Стаття 59. Припинення діяльності суб'єкта господарювання

1. Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації — за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, — за рішенням суду.

2. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з -их переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

3. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

4. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

5.У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

6. Суб'єкт господарювання ліквідується:

за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;

у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;

у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

7. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

8. Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.

1.У ч. 1 наведено способи припинення діяльності суб'єкта господарювання —реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) та ліквідація. У ній також перелічені особи, за ініціативою яких відбувається ліквідація.

Реорганізація може здійснюватися добровільно — за рішенням власника чи примусово — у випадках, встановлених законодавством. Рішення щодо реорганізації (реструктуризації | підприємств, які не підлягають приватизації, приймає КМУ. Рішення про створення, реорганізацію (реструктуризацію) та ліквідацію підприємств і організацій, заснованих на державній власності, приймають також ФДМУ та уповноважені органи управління.

Головною відмінністю реорганізації як способу припинення діяльності суб'єкта господарювання, що відображає її юридичну сутність, є наявність повного (універсального) правонаступництва, тобто переходу всіх прав та обов'язків до іншого суб'єкта господарювання Спеціальне законодавство України може передбачати інші, крім встановлених ч. 1 коментованої статті, форми припинення суб'єкта господарювання. Так, наприклад, припинення діяльності гірничих підприємств здійснюється у формі їх консервації (ст. 44 Гірничого закону від 6 жовтня 1999 p.).

Стосовно деяких суб'єктів (наприклад торгово-промислових палат) законодавством не передбачено припинення діяльності шляхом реорганізації.

2.У разі злиття суб'єктів господарювання всі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, утвореного внаслідок злиття. Це загальне положення відтворюється і у нормах спеціальних законів (див., наприклад, ст. 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Емісія акцій при реорганізації акціонерного товариства шляхом злиття проводиться згідно з приписами Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р та Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 30 грудня 1998 р. № 221.

3. Щодо порядку проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання та емісії акцій акціонерних товариств у процесі приєднання, то вони регулюються тими самими актами, що регулюють процес злиття (див коментар до ч. 2 цієї статті).

4.Законодавство України припускає випадки як добровільного, так і примусового поділу Так, якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи АМК мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.

Порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті поділу встановлено Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (ст. 37); порядок емісії акцій AT при реорганізації шляхом поділу — Законом. країни «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. та Положенням про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств.

5. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. У деяких випадках законодавство передбачає конкретну організаційну форму, в яку може бути перетворено господарюючий суб'єкт. Наприклад, колективні сільськогосподарські підприємства можуть на добровільних засадах перетворюватися у самостійні кооперативи.

6. Особи, за ініціативою яких відбувається ліквідація, перелічені у ч. 1 коментованої статті.

Положення ч. 6 деталізуються в актах спеціального законодавства з урахуванням специфіки здійснення господарської діяльності окремими видами суб’єктів господарювання (ст. 9 Закону України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 р., ст. 7 Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21 листопада 1995 p.).

Стосовно рішення про ліквідацію слід мати на увазі, що трудовому колективу не надано право звертатись до господарського суду із заявою про визнання недійсним рішення компетентного органу про ліквідацію або реорганізацію підприємства — з такою заявою вправі звернутися саме підприємство, оскільки до виключення його з державного реєстру воно не втрачає статусу юридичної особи.

7. У даному Кодексі збережено поняття скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, яка більше десяти років відбувалася в України на підставі ст. 8 Закону України «Про підприємництво». У Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» замість терміна «скасування державної реєстрації» використовується термін «припинення юридичної особи з підстав, не пов'язаних з банкрутством» ст. 38), і міститься перелік підстав такого припинення. «Скасування державної реєстрації об'єкта господарювання» за порушення законодавства як вид адміністративно-господарських санкцій передбачене також ст. 247 ГК.

8. Частина 8 коментованої статті встановлює порядок публікації оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця. Офіційним друкованим виданням органу місцевого самоврядування є друковані видання відповідної обласної ради.