Зміни, які на даний час відбуваються в Україні, можна розглядати як підтвердження утворення нових фінансових відносин, що регулюються фінансово-правовими нормами, а це, у свою чергу, приводить до розширення, уточнення і зміни предмета фінансового права.
У фінансово-правовій науці і далі гостро постає питання про визначення предмета й системи фінансового права. Однією з найбільш вразливих ділянок на межі фінансово-правового регулювання, як зазначає В. В. Стрельніков, є відносини у сфері страхування. Слід визнати, що єдиний науковий підхід з цієї проблематики відсутній. Можна лише відзначити тенденцію зменшення фінансово-правової складової в системі регулювання страхових відносин, що розпочалася з ліквідацією державної страхової монополії. У зв’язку з тим, що переважна більшість страхових організацій, а відповідно фондів грошових засобів, відокремлені від держави, відносини у сфері страхування почали регулюватися головним чином нормами цивільного й адміністративного права.
Як слушно відмічає А. Ю. Анішин, предмет фінансового права в ринкових умовах суттєво змінився, і незважаючи на те, що частина фінансових відносин почала регулюва- тися цивільним правом, у цілому фінансово-правові відносини мають тенденцію до роз- ширення, відповідно ця ж тенденція характерна і для предмета фінансового права
Незважаючи на те, що публічно-правові відносини у сфері страхування регулюються, крім фінансового, нормами конституційного, адміністративного та інших публічних галу- зей чи інститутів, можна виокремити і групи відносин у сфері страхування, що підпадають під регулювання саме фінансовим правом. Зокрема, під регулювання фінансового права, зважаючи на наведені вище ознаки відносин, які входять у предмет фінансового права, в галузі страхування, підпадає загальнообо- в’язкове державне соціальне і медичне стра- хування, оскільки в цих випадках страхові платежі за своєю сутністю набувають статусу загальнообов’язкових зборів.
Крім того, В. В. Стрельников наводить, зважаючи на предмет і метод фінансового права, особливості страхових відносин, групу ознак у вигляді тесту, для визначення публіч- ної (фінансово-правової) складової в страхових відносинах:
1. Правовий статус страховика.
2. Правовий режим страхового фонду (фондів).
3. Мета діяльності страховика і інших учасників страхового правовідношення. Зокрема, публічні інтереси можуть бути обумовлені високою вірогідністю і значною кількістю страхових випадків.
4. Відсутність диспозитивних, зокрема договірних, основ у регулюванні страхових відносин.
5. Правова природа страхових внесків, механізм їх сплати.
6. Характер санкцій за несплату страхових внесків і інші правопорушення в сфері страхування.
7. Загальна направленість правового регулювання
Можна зробити висновок, що до відносин у сфері страхування, які входять до предмета фінансового права, належать загальнообов’язкове державне соціальне й медичне страху- вання, а також відносини щодо гарантування вкладів фізичних осіб, тобто відносини щодо мобілізації, розподілення і використання від- повідних страхових фондів. Також слід від- значити, що зміни, які на даний час відбува- ються в Україні, призводять до утворення но- вих фінансових відносин і у сфері страхуван- ня, що регулюються фінансово-правовими нормами, а це, у свою чергу, приводитиме до розширення, уточнення і зміни предмета фі- нансового права.
Галузі страхування (види)
Враховуючи різноманітність об'єктів страхування вирізняють п'ять основних галузей страхування: особисте, майнове, відповідальності, економічних ризиків і соціальне. Об'єктами страхування є:
1) при особистому страхуванні—життя, здоров'я, працездатність людини;
2) при майновому страхуванні— майно, що знаходиться у володінні, користуванні або розпорядженні страхувальника;
3) при страхуванні відповідальності — відповідальність окремих суб'єктів;
4) при страхуванні економічних ризиків — шкода, яка виникає у процесі підприємницької діяльності;
5) при соціальному страхуванні— працездатність і працевлаштування.
Відповідно до Закону України "Про страхування" предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані:
- з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування):
- з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);
- з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
За формами страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Добровільне страхування—це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови й порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог вказаного вище Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.
Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими спеціального уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (Уповноважений орган). Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування визначає Уповноважений орган. Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.
Обов'язкове страхування — це така форма страхування, за якої страхові відносини існують в силу закону.
Обов'язкова форма страхування поширюється на пріоритетні об'єкти страхового захисту (наприклад, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності; страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб тощо). Саме тому метою обов'язкового страхування є посилення стабільності в економіці завдяки раціональному використанню страхових фондів, розширення кола страхувальників відповідне зниження на підставі цього страхових платежів.
