Особливості виконання дітьми дошкільного віку ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння та повзання, вправ з рівноваги.

Ходьба. У багатьох дітей молодшого дошкільного віку під час ходьби спостерігається погана координація роботи рук і ніг, мах виконується прямими руками, причому мах правою рукою часто буває більш енергійним, чим лівою, нерівномірний темп пересування. Йдучи дошкільнята часто притискують руки до тулуба, недостатньо піднімають ноги від підлоги (човгання ними), не завжди чітко дотримуються вказаного напрямку, деякі з них дивляться собі під ноги, нахиляються носком наприкінці кроку. Нечітка координація рук та ніг, а також інші помилки під час ходьби фіксуються у 45% хлопчиків та 49% дівчаток. Ходьба дітей середньої групи стає більш впевнена та чітка. Значно зменшуються бічні розгойдування під час ходьби, покращується координація рухів рук та ніг, діти краще орієнтуються при пересуванні в колоні по одному та під час рухливих ігор (ходьба врозтіч). У них трохи змінюється постанова ноги під час ходьби, більшість дошкільнят п’ятого року життя ставлять ногу з п’яти, а не на всю стопу, як це роблять молодші діти.

Однак у частини дітей цієї групи спостерігається порушення ритму ходьби, мах прямими руками з обмеженою амплітудою, недостатнє відштовхування носком від землі наприкінці кроку.

У дітей старшого дошкільного віку, кількість помилок, які спостерігаються під час ходьби, значно зменшилась. Більша частина з них виконує ходьбу впевнено, з правильною координацією рук та ніг, чітким кроком, з постановкою ноги на п’яту і наступним перекатом на носок, що сприяє більш енергійному відштовхуванню від землі. У деяких дітей спостерігаються помилки, пов’язані з порушенням ритму та координації рухів рук та ніг, недостатньо енергійним змахом руками, деяким порушенням постави (опущена голова та плечі) під час ходьби. Незначна частина дошкільнят також відчувають невпевненість при виконанні ходьби зі зміною (“змійкою”, повороти в русі при перешикуванні та ін.).

Біг. Під час бігу діти молодшого дошкільного віку ставлять ногу з п’яти, з поступовим перекатом на всю стопу. При цьому відбувається розворот стоп назовні при ставленні їх на землю, спостерігаються значні бічні коливання тулуба. Координація рухів під час бігу недостатньо розвинена у багатьох з них. Характерним для дітей цього віку є дрібні і нерівномірні бігові кроки.

Більшість цих неорганізованих рухів пов’язані, в основному, з анатомо-фізіологічними особливостями даного віку, тому їх не можна вважати за помилки. Слабкість м’язів опорно-рухового апарату не дає дітям можливості виконувати повноцінне відштовхування (з повним випростанням ніг у колінних суглобах) та спостерігається хороша координація роботи рук та ніг під час бігу, ритмічність бігових кроків, орієнтування у просторі, що дає можливість широко застосовувати біг у різноманітних рухливих іграх.

Однак в цій віковій групі не всі елементи техніки бігу виконуються чітко і впевнено. У деяких з них рухи рук не активні, тулуб занадто нахилено вперед, голову опущено. Внаслідок недостатньо розвинених м’язів ніг, відштовхування несильне, політ незначний, бігові кроки часті та неширокі.

Біг дошкільнят шостого року життя відзначається прямолінійністю, хорошою координацією, рухи ніг та рук добре узгоджені, зменшується розворот, ступенів назовні. Поряд з тим, деякі деталі техніки ще недостатньо засвоєні (не у всіх дітей енергійні рухи зігнутими у ліктях руками, стегно ноги недостатньо виноситься вперед-вгору).

Діти сьомого року життя виконують біг легко, положення тулуба при цьому невимушене, кроки рівномірні, відштовхування енергійне. Все це свідчить про те, що у більшості дітей сформовано міцну навичку в цьому виді рухів.

Стрибки. Навчання дітей молодшого віку стрибка у довжину з місця починають після того, як вони навчаться підстрибувати на обох ногах на місці та з просуванням вперед (як зайчики, м’ячики).

У дітей молодшого віку спостерігаються такі характерні особливості: неправильне вихідне положення – діти згинають ноги, низько опускають голову; не одночасно відштовхуються обома ногами, роблять слабкий мах руками під час відштовхування, жорстоко і неспокійно приземлюються.

У старшому віці найскладніше у виконанні стрибка – приземлення. Прагнучи стрибнути далі, діти сильно відштовхуються ногами і, викидаючи їх вперед (у заключній стадії польоту), жорстоко приземлюються на п’яти, часто втрачаючи при цьому рівновагу. Треба спрямовувати вихованців на виконання м’якого й стійкого приземлення.

Метання. Дітям молодшого дошкільного віку вправи у метанні в ціль та на дальність досить важкі, тому вони потребують певної координації рухового апарату, вміння розраховувати силу й точність кидка залежно від відстані до цілі та її розміщення (горизонтальна або вертикальна ціль). Тому з дошкільнятами цієї групи рекомендується проводити підготовчі до метання вправи: катання, кидання й ловіння м’ячів, кульок та інших предметів. Основна мета цих вправ – навчити дитину енергійно відштовхувати від себе м’яч або кульку в заданому напрямку.

Найбільше складним для дітей цього віку є виконання вправ з метання предметів на дальність та в ціль. Малюки майже не контролюють положення ніг та тулуба під час метання предметів. В даній групі спостерігається відсутність повороту тулуба в напрямку руки, яка кидає предмет. Діти виконують кидок у більшості випадків не енергійно, в основному від плеча (відсутнє повне випрямлення рук у ліктьовому суглобі). Їм важко співставити силу кидка, влучання предметів у ціль дуже рідкі.

Стійку навичку метання предметів в ціль та на дальність у дітей четвертого року життя сформувати не можливо. Це пов’язано з недостатнім рівнем розвитку рухових якостей, зокрема, сили та спритності, яка залежить від координації руху рук, ніг, а також окоміру.

У середній групі мають місце помилки, які пов’язані з неправильним вихідним положенням ніг. Наприклад, частина дітей під час метання в ціль та на дальність правою рукою забувають відставити назад однойменну ногу. У деяких з них відмічається порушення злитності руху після замаху вони роблять зупинку перед кидком, також спостерігається деяка скутість рухів. Основна помилка, яка частіше за все фіксується пов’язана з неправильною постановкою ніг перед початком кидка. Деякі з дітей забували змінювати положення ніг під час метання іншою рукою.

Вправи з метання предметів для старших дошкільників значно ускладнюються. Значна увага в цій групі приділяється удосконаленню навичок метання предметів на дальність та в ціль. Дітей привчають самостійно слідкувати за правильним вихідним положенням ніг перед початком кидка, виконувати широкий замах рукою і проносити її під час кидка над плечем, а не збоку, переносити вагу тіла одночасно з замахом правою рукою з правої ноги на ліву. Виконувати всі рухи злитно, невимушено та чітко.

При удосконаленні техніки метання предметів на дальність звертають увагу дітей на повне випрямлення руки у ліктьовому суглобі з енергійним рухом кисті у напрямку кидка. Дітей привчають виконувати кидок по більш високій траєкторії польоту, для цього застосовують вправи у метанні предметів через сітку (мотузок), натягнуту на висоті 130-140 см від землі до верхнього її краю, з відстані 2-2,5 м.

Метання виконується не тільки в щит або обруч, а й в рухому ціль під час ігор. Все це дає змогу удосконалювати навички метання предметів, пристосувати раніше засвоєні рухи до умов, які постійно змінюються.

З метою удосконалення навичок з метання предметів в ціль та на дальність застосовують різноманітні рухливі ігри (“Мисливці і зайці”, “Квач з м’ячем”, “М’яч середньому” та ін.) та цікаві ігрові завдання (“Прокоти м’яч у ворота”, “Влуч в кошик”, “Хто далі кине”, “Цілься краще”, “Серсо” та ін.). Вони підвищують емоційний тонус дошкільнят, викликають в них інтерес до запланованих вправ та бажання виконувати ці рухи.

Лазіння, повзання. Діти другої молодшої групи досить швидко оволодівають такими видами рухів як:

· повзання по підлозі;

· пролізання в обруч;

· підлізання під дугу або мотузок, натягнутий на висоті 40-50 см від підлоги.

Важче їм дається повзання у поєднанні з вправами з рівноваги (повзання по гімнастичній лаві в упорі стоячи) та лазіння по гімнастичній стінці.

При повзанні в упорі стоячи під дугу або по гімнастичній лаві дитина спирається на носки, а руками – на кисті (як «Ведмедик»).

Вправи з рівноваги. Дошкільникам молодшого віку важко зберігати рівновагу із-за обмеженого рухового досвіду. Однак ця здатність необхідна їм, щоб навчитися правильно виконувати більш складні основні рухи. Тому вправи з рівноваги займають значне місце в об’ємі засобів фізичної культури малюків. В основному, діти виконують ці вправи в русі: ходьба та біг між двома паралельними рисками, які накреслені на підлозі (землі) на відстані 20-25 см одна від одної, між предметами, по дошці покладеній на підлогу або по колоді заввишки 15-20 см, що лежить на землі, або по гімнастичній лаві.

Дітям пропонують спочатку найпростіші, посильні для них вправи з рівноваги: ходьба по зменшеній площинні опори (між двома паралельними мотузками або по дошці), переступання через предмети й ходьбу між ними. Потім вивчають складніші вправи: ходьбу по гімнастичній лаві (висота 20 см) та дошці, один край якої покладено на щабель гімнастичної стінки або куб (висота 15-20 см).

Виконуючи перші спроби в пересуванні по колоді або по похилій дошці, більшість молодших дошкільнят іде невпевнено, дивиться вниз під ноги. Декому потрібна допомога вихователя, який підтримував би дитину за руку, допомагав піднятись і зійти з колоди (лави), давав би вказівки під час виконання вправи та підбадьорював її.

Дітям четвертого року життя спочатку пропонується сходити з лави (колоди), поперемінно спускаючи ноги на підлогу. Стрибати з кінця лави на килимок дозволяється після того, як малюки навчаться м’яко приземлятися, згинаючи ноги в колінах. Важливо постійно підтримувати зацікавленість дітей до виконання вправ з рівноваги. Тому їх проводять жваво, емоційно, застосовуючи ігрові завдання, наприклад, пройти або пробігти по доріжці (два шнури, які покладено на підлогу на відстані 25 см один від одного) та не впасти у болото та ін.

Діти п’ятого року життя продовжують удосконалювати раніше вивчені вправи і вивчають складніші. Їм пропонують ходьбу по гімнастичній лаві (колоді) приставним і перемінним кроком з рухами рук (сплеск у долоні перед грудьми, над головою); ходьба з м’ячем у руках (під крок лівої ноги підняти м’яч угору, правої – опустити вниз) і т.п. Під час навчання вправ з рівноваги в цій групі вихователь повинен звертати увагу на правильну поставу дітей, впевнене виконання руху, вміння орієнтуватись у просторі. При виконанні дітьми більш складних вправ з рівноваги (ходьба по колоді, похилій дошці) потрібно знижувати темп до повільного.

Для дітей старшого дошкільного віку пропонуються більш складні, у порівняні з попередніми віковими групами, вправи на рівновагу, які сполучаються з різними руховими завданнями: ходьба з пересуванням через предмети (кубики, м’ячі), які покладені на лаві на відстані кроку одне від одного ходьба по лаві (колоді) приставним кроком, лівим і правим боком та ін.

Під час виконання цих вправ стежать, щоб дошкільники йшли впевнено, дивлячись вперед, а не під ноги, у запропонованому темпі, зберігаючи правильну поставу. На кінці лави діти виконують зіскок з м’яким приземленням на напівзігнуті ноги (на килим або гімнастичний мат). Ці вправи корисно використовувати з торбинкою (вага 500-700 г) на голові, щоб діти привчались тримати голову рівно, зберігати при цьому правильну поставу.

Нові для дітей вправи доцільно вивчати спочатку в полегшених умовах. Наприклад, ходьба з підкиданням м’яча вгору та ловінням його спочатку виконується на дошці, яку покладено на підлогу, а потім на гімнастичній лаві (колоді).

У дітей сьомого року життя формування навичок з рівноваги відбувається під час виконання різноманітних рухових дій у статичних та динамічних положеннях. Вихователь підвищує вимоги щодо чіткості рухів, які пов’язані зі збереженням стійкості положення тіла під час присідання, приземлення після стрибків, швидких поворотів та ін.

Більшість вправ з рівноваги для дітей цього віку складається з комбінації статичних положень тіла та динамічних рухів, які виконуються на гімнастичній лаві або колоді. Наприклад, під час ходьби по лаві (висота 30 см) присісти й повернутись кругом; ходьба по лаві (колоді) назустріч одне одному, з поступовим розходженням, тримаючись за руки.

Положення рук під час виконання вправ з рівноваги може бути різне – в сторони, за голову, за спину, на поясі. Однак зафіксовані тривалі положення певною мірою ускладнюють вправу, втомлюють дитину, тому рекомендують частіше змінювати положення рук.

Почуття рівноваги удосконалюється також під час виконання вправ спортивного характеру (катання на ковзанах, лижах, велосипеді) та рухливих іграх: “По рівненькій доріжці”, “Не замочи ніг”, “Зроби фігуру”, “Совонька” та ін.