Сутність громадянськості як якості особистості викладача.

Лекція 8

Тема: ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ.

План.

1. Сутність громадянськості як якості особистості викладача.

2. Громадянська компетентність у структурі ключових компетентностей.

3. Зміст та структура громадянської компетентності майбутнього викладача вищої школи.

Сутність громадянськості як якості особистості викладача.

Ідея громадянської освіти та громадянського виховання сягає античних часів, класичних Греції та Риму. Саме в них зародилася модель громадянськості, що розглядає особистість як представника політичного суспільства. Вона передбачає відчуття належності до політичної спільноти як частини загального громадянського життя, вірність своїй державі, відповідальне ставлення до правових норм суспільства, пріоритет громадянських обов'язків над індивідуальними інтересами [18, с.45].

Так, Платон зазначав, глави держав, в першу чергу, повинні думати про

питаннях освіти і виховання законослухняних громадян, починаючи з малого віку. У своїх працях Платон акцентував увагу на тому, що система освіти, крім безпосередньо навчання, повинна також зачіпати питання виховання та підготовки учнів до життя в суспільстві і державі [86].

Аристотель підкреслював, що «при кожному виді державного устрою сутність громадянина змінюється; громадянином у загальному сенсі є той, хто причетний і до владарювання і до підпорядкування»

Громадянознавчі аспекти простежуються у творах Г. Сковороди, М. Драгоманова. Б. Кістяківського, М. Грушевського, В. Сухомлинського.

Видатний український педагог В.Сухомлинський вважав, що: “Громадянськість – це пристрасть людського серця, і донести до юних душ пристрасть боротьби можна лише тоді, коли ти сам постанеш перед своїми вихованцями як громадянин ” [111, с. 430-431] і розглядав її як одну з головних характеристик особистості і професіоналізму вчителя.

Поняття «громадянськість» багатогранне і визначається наступними значеннями: 1) те, що відноситься до громадянина, до громадян, службовцям батьківщини, народу, який піклується про суспільне благо; 2) державність; 3) активна і свідома включеність в справи громади і держави; 4) синтезована ідейно-моральна якість; 5) здатність і готовність виступати в ролі громадянина; 6) складне соціально-психологічне явище; 7) відданість інтересам держави, готовність йти на жертви заради цих інтересів; 8) усвідомлення своїх прав і обов'язків по відношенню до держави, громадянська відповідальність; 9) комплекс суб'єктивних якостей особистості.

Необхідно зазначити, що громадянськість — духовно-моральна цінність, світоглядна і психологічна характеристика особистості, що визначає її обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, одна із найважливіших ознак інтелігентності і цивілізованості суспільства.

У проекті “Концепції громадянського виховання особистості в умовах української державності” громадянськість визначається як ”духовно-моральна цінність, світоглядно-психологічна характеристика людини, зумовлена її державною самоідентифікацією, усвідомленням приналежності до конкретної країни” [58, с. 7].

У педагогічному аспекті громадянськість розуміється як інтегративний комплекс якостей особистості, що визначає її соціальну спрямованість, готовність до досягнення соціально значущих і індивідуально необхідних цілей відповідно до наявних у суспільстві й державі умов, особистих потреб і можливостей, відповідно до прийнятих правових і моральних норм (Л.Буєва, Р.Гурова, А.Саломаткін, О.Сухомлинська, та інші).

Стосовно педагогічного аспекту найбільш обґрунтованою є думка О.Сухомлинської, яка трактує громадянськість як інтегративну якість особистості, що дозволяє людині відчувати себе юридично, соціально, морально дієспроможною. При цьому головними елементами громадянськості визначені моральна і правова культура [109,с. 21].

Слід відзначити, що громадянськість як складне особистісне утворення в структурному відношенні складається з ряду властивостей, якостей і характеристик. Найбільш важливими з них, як правило визначаються патріотизм, орієнтація на гуманістичну ідеологію, політична, правова і моральна культура; гідність, соціальна справедливість і відповідальність, готовність до праці, до соціального і професійного самовизначення. “Громадянськість як провідна характеристика особистості, – відзначає Б.Вульфов, – виявляється в готовності найбільше повно виразити себе в соціальному плані в ім'я успішного розвитку країни і свого власного” [16, с. 31].

В.Цвих поняття “громадянськість” розглядає як якісну ознаку громадянина. Він вважає, що ““громадянин” – це формальний статус особи, який передбачає наділення особистості певною сукупністю прав та обов’язків, а “громадянськість” – якісна ознака особи, що вказує, чи дотримується вона своїх обов’язків, чи користується наданими правами й наскільки, в якому обсязі” [117].

З цим можна погодитись, але слід зауважити, що ці поняття не є жорстко пов’язаними. Зокрема, відомий дослідник Х.Мюнклер у праці “Громадянська компетентність” розрізняє статус громадянина, з одного боку, а з іншого – певні якості і характеристики володарів цього статусу. Фактично вчений розглядає громадянськість як здатність і готовність громадян до активної участі у примноженні не тільки особистісних, приватних, алей суспільних надбань, тобто, їхню орієнтацію на суспільне благо або їхнє почуття солідарності, що свідчить про їхню готовність до вчинків, дій, зусиль, за які або взагалі не очікується жодної матеріальної компенсації, або ж вона є незначною [128,с 153-172.].

Отже, суб’єктивними основами громадянськості є рівень розвитку самосвідомості особистості, її інтереси, потреби, можливості, зміст духовної культури, ціннісні орієнтації, мотиви діяльності і поведінки, що визначають стан готовності до соціально значущої діяльності.

Таким чином, на нашу думку, громадянськість являє собою складну категорію, у змісті якої цілісно сполучаються інтелектуальні, емоційно-вольові і практичні аспекти життєдіяльності і відносини людини як члена суспільства і держави.

Як складне особистісне утворення, громадянськість є інтегрованою якістю, закріпленою в структурі загальної і професійної культури, яка характеризує людину як свідомого і активного громадянина, включає соціально-політичну, морально-психологічну, професійну готовність працювати задля суспільної користі; рішучість, знання і уміння відстоювати громадянські цінності і інтереси; володіння культурою практичної реалізації індивідуально-особистісних і соціально значущих цілей відповідно до прийнятих у суспільстві принципів і норм.

Багатоаспектність терміна "компетентність" спричиняє відсутність єдиного, загальноприйнятого розуміння поняття " громадянська компетентність". Причому різні похідні позиції щодо сутності компетентності особистості стають підґрунтям до появи безлічі підходів (іноді дуже близьких за змістом, але протилежних за думкою авторів) у зарубіжній та вітчизняній психолого-педагогічній науці щодо сутності феномену педагогічної компетентності фахівця.

Проте, слід враховувати думку О. Пометун, що «громадянська компетентність є інтегративною характеристикою особистості, яка охоплює й певний рівень психологічної готовності до активного здійснення суспільного життя – громадянськості». Отже, громадянськість як психологічне утворення є лише частиною громадянської компетентності, під якою у більш широкому значенні слід розуміти здатність, спроможність людини активно, відповідально й ефективно реалізувати громадянські права та обов’язки для розвитку демократичного суспільства [90, с.22-23]

Оскільки сучасна Українська держава потребує фахової, спеціалізованої, систематичної, методично виваженої підготовки громадян до життя в умовах демократії. Одним із найважливіших завдань сучасного виховання є формування людини-громадянина, для якої демократичне громадянське суспільство є осередком реалізації творчих можливостей, задоволення особистих та соціальних інтересів.