Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
Кафедра господарсько-правових дисциплін
Лекція
з дисципліни «Правові засади функціонування фінансового ринку»
Тема № 9. Фондовий ринок
(4 години)
Для здобувачів вищої освіти юридичного факультету
Дніпропетровськ - 2015
Лекцію підготувала доцент кафедри господарсько-правових дисциплін юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент Фокша Л.В.
Рецензенти:
Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри господарсько - правових дисциплін
19.08.2015 р., протокол № 2
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
Вступ
1. Загальна характеристика фондового ринку.
2. Ознаки класифікації фондового ринку.
3. Учасники фондового ринку та їх функції.
4. Основні операції фондового ринку.
5. Інструменти фондового ринку.
Висновок
РЕКОМЕНДОВАНА Література:
1. Конституція України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141).
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р.
3. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 р. // ВВР України. – 2002. – № 1. – Ст. 1. 5
4. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 р. // ВВР України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.
5. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. // ВВР. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30. 29.
6. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КМУ від 19 лютого 1993 р. // ВВР. – 1993. – № 17. – Ст. 184.
7. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 р // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 29, ст.137
8..Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991р. №959-ХІІ із змінами та доповненнями.
9. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: затв. постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 (у редакції від 17.04.2015 р.) // Офіц. вісн. України. - 2003.-№51.-Ст. 2077.
10. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затв. постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22 (Редакція від 17.04.2015 р.) // Офіц. вісн. України. -2004.-№13.-Ст. 908.
11. Порядок застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства: затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10. 1999 р. №542 // Офіц. вісн. України. - 1999. - №42, - Ст. 2114.
12. Положення про процентну політику Національного банку України: Постанова Правління НБУ № 389 від 18.08.2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: httр: // www. rada.gov.ua.
13. Буднік М. М. Фінансовий ринок: конспект лекцій / М. М. Буднік, Н. В. Сабліна. – Х.: Вид. ХНЕУ, 2014. – 155 с.
14. Васильєва В. В. Фінансовий ринок: навч. посібн. / В. В. Васильєва, О. Р. Васильченко. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 368 с.
15. Мартюшева Л. С. Фінансовий ринок: навч. посібн. / Л. С. Мартюшева, М. М. Буднік, Н. В. Сабліна. – К.: Кондор, 2008. – 324 с.
Мета лекції:
Ознайомитись з сутністю фондового ринку та його інструментами; дослідити ознаки класифікації фондового ринку; дослідити правовий статус учасників фондового ринку та їх функцій; проаналізувати основні операції фондового ринку та його інструменти.
Вступ
Фондовий ринок є абстрактне поняття, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами. Його не слід плутати з поняттям фондова біржа — організацією, яка надає можливість для здійснення торгових операцій і зведення разом покупців і продавців цінних паперів.
Фондовий ринок є невід'ємною складовою фінансового ринку кожної країни. Одним із показників ефективності функціонування ринку цінних паперів є пріоритетний розвиток його організованого сектору, який характеризується прозорістю проведення операцій із цінними паперами, ліквідністю, формуванням справедливої ціни на активи. На даний час фондовий ринок України перебуває в стадії формування. Останнім часом, спостерігаються позитивні тенденції в його розвитку.
І. Загальна характеристика фондового ринку
Фондовий ринок зародився в надрах ринку споживчих товарів. Перші операції з цінними паперами відбувалися на оптових ринках і товарних біржах. Історія бірж налічує близько п’яти століть, хоча деякі спеціалісти фондового ринку стверджують, що перша біржа виникла в Японії у І ст. до н.е.
Перші операції з цінними паперами відбувались у бельгійському місті Антверпен, який відіграв значну роль у світовій торгівлі.
Значну роль в історії створення фондового ринку та особливо ринку цінних паперів відіграла біржа в Амстердамі. Ця біржа була першою в історії розвитку фондового ринку на межі ХVI і поч. ХVII ст. Розвиток міждержавної торгівлі став основним рушієм розвитку ринку цінних паперів. У результаті діяльності фондових торгів значно змінився державний устрій та система державних фінансових установ. У розрахунках між клієнтами і державою почали використовуватись державні (казначейські) облігації та векселі. Передовиками в галузі розвитку фондової торгівлі були Англія, Франція, Німеччина і Нідерланди.
У ХІХ ст. в результаті первісного нагромадження капіталів роль фондових бірж значно зросла. Нагромаджений капітал, який виник внаслідок промислової революції, став джерелом накопичення великих фінансових капіталів, які в свою чергу вплинули на появу та розвиток нових організаційних форм у вигляді промислових корпорацій та акціонерних банків. Наприкінці ХІХ ст. з розвитком державно-монополістичної системи управління роль фондових ринків змінюється від кількості до якості процесу обертання цінних паперів. Поряд з перспективами розвитку фондовий ринок зазнавав падіння, криз і банкрутства. Так негативним був вплив економічних криз 1869-1895 рр. Особливо небезпечною для поступового розвитку фондового ринку була світова економічна криза 1929-1933 рр. Так, на Нью-Йоркській фондовій біржі 22 жовтня 1929 р. відбувся масовий продаж цінних паперів, що спричинив паніку серед інвесторів і біржовиків. Так, стався крах НьюЙоркської фондової біржі.
У жовтні 1987 р. сталася чергова біржова криза, яка не була такою драматичною, як у жовтні 1929 р., не призвела до всесвітньої економічної депресії, але наслідки її були дуже відчутні. На Лондонській фондовій біржі вартість акцій зменшилась більше як на 13 млрд. фунтів, у Франції – на 200 млрд. франків, у США – 700 млрд. доларів. На початок грудня 1987 року загальне знецінення акцій на біржах усього світу сягнуло 2000 млрд. доларів.
У нашій країні початок фондового ринку датується ХVІІІ ст. Одеську фондову біржу було відкрито у 1796 р. Фондові біржі в Петербурзі, Одесі та Москві вважалися ліберальними, але були досить вимогливими. Завданнями фондового (ринку цінних паперів) є:
мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів для здійснення конкретних інвестицій;
формування ринкової інфраструктури, яка відповідає міжнародним стандартам;
розвиток вторинного ринку;
активізація маркетингових досліджень;
трансформація відносин власності;
удосконалення ринкового механізму і системи управління;
забезпечення контролю над капіталом на основі державного регулювання;
зменшення інвестиційного ризику;
формування портфельних стратегій;
розвиток ціноутворення;
прогнозування перспективних напрямів розвитку.
Зараз світовий фондовий ринок розвивається за такими напрямками:
відбувається подальша автоматизація фондових операцій, окремі комп’ютерні системи поєднуються у Всесвітню мережу електронної комунікації;
триває робота над створенням нових видів і модифікацій цінних паперів;
збільшується інтернаціоналізація фондової діяльності.
Для України крім цих трьох напрямів актуальними для розвитку фондового ринку сьогодні є:
своєчасне становлення системи державного регулювання;
сприяння підвищенню рівня організованості позабіржового ринку;
створення сучасної інфраструктури фондового ринку;
забезпечення умов для конкуренції у фондовій діяльності;
розвиток вторинного ринку цінних паперів, насамперед у рамках системи фондових бірж України тощо.
Основні риси фондового ринку України
1. Торгівля ЦП в Україні, як і в інших країнах світу, ведеться на біржовому фондовому ринку (Донецька ФБ, Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Кримська фондова біржа, Українська фондова біржа і ПФТС, яка представляє позабіржовий фондовий ринок.
2. Торгівля ЦП (зокрема акціями) незначних обсягів здійснюється на фондових біржах. Це пояснюється пропозиціями на фондових торгах акцій неліквідних підприємств, незадовільним станом самих ЦП, що виставляють на продаж, небажанням чи неспроможністю багатьох українських компаній дотримуватись правил відкритого звітування, необхідного для роботи на біржі тощо.
3. Широкого розвитку набувринок державних боргових зобов’язань, що скорочує інвестиції у національне виробництво, і, відповідно, гальмує розвиток вторинного ринку корпоративних ЦП. Вторинний ринок не функціонує через відсутність законодавчої бази щодо його розвитку.
4. У законодавчому порядку на українському фондовому ринку необхідно визначитись з моделлю корпоративної власності: англоамериканська або континентальна західноєвропейська. Сьогодні в Україні функціонує західноєвропейська модель, за якої перехід компаній із рук в руки здійснюється за бажанням власників, а біржовий оборот невеликий. Але ця модель склалася стихійно, і бажано було б закріпити її (або скасувати) в певних нормативних актах: - дати описання та узаконити види угод із ЦП; - визначити види спекулятивних угод, які ґрунтуються на кон’юнктурному коливанні цін, різниці цін на різних ринках, попиті та пропозиціях, сезонному коливанні цін, коливанні цін на сировину, на інфляції тощо; - правила укладання угод і розрахунків за ними; - відповідальність сторін в угоді; - роль посередників і торгівців ЦП у здійсненні угод; - вирішити питання оподаткування операцій із ф’ючерсними контрактами та іншими похідними фінансовими інструментами; - вдосконалити інформаційну підтримку ринку; - запровадити видання біржами бюлетенів про свою діяльність; - ввести довгострокове перспективне планування розвитку ринку ЦП на мікро-і макрорівнях; - зацікавити населення брати участь у діяльності фондового ринку на правах дрібного інвестора. Фондовий ринок –це ринок, якому притаманні специфічні риси поєднання інтересів продавців та покупців капіталу у вигляді грошей, цінних паперів, фондів; це система економічних і правових відносин, пов’язаних із випуском та обігом цінних паперів. Загальними принципами функціонування організованого фондового ринку є: - упорядкованість – наявність «правил гри», контролю за їх виконанням;
- прозорість (ринок має відповідати умовам відкритості інформації про емітентів, угоди, стан попиту і пропозиції тощо); - рівність можливостей для всіх учасників ринку; - спокій (ринок не може бути «бурхливим», бо інакше дрібні інвестори, що є його опорою, залишають ринок); - збалансованість – відповідність у розвитку всіх його секторів та ін.
Принципи створення і функціонування національного фондового ринку ґрунтуються на стратегії формування ринку, основою якої є Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України (детально принципи розглянуті в темі 1). Функції фондового ринку поділяють на дві групи: загальноринкові і специфічні. Загальноринкові – це:
отримання прибутку від операцій на даному ринку;
цінова, що забезпечує формування ринкових цін, їхній постійний рух;
інформаційна – забезпечує збір інформації про суб’єктів і об’єктів ринку і доведення її до учасників;
регулююча – ринок встановлює правила торгівлі, порядок вирішення спірних питань між учасниками, встановлює пріоритети, органи контролю і навіть управління та ін.
Специфічні – це:
Þ функція перерозподілу;
Þ функція страхування цінових і фінансових ризиків (стала можливою завдяки появі ф’ючерсних і опціонних контрактів);
Þ перерозподіл коштів між галузями і сферами ринкової діяльності;
Þ перерахунок заощаджень з невиробничої у виробничу форму;
Þ фінансування дефіциту державного бюджету на не інфляційній основі, тобто без випуску в обіг додаткових коштів та ін.
Фондовий ринок виконує також функції у політичній, соціальній, моральнопсихологічній сферах.
ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:
Завданнями фондового (ринку цінних паперів) є: мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів для здійснення конкретних інвестицій; формування ринкової інфраструктури, яка відповідає міжнародним стандартам; розвиток вторинного ринку; активізація маркетингових досліджень; трансформація відносин власності; удосконалення ринкового механізму і системи управління; забезпечення контролю над капіталом на основі державного регулювання; зменшення інвестиційного ризику; формування портфельних стратегій; розвиток ціноутворення; прогнозування перспективних напрямів розвитку.
