Суспільство як проблема філософії. Основні філософські концепції суспільного життя

Головне завдання філософії суспільства полягає в побудові узагальнених моделей суспільного цілого, у розкритті гранично загальних основ суспільного життя, у визначенні змісту «вузлових» понять соціально-філософського підходу до суспільних явищ.

Суспільне життя складне і досліджене далеко не повністю. Тільки на перший погляд здається, що людські вчинки складаються з ланцюга імпровізацій, а дії індивіда вільні і незалежні від впливу обставин. У дійсності це не так. Вчинки людини підпорядковуються, по-перше, її задумам і звичкам (які у свою чергу причинно обумовлені) і, по-друге, вони підпорядковані логіці об'єктивної необхідності, яка формує умови і способи людської діяльності в кожній зі сфер суспільного життя.

Зберігаючи свободу вибору, індивід тією чи іншою мірою пристосовується до існуючих об'єктивних умов, включається у відносини функціонування даної соціальної сфери, орієнтується на психологію і вимоги суспільної групи, членом якої він є. Іншими словами, людина не може ігнорувати об'єктивні умови і схеми поведінки, що склалися до неї.

У суспільні взаємодії і відносини одночасно вступає величезна кількість людей. При цьому виявляється, що свої найбільш значимі дії люди чинять колективно - у складі об'єднань і соціальних груп. Тому закони суспільного життя є, здебільшого, не динамічними, що дозволяють робити однозначні, жорсткі прогнози, а законами масових явищ - законами статистичними або ймовірнісними.

Суттєві, стійкі і необхідні повторюваності у функціонуванні суспільства й у відтворенні його відносин виражають соціально-філософські закономірності, серед яких можна назвати об'єктивну тенденцію перетворення відносин особистого типу в речовинно-анонімні відносини, всесвітньо-історичну тенденцію зростання характеру і рівня людських потреб.

Суспільство має потребу в їх специфічно-філософському розумінні. А його дає не природознавство, а соціальна філософія, що формулює вузлові ідеї сутнісного розуміння суспільного життя. При цьому вона вирішує головні питання, що виникають у ході аналізу конкретних ситуацій і суспільних змін.

У числі цих питань треба відзначити такі проблеми: що являє собою суспільство як система суспільних зв'язків і відносин? Які елементи і структури воно включає? Які сили зберігають суспільну систему в цілому, і які процеси цю систему перетворюють? Яка структура людської історії, і які долі очікують людство? Іншими словами, як і чому люди взаємодіють один з одним, змінюють способи цієї взаємодії, творять і трансформують форми спільного - суспільного життя? Але що таке суспільне життя? – Відповідаючи на це питання, мислителі минулого в більшій чи меншій мірі тяжіли до трьох основних концепцій суспільного життя: ідеалізму, натуралізму і матеріалізму.

Перша з цих концепцій - ідеалістична – вбачає основи, причини і фактори походження і функціонування суспільства в духовній сфері. Всередині цього підходу розмежовуються об'єктивно-ідеалістичні та суб'єктивно-ідеалістичні уявлення. З позицій об'єктивного ідеалізму на суспільство чинять вирішальний вплив громадська думка, світ абсолютних ідей, Світовий Розум, Світова Воля, Абсолютний Дух та ін. До об'єктивно-ідеалістичної концепції безпосередньо примикає релігійне трактування соціуму (Августин, В.Соловйов, С.Франк). Відповідно суб'єктивно-ідеалістичних версій суспільство є продукт волі, розуму й інших проявів духу видатних особистостей.

Інше поширене трактування суспільного життя - натуралізм - проводить пряму аналогію між явищами природи і суспільства, пояснює специфіку суспільних процесів і відносин посиланнями на закономірності природних явищ, апелює в науках про суспільство до понять з області природних і технічних наук

Третьою концепцією, що намагається дати відповідь на питання про корінні причини і основи буття суспільства, є матеріалізм,у найбільш розгорнутій формі поданий у філософії К.Маркса і Ф.Енгельса. Суспільство розуміється як матеріальне утворення, що розвивається в рамках об'єктивних і необхідних природно-історичних закономірностей. Соціальна матерія надбудовується над природними матеріальними процесами, але не зводиться до них. К.Маркс запропонував діалектико-матеріалістичне пояснення системи суспільного життя, виділивши як його основу матеріальне виробництво, а економічну сферу – як системоутворюючу всіх інших сфер соціального цілого. Сутність матеріалістичного розуміння суспільства буде розглянута далі.