Формулювання практичної професійної проблеми

Тривалий час помилково вважалось, що головне в розумовому розвитку дітей - передача їм якомога більшої кількості знань. Життя ж доводить, що розумна людина - це не стільки особа, яка багато знає, скільки особа, яка вміє наявні знання застосовувати в складних життєвих ситуаціях. Адже уміння самостійно знаходити вихід у будь-якій ситуації повсякденного життя є найбільш цінним вмінням людини. Про таких людей кажуть, що вони можуть творчо мислити. Тільки гармонійне поєднання характеристик інтелекту та креативності (творчих здібностей) зумовлює становлення самодостатньої особистості.

Психологи виявили чотири групи дітей з різними рівнями розвитку інтелекту та креативності, які відрізнялися способами адаптації до зовнішніх умов і вирішення життєвих проблем.

Діти з високим рівнем інтелекту та креативності:

Вони впевнені у своїх здібностях, мають адекватний рівень самооцінки; їм притаманні внутрішня свобода та високий самоконтроль. У певній ситуації ведуть себе по-дорослому. Виявляють інтерес до всього нового й незвичайного, характеризуються великою ініціативністю, але, разом з тим успішно пристосовуються до соціального оточення, зберігаючи внутрішню незалежність думок і дій.

Діти з високим рівнем інтелекту і низьким рівнем креативності:

Їх вирізняє прагнення до навчальних успіхів, які виражаються у вигляді відмінної самооцінки. Вони надзвичайно важко сприймають невдачу, замість надії на успіх у них, швидше, переважає страх перед невдачею. Ці діти не люблять ризикувати, не люблять висловлювати публічно свої думки. Вони стримані, замкнуті і дистанціюються від своїх однолітків. У них дуже мало близьких друзів. Вони не люблять залишатися наодинці й страждають без зовнішньої адекватної оцінки своїм вчинкам, результатам діяльності.

Діти з низьким рівнем інтелекту та високим рівнем креативності:

Ці діти часто потрапляють у ряд "вигнанців". Вони важко пристосовуються до загальних вимог, часто мають захоплення за межами закладу (хобі, гуртки та ін.), де отримують можливість виявити свої творчі нахили. Вони найбільш тривожні, страждають від зневіри у себе. Вихователі часто характеризують їх як безтолкових, неуважних, оскільки вони з небажанням виконують рутинні завдання і не можуть зосередитися.

Діти з низьким рівнем інтелекту та креативності:

Такі діти, як правило, зовнішньо добре адаптуються, тримаються "золотої середини" і задоволені своїм становищем. Вони мають адекватну самооцінку, низький рівень предметних здібностей компенсується розвитком соціального інтелекту, товариськістю, пасивністю у навчанні.

Основними принципами психокорекційної роботи були наступні: Основними принципами психокорекційної роботи є наступні:

1. Принцип єдності діагностики і корекції.

2. Принцип нормативності розвитку.

3. Принцип корекції "зверху вниз".

4. Принцип корекції "знизу вгору".

5. Принцип системності розвитку психічної діяльності.

6. Діяльнісний принцип корекції.

Найважливіше завдання психокорекції – сформувати мотивацію самовиховання й саморозвитку, сприяти переростанню корекції в самокорекцію.

Основними задачами психокорекційної роботи стали: розвиток образної і вербальної креативності; формування основних розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, абстрагування; розвиток організованості і цілеспрямованості мислення, здібності до виділення істотного; розвиток активності і ініціативності; розвиток стійкого пізнавального інтересу; формування інтересу до оточуючого світу і власного “Я”.

 

Психокорекційна програма була складена за основними принципами:

1. Принцип системності корекційних, профілактичних і розвиваючих завдань.

2. Принцип єдності корекції і діагностики.

3. Принцип пріоритетності корекції каузального типу

4. Діяльнісний принцип корекції.

5. Принцип обліку віково-психологічних та індивідуальних особливостей клієнта.

6. Принцип комплексності методів психологічного впливу.

7. Принцип активного залучення найближчого соціального оточення до участі в корекційної програми.

8. Принцип опори на різні рівні організації психічних процесів.

9. Принцип програмованого навчання.

10. Принцип зростання складності.

11. Принцип обліку обсягу і ступеня різноманітності матеріалу.

12. Принцип обліку емоційної складності матеріалу.