Мета роботи
Прищепити навички з надання потерпілим долікарської допомоги, щоб уміти:
усунути дію на потерпілого чинників, що становлять загрозу для його життя та здоров’я;
оцінити стан потерпілого;
визначити послідовність дій (прийомів) щодо надання першої допомоги;
підтримувати основні життєві функції потерпілого;
надавати необхідну допомогу потерпілому в порядку терміновості;
використовувати підручні засоби при наданні допомоги, перенесенні та транспортуванні потерпілого;
правильно орієнтуватись у ситуації - викликати швидку медичну допомогу чи скористатися наявним або попутним транспортним засобом.
Загальні відомості
Збереження здоров’я і навіть життя потерпілому значною мірою залежить від рівня відповідних знань та умінь тих, хто надає першу допомогу під час нещасних випадків. Тому прийомами само- та взаємодопомоги повинен володіти кожний. Адже нещасний випадок може статися будь-коли й з будь-ким і важливо, щоб у цей момент поруч були підготовлені люди, здатні швидко та кваліфіковано надати необхідну допомогу.
Непідготовлені люди часто розгублюються у разі нещасного випадку й замість того, щоб допомогти потерпілому (відновити дихання та серцебиття, зупинити кровотечу тощо), прагнуть доставити його в медичний заклад, незважаючи на тяжкий стан, що може призвести до його смерті. Як свідчить статистика, допомога потерпілому на місці нещасного випадку найчастіше зводиться лише до того, що потерпілого виносять з небезпечного місця й кладуть на спину.
Щоб урятувати життя людини, яка одержала травму, не можна гаяти жодної хвилини, адже ефективна допомога – це, насамперед, швидка допомога.
Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 20% від усіх загиблих при аваріях і катастрофах можна було б урятувати при своєчасному та кваліфікованому наданні першої допомоги.
Відповідно до „Типового положення про навчання з питань охорони праці” вивчення питань щодо надання першої допомоги, як й інших питань охорони праці, здійснюються при підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації, прийнятті на роботу (вступний інструктаж) та в процесі роботи працівників.
Перша допомога надається людиною, що знаходиться на місці події, або ж самим потерпілим (самодопомога).
Основні теоретичні положення
Перша медична допомога – це комплекс найпростіших, термінових та необхідних заходів, які проводяться до прибуття лікаря чи доставлення потерпілого в медичний заклад і спрямовані на відновлення та збереження його життя та здоров’я. Від правильного та своєчасного надання першої допомоги залежить успіх наступної медичної допомоги та подальшого лікування, а інколи й життя потерпілого.
Перша допомога при втраті свідомості
Втрата свідомості – це стан, коли людина не реагує ні на що, нерухома, не відповідає на запитання.
Причини можуть бути різні, але всі вони пов’язані з ураженням центру свідомості – мозку (при травмах, нестачі кисню, замерзанні, тощо). Ознаки втрати свідомості виявляються у широкому спектрі симптомів, починаючи від шоку, непритомності і закінчуючи станом клінічної смерті. При втраті свідомості велику небезпеку для життя потерпілого становить западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.
При допомозі, передусім, потерпілого потрібно винести з місця події, потім звільнити дихальні шляхи, покласти на бік. У разі зупинення дихання і серцебиття треба розпочати оживлення методом штучного дихання і непрямого (закритого) масажу серця. Тому, хто надає долікарську допомогу, треба розрізняти ознаки життя і смерті. Так, серцебиття визначається рукою або на слух зліва, нижче соска, а також на шиї, де проходить сонна артерія, або ж на внутрішній частині передпліччя. Дихання визначається за рухами грудної клітини, зволоженням дзеркала, прикладеного до носа потерпілого, звуженням зіниць під час раптового освітлення очей або після їх затемнення рукою. За встановлення ознак життя треба негайно розпочати надання допомоги. Але навіть і за відсутності перелічених ознак до тих пір, поки немає повної впевненості у смерті потерпілого, потрібно надавати йому допомогу у повному обсязі. Клінічна смерть – це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинення серця та легенів і триває 6-8 хвилин, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть, внаслідок якої припиняються біологічні процеси в клітинах і тканинах організму та відбувається розпадання білкових структур.
Штучне дихання. Штучне дихання виконується способом „ з рота в рот” або „з рота в ніс”. Людина, яка надає допомогу, робить видих із своїх легень у легені потерпілого безпосередньо в його рот чи ніс. Попередньо потерпілого необхідно покласти спиною на тверду рівну поверхню, звільнити від стискаючого одягу, підкласти під лопатки невеликий валик з будь-якого матеріалу, відхилити голову максимально назад. Перед початком штучного дихання слід переконатися в прохідності дихального горла, яке може бути закрите запалим язиком, сторонніми предметами чи їжею, накопиченим слизом.
Рятівник знаходиться з лівого чи правого боку потерпілого, на його рот накладає чисту марлю (бинт) або хустинку, робить глибокий вдих, а потім щільно притиснувши свій рот до рота потерпілого (при цьому закриває ніс потерпілому), вдуває повітря в його легені. Частота вдування повітря повинна становити приблизно 12 разів за хвилину, тобто кожні 5 с. Аналогічно проводиться штучне дихання способом „з рота в ніс”, при цьому вдувають повітря через ніс, а рот потерпілого повинен бути закритим.
Зовнішній (непрямий) масаж серця. Суть непрямого масажу серця полягає в його насильному здавлюванні шляхом натискання на грудину в напрямку до хребта. При цьому серце здавлюється настільки, що кров з його порожнин надходить у судини. Після припинення натискання серце розправляється й у його порожнининадходить венозна кров.
При проведенні непрямого масажу серця потерпілого кладуть спиною на тверду рівну поверхню, оголюють його грудину, розстібають пояс. Рятівник стає зліва чи справа від потерпілого, поклавши на нижню третину грудини кисті рук (одна на другу), енергійно (поштовхами) натискає на неї. Натискати потрібно прямими руками, використовуючи при цьому вагу власного тіла, і з такою силою, щоб грудина прогиналась на 4-5 см у бік до хребта.
Напрямок натискань на грудину має бути вертикальним, а самі натискання – поштовхоподібними та ритмічними. Після натискання руки розслаблюють, не знімаючи їх з грудини потерпілого. Необхідна частота натискань становить 60-65 разів на хвилину.
Не слід натискати на верхню частину грудини та закінчення нижніх ребер, щоб не зламати їх і не пошкодити внутрішніх органів, зокрема печінки.
Масаж серця необхідно поєднувати з штучним диханням. Після двох глибоких вдувань у рот чи ніс необхідно зробити 15 натискань на грудину, потім знову повторити два вдування і 15 натискань для масажу серця і т.д. Якщо допомогу подають двоє рятівників, то один повинен робити штучне дихання, а інший – непрямий масаж серця, при чому в момент вдування повітря масаж серця припиняють. Після одного вдування повітря в легені потерпілого необхідно п’ять разів натиснути на його грудну клітку з інтервалом в 1 секунду.
Штучне дихання та непрямий масаж серця необхідно виконувати доти, поки у потерпілого повністю не відновиться дихання та робота серця або поки не прибуде швидка медична допомога.
