Лекции.Орг


Поиск:




І. Сутність грошового ринку, його інструменти




Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

 

Кафедра господарсько-правових дисциплін

 

 

Лекція

 

з дисципліни «Правові засади функціонування фінансового ринку»

 

Тема № 5. Теоретико-правовий зміст грошового ринку

 

(2 години)

 

Для здобувачів вищої освіти юридичного факультету

 

 

Дніпропетровськ - 2015


Лекцію підготувала доцент кафедри господарсько-правових дисциплін юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент Фокша Л.В.

 

Рецензенти:

 

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри господарсько - правових дисциплін

19.08.2015 р., протокол № 2


 

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

Вступ

1. Сутність грошового ринку, його інструменти.

2. Обліковий ринок і його особливості.

3. Характеристика міжбанківського ринку. Операції на міжбанківському ринку.

Висновок


 

РЕКОМЕНДОВАНА Література:

1. Конституція України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141).

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р.

3. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 р. // ВВР України. – 2002. – № 1. – Ст. 1. 5

4. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 р. // ВВР України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.

5. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. // ВВР. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30. 29.

6. Про фінансовий лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 р. (у редакції Закону № 1381-ІV від 11 грудня 2003 р.) // ВВР України. – 2004. – № 15. – Ст. 231.

7. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: затв. постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 (у редакції від 17.04.2015 р.) // Офіц. вісн. України. - 2003.-№51.-Ст. 2077.

8. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затв. постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22 (Редакція від 17.04.2015 р.) // Офіц. вісн. України. -2004.-№13.-Ст. 908.

9. Буднік М. М. Фінансовий ринок: конспект лекцій / М. М. Буднік, Н. В. Сабліна. – Х.: Вид. ХНЕУ, 2014. – 155 с.

10. Васильєва В. В. Фінансовий ринок: навч. посібн. / В. В. Васильєва, О. Р. Васильченко. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 368 с.

11. Мартюшева Л. С. Фінансовий ринок: навч. посібн. / Л. С. Мартюшева, М. М. Буднік, Н. В. Сабліна. – К.: Кондор, 2008. – 324 с.

 


Мета лекції:

 

Ознайомитись з сутністю грошового ринку та його інструментами; дослідити обліковий ринок та його особливості; охарактеризувати міжбанківський ринок та його інструменти; дослідити основні операції нп міжбанківському ринку.

 

Вступ

 

Невід'ємною складовою частиною сучасних товарно-грошових відносин є грошовий (фінансовий) ринок. В умовах розвитку соціально орієнтованої і регульованої ринкової економіки організація цього ринку і рівень ефективності його функціонування — це один з вирішальних важелів вирішення економічних і соціальних завдань, які ставить перед собою суспільство.

Сьогодні грошовий ринок має складну внутрішню структуру, що складається з низки взаємопов'язаних між собою елементів. Їх взаємозв'язок і спосіб функціонування врешті-решт і формують механізм грошового ринку. Об'єктивні основи дії цього механізму, його особливості і припустимі межі втручання держави в його роботу — усе це стає занадто значущим моментом не тільки для пізнання та формування певного світогляду, але й для практичних дій щодо забезпечення необхідного втручання держави в механізм ринкового саморегулювання. Останнє особливо важливо сьогодні з огляду на широке використання монетаризму як теоретичної підвалини організації й забезпечення ефективного суспільного відтворення та економічного зростання.


 

І. Сутність грошового ринку, його інструменти

Грошовий ринок – це частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно короткострокові депозитно-позикові операції, що обслуговують рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб.

З розвитком міжнародних кредитних і валютних відносин сформувався міжнародний грошовий ринок (найбільшими в світі ринками грошей є НьюЙоркський, а також – ринки Лондона, Токіо, Парижа).

Об’єктом грошового ринку є тимчасово чи постійно вільні грошові кошти, власники яких пропонують їх на ринку для одержання додаткового доходу. Грошовий ринок характеризується тим, що:

- фінансові активи, що обертаються на ринку, мають високу ліквідність;

- це ринок з найменшим рівнем фінансового ризику;

- має відносно просту систему ціноутворення;

- ціною «товару» на ринку, є позичковий процент;

- джерелами ресурсів є кошти, залучені банківською системою;

- основними позичальниками є фірми, кредитно-фінансові інститути, держава, населення тощо.

Основними суб’єктами грошового ринку є домогосподарства, фірми, структури державного управління, фінансові посередники, фінансово-кредитні інститути, які беруть участь в операціях з купівлі-продажу фінансових активів ринку.

Особливості грошового ринку визначають елементи внутрішнього механізму його регулювання: попит має форму попиту на позики, пропозиція – форму пропозиції позик, а ціна – форму відсотка на позичені кошти.

На грошовому ринку розрізняють кількавидів відсотків:

Облігаційний відсоток – це норма доходу, встановлена за цінними паперами. Він має забезпечити зацікавленість інвесторів у вкладання грошей у цінні папери, тому повинен мати вищу ставку, ніж відсоток за банківськими депозитами.

Банківський відсоток – відсотки за операціями банків.

Депозитний відсоток – норма доходу, яку виплачують банки своїм клієнтам за їхніми вкладами депозитами.

Позиковий відсоток – норма доходу, яку стягує банк із позичальників за користування позиченими коштами. Ставки позикового відсотка повинні бути вищими за ставки депозитного відсотка, оскільки за рахунок цієї різниці в ставках банки одержують дохід, який називається маржею, і формують свій прибуток. Дефляція – стан економіки, що характеризується процесами стримування збільшення грошової маси в обігу шляхом вилучення з обігу частини платіжних засобів.

За цих обставин виникає потреба в державному контролі за рухом відсоткових ставок і рівень відсотка стає об’єктом державного регулювання. Тому особливе місце належить ставці облікового відсотка, що встановлюється Центральним банком. Обліковий відсоток – це норма доходу, яку Центральний банк стягує із комерційних банків за позики, видані під заставу комерційних векселів.

При визначенні рівня облікової ставки НБУ орієнтується на фактори, що впливають на її визначення, а саме:

- обсяг грошової маси в обігу та швидкість обертання грошей;

- структура кредитної емісії Національного банку;

- відсоткові ставки комерційних банків за кредитами та депозитами; - структура залучення коштів комерційних банків;

- валютний курс національної грошової одиниці;

- дохідність за операціями з цінними паперами на відкритому ринку тощо.

Кон’юнктура грошового ринку залежить від таких факторів: циклічних змін в економіці; темпів інфляції; особливостей національної кредитно-грошової політики.

Грошовий ринок відображає попит на гроші та їхню пропозицію. Пропозиція грошей (МS) – це загальна кількість грошей, що перебувають в обігу і які об’єднані у грошові агрегати М1, М2, М3. Грошовий агрегат – це будь-яке сполучення із кількох ліквідних активів, що є альтернативними вимірювачами грошової маси.

НБУ в своїй практичній роботі розраховує три грошові агрегати: МО – готівка; М1 – готівка та кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті; М2 – М1 плюс строкові кошти в національній валюті та валютні кошти; М3 – М2 плюс кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.

Попит на гроші (МD) – сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари та послуги.

Грошовий ринок поєднує три головні складові: обліковий, міжбанківський і валютний ринки. Усі вони виконують декілька основних функцій, в чому і полягає їхня схожість: ·

об’єднання дрібних заощаджень населення, держави, приватного бізнесу, закордонних інвесторів і створення потужних грошових фондів; ·

трансформація цих коштів у позиковий капітал; ·

спрямування частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кредитної системи; ·

надання позик державним органам для вирішення невідкладних завдань, покриття дефіциту бюджету.

Інструментами грошового ринку є векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти та інші грошові сурогати.

Грошові сурогати – це будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, і виготовлені з метою здійснення платежів у господарському обороті.

Казначейські зобов’язання – боргові цінні папери, що емітуються державою в особі уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб, засвідчують внесення їх власникам грошових коштів до бюджету та надають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права відповідно до умов їх випуску.

Державні сертифікати – цінні папери, що видані банками та іншими депозитними інститутами.

Євродолари – доларові депозити, розміщені за межами США.

Угода про перепродаж – контракт, в якому одна із сторін зобов’язується продати цінні папери іншій із обов’язковим викупом в обумовлену дату за наперед обумовленою і зафіксованою в контракті ціною (наприклад, «РЕПО»).

Банківський акцепт – форма короткострокового банківського фінансування, при якому банк бере на себе відповідальність за своєчасну оплату переказного векселя, якщо у векселедавця будуть труднощі.

Фонди ринку грошей – це продаж інвесторам грошових фондів на короткостроковий період.

Вексель – цінний папір, що підтверджує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити після настання певного терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві).

Вексель виконує двіфункції: є інструментом кредиту, тому що з його допомогою можна оформити різні кредитні зобов’язання (оплатити куплений товар, повернути отриману позику); служить інструментом грошових розрахунків, так як є різновидом кредитних грошей.

Взаємовідносини між учасниками вексельного обороту регулюються особливими нормами вексельного права, які уніфіковано на Женевській конференції 1930 року, що виробила конвенцію, якою було встановлено Єдиний вексельний закон про переказний і простий векселі. Країни, що підписали або приєднались до конвенції, прийняли на себе зобов’язання ввести в дію на своїх територіях Єдиний вексельний закон.

В Україні обіг векселів також здійснюється відповідно до Єдиного вексельного закону. Українське законодавство не передбачає випуск векселів в електронній формі.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Грошовий ринок – це частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно короткострокові депозитно-позикові операції, що обслуговують рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб.

Об’єктом грошового ринку є тимчасово чи постійно вільні грошові кошти, власники яких пропонують їх на ринку для одержання додаткового доходу.


 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-12-05; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 360 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Если вы думаете, что на что-то способны, вы правы; если думаете, что у вас ничего не получится - вы тоже правы. © Генри Форд
==> читать все изречения...

569 - | 574 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.