Діяльність національних і спортивно-фізкультурних організацій

Спортивно-фізкультурне товариство Галичини «Сокіл» діяло в багатьох селах. Воно виникло у 1898 р. і велику роль у його розбудові мав педагог Іван Боберський (1873-1947), котрий очолював його в 1908-1914 pp. Товариство стало провідним, поширило свою діяльність на всю Галичину і функціонувало аж до 1939 р.

У 1900 р. в одному із сіл Снятинського повіту виник гурток спортивно-фізкультурної організації «Січ», заснований К. Трильовським — юристом за фахом, депутатом віденського парламенту та галицького сейму. Ця молодіжна організація поширила свою діяльність на всю Галичину. (Мирослав Тирш, Прага)

Згадані організації не обмежували свою діяльність спортивно-оздоровчими заходами, а чимало уваги приділяли вихованню молоді на українських традиціях культури, освіти, військової справи.

Обидві організації згодом стали зародком майбутнього українського війська. Вони об’єднували у своїх рядах 12 тис. членів.

У розпорядженні членів «Січі» були читальня і бібліотека. Величезну роль у січовому русі відігравали пісні, їх укладали І. Франко, К. Трильовський та ін. Знаменита їхня пісня «Гей, там на горі Січ іде».

Перед початком Першої світової війни «Січ» і «Сокіл» провели у Львові великий крайовий збір молоді для відзначення 100-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка.

З учнів львівських середніх шкіл у 1911 р. було створено таємний гурток «Пласт» для військової підготовки молоді.

У 1912 р. створено товариство «Січові стрільці», які займалися військовим вихованням молоді.

До Першої світової війни було створено тисячу «Січей» та 96 товариств Січових стрільців.

У 1913 р. частина юнаків цього гуртка виїхала до Києва, щоб пропагувати ідею військового виховання.

Старшини і рядові Січового стрілецтва були у переважній більшості робітничо-селянського походження, а також з національної інтелігенції, а не синки куркулів, попів і буржуазії, як твердили радянські історики.

Церковне життя

На початку XX ст. існувало дві християнські церкви:

1) православна (переважала на Сході);

2) греко-католицька (переважала в Західній Україні).

Існували й інші релігійні конфесії серед представників національних меншин:

• католицизм;

• іудаїзм;

• мусульманство;

• протестантство (напередодні Першої світової війни в Україні було 4 млн сектантів).

Православна церква була опорою самодержавства:

• русифікаторська політика проводилася і в церковному житті;

• серед духовенства українських губерній українців було менше ніж 50%;

• українську мову було заборонено у проповідях і богослужінні.

У роки революції 1905-1907 pp. зроблено деякі послаблення щодо використання української мови у церковному богослужінні:

• широко використовувалися церковні проповіді, проводилося богослужіння українською мовою в багатьох українських губерніях;

• дано дозвіл на комплектування бібліотек семінарій «малоросійськими книгами»;

• 1906 р. за згодою Синоду відкрито українознавчі курси з мови, літератури та історії в Подільській семінарії;

• почалася співпраця церкви з «Просвітами»;

• 1906-1911 pp. видано українською мовою Євангеліє.