Зробити висновок про відповідність досліджуваних продуктів вимогам нормативної документації.

 

 

Контрольні питання

1. Які речовини відносяться до ліпідів? Наведіть їх класифікацію.

2. Функції ліпідів в організмі людини.

3. Що визначає різноманітність харчових жирів у природі? Які їх властивості?

4. Охарактеризуйте тваринні та рослинні жири.

5. На чому базуються методи визначення масової частки жиру?

6. Які речовини використовують для екстрагування жиру з наважки продукту?

7. Як розчинник впливає на одержані результати під час визначення масової частки жиру?

8. Розкрийте поняття «сирий жир».

9. Методи визначення масової частки жиру в харчових продуктах.

10. Принцип визначення масової частки жиру хлороформовим методом.

11. З якою метою кип’ятять наважку досліджуваного зразка з розведеною сірчаною кислотою перед екстракцією хлороформом?

12. Суть рефрактометричного методу визначення масової частки жиру.

13.Джерела похибок під час визначення масової частки жиру хлороформовим та рефрактометричним методами.

14. Фактори, що впливають на розбіжність між розрахунковими та аналітичними даними масової частки жиру у виробах.

Лабораторна робота № 6

Тема: Методи визначення масової частки лактози в молоці

 

 

Мета: ознайомитися з йодометричним та рефрактометричним методами визначення масової частки редукуючих цукрів у продуктах, зокрема лактози в молоці; визначити кількість лактози в дослідних зразках молока йодометричним та рефрактометричним методами; порівняти отримані дані з табличними та вказаними виробником на упаковці; зробити висновок щодо точності використаних методів для визначення масової частки лактози в молоці

 

 

Молоко – продукт з високою харчовою цінністю і засвоюваністю,який є незамінним компонентом раціону, джерелом повноцінного білка та мінеральних речовин. Неможливо забезпечити організм достатньою кількістю кальцію з продуктами харчування, якщо не вживати щодня молочні продукти. Кальцій та фосфор містяться у молоці в легкозасвоюваній формі та оптимальному співвідношенні.

Молоко широко застосовується у виробництві продуктів дитячого та дієтичного харчування, входить до складу багатьох кондитерських та хлібобулочних виробів.

Середній хімічний склад молока такий:

- жири..........................................................3,5 %

- білки..........................................................3,2 %

- вуглеводи (лактоза)................................4,7 %

- небілкові азотисті сполуки.......................0,04 %

- мінеральні речовини.................................0,7 %

- вода............................................................87,5 %

Молоко містить вітаміни (В1, В2, В6, В12, РР, С, Н, А, D, Е), ферменти (природна та мікробна ліпаза, β-галактозидаза або лактаза) та природні барвники – пігменти (каротин – забарвлює молоко та молочний жир в помаранчевий колір, рибофлавін або вітамін В2 – зумовлює жовто-зелене забарвлення молочної сироватки).

Д и с а х а р и д лактоза є основним вуглеводом молока. Інша назва лактози –

молочний цукор.

Лактоза міститься у молоці всіх видів ссавців, вона забезпечує харчову цінність молока та є важливим компонентом у харчуванні новонароджених.

В результаті життєдіяльності молочнокислих бактерій, які продукують фермент β-галактозидазу, лактоза розкладається на глюкозу і галактозу та зброджується до молочної кислоти. Ця властивість лактози використовується у виробництві кисломолочних продуктів і водночас є причиною швидкого псування молока під час зберігання.

Організм деяких людей не синтезує достатню кількість β-галактозидази,

що порушує засвоєння лактози і призводить до розладів травлення після вживання молока. Лише в цьому разі допускається обмеження частки молочних продуктів у структурі харчування або їх повне виключення з раціону.

Лактоза виконує такі основні функції в організмі:

1) підвищує засвоюваність кальцію та фосфору з їжі;

2) молочна кислота, яка утворюється після зброджування лактози,

пригнічує розвиток гнилісних бактерій та покращує стан мікрофлори кишечника;

3) компонент лактози г а л а к т о з а бере участь в побудові нервових та

мозкових тканин людини.

Молекула лактози побудована із моносахаридів г л ю к о з и та г а л а к т о з и. При цьому альдегідна група глюкози не бере участі в утворенні зв'язку з молекулою галактози, тобто є вільною. Присутність вільних альдегідних або кетонових груп у складі моно- та дисахаридів зумовлює відновні властивості вуглеводів в окисно-відновних реакціях. Вуглеводи, які в окисно-відновних реакціях можуть поводити себе як відновники, називаються редукуючими ( відновлюючими ) цукрами.

Таким чином, лактоза є редукуючим дисахаридом.

 

 

Нагрівання молока до 95 °С і вище призводить до його потемніння в результаті реакції меланоідиноутворення між лактозою та амінокислотами. Найбільш активно перебіг даної реакції спостерігається під час стерилізації, згущення та сушіння молока.

Поряд з лактозою молоко містить незначну кількість моносахаридів галактози та глюкози у вільному стані.

 

 

Масову частку лактози в молоці визначають хімічними або фізичними методами. До х і м і ч н и х відносяться стандартні методи: йодометричний та перманганатометричний. Поляриметричний та рефрактометричний методи відносяться до ф і з и ч н и х методів.

Хімічні методи визначення лактози та інших редукуючих цукрів ґрунтуються на їх відновлювальних властивостях у разі взаємодії з певним

окисником. Знаючи точну концентрацію розчину окисника, за допомогою індикаторів визначається його кількість, яка вступила в реакцію з розчином редукуючого цукру невідомої концентрації. За відомою кількістю розчину окисника можна легко розрахувати масову частку вуглеводу в розчині та перерахувати її на масу продукту.

Якщо ж одразу використати певну відому кількість розчину окисника в надлишку, то в подальшому визначається не кількість окисника, яка пішла на взаємодію з редукуючим цукром, а залишок окисника після реакції. В цьому випадку поряд з основним проводять так званий контрольний дослід, де замість розчину редукуючого цукру використовують дистильовану воду. Масова частка редукуючого цукру визначається порівнянням результатів контрольного та основного дослідів. Одним із таких способів визначення кількості лактози в молоці стандартом (ГОСТ 8764-73) передбачений

Йодометричний метод.

Порядок виконання роботи

РОБОТА 1. ВИЗНАЧЕННЯ МАСОВОЇ ЧАСТКИ ЛАКТОЗИ В МОЛОЦІ

ЙОДОМЕТРИЧНИМ МЕТОДОМ

Суть йодометричного методу визначення лактози. До в і д о м о ї кількості молока з н е в і д о м о ю концентрацією лактози вноситься відома

кількість сульфату міді (CuSO4) у надлишку. Частина міді витрачається на окислення лактози, а інша залишається в незмінному двовалентному стані. Дана реакція відбувається в лужному середовищі, яке створюється додаванням розчину лугу (NaOH).

Яка кількість міді прореагувала з лактозою, а яка ні, ми поки що не знаємо. Щоб це встановити до певної кількості суміші додають відомий об’єм розчинів йоду (І2) та гідроксиду натрію (NaOH). В результаті цього утворюються дві сполуки – йодид та йодад натрію (NaІ та NaІО). Мідь, яка не вступила в реакцію з лактозою, взаємодіє з йодидом натрію (NaІ), в результаті чого утворюється молекулярний йод (І2), який знову переходить в іонний стан після взаємодії з тіосульфатом натрію (Na2S2O3). Кількість розчину тіосульфату пропорційна кількості молекулярного йоду, який утворився, і кількості двовалентної міді, яка не прореагувала з лактозою. Оскільки початковий об'єм розчину сульфату міді та його концентрація відомі, розрахунками встановлюється кількість міді, яка вступила в реакцію окислення лактози, а далі – вміст самої лактози в молоці.

 

 

О [OH] O

R – С + Сu+2 R – С + Cu+1 + Сu+2(залишок)

Н OH

лактоза лактонова кислота

 

Сu+2(залишок) + 2NaІ Сu+1 + І2 + 2Na+

 

 

І2 + 2Na2S2O3 2NaІ + Na2S4O6

 

 

Під час йодометричного методу визначення лактози використовується велика кількість послідовних операцій, тому слід ретельно ознайомитися з ходом виконання роботи та уважно читати написи на склянках з реактивами перед їх використанням.

Прилади, обладнання, матеріали: молоко, технічні ваги, годинник,

мірна колба місткістю 500 см3, дистильована вода, бюретка, піпетки місткістю

5 см3,10 см3, 25 см3, 50 см3, розчин Фелінг І (наважку перекристалізованого, що не містить заліза, сульфату міді масою 69,26 г розчиняють у дистильованій воді в мірній колбі місткістю 1 дм3, доводять об’єм до мітки та перемішують),

1 моль/дм3 розчин гідроксиду натрію, фільтрувальний папір, воронка, конічна колба місткістю 250…300 см3, пробка, 0,1 моль/дм3 розчин йоду, 0,1 моль/дм3 розчин гідроксиду натрію, циліндр місткістю 10 см3, 0,5 моль/дм3 розчин соляної кислоти, 0,1 моль/дм3 розчин тіосульфату натрію, 1 %-й розчин

крохмалю.

Дану роботу зручно виконувати, якщо представити її у вигляді такої схеми:

 

 

1)

 

2)

 

3)

 

4)

 

5)

 

6)

 

7)

 

8)

 

9)

 

10)

 

11)

 

12)