ВІДПОВІДІ
ПМК. Тетовий контроль для перевірки знань студентів з курсу «Основи філософський знань». 3 курс.
Середній рівень тестових завдань
Тема 1: Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві (59 питань)
1. Слово «Філософія» в буквальному перекладі з грецької мови означає:
а) любов до істини;
б) любов заради любові;
в) любов до смерті;
г* любов до мудрості;
д) любов до страждання
2. Світогляд – це
а*найзагальніше усвідомлення людиною навколишнього світу, свого місця в ньому, свого ставлення і відношення до цього світу й до себе, своїх претензій і намірів щодо світу та шляхів реалізації цих намірів (життєвих програм);
б) система поглядів на світ;
в) сукупність знань людини про себе в існуючому світі;
г) своєрідна інтегративна цілісність знання й цінностей, розуму, чуття, інтелекту й дії, критичного сумніву і свідомої переконаності;
д) сукупність знання, ідеалів, принципів, цінностей, досвіду, емоцій, самосвідомості, волі, при допомозі яких визначається позиція людини в суспільстві.
3. Структура світогляду передбачає наявність в ньому рівнів:
а) поняття;
б* світосприйняття;
в* світорозуміння;
г) судження;
д) світо заперечення
4.Світогляд як систематизований комплекс уявлень, оцінок, установок, що забезпечують цілісне бачення та усвідомлення світу і місця в ньому людини, виконує насамперед функцію
а* інтеграції пізнавальної, ціннісної, спонукально-діяльної установок людської життєдіяльності;
б) компенсації недоліку знань людини в окремо взятій сфері інформацією з інших сфер діяльності;
в) нейтралізації страху перед невизначеністю світу і оточення людини;
г) ізоляції людини від розмаїття існуючої дійсності, в зв’язку з усвідомленням нею своєї унікальності, несхожості з існуючим;
д) інтерпретації, пояснення людині всього, що відбувається в ній самій і в її оточенні
5. За способом свого існування світогляд поділяється на
а* груповий;
б* індивідуальний;
в) дитячий;
г) особистісно зрілий;
д) молодіжний
6. За ступенем та чіткістю самосвідомості світогляд поділяється на
а* життєво-практичний;
б* теоретичний;
в) буденний;
г) корпоративний;
д) науковий
7. Будь-який світогляд, незалежно від того, як він структурується чи класифікується, об’єднує наявність
а* переконання;
б) пліток;
в) гіпотез;
г) теоретичних моделей суспільства;
д) афектів
8. У формування життєвої позиції людини приймають участь:
а) переконання;
б) переконання і уявлення;
в) переконання, уявлення і ідеї;
г) переконання, уявлення, ідеї і почуття;
д* переконання, уявлення, ідеї, почуття, опосередковані досвідом особистості
9. Найважливішими категоріями світогляду виступають поняття
а* «світ» і «людина»;
б) «світ» і «Бог»;
в) «природа» і «людина»;
г) «Бог» і «людина»;
д) «людина» і «суспільство»
10. Світогляд за самою своєю суттю є універсальним і практичним, оскільки орієнтує людину на
а) вирішення найважливіших проблем тваринного існування;
б* вираження основ поведінки людини та сенс її життя;
в) постійну працю, яка виснажує людину;
г) занурення в себе;
д) поступове відречення від світу
11. Історичним формами (типами) світогляду є
а) фантастика;
б* міфологія;
в* релігія;
г* наука
д) аніме
12.. Слово «Міфологія» в буквальному перекладі з грецької означає:
а* «слово», «сказання»;
б) наперед дане знання;
в) казка, придумане людиною щось;
г) відновлення зв’язку людини з Богом;
д) любов до краси
13. Міфологія – це
а* первісна світоглядна форма, сукупність космогонічних і космологічних, теогонічних, антропогонічних і антропологічних, етичних міфів;
б) сукупність екзотеричного знання, яка покликана забезпечити далеко не легкі вимоги існування людини на перших щаблях історичного буття;
в) збірник казок, прислів’їв, приказок народу;
г) категорія уяви людини;
д) форма філософської спекуляції, яка не є істинним способом пізнання
14. Історично першою формою самосвідомості, котра відокремлюється від практики є
а* міф;
б) релігія;
в) наука;
г) філософія;
д) мистецтво
15. Для міфологічного світогляду характерно
а* антропоморфізм;
б) аніме;
в) татуювання;
г) товарно-ринкові відносини;
д) критичність мислення;
є) примітивність
16. Синкретизм – це
а) характерна риса міфологічного світогляду;
б) неподільність людини й природи;
в* філософська і культурологічна категорія, яка характеризує особливий тип поєднання різнорідних елементів, факторів в цілісність, коли безліч елементів не втрачає своєї своєрідності в єдності, а єдність не дозволяє елементам перейти в стан хаосу;
г) нерозчленованысть людини;
д) пусте поняття
17. Антропоморфізм – це
а) ототожнення природних сил зБогами;
б* своєрідний перенос структурних частин організму людини на явища та предмети оточуючого людину світу;
в) олюднення сил природи;
г) ототожнення Бога з людиною;
д) ототожнення людини з тваринами
18. Тотемізм – це є
а* усвідомлення роду як колективної особи, переконаність у наявності спільного предка;
б) визнання існування спільного природного предка у людини і природи;
в) віра в існування потойбічного світу;
г) заперечення існування природного предка людини;
д) визнання людського предка у природи
19.Анімізм– це
а) оживлення всього існуючого;
б* наділення всього існуючого людською здібністю емоційно реагувати, одухотворення усього живого;
в) визнання існування Душі Всесвіту;
г) віра в безсмертя душі людини;
д) наділення душею рослин
20. Тип світогляду і образ дій, які визначаються поклонінням Вищому Початку, прагненням об’єднатися з ним, служити його ідеалам, називається
а* релігія;
б) культ;
в) навіювання;
г) магія;
д) манія
21. Головною ознакою релігії є
а* віра;
б) існування Бога;
в) вимога правильно виконувати людиною ритуал і приносити жертви;
г) догматизм;
д) існування потойбічного світу
22.Особливостями релігійного світогляду є
а) чітке бачення суб’єкту і об’єкту;
б) відділення людини від світу і навіть протиставлення її світу;
в* роздвоєння світу на духовний та тілесний, земний і небесний, горний і дольний, природний і надприродний;
г) розуміння земного світу як помилки Творця;
д) виникнення ілюзорного світу, який недоступний органам чуття і розуму
є) утопічність
23. Головне завдання релігійного світогляду – це
а) обґрунтування зв’язку індивіда з родом;
б* досягнення єдності з Богом як втілення святості та абсолютною цінністю;
в) розвиток світорозуміння людини;
г) виклик своєрідного ентузіазму, тобто життєвої енергії, яка надає людині сили для життя і діяльності;
д) підготовка людини до сприйняття теологічного знання
24. Слово «рефлексія» в буквальному перекладі з латині означає
а* віддзеркалення, звернення назад;
б) реакція на певну дію, суб’єкт, об’єкт;
в) спосіб дії людини;
г) абстрагування від чогось;
д) зажуреність в себе
25. Вперше здійснив спробу прояснити зміст поняття «філософія»
а* Піфагор (580-572 – 500-490 рр. до н.е.);
б) Геродот (484 – 425 рр. до н.е.);
в) Платон (428-427 – 347 рр. до н.е.);
г) Сократ (470 – 399 рр. до н.е.);
д) Аристотель (384 – 322 рр. до н.е.)
26. В різноманітті інтерпретацій визначень змісту поняття «філософія» виділяють групи поняття філософії:
а* античну (Геродот, Піфагор, Геракліт, Платон, Аристотель);
б) модерністську;
в) київську світоглядно-гуманістичну (В. Шинкарук, В Табачковський, В. Ярошовець, І. Бичко та ін..);
г) національну (І. Огородник, О. Кульчицький, Б. Цимбалистий, М. Шлемкевич та ін..);
д) універсальну (М. Конрад, В. Татаркевич та ін.)
27. Серед концепцій визначення предмету філософії особливе місце займає
а* концепція розпочкування предмету філософії;
б) концепція виведення предмету філософі з інших предметів існуючих наук;
в) майєвтична концепція;
г) формаційна концепція;
д) синтетична концепція
28. Предметом філософії є
а) світ;
б) буття;
в) людина;
г) природа;
д* загальне в системі «світ і людина».
29. Особливість предмету філософії в тому, що вона вивчає
а) виключно природу;
б) тільки суспільство;
в* вивчає світ і людину разом;
г) Бога;
д) культуру людства
30. І. Кант сформулював основні питання буття людини, тим самим визначив предмет філософії, а саме:
а) що таке світ?
б* що я можу знати?
в* що я повинен робити?
г* на що я можу сподіватися;
д) що таке студент?
31. Філософія – це
а) система поглядів людини на світ в цілому і на відношення людини до цього світу (І. Надольний);
б) одне з найважливіших надбань людської культури;
в) епоха, осягнена розумом (Г.В.Ф. Гегель);
г) наука про першопричини та першооснови буття (Аристотель);
д) одна з форм суспільної свідомості, що розвинулася десь близько 2,5 тисячоліть до н.е. на базі первісної міфології, успадкувавши значною мірою в процесі розкладу останньої її світоглядні функції (І. Бичко);
є* наука про універсальні закони і принципи буття і пізнання, про відношення людини до світу, наука про загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення
32. Філософія відрізняється від міфу
а* акцентом на рефлексію;
б) універсальним характером;
в) зорієнтованістю на людину;
г) прагненням до пізнання Бога;
д) емоційністю
33. Філософія відрізняється від релігії
а* критичним ставленням до світу і людини в ньому;
б) догматичним характером пізнання;
в) обожненням сил природи;
г) атеїзмом;
д) оптимізмом
34. Філософія відрізняється від міфології та релігії
а* своїм раціонально-теоретичним підходом до світу;
б) художньо-образним світосприйняттям;
в) вірою в сили Людини;
г) сакральним відношенням до авторитетних текстів;
д) радикальним фідеїзмом
35. Правильна послідовність періодів розвитку європейської філософії
а) античність, середньовічна філософія, Ренесанс, філософія Нового часу, сучасна філософія;
б) середньовічна філософія, Ренесанс, сучасна філософія;
в) антична філософія, середньовічна, філософія епохи Відродження (Ренесансу), філософія Нового часу, філософія Просвітництва, сучасна філософія;
г* антична філософія, середньовічна, Ренесанс, філософія Нового часу, філософія просвітництва, Німецька класична філософія, сучасна філософія;
д) філософія Нового часу, сучасна філософія, античність, філософія Просвітництва
36. Психофізичний аспект головного питання філософії є питання про співвідношення
а) буття та мислення;
б) матерії і свідомості;
в) сутності і явища;
г* душі і тіла;
д) серця і розуму
37. Предмет і об’єкт філософії – це
а) жінка і її місце в світі;
б) природа та її закони;
в) суспільно-історичні закони і принципи;
г* світ і людина як цілісність;
д) Бог і ноуменальний світ
38. Філософія і світогляд співвідносяться таким чином:
а) філософія – частина світогляду;
б) світогляд – частина філософії;
в* філософія є світогляд;
г) філософія – теоретична основа світогляду;
д) філософія не є світогляд
39. Функції філософії поділяються на групи:
а) світоглядну;
б) методологічну;
в) теоретичну;
г) практичну;
д* світоглядну і методологічну
40. Основні світоглядні функції філософії:
а) гуманістична;
б) соціально-аксіологічна;
в* гуманістична, соціально-аксіологічна, культурно-виховна, пояснювально-інформаційна;
г) інтерпретаторська, критична;
д) конструктвино-аксіологічна, логіко-гносеологічна
41. Основні методологічні функції філософії:
а) евристична;
б) координуюча;
в* евристична, координуюча, інтегруюча, логіко-гносеологічна;
г) компенсаторна;
д) евристична, регулююча, інтегруюча
42. Натурфілософія – це
а) особливе філософське вчення про фауну;
б) фізика;
в* філософія природи, споглядальне тлумачення природи, яку розглядають у її цілісності;
г) світоглядна позиція Дж. Бруно;
д) синонім екології
43. Метафізика – це
а) назва трактату Аристотеля;
б* умоглядна, спекулятивна філософія, яка не спираючись на узагальнення конкретних наук, в рамках свого предмета задає, окреслює предмети конкретних наук;
в) філософська позиції софістів;
г) синонім філософії;
д) пусте поняття
44. Метод в буквальному перекладі з грецької мови означає
а* шлях;
б) засіб;
в) знаряддя праці;
г) спосіб дії;
д) функція
45. Спосіб побудови та обґрунтування систем філософських та наукових знань, сукупність (послідовність) прийомів, засобів, операцій, механізмів, за допомогою яких організується і оптимізується пізнавальна діяльність людини, називається
а* метод;
б) методологія;
в) пізнання;
г) практична діяльність;
д) суспільно-корисна праця
46. Найбільш відомими методами філософського пізнання є
а* діалектика і метафізика;
б) діалектика і софістика;
в) майєвтика і діалектика;
г) герменевтика і філоменологія;
д) феноменологія і діалектика
47. З позицій метафізики і в природі, і в суспільстві, і в духовній сфері об’єкти, процеси, явища існують
а) взаємнопов’язано;
б) відокремлено;
в* відокремлено, без взаємного органічного зв’язку, вони не розвивається;
г) в взаємній залежності;
д) довільно
48. Метод філософії, який визнає універсальний зв’язок усіх явищ природного, соціального і духовного вимірів дійсності та розвиток її, називається
а) майєвтичний;
б) герменевтичний;
в) феноменологічний;
г* діалектичний;
д) філософський
49. Питання про співвідношення матерії і свідомості, світу і людини, природи і духу Ф. Енгельс назвав
а) другорядним питанням філософії;
б* основним питанням філософії;
в) одним із багатьох питань філософії;
г) методологічним питанням;
д) науковим питанням
50. Відповідаючи на питання: що первинно, матерія або свідомість (Бог)? – філософи поділяються на
а* матеріалістів і ідеалістів;
б) дуалістів і позитивістів;
в) атеїстів і віруючих;
г) оптимістів і песимістів;
д) гностиків і апологетів
51. Відповідь на питання: чи можна пізнати світ? – поділяє філософів на
а) скептиків і оптимістів;
б* агностиків і гносеологічних оптимістів;
в) матеріалістів і дуалістів;
г) оптимістів і циніків;
д) добрих і поганих
52. В середині філософської системи знань, як її ядро, виділяються розділи:
а) філософська онтологія;
б) гносеологія;
в* онтологія, гносеологія, методологія, аксіологія, антропологія;
г) фізика, логіка, етика;
д) теоретичний, практичний, творчий (Аристотель);
є) теологічний, природничий, антропологічний (Ф. Бекон)
53. Онтологія – це вчення про
а) буття;
б* про сутність буття, форми, фундаментальні принципи та категорії;
в) про природу;
г) про все існуюче на Землі;
д) про існування людини
54. Методологія – це вчення про
а* методи, засоби організації пізнавальної діяльності людини;
б) науку;
в) про світ;
г) про пізнання світу;
д) про людину
55. Аксіологія – це
а) вчення про мораль;
б) вчення про мистецтво керувати державою;
в* вчення про цінності;
г) про вибір людини
56. Розділи філософії, які вивчають загальні закони, принципи і правила мислення, називаються:
а* логіка і гносеологія;
б) аксіологія і логіка;
в) онтологія і праксеологія;
г) філософська антропологія і гносеологія;
д) наука і етика
57. Прикладні аспекти філософського знання:
а) онтологія;
б) праксеологія;
в) гносеологія;
г* філософія медицини;
д) аксіологія
58. Особливість філософських проблем полягає в тому, що вони є
а) аристократичні;
б) відносні;
в* вічні;
г) аксіологічні;
д) надуманні
Тема 2: Філософія і медицина Стародавнього Світу (106 питань)
59. Перша сакрально-релігійна міфологія та протофілософія виникла на території цивілізацій:
а* арійської;
б) слов’янської
в) російськоїї;
г) китайської;
д) української
60. Центрами виникнення сакрально-релігійної міфології та філософії є географічні регіони:
а* Центральна Азія і півострів Індостан;
б) Євразія;
в) Північна Європа;
г) Західна Африка;
д) Центральна і Південно-Східна Азія
62. Цивілізація, на території якої вперше виникла релігійно-міфологічна протофілософія:
а) індійська
б) арійська;
в) харіпська (харапська);
г* китайська;
д) римська.
63. Філософські вчення вперше оформилися на території цивілізації:
а) арійської (п-ів Індостан);
б) слов’янська (Євразія);
в* китайська (Центральна і Південно-Сзідна Азія);
г) давньоримська (Євразія);
д* давньогрецька (Середземномор’є)
64. Перші оформлені філософські вчення виникають на території давніх цивілізацій в:
а) до I тис. до н.е.;
б) в II тис. до н.е.;
в* в VI-V cт. до н.е.;
г) в VII ст. до н.е.;
д) не виникали взагалі
65.. Центри локалізації філософської думки виникають в історичний період розвитку людства:
а) первіснообщинний;
б* рабовласницький;
в) феодальний;
г) капіталістичний;
д) сучасний
66.. Харктерними рисами давньоіндійської філософії є:
а) неавтохтонність;
б) нетрадиціоналізм (нетрадиційність);
в) атеїстичність;
г* високий суспільний статус філософії і вплив філософських ідей на розвиток культури;
д* поєднання раціоналізму і містицизму та етичний характер
67.. Поняття, яке близьке за змістом до давньогрецького поняття «філософія», використовується в давньоіндійській філософії для позначення філософських шкіл (або направлень)
а) сутра;
б* даршан;
в) школа;
г) пурва-міманса;
д) академыя.
68.. Період в розвитку індійської філософії:
а* ведичний (до VI –V ст. до н.е.);
б) неокласичний (VI ст. до н.е. – перша половина I тис.);
в) протокласичний (перша половина I тис. - XVIII ст);
г) палеолітичний (від появи людини до 10 тис. до н.е.);
д) індуїзм (XIX – сьогоднішній час)
69. Джерела індійської філософії:
а) Велесова книга;
б) Біблія;
в) Авеста;
г) слов’янські міфи;
д* Упанішади.
70. Традиційно усі філософські школи (даршани) Давньої Індії діляться на:
а) ортодоксальні;
б* астіка;
в* настіка;
г) неортодоксальні;
д) санкх’я;
е) веданта.
71. Для всієї давньоіндійської філософії характерно світосприйняття:
а) анімістичне;
б* антропоморфне;
в) сакральне;
г) магічне;
д) наукове
72. Найбільш цінний спосіб передачі філософської мудрості серед даршан є
а) письмовий;
б) мовчання;
в) медитація;
г* усний на мові Священного знання – санскриті;
д) усний на будь-якій мові
73. В процесі навчання на Сході учнем сприймається від вчителя
а) теорія;
б) практичні знання;
в) техніка самовдосконалення;
г) методика філософського діалогу і дискусії;
д* весь образ життя вчителя, що є продовження його вчення
74. Серцевина вчення або кананізований короткий початковий текст називається в давньоіндійській філософії:
а* сутра;
б) есенція;
в) канон;
г) догма.
д) ядро
75. До астіки належать даршани:
а* санкх’я;
б* йога;
в* веданта;
г* н’яя;
д* вайшешика;
е* міманса;
ж) джайнізм;
з) буддизм;
и) чарвака;
к) адживіка.
76. Ортодоксальний напрямок давньоіндійської філософії представлений кількістю шкіл:
а) 2;
б) 3;
в* 6;
г) 8;
д) 10
77. Неортодоксальна група давньоіндійських шкіл представлена даршанами:
а) санкх’я;
б* буддизм;
в* джайнізм;
г* чарвака-локаята;
д) міманса
78. Брахмани – це
а* релігійно-філософські тексти, часу Ригведи, біля 1500 р. до н.е.;
б) сеекта;
в) каста жреців в Даній Індії;
г) літературний пам’ятник ведійської культури;
д) давньослов’янській пам’ятник
79. «Будда» в релігійно-філософському вченні буддизма означає:
а* просвітленний;
б) вождь;
в) гуру;
г) ім’я людини;
д) прізвище індійського принца
80. Школа класичної індійської філософії яка має більше практичний, ніж теоретичний характер:
а* йога;
б) вайшешика;
в) санкх’я;
г) веданта;
д) чарвака-локаята
81. Поняття, яке в якості вихідного в свою філософію водить буддизм, в зв’язку з чим філософія буддизму вважається песимістичною:
а* страждання;
б) біль;
в) доля;
г) смерть;
д) хвороба
82. Дуалістична філософська школа Давньої Індії, яка визнає одночасно два початки сущого – Пурушу і Пракріті:
а) йога;
б) н’яя;
в) міманса;
г* санкх’я;
д) вайшешика.
83. «Трипітака» в буквальному перекладі з санскриту означає:
а* три корзини (кошика);
б) три ящика;
в) три збірника;
г) саліхіти;
д) три частини
84. Джерела китайської філософії:
а) «Книга пісень Соломона»;
б* «Книга історії» (Ши цзин);
в* «Книга змін» (І цзин);
г) «Велесова книга»;
д) літописи.
85. Основні філософські школи Давнього Китаю:
а) перипатетики;
б) школа неоплатоніків;
в) школа стоїків;
г* конфуціанство;
д* даосизм;
е) школа скептиків;
ж) школа академіків;
з* легізм (школа закону).
86. Філософське вчення, засновником якого був Лао-Цзи:
а) раціоналізм;
б* даосизм;
в) дуалізм;
г) аскетизм;
д) емпіризм
87. Принцип «у вей» означає:
а) внутрішне звільнення від будь-якої егоїстичної діяльності;
б) людина дозволяє Дао керувати собою;
в* відмова від порушення власної природи і природи всього сущого;
г) непримушення, невтручання;
д) бездіяльність
88. Дао має образ
а* води;
б) порожнечі;
в* флейти;
г) тиші;
д) водограю
89. Енергії, які лежать в основі живої і неживої природи, складають їхню єдність, зумовлюють їхню боротьбу, взаємопроникливість, взаємодоповнення:
а* сексуальная енергія (Інь);
б* чоловіча енергія (Ян);
в) енргія води;
г) енергія землі;
д) енергія вогню
90. Духовним центром людини в китайській філософії є
а) разум;
б* серце;
в) кишковик;
г) голова;
д) статеві органи
91. Серед головних умов досягнення довголіття в Китаї відсутнє
а* вегетеріанство;
б) заняття спортом;
в) заняття медитацією;
г) голодування;
д) аскетизм
92. Філософсько-етичне вчення, яке було проголошене державною релігією Китаю
а) моїзм;
б) легізм;
в* конфуціанство;
г) номіналізм;
д) даосизм
93. Принципи, які різко протирічать принципам конфуціанства:
а) формування кооперативного стилю життя;
б* формування незалежного стилю мислення;
в) гуманність;
г) справедливість;
д) благорозумність;
є) раціональність
94. Прикладом для керівництва суспільством виступають відносини поміж
а* батьком і сином;
б) матір’ю і дочкою;
в) чоловіком і дружиною;
г) літньою людиною і молодою людиною;
д) дітьми
95. Філософська щкола Давнього Китаю, яка стверджувала, що людина за своєю природою зла
а) моїзм;
б* легізм;
в) конфуціанство;
г) даосизм;
д) натурфілософи
96. Ознаки досконалої, блалгородної людини за конфуціанством:
а* жень;
б) Дао;
в) сансара;
г) дхарма;
д) гуни;
е) сумління.
97. Найстарший представник китайської філософії
а) Кун-Цзи (латинизоване Конфуцій) (551-479 рр. до н.е.);
б) Лао- Цзи (літня дитина) (579-499 рр. до н.е.);
в) Мен-Цзи (468-376 рр. до н.е.);
г* Чжуан-Цзи (369-286 рр. до н. е.).
98. Поняття «антична філософія» об’єднує філософію
а* давніх греків і даніх римлян;
б) давніх слов’ян і візантійців;
в) аріїв та друїдів;
г) індусів і іудеїв;
д) арабів і азіатів.
99. Становлення античної філософії в Стародавній Греції відбулося в
а* VI-V ст. до н.е.;
б) IV-VIII ст. н.е.;
в) IX-XV ст. н.е.;
г) V-I ст. н.е.;
д) I-II тис. н.е.
100.Відповідно до зміну об’єкту і задач античної філософії виділяють 5 періодів античної філософії:
а* натурфілософський (космологічний) (VI ст. до н.е. – середина V ст. н.е.);
б* антропологічний (друга половинаV ст. до н.е. – кінець V ст. н.е.);
в* класичний (VII-V ст. до н.е.);
г) систематичний (V – IV ст. до н.е.);
д) етичний (III ст. до н.е. – I ст. н.е.;
є* (римський) релігійний (I – VI ст. н.е.).
101.Світоглядна позиція, ключовим понятяннм якої виступає категорії «матерії», називається ________________________________________________________________.(правильна відповідь: матеріалізм)
102.Матеріалізм – філософське вчення, яке визнає первинність:
а* буття;
б* природи;
в) ідеї;
г) душі;
д) духу.
103.На пострадянському просторі і досі поширена формула, яку на початку ХХ століття дав В. І. Ленін в єдиній своїй філософсько-публіцистичній праці «Матеріалізм і емпіріокритицизм» (1908):
а* матерія – філософська категорія для позначення об’єективно існуючого світу, який копіюється, фотографується і відображається нашими органами чуття;
б) матерія – це лат.materia - деревина як будівельний матеріал, речовина;
в) матерія – це весь навколишній світ;
г) матерія – це найбільш розповсюджена чуттєво-конкретна речовина, що вважається першоосновою всього існуючих у світі (субстанційний підхід);
д) матерія – це корінь, джерело руху світу.
104. Античний матеріалізм на початковому етапі розвитку називається «стихійним» в зв’язку з тим, що
а* матерія як субстанція ототожнювалася філософами з тією чи іншою стихією (вода, повітря, вогонь, земля і т.п.);
б) філософи відрізнялися наївністю при роз’язанні важливих питань щодо світі і людини в ньому;
в) в Давній Греції був низкий рівень розвитку знань про природу, сусільство і людину;
г) переважна більшість давньогрецьких філософів були не знайомі з філософією учених-дослідників природи у фундаментальних проблемах філософії;
д) пояснити особливість давньогрецьького матеріалізму.
105.Першим філософом Заходу називають
а* Фалеса (625-547 рр. до н.е.);
б) Пифагора (близько 584-500 рр. до н.е.);
в) Сократа (469-399 рр. до н.е.);
г) Протагора (481-411 рр. до н.е.);
д) Платона (427-347 рр. до н.е.).
106.Вперше про Фалеса як філософа згадує
а) Платон (427-347 рр. до н.е.);
б* Аристотель (384-322 рр. до.н.е.);
в) Парменід (близько 540-470 рр. до н.е.);
г) Геракліт (540-480 рр. до н.е.);
д) Демокріт (близько 460-370 рр. до н.е.).
107.Одним із перших, хто зайнявшись філософією, вважав началом усіх речей конкретно-чуттєве, безпосередньо дане, був
а) Геракліт;
б) Піфагор;
в* Фалес;
г) Анаксімен;
д) Анаксімандр.
108.Натурфілософський період античної філософії представлений філософами:
а* Фалес, Анаксимандр, Анаксимен;
б) Гомер і Гессіод;
в) Плотін і Ямліх;
г) Тіт Лівій і Лукрецій Кар;
д) Сократ, платон, Арістотель.
109.Іонійські філософи війшли в історію під назвою
а) досократики;
в) перші науковці;
в* фізики, або фісіологи;
г) натурфілософи;
д) перші мудреці.
110.Іонійські філософи сприймали як живе, саморухоме ціле
а* світ, природу,космос;
б) світ, людину, космос;
в) природу, людину, Бога;
г) світ, людину;
д) суспільство, людину, природу.
111.Основна опозиція натурфілософського періооду античної філософії – це протистояння
а) хаосу і космосу;
б) батьків і дітей;
в) учителів і учнів;
г* учення Геракліта Ефеського і філософів елейської школи Парменіда і Зенона;
д) вчення софістів і філософії Сократа.
112.Головне питання першого періоду античної філософії:
а) звідки все?
б* з чого все складається?
в) що первинне: світ чи людина?
г) що робити?
д) як стати щасливим?
113.Першоосновою всього вважав вогонь
а* Геракліт;
б) Фалес;
в) Сократ;
г) Анаксимен;
д) Платон.
114.Філософ, який прийшов до думки про універсальність змін у світі, про бороотьбу протилежностей як джерело всього сущого, про сховану гармонію світу як внутрішню тотожність протилежностей
а) Фалес;
б* Геракліт;
в) Анаксимандр;
г) Анаксагор;
д) Емпедокл.
115.Логос – розумна, діалектична необхідність, яка керує світом, вважав
а) Анаксимен;
б) Епікур;
в) Марк Аврелій;
г) Гегель;
д* Геракліт.
116.Логос- це внутрішня структура вогню, його міра, хто його пізніє, той навчиться розкривати в множинності єдине, вважав
а) Сократ;
б) Аристотель;
в) Плотін;
г* Геракліт;
д) Демокріт.
117.Чуттєво-конкретне буття, за Гераклітом, – це
а* гра вогю з самим собою;
б) ілюзія;
в) вічна сутність;
г) тіні і пил;
д) копії ідей.
118.Геракліт вважав, що пізнати Логос можна тільки
а* розумом;
б) органами чуття;
в) нічим не можна пізнати;
г) за допомогою Божої Благодаті;
д) спогляданням.
119.Засновник елейської школи:
а* Парменід (540-470 рр. до н.е.);
б) Зенон (480-430 рр. до н.е.);
в) Емпедокл (490-430 рр. до н.е.);
г) Аристипп (народ. Біля 435 р до н.е -?);
д) Антисфен (444-368 рр. до н.е.).
120.Парменід вчив, що існує тільки
а* буття;
б) людина;
в) Бог;
г) природа;
д) порожнеча (Шун’я).
121.Філософ, який вперше ввів поняття «буття»:
а) Зенон;
б) Гіппій більший;
в) Платон;
г) Аристотель;
д* Парменід.
122.Парменід вважав, що буття є
а) нерухоме, вічне;
б* нерухоме, вічне, досконале, єдине;
в) тотожнє людині;
г) мінливе, множинне;
д) вічне.
123.За Парменідом, віщий критерій буття
а) здатність розуму утворювати поняття,
б) здатність людини мислити буття;
в* здатність розуму утворювати поняття і мислити буття;
г) перевіряємість;
д) впливати на органи чуття людини.
124.Першою філософською спробою сформулювати метафізичне розуміння природи було вчення
а) Геракліта;
б) Емпедокла;
в) Піфагора;
г* Парменіда;
д) Августина.
125.«Буття і думка про буття тотожні», - вчив _____________________________________.(правильна відповідь: Парменід)
126.Філософ, який проголошував основними характеристиками буття нерухомість, незмінність, відсутність генезису -
а* Зенон;
б) Анаксимен;
в) Фалес;
г) Геракліт;
д) Сократ.
127.Учень Парменіда, автор апорій «Дихотомія», «Ахіл», «Стріла, що летить» -
а* Зенон;
б) Ксенофант;
в) Платон;
г) Піфагор;
д) Левкіпп.
128.Аргументи, які дозволяють викрити внутрішні протиріччя в аргументації противника, називаються __________________________________________________________________.(правильна відповідь: апорія)
129.Першооснова світу за Фалесом – це ___________________________________________. (правильна відповідь: вода)
130.Першооснова світу за Анасимандром – це ______________________________________. (правильна відповідь: апейрон)
131.Першооснова світу за Анаксименом – це _______________________________________. (правильна відповідь: повітря)
132.Мілетська школа давала відповідь про основу сущого в дусі
а* матеріалізму;
б) ідеалізму;
в) суб’єктивного ідеалізму;
г) об’єктивного ідеалізму;
д) емпіризму.
133.Філософські школи Давньої Греції, які одні із перших намагалися вирішити питання про ідеальну форму існуючого –
а) мілетська;
б) ефеська;
в* елейська;
г* піфагорійська;
д) гедоністична.
134.Філософи космологічного періоду (перший період античної філософії), які прагнули відповісти на питання про причину руху:
а*Емпедокл, Анаксагор,Демокріт;
б) Лао-цзи, Ге Хун;
в) Сократ, Платон, Аристотель;
г) Ф, Енгельс, К. Маркс;
д) Піфагор, Емпедокл, Фалес.
135.Представляє життя природи як циклічний процес, в якому періодично перемагають Любов чи Ворожнеча:
а* Емпедокл;
б) Анаксагор;
в) Сократ;
г) Конфуцій;
д) Чжу Сі.
136.________________ вводить поняття «гомеомерії»для позначення фундаментальних частинок світобудови, які приводить і упорядковує в рух – Нус (або Розум).(правильна відповідь: Анаксагор)
137.Філософи, які зробили спробу створити систему, яка пояснить світ і вирішить основні проблеми філософії досократовського періоду –
а) матеріалісти;
б* атомісти;
в) гностики;
г) ідеалісти;
д) елеати.
138.Поняття, що п перекладі з грецької, означає «те, що не ділиться»
а* атом;
б) гомеомерія;
в) ідея;
г) монада;
д) кварка.
139.В якості першопочатку всього сущого атомісти вводять поняття:
а) атом;
б) дхарма;
в* атом і порожнеча;
г) буття і небуття;
д) ідея і матерія.
140.Демокріт вважав, що все має свою необхідну __________________________________.(правильна відповідь: причину)
141.Філософська рефлексія античності зміщується на проблему людини завдяки діяльності філософів
а* софісти і Сократ;
б) кінікі і кіренаїки;
в) академіки і неоплатоніки;
г) перипатетики і академіки;
д) ідеалісти і матеріалісти.
142.Автор вислову: «Людина є міра всіх речей, існуючих, що вони існують, і неіснуючих, що вони не існують» -
а* Протагор;
б) Горгій;
в) Гіппій;
г) Продік;
д) Сократ.
143.Поняття, яке означає відностність і умовність людського пізнання, ________________.(правильна відповідь: релятивізм)
144.Все в світі, навіть істина і знання, відносні і умовні, вважає
а* релятивізм;
б) ревеляціонізм;
в) гілозоїзм;
г) майєвтика;
д) діалектика.
145.Філософ, який розглядав людське самопізнання як джерело будь-якого істинного знання і філософії -
а) Протагор;
б* Сократ;
в) Платон;
г) Аристотель;
д) М. Шелер.
146.Діалектика Сократа включає в себе:
а* діалог, іронія, майєвтика;
б) диспут без аргументації;
в) індукція і визначення;
г) мовчання і недіяння;
д) любов і дружба.
147.Філософ, який говорив, що «Знає те, що нічого не знає» та закликав «Пізнай самого себе»-
а) Горгій;
б* Сократ;
в) Епікур;
г) протагор;
д) Евклід.
148.Групи філософів, що більш менш цілісні в своїх установках і посилалися на Сократа як на свого вчителя
а* Сократичні школи;
б) софісти;
в) перипатетики;
г) академіки;
д) кініки.
149.Сократичні школи представляють
а* кініки (засновник Антисфен (444-368 рр. до н.е.);
б* кіренаїки (засновник Аристіпп (435 -?);
в* мегарики (засновник Евклід);
г) академіки (послідовники Платона);
д) перипатетики (послідовники вчення Аристотеля).
150.Принцип задоволення, який лежав в основі практичної філософії кіренаїків, дав назву концепціїї ____. (правильна відповідь: гедонізм)
151.Справжнє благо людини - його внутрішня свобода, утримання від насолод і нечутливість до страждання – вважали
а* кініки;
б) мегарики;
в) софісти;
г) кіренаїки;
д) атомісти.
152.Філософська школа IV ст. до н.е. – IV ст.н.е., головними представниками якої були Епікур і Тіт Лукрецій Кар:
а) перипатетики;
б) неоплатоніки;
в) атомісти;
г* епікуреїзм;
д) гедонізм.
153.Автор вислову: «Не бійся смерті, поки ти є її не існує, коли вона прийде, тебе вже не буде»:
а* Епікур;
б) Піфія;
в) Сократ;
г) Геракліт;
д) Емпедокл.
154.Епікур вважав, що ознаками-умовами щастя є
а* апонія, атараксія, дружба;
б) гроші, посада, машина;
в) книги, вчене звання, науковий ступінь;
г) батьки, діти, родина;
д) однодумці, дружина(чоловік), діти.
155.Філософ, який радив «жити непомітно, задовольнятися малим», - це _______________. (правильна відповідь: Епікур)
156.Стоїки вчили, що душу космосу, як живої істоти, складає вогневий ефір, рушійна сила речовини, яка розлита по всім органам і зв’язує світ в єдине ціле, тобто
а* пневма;
б) ці;
в) Логос;
г) дао;
д) вітальна сила.
157.Життя людини зумовлене необхідними законами цілого, або ______________________. (правильна відповідь: Доля)
158.Жити треба заради і в ім’я цілого, наполягали
а) софісти;
б*стоїки;
в) кініки;
г) гностики;
д) неоплатоніки.
159.Відмінна риса людини, згідно із стоїками, полягає в умінні осмислювати існуюче за допомогою слова, розглядається як щось безтілесне, нематеріальний сенс кожної речі, і називається
а* лектон;
б) атом;
в) душа;
г) дух;
д) розум.
160.Філософське направлення епохи еллінізму (кін. IV ст. до н.е. – III ст. н.е.), відомими представниками якого були Піррон (365-275 рр. до н.е.), Карнеад (214-129 рр. до н.е.), Секст Емпірик (друга половина II ст. н.е.):
а)евдемонізм;
б* скептицизм;
в) цинізм;
г) матеріалізм;
д) ідеалізм.
161.Незворушність по відношенню до всього зовнішнього, утримується від думок скептики називали ____________________________________________________________.
(правильна відповідь: атараксія)
162.Останній самобутній філософський напрямок античності, який систематизував платонівські ідеї, доповнивши їх ідеями стоїцизму, арістотелізма, неопіфагорізма, засновником якого був Плотін (205-270 рр. до н.е.)
а) неопіфагорізм;
б* неоплатонізм;
в) гедонізім;
г) неософістика;
д) стоїцизм.
163.Абсолютний першопочаток буття, який не є буття, який не є думка, який не є життя, за неоплатоніками – це ___________________________________________________________. (правильна відповідь: Єдине-Благо)
164.Неоплатонізм стверджував, що зло – це є ______________________________________.(правильна відповідь: недолік Добра)
Тема 3: Філософія і медицина Середньовіччя та епохи Відродження (149 питань)
165.Ідейно-світоглядним змістом середньовічної філософської парадигми(картини свту) є
а*духовно-ідеальне тлумачення реальності;
б) матеріалистичне тлумачення всього існуючого;
в) натурфілософське бачення світу і людини;
г) душевно-матерільне тлумачення дійсності;
д) синкретичне бачення світу і людини.
166.Найдосконалішим втіленням духовності мислиться
а) людина;
б*Бог;
в) світ;
г) матерія;
д) душа.
167.На рівень «найголовнішого» знання, здатного дати вичерпні відповіді на всі таємниці та загадки буття, підноситься
а*богослов’я (теологія);
б) фіика;
в) логіка;
г) філософія;
д) екзегетика.
168. Вищим критерієм реальності в епоху Середньовіччя визнається
а*духовність;
б) розум;
в) здоровий глузд;
г) радість;
д) чуттєвість.
169.В середньовіччі світ – це
а) «справжній», тобто божественний, духовний, небесний, благий;
б) несправжній, тобто тварний, плотський, земний, гріховний;
в*«справжній» (божественний, духовний, небесний, благий) і несправжній (тварний, плотський, земний, гріховний);
г) світ речей;
д) все існуюче (буття).
170.Єдино «позитивною» позицією в осягненні Бога може бути лише спроба його осягнення не в тому, що він є, а в тому, що він не є, - стверджує
А*Климент Александрійський;
б) Філон Александрійський;
в) Григорій Богослов;
г) Григорій Нисський;
д) Августин.
171.Спасіння людини – це
а*подолання первородної греховності людини;
б) врятування її від смерті;
в) збереження її тіла в цілісності;
г) створення комфортних умов життя на Землі;
д) досягнення людиної Рая.
172.Для спасіння людства Бог, не полишаючи ні на хвилину свого божественного єства, сам
а*стає людиною;
б) втручається у справи земного людства;
в) живе, страждає людським життям і вмирає мученицькою смертю на хресті;
г) повертає людині втрачене внаслідок гріхопадіння;
д) проходить через власну смерть.
173.Спасіння в християнстві можливе
а) через власні дії людини;
б) через віру людини;
в*через посередника, який «чудесним» способом поєднує в собі непримииренні протилежності небесного і земного;
г) через сповідб;
д) через покаяння.
174.Спасіння людини
а) дарується;
б*здобувається людськими стражданнями, життям і смертю;
в) купується;
г) заслуговується;
д) призначається.
175.Середньовічна філософія починається періодом
а*апологетики;
б) схоластики;
в) патристики;
г) піздньої патристики;
д) маніхейства.
176.Завершується середньовічна філософія перодом
а) патристики;
б*схоластики;
в) гностицизма;
г) маніхейства;
д) догматики.
177.В історико-філософській літературі розрізняють апологетики:
а*західну і східну; латиномовну і грекомовну;
б) католицьку та православну;
в) риську і грецьку;
г) елліно-елліністичну і елліно-візантійську;
д) елліно-візантійську і римсько-західноєвропейську гілки.
178.Представники західної апологетики:
а*Мінуцій Фелікс, Квінт Тертулліан, Лактацій;
б) Іларіон;
в) Юстін (бл. 132),Теофіл (кін. II ст.), Іреней Ліонський (бл. 125);
г) Іпполіт (кін. II-початок III ст., Афінагор (III ст.);
д) Августин, Ман, Тертулліан.
179.«Східну» гілку середньовічної апологетики представляють:
а*Філон Александрійськй, Климент, Оріген, Юстін,Теофіл;
в) Плотін, Ямліх;
б) Альберт Великий, Ансельм Кентерберійський;
г) Августин, Ман, Тертулліан;
д) Ф. Аквінський, У. Оккам.
180.Автор висловлення: Credo, quia absurdum est (Вірю, тому що абсурдно) -
а) Августин (354-430);
б*К. Тертулліан (160-220);
в) Ф. Аквінський (1224-1274);
г) Філон Александрійський (25 р. до н.е.-50 р. н.е.);
д) Амвросій (340-397).
181.Автор висловлення: «Син Божий пригводенний до хреста, не соромлюсь цього, оскільки це варто сорому. Син Божий помер, - немаєсумнівів у правдивості цього, оскільки це безглуздо. Похований, він воскрес, - і це безсумнівно, тому що неможливо» -
а) Григорій Назіазін (330-390);
б) Іоанн Богослов;
в) Василій Великий (330-379);
г) Григорій Нисський;
д*К. Тертулліан (160-220).
182.Процес формування середньовічної світоглядно-філософської парадигми завершується в
а*IV ст.;
б) V ст.;
в) VII ст.;
г) VI ст.;
д) XIV ст.
183.Основні догмати християнського віровчення формулюються на
а*Нікейському соборі (325 р.);
б) Вишгородському з’їзді (1072 р.);
в) Любецькому з’їзді (1097 р.);
г) Витечівському з’їзді (1110 р.);
д) Константинопольському соборі (381 р.)
184.Вихідні принципи середньовічної манери філософствування були сформульовані
а*«отцями церкви»;
б) гностиками;
в) маніхейцями;
г) догматиками;
д) академіками.
185.Східними (грекомовними) «отцями церкви» були члени так званого «Каппадокійського гуртка»:
а*Григорій Назіазін Богослов;
б) Іоанн Богослов;
в*Василій Великий;
г*Григорій Нисський;
д) Ієронім Блажений (345-420).
186.Представник західних (латиномовних) «отців церкви»:
а) Плетенецький Є.;
б) Смотрицький М.;
в*Аврелій Августин Гіппонський;
г) Василій Великий (330-379);
д) Григорій Назіазін (330-390) Богослов.
187.Перекладач Біблії на латинську мову -
а) Амвросій Медіоланський (340-379);
б*Ієронім Блаженний (345-420);
в) Аврелій Августин Гіппонський (354-430);
г) Василій Великий (330-379);
д) Григорій Назіазін (330-390) Богослов.
188.Серед західних «отців церкви» найбільший вплив на подальший хід філософського розвитку в західноєвропейському світі мав
а*Августин;
б) Ф. Аквінський;
в) А. Кентерберійський;
г) І. Росцеллін;
д) П. Абеляр.
189.Найвідоміша парця Августина Блаженного (354-430):
а*«Сповідь»;
б) Монологи»;
в) «Про Трійцю»;
г) «Зречення»;
д) «Про град Божий».
190.Автор висловлення: «Люди дивуються висоті гір і величезним хвилям морським, і навеличнішим водоспадам, і безмежності океану, і зоряним шляхам, але не звертають уваги на самих себе» -
а) Ф. Аквінський;
б*Августин Блаженний;
в) І. Росцеллін;
г) Дунс Скотт;
д Філон Александрійський.
191.Августин говорить про принципову можливість виникнення нового, ще нікіоли не бувалого, наголошуючи на ____________________________ концепції часу.(правильна відповідь: лінійна концепція часу)
192.Августин проблему співвідношення віри та розуму вирішує на користь
а*віри;
б) розуму;
в) людини;
г) Бога;
д) Духу.
193.Бог в розумінні Августина (354-430) - це
а) абсолютний максимум;
б*вічне та завершене Буття;
в*Творець, який творить світ із нічого;
г) абсолютний мінімум;
д) Нус.
194.Найважливішим у людини, згідно Августина (354-430), є
а*душа («внутрішня людина»);
б*пам’ять, без якої не може бути єдності особи;
в*воля, що пов’язана з первинними мотивами дії;
г) тіло;
д*розуміння.
195.Римський філософ, ув’язнений і страчений остготським королем Теодоріхом, який склав програму перекладу грецьких філософських текстів на латинську мову, починаючи з «Логіки» Арістотеля, з метою надання латинським перекладам однозначної строгості й точності:
а*Боецій (480-524);
б) Августин (354-430);
в) Амвросій Медіоланський (340-379);
г) Ієронім Блаженний (345-420);
д) Ф. Аквінський (1224-1274).
196.Система освіти середньовіччя починає складатися в
а*наприкінці V – на початку VI ст.;
б) IV ст.;
в) II ст.;
г) VI ст.;
д) IX ст.
197.Детально розробив і обгрунтував ідею Марціала Капелла «семи вільних мистецтв» __________ (правильна відповідь: Северин Боецій (480-524)
198.Перша група («трипуття») містила власне гуманітарне знання:
а*граматику, риторику, діалектику;
б) арифметику, геометрію, астрономію, музику;
в) економіку, історію, грецьку мову;
г) філософію, історію, грецьку, латинську мови, поетику;
д) соціологію, політологію, історію.
199.Друга група «сіми мистецтв» («чотирипуття»):
а*арифметику, геометрію, астрономію, музику;
б) економіку, історію, грецьку мову;
в) філософію, історію, грецьку, латинську мови, поетику;
г) соціологію, політологію, історію;
д) граматику, риторику, діалектику.
200.Специфічна система середньовічної філософсько-теологічної думки, яка була зосереджена в Шартрській, Ліонській, Рейнській, Фульдській школах, називається
а*схоластика;
б) патристика;
в) догматика;
г) апологетика;
д) теологія.
201.В XII ст. виникають перші університети в країнах Європи:
а*Болонський в Італії;
б*Паризький у Франції;
в) Московський в Росії;
г) Київський в Україні;
д) Краківський у Польщі.
202.Теоретичні засоби схоластики наприкінці VIII- на початку IX ст. формулює
а*Алкуїн;
б) П. Даміані (1007-1072);
в) А. Кентерберійський (1033-1109);
г) І. Росцелін (1050-1120);
д) П Абеляр (1079-1142).
203.Автор висловлення: «Не для того міркувати, щоб вірити, але вірити, щоб розуміти»- (правильна відповідь: Ансельм Кентерберійський)____________________________.
204.Перше онтологічне доведення буття Бога формулює
а*А. Кентерберійський;
б) Августин Блаженний;
в) Ф. Аквінський;
г) І. Росцелін;
д) Іоанн Скот Еріугена.
205.Філософська позиція, яка визнавала реальним існування «універсалій», дістала назву (правильна відповідь: реалізм)______________________________________________.
206.Універсалії – це
а) від лат. universalis — загальний;
б*загальні, видові та родові поняття;
в) поняття, яке охоплює максимально велику кількість існуючих представників певного виду, роду;
г) поняття, об’єм яких відображає два або більше однорідних предметів;
д) загальне, граничне широке поняття.
207.Представники реалізму:
а*А. Кентерберійський, Ф. Аквінський, Альберт Великий;
б) Платон;
в) Плотін;
г) Дунс Скот;
д) І. Еріугена.
208.Розквіт номіналізма доводиться на XIII і особливо XIV століття; його головні представники:
а*Уїльям Оккам; І. Росцелін із Комп’ні, Дунс Скот;
б) Боецій;
в) Микола Копернік;
г) Альберт Великий;
д) Фома Аквінський.
209.Термін «номіналізм» походить від латінського слова «nomen», що означає
а*«ім'я»;
б) «одиничне»;
в) «окреме»;
г) «індивідуальне»;
д) «річ».
210.Філософи, які стверджували, що уніеврсалії існують до речей, називаються _____________.(правильна відповідь: реалісти)
211.Філософи, які стверджували, що універсалії (загальні поняття) існують після речей, називаються __________________________________________________________________.(правильна відповідь: номіналісти)
212.Суперечка номіналістів і реалістів виникла у зв'язку з проблемою
а*одиничного і загального;
б) ідеального і матеріально-чуттєвого;
в) ірраціонального та раціонального;
г) абсолютного та конечного;
д) об’єктивного та суб’єктивного.
213.Бути у вірі містиком, в науці емпіриком і, де необхідно скептиком – таке гасло
а*схоластичного номіналізму;
б) схоластичного реалізму;
в) концептуалізму;
г) античного матеріалізму;
д) об’єктивного ідеалізму.
214.П. Абеляр (1079-1142) назвивав тих, хто «не знають ні того, про що вони говорять, ні того, що вони твердять, осуджують те, чого вони не знають, і очорнюють те, чого самі не осягають»
а*«сліпі поводирі сліпців»;
б) «вчені неуки»;
в) «мудреці»;
г) філософи;
д) схоласти.
215.Філософ, який наполягав на раціонально-доказовому прийнятті істини, оскільки її необхідно не лише сприймати, а й уміти захищати, приедставник концептуалізму –
а) У. Оккам;
б*П. Абеляр;
в) Ф. Аквінський;
г) І. Скот;
д) Г. Сковорода.
216.Найвідоміша книга П. Абеляра:
а) «Історія моїх страждань»;
б*«Так і ні»;
в) «Діалектика»,
г) «Введення в теологію»,
д) «Пізнай самого себе»
217.Філософ-концептуаліст XII ст., який підходить до ідеї істотної автономії (стосовно «божественної любові» та «благодаті») моральних (добрих і злих) вчинків людини, до ствердження принципової автономії розуму й совісті (морального чуття) людини –
_________ (правильна відповідь: П’єр Абеляр)
218.Філософ європейського середньовіччя XIII ст. представник гуртка Р. Гроссетеста (1175-1253), який писав, що «філософія і теологія не супереччать одна одній, оскільки друга вчить, для чого всі предмети призначені Богом, перша – як і через що виконується це призначення» -
а*Роджер Бекон (1214-1292);
б) Франциск Ассиський (1182-1226);
в) Р. Гроссетеста (1175-1253);
г) В. Оккам (1285 — 1349);
д) Ф. Аквінський (1224-1274).
219.Р. Бекон важав, що всі науки мають слугувати____________________, тому що саме вона відповідає на питання «божественного» порядку: про сутність Бога, святої Трійці, слави і благодаті Божої.(правильна відповідь: теології)
220.Головний твір Р. Бекона, в яких він виклав програму розвитку наукового знання:
а*«Великий твір»;
б) «Про Трійцю»;
в) «Сума проти язичників»;
г) «Нова Атлантида»;
д) «Левіафан».
221.Мислитель, який розробив свою систему «покатоличеного» арістотелізму – томізму, як стали називати це вчення за іменем автора:
а) Альберт Великий (1193 або 1206/1207-1280);
б*Фома Аквінський (1224 або 1225/6-1274);
в) Іоанн Дунс Скот (1265 або 1266-1308);
г) Вільям Оккам (1280-1350);
д) Йогагн Екгар (1260-1327).
222.Філософ, теолог, який був удостоєний почесного звання «ангельський доктор», а в 1323 р. канонізований –
а*Ф. Аквінський (1225/6-1274);
б) Роджер Бекон (1214-1292);
в) Франциск Ассиський (1182-1226);
г) Р. Гроссетеста (1175-1253);
д)В. Оккам (1285 — 1349).
223.Сучасна версія томізму називається
а*неотомізм;
б) неореалізм;
в) неосхоластика;
г) ортодоксальне богослов’я;
д) аквінізм.
224.Найвизначніші праці Ф. Аквінського (1225/6-1274):
а*Сума істини католицької віри про язичників» (1259-1264);
б*«Сума теології» (1265-1274);
в) «Маніфест комуністичної партії»;
г) «Слово про закон і благодать»;
д) «Про душу».
225.Ф. Аквінський, заперечує августиніанські ідеї про безпосередній характер пізнання буття Бога, вважаючи неправлмірним «онтологічний аргумент» А. Кентерберійського, натомість висуває _____________ доведень буття Божого.(парвильна відповідь: 5)
226.Теорія, що виникла в Середньовіччі, вчення про філософське і релігійне знання як два аспекта істини або ж дві самостійні істини, отримало розвиток в працях аверроистів, представників Шартрської школи, а також у філософії Фоми Аквінського і Вільяма Оккама, єврейського філософа Ісаака Альбалага (en: Isaac Albalag) –
а) «двоїстої істини»;
б* томізм;
в) аввероїзм;
г) аристотелізм;
д) неотомізм.
227.Методологічний прийом, за допомогою якого відтиналися всі «сутності» (загальні поняття), необхідність яких не обгрунтовувалася логічно, називався
а) «бритва Абеляра»;
б*«бритва Оккама»;
в) «коса смерті»;
г) «стріла Купідона»;
д) «Дамоклов меч».
228.Теорія В. Оккама, за якою загальні поняття самі по собі є термінами, що виражаються словами, й у цьому плані вони є чимось одиничним, властивість загальності вони набувають лише в умі в результаті приписування їм того чи іншого значення, називається (правильна відповідь: термізм)_______________________________________________.
229.Період розвитку європейської філософії, який охоплює три століття – з XIV до XVII ст., називається
а*епоха Відродження;
б) Ренессанс;
в) Новий час;
г) Новітна епоха;
д) модерн.
230.Особливі риси філософії Відродження:
а*пантеїзм;
б*гу
