Еволюція управління підприємства в умовах транзитивної економіки

 

Кожне підприємство не може досягти своїх цілей і бути успішним без ефективного управління.

Управління - це цілеспрямована дія суб’єкта на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин.

Управління розпочало своє існування з появою перших організацій. Особливої уваги воно набуло в часи перших державоутворень, зокрема в Римі, Македонії, Київській Русі. Суб’єктами управління тоді виступали королі, царі, воєводи, генерали.

Однак дослідження управління як науки почали проводитись лише наприкінці ХІХ ст. Перший крок у розвитку теорії управління було зроблено американським інженером Фредеріком І. Тейлором, який опублікував у 1911 р. свою книгу «Принципи наукового управління» [18, с.230].

Другий крок у розвитку концепції наукового управління зробив Анрі Файоль. Він став не тільки засновником класичної (адміністративної) школи управління, його назвали ще й батьком науки управління. Управління великою французькою вугільною компанією допомогло йому [18, с. 231]:

- розвинути принципи управління (за Файолем їх чотирнадцять);

- описати функції управління (планування, організація, розпорядництво, координування і контроль);

- систематизувати підхід до управління всією організацією.

Менеджмент як економічна категорія включає об’єкти і суб’єкти, види, методи і принципи.

Суб’єкти управління - це ті ланки менеджменту, які здійснюють організаційний вплив на працівників, виробничий процес, життєвий цикл підприємства.

Суб’єктами управління є менеджери різних рівнів управління (директори підприємств, начальники цехів, відділів, майстри, бригадири). До суб’єктів управління належать також апарат управління підприємства (економісти, бухгалтери, маркетологи) і колегіальні органи управління (правління, президії тощо)

Успішність діяльності менеджера залежить від рівня його управлінської майстерності.

Стосовно професійних вимог до менеджерів ТОВ СГОП «Богатир» вони повинні бути наступними:

- знання теорії і вміння у сфері практики управління;

- комунікабельність (здатність працювати з людьми);

- компетентність у сфері виробничої спеціалізації даного підприємства.

Цікавим є і підхід, відповідно з яким виділяють 7 категорій майстерності менеджера: технічна, психологічна, комунікаційна, адміністративна, аналітична, вміння обирати найкращий варіант, здатність оцінити перспективу організації.

Економічна безпека ТОВ СГОП «Богатир» тісно пов'язана з граничними можливостями фірми, що визначається як стратегічний потенціал фірми [18, c.223]. Стратегічний потенціал - поняття відносне: для одних цілей, при одних певних умовах, що складаються на ринках, він може бути досить високим, при наших - низьким. Так само, як і для різних тимчасових періодів, він може відповідати вимогам потенціальних споживачів продукції фірми. Важливим є внутрішня і зовнішня гнучкість організації, тобто її постійна адаптація до швидко мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища. Виграє (а в інших умовах виживає) те підприємство, яке швидше інших пристосується до реалій часу й адаптується до нових умов.

Але поняття зовнішньої і внутрішньої гнучкості не є абсолютним. Існують межі адаптивності системи. Якщо зміни параметрів системи перевищують можливості її адаптивного розвитку, відбувається втрата стійкості. Якщо після втрати стійкості встановлюється коливальний періодичний режим, - це м'яка втрата стійкості. Якщо ж система переходить на інший режим руху стрибком - це тверда втрата стійкості [18, c.223].

В ТОВ СГОП «Богатир» потрібно виділяти кілька рівнів кризових явищ: критичні ситуації, власне кризи і катастрофи. Перші характеризуються здатністю до адаптації, другі - м'якою втратою стійкості, треті - твердою втратою стійкості (тобто необхідністю зміни парадигми бізнесу, щоб уникнути втрати економічної безпеки).

Таким чином, економічна безпека ТОВ СГОП «Богатир» може розглядатись як стан, при якому стратегічний потенціал фірми знаходиться поблизу границь адаптивності, а погроза втрати економічної безпеки наростає в міру наближення ступеня адаптивності стратегічного потенціалу до граничної зони. Інакше кажучи, якщо стратегічний потенціал фірми в існуючому вигляді вичерпав можливості пристосування до зростаючої нестабільності зовнішнього середовища у рамках самої місії, то можна говорити про погрозу економічної безпеки фірми. Ця погроза може виявитися у вигляді втрати рівня конкурентного статусу фірми або істотного погіршення фінансового стану фірми, або втрати позитивного іміджу фірми.

Катастрофічний стан настає тоді, коли ризик втрати активів фірми й особистого майна її власників наблизився впритул до свого граничного значення. Тобто економічна безпека фірми існує лише в період найменшої імовірності повної втрати всього капіталу, що належить власникам фірми. В міру зростання цієї імовірності погроза втрати економічної безпеки підсилюється. Стратегічні управлінські рішення в період наростання погрози втрати економічної безпеки повинні бути гранично вивірені. При їхній реалізації необхідно постійно порівнювати очікуваний ефект з можливими негативними наслідками. При виробленні таких рішень можна користуватись декількома критеріями для оцінки ступеня невизначеності. Це можуть бути:

- критерій Лапласа. Він визначається обчислюванням для кожної дії середньої величини з можливих виграшів і виробом дії, якому відповідає найвище середня величина;

- критерій Вальда. Його зміст полягає у тому, щоб зробити максимальним мінімальний виграш, тобто вибрати таку дію, якій відповідає найменша втрата [3, c. 305].

Іншим фактором, що впливає на економічну безпеку фірми, є залежність фірми від інтенсивності кооперативних зв'язків фірми з постачальниками різного роду ресурсів. Важливим є стабільність постачання ресурсів, їх якість, повнота і своєчасність.

Не менш важливим фактором забезпечення економічної безпеки є охорони комерційної таємниці фірми, з одного боку, і нагромадження інформації пор можливе втручання інших економічних агентів у діяльність фірми.

Найважливіший фактор - ступінь можливого ризику прийняття рішень. Економічна безпека ТОВ СГОП «Богатир» практично поввинна визначатися здатністю менеджера вищої ланки управління вміло ризикувати, постійно порівнювати можливі виграші і втрати. Важливо попадати в зону допустимого ризику, тобто в зону, де величина можливих витрат не перевищує величину розрахункового прибутку. Для цього необхідно враховувати чисельні фактори не тільки якісно, але і кількісно. Допоможе набір індикаторів економічної безпеки фірми:

- темпи зміни обсягу традиційних продажів товарів та послуг;

- темпи зміни обсягу продажів принципово нових товарів та послуг;

-темпи втрати конкурентних переваг фірми через агресивну товарну стратегію конкурентів;

-темпи зміни величини чистого прибутку;

- темпи зміни величини позикових засобів;

- темпи зміни постачань необхідних ресурсів усіх видів;

- співвідношення величини позикових засобів і активів фірми;

- можливий ступінь ризику, пов'язаний з обслуговуванням прийнятого набору стратегічних зон господарювання.

Наведений набір індикаторів може бути змінений ТОВ СГОП «Богатир» в залежності від специфіки виробничого профілю фірми і її становища на ринку.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Аналізуючи вищевикладене можна зробити наступні висновки.

Управління як сфера людської діяльності виникло разом із формуванням соціуму – сукупності людей, що існують, певним чином взаємодіючи між собою у процесі спільного виконання тих чи інших робіт.

У історичному контексті теорія управління виділяє п’ять значних стрибків у становленні управлінської науки, які виводять її на новий етап розвитку.

Щодо основних теоретичних засад методології менеджменту великий інтерес привертають проголошені О. Шелдоном три основних принципи філософії менеджменту:

- уся політика, умови і методика здійснення промислового виробництва мають бути спрямованими на досягнення загального добробуту;

- завдання менеджменту - поєднувати обов’язки суспільства з безпосередніми потребами його громадян;

- менеджмент має бути основою рівноваги між моральними засадами суспільства і принципами справедливості.

Аналіз теорії й практики економічного управління різними об’єктами дозволив встановити необхідність застосування до стратегічного менеджменту наступних наукових підходів: системний підхід; маркетинговий підхід; функціональний підхід; відтворювальний підхід; нормативний підхід; комплексний підхід; інтеграційний підхід; динамічний підхід; пpoцecний підхід; кількісний підхід; адміністративний підхід; поведінковий підхід; ситуативний підхід.

Об’єктом дослідження обрано товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське орендне підприємство «Богатир»», що знаходиться за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, с. Олександрівка.

Метою діяльності Товариства є здійснення виробничої діяльності по вирощуванню продукції сільського господарства та розведенню ВРХ.

Підприємство цілком забезпечене землею. І на кінець 2011 року площа сільськогосподарських угідь складає 27,94 га.

Спостерігаємо збільшення поголів’я тварин, так на кінець 2011 року кількість голів тварин у господарстві становила 82 шт., що на 9 голів більше, ніж у попередньому році.

Поступово збільшується чисельність робітників господарства.

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на кінець 2011 року становив 1152 тис.грн., що на 318 тис.грн. більше, ніж у 2009 році.

Підприємство за 2009-2011 роки вийшло з збитків, і почало отримувати чистий прибуток. Так, на кінець 2011 року господарство отримало чистий прибуток в розмірі 0,2 тис.грн., тоді яку 2009 році було отримано збиток 273 тис.грн.

Спостерігаємо збільшення доходу від реалізації продукції. Так на кінець 2011 року розмір доходу склав 1382 тис.грн, що на 386 тис.грн. більше, ніж у 2009 році.

Структура системи управління ТОВ «СГОП «Богатир»» набуває ієрархічної форми. В кожній посадові інструкції визначено функції, обов’язки, права і відповідальність працівника, що займає певну посаду.

Безпосередньо комерційному директорові ТОВ «СГОП «Богатир»» підпорядковуються: головний бухгалтер, зам. головного бухгалтера, економіст, начальник відділу маркетингу, інженер з охорони праці та техніки безпеки, інспектор по кадрам, начальник відділу виробничо - технічного забезпечення та групи по ремонту обладнання.

Для ефективного управління ТОВ «СГОП «Богатир» необхідно використовувати набір різних інструментів менеджменту. Засадничою базою сучасних підходів до менеджменту є процесний підхід, який припускає визначення набору процесів, що виконуються в організації, і подальшу роботу з ними. Пропоновані сьогодні системи управління базуються на наступних основних підходах:

- Total Quality Management – система загального управління якістю;

- Process Integrated Quality System – система менеджменту якості, інтегрована з бізнес-процесами;

- МС ИСО серії 9000 версій 2000 р. – регламентуючі вимоги до систем менеджменту якості;

- Work Flow Management System – система управління потоками робіт;

- Manufakturing Resource Planning – планування ресурсів виробництва;

- Knowlenge Management – управління знаннями;

- Enterprise Resource Planning – комплексна система планування і управління ресурсами підприємства;

- «Шість сигма» – модель проривного вдосконалення бізнес-процесів;

- «20 ключів управління» – система вдосконалення бізнесу, спрямована на рішення проблем управління виробництвом продукції і надання послуг;

- Balanced Scorecard – система збалансованих показників.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Сіменко І.В., Методологія дослідження організаційних змін підприємства / Сіменко І.В // Економіка і регіон: наук.-теорет. журнал. – 2010. – № 4. – С. 43-47.

2. Воронков Д.К. Управління стратегічними змінами щодо інноваційного розвитку підприємства / Д.К. Воронков // Вісник Хмельницького національного університету: наук. журнал. – Сер.: Економічні науки. – Хмельницький. – 2009. – № 6. – С. 7-11.

3. Ефективність сучасного менеджменту та управління персоналом організації: Зб. наук. пр. - Х.: ХІБМ, 2010. – С. 304-310.

4. Економіка підприємства: Навч. посібник / О.В. Ареф'єва, В.Г Сая^ О.В. Ареф'єв та ін. - К.: Вид-во Європейського університету, 2008. – С.78-80

5. Жаворонкова Г. Управління організаційними змінами сучасних підприємств / Г. Жаворонкова, О. Дяченко // Наука й економіка: наук.-теорет. журнал. – 2010. – № 3. – С. 69-72.

6. Іванова, Т. Ю. Методологія організаційних змін: сенергетичний підхід: монографія / Т. Ю. Іванова. - Ульянівськ. УлГУ, 2008. С.186-190.

7. Кузьмін О. Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту. - К.: Академвидав, 2009. С. 468- 470.

8. Крупа, К. Методи організаційних змін у регулю­ванні економічних процесів: монографія / К. Крупа. - Львів: ЛНУ, 2010. С. 342-345.

9. Мошек Г.Є., Гомба Л.А., Піддубна Л.П. Менеджмент підприємства: Підруч. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. С. 371-380.

10. Лепейко Т. І. Проблеми формування визначення організаційної структури управління підприємством / Т. І. Лепейко, Ю. В. Нестеренко // Економіка розвитку. – 2009. – № 4 (52). – С. 72–74.

11. Новаківський І.І. Проектно-орієнтована організаційна система управління як ціль еволюції проектного менедмженту / І.І. Новаківський // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". – Сер.: Комп'ютерні науки та інформаційні технології. – Львів: Вид-во НУ "Львівська політехніка", 2009. – С. 163-174.

12. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту, третє видання [Текст]: Підручник. - К.: "Кондор", 2010. – С. 665-670.

13. Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент [Текст]: Підручник - К.: Академвидав, 2009. – С. 472-479.

14. Сладкевич В.П., Чернявський А.Д. Сучасний менеджмент організацій. - К.: МАУП, 2009. С. 488-450.

15. Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент. - К.: Академвидав, 2008. С. 475-480.

16. Скібіцька Л.І. Проведення організаційних змін як засіб подолання криз / Л.І. Скібіцька, О.М. Скібіцький // Наука й економіка: наук.-теорет. журнал. – 2008. – № 4. – С. 354-361.

17.Туленков М.В. Концептуальні засади організації сучасного менеджменту. - К.; Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2009. - 311с.

18. Тарасюк Г.М. Методологічні підходи до формування збалансованої системи планових показників в концепції планування потенціалу підприємств харчової промисловості / Г.М. Тарасюк //Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки. – Житомир: ЖДТУ, 2010. – № 1(51). – С. 225-233.

19.Федулова, Л. І. Інноваційна економіка /Л. І. Федулова. - К.: Либідь, 2008 - 155

20.Федулова Л.І., Сокирник І.В., Стадник В.В. Менеджмент організацій: Підручник. - К.: Либідь, 2009. – С. 610-645.

21.Фатхутдинов Р. А. Стратегический менеджмент. - М.: Дело, 2010. – 209-215.

22.Хміль Ф. І. Основи менеджменту [Текст]: Підручник. — К.: Академвидав. 2010 – С. 608-612.

23. Шегда А.В. Менеджмент: Підручник. - К.: Знання, 2009. С. 687-690.