Ризик об’єктивно є неминучим елементом прийняття будь-якого управлінського рішення через те, що невизначеність – досить часто є однією з характеристик умов господарювання. При цьому ефективними й обґрунтованими є тільки ті управлінські рішення, які співвідносяться з припустимим рівнем ризику, обумовленим по кожній трансакції окремо, що виключає втрати катастрофічного характеру. Дана обставина вимагає дослідження ризиків та удосконалення методологічних і методичних основ управління ними, в т.ч. їхньої оцінки і визначення припустимого рівня податкових ризиків.
Основні характеристики ризикової ситуації, що зводяться до такого:
- випадковий характер події, невизначеність реалізованого на практиці результату, тобто невизначеність можливості досягнення суб’єктом своїх цілей;
- наявність декількох варіантів розвитку події чи стану середовища, у якій знаходиться суб’єкт, включаючи негативний, пов’язаний з можливістю виникнення збитку, упущеної вигоди, недосягнення суб’єктом своїх цілей. Зазначені варіанти можуть бути як усвідомлюваними, так і не усвідомлюваними суб’єктом. В останньому випадку ризики визначаються як невиявлені;
- популярність чи можливість визначення імовірності очікуваних результатів;
- імовірність виникнення втрат (збитків) чи додаткового прибутку.
Отже, ризик пов’язаний з невизначеністю досягнення суб’єктом своїх цілей, що припускає існування як негативних, так і позитивних відхилень. Стосовно податкового планування ризик варто розглядати як вид невизначеності щодо результатів досягнення суб’єктом цілей податкового планування.
Податкові ризики мають істотну значимість у системі управління фінансами, оскільки податкові відносини опосередковують більшість фінансових трансакцій, а отже, є важливим чинником, що визначає їхню ефективність. На наш погляд, критеріями оцінки якості прийнятих рішень у сфері впливу як на параметри оподатковування суб’єктів господарювання, так і на параметри загальнодержавного податкового планування у рамках управління фінансами повинні бути не тільки максимізація фінансового результату і/чи грошового потоку з метою зміцнення фінансового стану, але і мінімізація ризиків такого впливу.
Саме тому в останні роки вітчизняні вчені, політики та фахівці у сфері економічної безпеки приділяють значну увагу розробці нової концептуальної основи державної політики – концепції ризиків, яка має забезпечити сталий і безпечний розвиток держави.
Відсутність у науковій літературі загальноприйнятого термінологічного апарата податкового ризику обумовлює доцільність розгляду різних точок зору на визначення цього поняття з метою формування теоретичних основ управління податковими ризиками.
Так, іноді розглядається лише зовнішня складова податкового ризику, обумовлена на основі класифікації подій, пов’язаних з виникненням ризику, таких як введення нових податкових платежів, зміна їхніх ставок і умов сплати, скасування податкових пільг та ін.. Однак джерелом виникнення податкового ризику можуть бути не тільки зовнішні, а і цілий ряд внутрішніх факторів. З врахуванням такого внутрішнього джерела, як податкові помилки, податковий ризик трактує С.А. Філін, визначаючи його як імовірність втрат, пов’язаних з несприятливими змінами податкового законодавства чи з помилками, допущеними при нарахуванні податкових платежів. Однак, на наш погляд, обмеження внутрішніх факторів тільки податковими помилками більше стосується мікрорівня і тому не є коректним. Більш широке визначення податкового ризику, запропоноване В.Н. Євстигнєєвим, виражає податковий ризик через оцінку «можливості виникнення в області податкового планування несприятливих наслідків», однак і це трактування пов’язане лише з загрозою виникнення податкових санкцій у платника податків. Уявлення про фінансові втрати іншого роду, крім податкових санкцій, з’являється у визначенні податкового ризику Д.Н. Тихонова і Л.Г. Липника, де податковий ризик виражений через можливість втрат, пов’язаних із процесом оптимізації податків, виражених в грошовому еквіваленті/ Аналогічної точки зору дотримує і Н.В. Бондарчук, що пов’язує податковий ризик з невизначеністю інформації щодо діючих норм права, на підставі яких приймаються поточні рішення.
Відзначимо, що податкові ризики належать до категорії спекулятивних ризиків, оскільки їхні наслідки можуть виявлятися не тільки у вигляді втрат, але й у вигляді позитивних результатів. І цей процес носить двосторонній характер Наприклад, законодавче пом’якшення умов оподатковування спричиняє скорочення податкового навантаження, збільшення прибутку і грошового потоку для платника податку, зменшення податкових порушень і, як наслідок, зменшення податкових надходжень до державного бюджету.
В той же час, якщо для платників податків зростання рівня податкового навантаження чи фінансові втрати, пов’язані з порушенням податкового законодавства, призводять до зниження фінансових ресурсів і майнового потенціалу, то, в такому випадку, для держави податковий ризик полягає в зменшенні надходження податків як джерела формування бюджету.
Основною ознакою поняття ризиків прийнято вважати імовірність негативних наслідків. Деталізований аналіз складу негативних наслідків дозволяє розділити їх на дві групи: матеріальні втрати, у тому числі фінансові (збитки, недоодержання прибутку), і настання будь-яких негативних подій. Однак частіше у визначеннях різних видів економічних ризиків присутній лише матеріальний аспект. Так, автори статті «Фінансові ризики» у Фінансово-кредитному енциклопедичному словнику визначають їх як «ймовірність виникнення збитків, недонадходження планованих доходів, прибутку». Більш правомірним уявляється те, що до родових ознак економічних ризиків мають включатися обидві різновиди негативних наслідків. В економічних словниках ризики визначаються як можливість настання подій з негативними наслідками в результаті певних рішень або дій, або як вірогідність понесення збитків або втрати зиску; невпевненість в отриманні суттєвого доходу або збитку. А отже, основне завдання планування має зводитися до зниження невизначеності, спричиненої ринковим механізмом.
Саме комплексний підхід до визначення родової ознаки поняття економічних ризиків дозволяє включити до їхнього складу як повноцінний різновид - податкові ризики, тому що їм притаманні як матеріальні, так і нематеріальні негативні наслідки. У іншому разі логічним буде погодитися з тими авторами, які вважають податкові ризики складовою частиною фінансових ризиків. Так, Циркунова Г.А. і Мігунова М.І. вважають, що: «податкові ризики представляється доцільним розглядати як різновид ризиків фінансових, оскільки вони мають грошове вираження і спричиняють підвищення втрат». Деякі автори обмежують і фінансові втрати, вважаючи, що «ризик податковий... – це можливі донарахування податків, штрафи, пені й інші санкції податкових органів у випадку проведення ними виїзної документальної перевірки»/
Однак обмеження тільки фінансовими втратами при визначенні податкових ризиків уявляється не зовсім правильним з огляду на особливості податкових правовідносин.
В практиці ж вітчизняного податкового ризик-менеджменту податковий ризик визначається як вірогідна можливість порушення законодавства (визначення спрямоване на процес/подію) або з доповненням «в результаті чого можливі втрати бюджету».
Разом з тим було б не зовсім правомірним обмежувати правові наслідки кримінальною відповідальністю. На нашу думку, формулювання визначення «податковий ризик» для його практичного застосування повинно бути зорієнтоване на результат (наслідок), так як процес порушення законодавства – це кримінальна відповідальність. Отже, визначення «податковий ризик» має бути сформульоване як «можливість фінансових втрат унаслідок скорочення податкових надходжень до бюджету в результаті дії певної групи чинників».
Податковий ризик - це економічна категорія, що відображає особливості сприйняття заінтересованими суб'єктами економічних відносин об'єктивно існуючих невизначеності, конфліктності, притаманних податковій системі, що призводить до порушення принципів оподаткування та до фінансових втрат, пов'язаних з процесом оподаткування
На сьогодні в Україні втрати бюджету через податкові ризики визначаються показниками рівня тіньової економіки і, як результат – рівнем недонадходжень податкових платежів (відношення тіньової економіки до частки податкових надходжень в ВВП) до зведеного бюджету в результаті зростання рівня тіньової економіки.
Види ризиків для держави:
Р изик економічної кризи виникає у результаті погіршення макроекономічної ситуації в країні. При еластичній податковій системі зниження обсягів виробництва автоматично призведе до зменшення податкових надходжень до бюджету. У нееластичній податковій системі в разі спаду виробництва насамперед виникає ризик втрат у платника.
Ризик податкової політики, пов'язаний з введенням нових податків, зменшенням або збільшенням податкових ставок, запровадженням або скасуванням пільг тощо. Зміни у податковій політиці можуть призвести до втрат як у держави так і у платника. Наприклад зменшення податкових ставок, введення нових пільг може спричинити втрати бюджету. Протилежні заходи сприятимуть виникненню ризику збільшення податкового тягаря або ризику мінімізації податків у платника.
Ризик прогнозування та планування податкових надходжень пов'язаний з недосконалістю цього процесу. Насамперед від помилок прогнозування та планування податків може постраждати держава. Так, якщо план податкових надходжень буде завищений і нереальний, то можуть виникнути труднощі з виконанням бюджету і мобілізацією необхідних для покриття запланованих видатків коштів. Але негативні наслідки цього процесу можуть торкнутися також і платників, оскільки може бути посилено податковий контроль.
Ризик уникнення оподаткування зумовлений насамперед фіскальною психологією платника. Його підсилюють причини нормативно-правового характеру. Платник намагається використовувати "лазівки" в законодавстві, подвійне тлумачення тих чи інших положень на свою користь. Цей ризик зростає за умов великої кількості податкових пільг, коли платники намагаються штучно обґрунтувати підстави для їх застосування.
Причини нормативно-правового характеру призводять також до ризику порушення податкового законодавства. Ця група чинників спричиняє можливість втрат як у держави, так і у платників.
Недоліки організаційно-правового характеру спричиняють ризик адміністрування. Недостатній рівень облікової роботи, недосконала організація наглядової діяльності, низька кваліфікація податківців зменшують ефективність управління податковим боргом, результативність податкового контролю. У результаті суми податкового боргу списуються, багато порушень залишається не виявленими. Отже, зростає ризик бюджетних втрат.
Види ризиків для платника
Ризики посилення податкового тягаря властиві економічним проектам тривалого характеру, таким як нові підприємства, інвестиції в нерухомість і устаткування, довгострокові кредити. До таких ризиків відносяться не тільки встановлення нових податків і зростання ставок вже існуючих, але й скасування податкових пільг
Платники намагаються мінімізувати податки і уникати оподаткування з метою зниження податкового тиску, що склався в умовах діючого законодавства. Оскільки економічна діяльність зазвичай пов'язана з витратами і не може бути безкоштовною, то й оптимізація податків завжди має деяку ціну. Отже виникає ризик втрат від мінімізації податків.
Р изик податкового контролю виникає у зв'язку з можливими втратами через сплату фінансових та адміністративних санкцій, передбачених за правопорушення податкового законодавства. Іншими словами - це ризик неусвідомленого порушення податкового законодавства або свідомого ухилення від сплати податків.
Ризики карного переслідування. Істотні фінансові втрати можуть виникнути в платників податків і в межах карного переслідування за здійснення правопорушень, передбачених статтями Кримінального кодексу України. Карне переслідування автоматично означає витрати на кваліфікований супровід. Ці ризики прямо стосуються не тільки платників податків, що ухиляються від сплати податків, але і зовсім добропорядних підприємств платників податків з великими фінансовими показниками.
Крім цього існує ряд малоймовірних специфічних податкових ризиків, що не цілком піддається класифікації, негативний вплив яких, проте, може бути досить великим. Так, у випадку підвищеної публічної уваги податкової міліції до підприємства може виникнути багато додаткових проблем.
Ризики завжди пов'язані з невизначеністю ситуації, яку спричиняють фактори, що називаються джерелами ризику. Вони можуть бути спільними для платника і для держави, але, як правило, різняться, причому існування джерел ризику для держави може означати повну відсутність ризику для платника, і навпаки.
Визначити джерела податкових ризиків - означає виявити причини їх виникнення.
Джерела ризику - це чинники, які спричиняють невизначеність та конфліктність.
Існують наступні групи джерел податкових ризиків:
1. фіскальна психологія платника (елементи - це матеріальний інстинкт, примус, почуття громадського обов'язку, рівень виховання, податкової культури);
2. фактори соціально-економічного характеру (скорочення обсягів виробництва, зниження платоспроможності населення, інфляційні процеси, криза платежів);
3. зміни в податковій політиці (введення нових податків, збільшення/зменшення податкових ставок, впровадження/скасування податкових пільг, розширення/звуження бази оподаткування);
4. недоліки планування та прогнозування
5. недоліки нормативно-правового характеру (нестабільність законодавства, недоліки правової базі
6. причини організаційно-правового характеру (недосконалість обліку, недостатній рівень кваліфікації фахівців, недостатня захищеність податківців, неузгодженість дій контролюючих органів);
7. галузеві особливості діяльності платника (торгівля, будівництво, транспорт, побутове обслуговування, експортно-імпортні операції, операції з використанням векселів, посередницькі операції).
Тому пропонуємо широку класифікацію податкових ризиків:
1. За суб’єктом: податкові ризики, які виникають у результаті діяльності фізичних та юридичних осіб.
2. За об’єктом, що характеризується, виділяють такі групи податкових ризиків:
· ризик окремої податкової операції. Він характеризує в комплексі весь спектр видів податкових ризиків, властивих певній податковій операції;
· ризик податкових операцій різних видів фінансової діяльності;
· ризик проведення податкової політики державою та підприємством у цілому.
3. За сукупністю досліджуваних інструментів:
· індивідуальний податковий ризик. Він характеризує сукупний ризик, властивий при роботі з окремими фінансовими інструментами;
· портфельний податковий ризик. Він визначає сукупний ризик, властивий при роботі з комплексом однофункціональних фінансових інструментів, об’єднаних у портфель.
4. За комплексністю дослідження:
· простий податковий ризик, який не розчленовується на окремі його підвиди;
· складний податковий ризик, який утворюється з комплексу даних його підвидів.
5. За джерелами виникнення виділяють такі групи податкових ризиків:
· зовнішній, який не залежить від діяльності підприємства, тобто податкова політика держави;
· внутрішній, який залежить від діяльності підприємства й на нього можна впливати;
· несистематичний або специфічний ризик. Він може бути пов’язаний з некваліфікованим персоналом на підприємстві.
6. За фінансовими наслідками ризики підрозділяються на такі групи:
· ризик, що веде до економічних утрат. За цим видом ризику фінансові наслідки можуть бути тільки негативними;
· ризик, що призводить до втраченої вигоди. Він характеризує ситуацію, коли підприємства через об’єктивні й суб’єктивні причини, що склалися, не можуть упровадити заплановану податкову політику.
7. За характером прояву в часі виділяють дві групи податкових ризиків:
· постійний податковий ризик;
· тимчасовий податковий ризик. Він визначає ризик, що має перманентний характер, який виникає лише на окремих етапах здійснення податкової політики на підприємстві.
8. За рівнем податкових утрат ризики підрозділяються на такі групи:
· допустимий податковий ризик;
· критичний податковий ризик;
· катастрофічний податковий ризик.
9. За можливістю передбачення податкові ризики підрозділяються на дві групи:
· прогнозований податковий ризик;
· непрогнозований податковий ризик.
Відповідно до цієї класифікаційної ознаки, податкові ризики підрозділяються також на регульовані й нерегульовані, але в рамках податкових органів.
