Тема 2. Баланс підприємства: форма і зміст
1.Загальні вимоги до складання Балансу підприємства, його структура.
2.Контрактивні і контрпасивні рахунки.
3. Визнання та оцінка елементів балансу.
4. Порядок і техніка складання балансу.
1.
Бухгалтерський баланс — документ бухгалтерського обліку та компонент фінансової звітності, який містить узагальнюючу систему показників, згрупований у зведену таблицю, яка характеризує в грошовому вираженні склад, розміщення та джерела призначення коштів на певну дату.
Особливістю балансової інформації є її синтетичний характер, що дозволяє розглядати баланс як інформаційну систему.
Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.
Баланс включає заголовок та статті, згруповані у розділи активу та пасиву.
У заголовку наводиться:
• назва підприємства, його організаційно-правова форма та місцезнаходження;
• дата складання;
• валюта звітності та рівень її точності.
Статті балансу відображають активи, зобов’язання і капітал підприємства.
Все, що піддається кількісній та якісній оцінці, - актив.
Пасив – це джерела утворення активів, вказівка на те, звідки вони взялися і за яким правом підприємство ними розпоряджається: на правах власника чи на правах позичальника.
Активи – це ресурси, що контролюються підприємством у результаті минулих подій, використання яких призведе до отримання економічних вигод в майбутньому.
Особливою категорією активів є права – боргові права щодо інших суб’єктів, які називають дебіторською заборгованістю. Крім дебіторської заборгованості є виключні права: патенти, ліцензії, права на фірмові знаки і т.д..
Усі активи, за надходження яких у підприємства не залишилося зобов’язань, називаються чистими активами. Чисті активи рівновеликі власному капіталу: скільки в пасиві ВК, стільки ж активів можна вважати чистими.
Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла в результат і минулих подій і погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства.
Капітал – це частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань.
Майно підприємства втілює в собі власний і позиковий капітал. Балансу підприємства, який складається тільки з власних коштів (власного капіталу) не може бути. Підприємство працює і взаємодіє з іншими суб’єктами, здійснює розрахунки.
Активи і зобов'язання не підлягають згортанню, за винятком випадків, передбачених окремими стандартами.
Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.
Структура балансу.
Баланс складається з двох частин: АКТИВУ та ПАСИВУ. Їх підсумок повинен бути однаковим, оскільки в цьому полягає балансова рівність.
Кожна з частин балансу складається з окремих розділів.
Актив включає три розділи. Пасив – чотири.
В балансі відображаються активи, зобов’язання і власний капітал підприємства за умови їх відповідності всім критеріям визнання. Якщо об’єкт обліку не відповідає хоч одному з критеріїв, він не відображається у балансі.
У розділі І пасиву відображають власні і прирівняні до них кошти – все, що належить підприємству.
У розділах ІІ, ІІІ, ІУ пасиву відображають позикові кошти, які можуть стати доходами в майбутньому і через це поки що не можуть бути врахованими у складі власного капіталу. Це все, що потрібно вважати чужим.
Актив складається з 3-х розділів. Розташування статей розділів активу умовно можна поділити за ознакою тривалості їх обороту. Отже, актив відображає все, що піддається кількісній та якісній оцінці. Має фізичну форму або властивість її приймати. Статті пасиву – це відображення тих самих активів за правом їх належності: підприємству або іншим особам.
Пасив відображає актив в дещо іншому аспекті. Він показує взаємовідносини підприємства з усіма суб’єктами, кому воно зобов’язане наявністю активів. Це план розподілу коштів, показаних в активі.
2.
Актив балансу бухгалтер складає зі статей, зібраних за рахунками, на яких значаться дебетові залишки, а пасив – зі статей, зібраних за рахунками, на яких значаться кредитові залишки. Відповідно рахунки обліку розглядаються як активні і пасивні. Але є контрарні рахунки, і контрарні статті балансу.
Контрарний рахунок – рахунок, що за змістом належить до певного класу або певної групи взаємопов’язаних рахунків, але є протилежним до них за значенням. Так, контрарні рахунки пасивних класів можуть мати лише дебетове сальдо і називаються контрпасивними.
Контрарні рахунки активних класів можуть мати лише кредитове сальдо і називаються контрактивними.
Контрарна стаття – стаття, що відображає певну оціночну частку в інших статтях балансу. У балансі такі статті відображаються з від’ємним знаком (записуються у дужках). Вони допомагають привести валюту балансу до оціночного підсумку, який відображає лише наявні на підприємстві вартості активів.
Форма звітного балансу передбачає одночасно два способи регулювання валюти балансу:
- окремі статті представлені разом із регулюючими
- інші представлені в чистому вигляді, оскільки їх уточнюють на стадії підготовки до складання балансу.
Регулюючі балансові статі поділяють на два типи:
Основні - відображають такі показники оцінки об’єктів обліку, які не убувають (статті прямого регулювання).
Контрарні – уточнюють величину оцінки основних статей до їх залишкового значення – залишкової вартості.
Такі статті розглядаються як доповнення до відповідної основної статті. Основна стаття включається до балансу за результатами проведених уточнень.
Наприклад стаття „Основні засоби” представлена в Балансі 3 –ма статтями: двома регулюючими (первісна вартість – основна стаття, зношення – додаткова або контрарна) і однією уточненою (залишкова вартість), яка і є балансовою статтею.
Контрактивні рахунки:
13 „Знос (амортизація) необоротних активів” – відображає......
285 „Торгова націнка” – відображає величину валового прибутку, запланованого до отримання у майбутньому від продажу придбаного з цією метою товару
38 „Резерв сумнівних боргів” – відображає резерви, створені на покриття поточної заборгованості покупців та замовників, яку буде погашено за договором.
Контрпасивні рахунки:
442 „Непокриті збитки” – відображає збитки, понесені підприємством у процесі ведення всіх видів діяльності в попередніх періодах
443 „Прибуток використаний у звітному періоді” – відображає частку нерозподіленого прибутку, направленого на цільові виплати і на створення певних резервів
451 „Вилучені акції” – вартість акцій власної емісії, викуплених в акціонерів, які утримуються до їх ліквідації або повторного розміщення на ринку
452 „Вилучені внески та паї” – частки, викуплені у пайовиків з метою зменшення або перереєстрації на ім’я нових учасників статутного або пайового капіталів
453 „Інший вилучений капітал” – відображає частину власного капіталу, вилученого з обігу в результаті зміни складу учасників
46 „Неоплачений капітал” – відображає частку внесків до статутного капіталу до отримання від учасників чи засновників. Це дебіторська заборгованість, яку слід погасити, щоб вкладений статутний капітал = оголошеному
493 „Частка перестраховиків у технічних резервах” -
494 „Частка перестраховиків у резервах зі страхування життя”
523 „Дисконт за випущеними облігаціями” – відображає різницю між номінальною і продажною вартістю облігацій у разі їх продажу зі знижкою
3.
Основні елементи балансу – активи, зобов’язання та капітал.
Актив – це ресурс, який контролюється підприємством у результаті минулих подій та, як очікується, забезпечить збільшення економічних вигод у майбутньому. Об’єкт вважається активом, якщо він відповідає таким умовам:
1. підприємство отримало його внасдідок минулих операцій або подій;
2. отримані ресурси втілюють економічні вигоди;
3. ресурси контролюються підприємством;
4. повинні існувати умови для достовірної оцінки ресурсу.
Різні за призначенням і формою активи обертаються з різною швидкістю.
Оборот активів – це витрачання ресурсів і їх повернення в іншій формі. При цьому вартісна оцінка отриманих в результаті активів як правило перевищує оцінку активів витрачених (з яких починався оборот). Це перевищення і є економічною вигодою – прибутком.
Дебетові залишки на рахунках активів, ресурсів та господарських засобів витрачаються з метою отримання вигоди. Тому активи – це не лише ресурси або господарські засоби, це – потенційні витрати, вкладення, внутрішні інвестиції для отримання економічних вигод.
Зобов’язання – це теперішня заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених у минулому господарських операцій чи інших подій, погашення якої в майбутньому очікувано призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Зобов’язання – це частина майбутніх доходів, яка буде спрямована на покриття витрат, понесених на отримання цих доходів.
Обов’язки підприємства визнаються зобов’язаннями, якщо вони відповідають таким умовам:
1. існують на певний момент і є наслідком минулих господарських операцій;
2. пов’язані з необхідністю майбутніх платежів та зменшення ресурсів;
3. мають бути виконані неминуче
4. мають визначений строк виконання
5. взяті відносно суб’єктів (юридичних і фізичних осіб), які можуть бути ідентифіковані або в момент прийняття зобов’язання, або в момент його виконання.
Бухгалтерський баланс відображає фінансово-майновий стан на певну дату, тоді як виручка прив’язана до певного часового проміжку (місяць, квартал, рік). Фактор часу не дає можливості прирівняти пасив балансу до виручки за певний період, але при цьому зберігається правило, що всі зобов’язання повинні покритися майбутньою виручкою. Тому необхідно зобов’язання планувати виходячи з обсягів майбутніх доходів.
Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишилася після вирахування його зобов’язань. Він утворюється такими шляхами:
· внесення власниками грошей та інших активів
· накопичення суми доходу, що залишається на підприємстві
Це власні джерела фінансування, які без строку повернення внесені засновниками або учасниками або залишені ними з частини чистого прибутку.
ВК визнається в балансі одночасно з визнанням активів чи зобов’язань, що призводять до його зміни. У зв’язку з цим оцінка власного капіталу визначається оцінкою відповідних активів і зобов’язань.
4.
у балансі всі дані відображаються по принципу балансу-нетто: до підсумкового залишку не включаються рахунки зносу, торгової націнки, сумнівні борги, використання прибутку.
Технологія складання балансу досить складна. Титульна сторінка складається з ряду кодів.
ЄДРПОУ – Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України. Він присвоюється при реєстрацій в органах статистики.
КОАТУУ – кодифікація адміністративно-територіального устрою. Ним шифрується кожний населений пункт.
КФВ – класифікатор форм власності (приватна. Колективна, державна, загальнодержавна, комунальна)
СПОДУ – система підпорядкування органам державного управління. Не заповнюється недержавними підприємствами.
КВЕД – код виду економічної діяльності. Встановлюється при реєстрації в єдиному держреєстрі.
КОПФГ – класифікатор організаційно-правових форм господарювання (ПП, СФГ, АТ...)
ТРДПАУ – Тимчасовий реєстр ДПА України (якщо платником податку є фізособа, то замість коду ЄДРПОУ чи ТРДПАУ представляється код ДРФО – код держреєстру фізичних осіб)
Процес складання балансу умовно поділяється на 3 етапи:
1. складається попередній не скоригований баланс;
2. формування скоригованого балансу після проведених коригувань;
3. складання заключного балансу.
Перший етап:
Основні коригування проводять на рахунках доходів і витрат майбутніх періодів, отриманих і виданих авансів, у частині «оцінених об’єктів».
Витрати майбутніх періодів відображаються на рахунку 39. Значну їх частину можуть становити витрати на освоєння виробництва та дослідні роботи.
Списання таких витрат може здійснюватися двома способами: рівномірним або за кошторисними ставками.
При використанні рівномірного методу встановлюється період, протягом якого передбачається списати накопичені витрати рівними частинами на витрати поточного періоду.
Метод списання за кошторисними ставками передбачає встановлення строку погашення накопичених на рахунку 39 витрат. цей період не повинен перевищувати 2 роки.
Кошторисна ставка розподілу = витрати майбутніх періодів / плановий випуск продукції протягом встановленого строку погашення у натуральному вираженні
Доходи майбутніх періодів в кінці кожного періоду розподілять і списують на доходи звітного періоду щомісячно або щоквартально виходячи із суми авансових платежів і періоду часу, за який вони перераховані:
Дт 31 Кт 69
Дт 69 Кт 713 «Дохід від операційної оренди активів»
До доходів майбутніх періодів можна віднести кошти цільового фінансування, які визнаються одходами після їх використання:
Дт 641 Кт 48
Дт 313 Кт 311 зарахування коштів на спец рахунок
Дт 48 Кт 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів»
Дт 23 Кт 131
Дт 48 Кт 745 «Доход від безоплатно одержаних необоротних активів»
Отримані та видані аванси відображаються в обліку до того часу, поки не буде відображено взаємопогашення
30 681
36 70
681 36
371 31
20 631
641 631
631 371
Оцінені об’єкти – це витрати, що базують на суб’єктивних оцінках і розрахунках: закриття рахунків допоміжних виробництв, загально виробничих витрат, розподіл і списання калькуляційних різниць на продукцію, списання природних втрат, розрахунок резерву сумнівних боргів.
Другий етап:
Після відображення всіх коригувань складається відкоригований попередній баланс, що є основою для формування Звіту про фінансові результати. Для визначення фінансового результату за звітний період із оборотної відомості за синтетичними рахунками переносять доходи і витрати за їх видами, суми непрямих податків та вирахувань з доходу. Паралельно за даними відкоригованого попереднього балансу закривають рахунки доходів і витрат в Головній книзі шляхом їх списання на фінансовий результат. Визначений результат відображають на рахунку 44.
Далі відображають розподіл отриманого прибутку.
Третій етап:
Після відображення фінансових результатів на рахунку 44 та розподілу прибутку складають заключний баланс, дані якого переносять до форми 1.
