учнів.

Фронтальний метод організації роботи частіше використовується під час початкового вивчення вправ, виконання загальнорозвиваючих вправ, перевірки нескладних домашніх завдань. Він полягає в тому, що всім учням пропонується загальне завдання і вони виконують його одночасно під безпосереднім наглядом вчителя. Сигнал до виконання вчитель дає лише після того, як переконається, що всі учні зрозуміли зміст завдання. Якщо вправи відомі, їх можна не показувати і не пояснювати.

Щоб добре бачити кожного учня, правильність виконання завдання, вчитель займає в залі або на майданчику таку позицію, котра забезпечує добрий огляд. Найбільш зручні місця у середині широкої сторони або в кутку майданчика, залу. Щоб було видно ще краще, можна встати на гімнастичну лаву.

Помітивши, що частина учнів робить помилки, вчитель подає команду

"Стоп!" ("Стій!") і пояснює, що було зроблено неправильно. Якщо помилки несуттєві, їх можна роз'яснити після за-, вершення вправи. Не треба давати команду до виконання вправи, доки всі учні не приймуть правильного вихідного положення. Правильність положень тіла треба ретельно контролювати.

Темп та ритм рухів вчитель задає голосом (підрахунком), оплесками, ударами в підлогу гімнастичною палицею, метрономом, музичним супроводом.

Позмінний метод застосовують в тих випадках, коли:

1) треба, щоб одна частина учнів виконувала вправу, а інша -слідкувала за правильністю виконання;

2) коли кожному, хто виконує вправу, потрібна допомога (наприклад, утримання ніг під час піднімання та опускання тулуба);

3) коли на всіх учнів не вистачає приладів.

Щільність уроку з використанням цього методу майже така сама, як при фронтальному. Завдання для всіх учнів - однакове.

Поточний метод. Вправу виконують всі учні послідовно один за одним. Завдання зазвичай однакове.

Застосовується метод, коли:

1) вправа виконується нетривалий час;

2) виконується на приладі низької пропускної спроможності;

3) потребується ретельна страховка. Щільність заняття суттєво менша, ніж з використанням попередніх методів.

Поточно-груповий метод. Готується 2-3 прилади, учні розподіляються на відповідну кількість груп. В цьому випадку збільшується моторна щільність уроку і з'являється можливість диференціювати завдання (наприклад, одна група виконує кидок м'яча в корзину з трьох кроків, друга група - з п'яти, третя - з семи).

Груповий метод. Його застосовують в тих випадках, коли роботу проводять на двох-трьох приладах в декількох місцях майданчику (наприклад, на біговій доріжці, біля ями для стрибків, у секторі метання). Роботою кожного відділення (групи) керує старший, котрий, зазвичай, здійснює страховку і надає допомогу. Вчитель знаходиться в тому місці, де виконують найбільш складну або маловідому вправу. Проте після певного часу він переходить до інших відділень, де продовжує здійснювати відповідний контроль. За сигналом відділення міняються місцями.

Груповий метод підвищує самостійність учнів, сприяє розвитку взаємодопомоги. Він застосовується також у програмованому навчанні.

Використання цього методу дещо зменшує якість заняття, оскільки вчитель не в змозі одночасно бути присутнім в усіх відділеннях, знижується також рівень безпеки. Ці недоліки можна виправити доброю підготовкою старших у відділеннях, забезпеченням всіх місць занять поролоновими матами, залученням до страховки одразу двох учнів.

Метод колового тренування. Вчитель складає комплекси вправ з метою планування оптимального навантаження на всі або декілька м'язових груп, рухові здібності. Якщо деякі вправи невідомі учням, спочатку треба їх засвоїти. Кожна вправа записується у картку з короткою інструкцією щодо її правильного виконання. Після цього з учнями проводять так званий "максимальний тест": кожен учень визначає для себе максимально можливу кількість виконання вправи. Ці дані він зазначає у власній індивідуальній картці. В ній фіксується і частота серцевих скорочень (ЧСС) після виконання вправи.

Далі готуються місця для виконання кожної вправи - «станції». Скільки в комплексі вправ, стільки саме і «станцій», -зазвичай від 4 до 10. «Станції» розташовуються по колу, звідти і назва методу,

Учнів розподіляють на невеликі групи - по 3-4 чоловіка. За командою вчи­теля всі вони розходяться по «станціях» і вивчають завдання, які зазначені у картках. В деяких картках може бути записано, що вправу треба виконувати не максимальну кількість повторень, а 50-70% від максимальної кількості. В цьому випадку учень вираховує власну індивідуальну норму Може бути записана одна або декілька серій з такою кількістю повторень.

Вправи починають виконувати і завершують за сигналом вчителя. Після цього всі переходять на інші «станції» і т.д, (за годинниковою стрілкою).

Виділяють три основних варіанти колового тренування:

Екстенсивний. На кожній «станції» учень робить вправу у зручному для себе темпі, без завдання максимальної кількості повторень. Тривалість роботи - 2-3 хвилини, час зміни «станції» — від 30 с до 1-2 хвилин. Таким чином проходять 2-3 повних кола. В цілому виконання вправ може тривати до 20 хвилин.

Інтенсивний темповий. На кожній «станції» учень намагається виконати якомога більшу кількість повторень вправи протягом точно визначеного часу. Час обмежується 20-30 секундами, назміну «станції» відводиться також 30 секунд. Із зростанням тренованості час назміну «станції» скорочується. Кількість повторень і ЧСС після проходження кожного кола (або тільки останнього) записується в індивідуальну картку.

Інтенсивний інтервальний. На кожній «станції» виконується визначена кількість повторень фізичної вправи. Все коло слід пройти якомога швидше. Таким чином, в даному випадку скорочуються інтервали відпочинку, що робитьцей метод найбільш інтенсивним за величиною навантаження. Тому його використання доцільно лише з достатньо підготовленими школярами.