Аналіз розподілу та використання чистого прибутку

Прибуток – це важливий узагальнюючий показник оцінки ефективності функціонування кожного суб’єкта господарської діяльності, оскільки саме в прибутку акумулюються результати всіх напрямів діяльності. Він становить основу економічного розвитку підприємства. Окрім цього, прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом формування ресурсів держави (у доходи бюджету здійснюються відрахування від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток). Це означає, що доходи підприємства повинні задовольнити не тільки його фінансові потреби, а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров'я, проведення екологічних заходів, тощо. Отже, прибуток є джерелом фінансових ресурсів суб'єктів господарю­вання і держави, тому він підлягає обов'язковому розподілу. Держава отримує свою частку у вигляді податку на прибуток, а підприємство – чис­тий прибуток у власне розпорядження, використовуючи його відповідно до потреб.

Чистий прибуток – це прибуток, що надходить у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток та інших обов’язкових платежів.

Визначення напрямів використання чистого прибутку належить до компетенції самого підприємства та його засновників.

Джерелами інформації для аналізу розподілу та використання чистого прибутку є форми № 2 "Звіт про фінансові результати", № 4 "Звіт про власний капітал", фінансовий план, розрахунки використання чистого при­бутку.

При розподілі прибутку необхідно забезпечити правильні пропорції шляхом досягнення ефективного співвідношення між споживанням і накопиченням. Тому, звичайно, суб’єкти господарювання зацікавлені у підвищенні ефективності своєї діяльності. Важливо досягти оптимального задоволення потреб власників, працівників і держави. Інтереси держави в даному випадку зводяться до збільшення доходів бюджету, інтереси власників полягають у здійсненні інвестицій у госпо­дарську діяльність, а працівники зацікавлені в отриманні вищої винагороди за свою працю.

Можливі такі напря­ми використання чистого прибутку [4]:

· розподіл прибутку між учасниками;

· поповнення статутного капіталу;

· поповнення резервного капіталу.

В установчих документах підприємства можуть передбачатися також інші напрями розподілу чистого прибутку.

На розподіл чистого прибутку впливають об'єктивні та суб'єктивні фактори. До об'єктивних факторів належать зміна нормативно-правової бази відраху­вань з прибутку за ставками оподаткування, зміна пільг в оподаткуванні, зміна граничних рівнів рентабельності за ціноутворення.

До суб’єктивних факторів впливу належать зміни політики адміністрації підприємства стосовно ставок диві­дендних виплат, реінвестування, матеріального заохочення, тощо.

В сучасних умовах господарювання існують наступні напрями розподілу чистого прибутку:

· Фонд інвестування підприємства (кошти з даного фонду розподіляються на фінансування витрат на науково-дослідні роботи, розробку та освоєння нових видів продукції,техноло­гій, модернізацію діючого обладнання, придбання і створення нематеріальних активів, поповнення оборотного капіталу). Це один з найбільш вагомих напрямів розподілу чистого прибутку, що направлений на забезпечення відтворювальних процесів на підприємстві.

· Фонд фінансування витрат, пов'язаних із соціальними проектами (кошти даного фонду спрямовуються на підтримку експлуатації соціально-побутових об'єктів, які перебувають на балансі підприємства, будівництво об'єктів невиробничого призначення, тощо).

· Фонд стимулювання персоналу підприємства (кошти фонду спрямовуються на матеріальне заохо­чення працівників, наприклад, на виплату премій за виконання важливих виробничих за­вдань, преміювання за створення та впровадження нової техніки, надання одноразової матеріальної допомоги, тощо).

· Фінансовий резерв, який є одним із джерел самофінансу­вання та погашення витрат, пов'язаних із непередбаченими обставинами та кон'юнктурними зрушеннями.

Методика аналізу розподілу чистого прибутку передбачає порівняння фактичних даних із прогнозними та показниками минулих періодів за ос­новними напрямами розподілу прибутку. На підставі такого порівняння визначають відхилення та їх причини. Оцінюванню підлягає частка кож­ного напряму розподілу прибутку в загальній його величині. Аналізу підлягає також використання коштів, які утворюються в результаті розподілу чистого прибутку.