Соціальна політика як стратегія менеджменту соціальної роботи.

Лекція №8

Тема: «Менеджмент соціальної роботи на макрорівні»

1. Соціальна політика як стратегія менеджменту соціальної роботи.

2. Кадровий потенціал менеджменту соціальної роботи.

3. Структура менеджментського корпусу соціальної роботи в Україні.

4. Ресурсне забезпечення менеджменту соціальної роботи.

 

Соціальна політика як стратегія менеджменту соціальної роботи.

Термін «соціальна політика» як інструмент державного управління став культивуватись в СНД, починаючи з 80-х рр. 20 ст.

Підходи щодо визначення взаємозв’язку між соціальною політикою держави та менеджментом соціальної роботи:

1) Традиційний – соціальна політика визначає зміст соціальної роботи і обумовлює параметри менеджменту соціальної роботи.
Його можна назвати функціональним, у ході якого соціальна робота розглядається як механізм реалізації соціальної політики. У такому разі менеджмент соціальної роботи треба розглядати як механізм управління одним із структурних елементів соціальної політики.

2) Інноваційний – несе новизну поглядів на взаємозв’язок менеджменту соціальної роботи та соціальної політики держави. Соціальна політика є вищим рівнем менеджменту соціальної роботи, тобто його невід’ємною частиною. Ще він називається генетичним.

Соціальна політика – це складова частина внутрішньої політики держави, яка втілена у її соціальних програмах та практиці і регулює відношення в суспільстві посередництвом інтересів провідних груп населення.

Соціальна політика – це сукупність принципів, рішень, дій суспільних суб’єктів, що знаходять втілення в соціальних програмах і соціальній практиці з метою задоволення соціальних потреб та інтересів людини, соціальних спільностей і суспільства загалом.

Основні принципи соціальної політики:

- гуманізм, соціальна справедливість;

- системність, безперервність;

- збалансованість цілей та можливостей реалізації соціальної політики;

- відкритість;

- демократизм розробки та реалізації соціальної політики;

- дієвий контроль суспільства за реалізацією соціальної політики;

- агресивність заходів з соціального захисту населення, посилення соціальної допомоги соціально незахищеним та малозабезпеченим верствам населення.

Об’єктом особливої уваги соціальної політики є соціальне забезпечення(пенсійне забезпечення у старості, у випадку інвалідності), система охорони здоров’я,освіти,науки й культури.

Функції соціальної політики:

1. Віддзеркалення, захист, узгодження інтересів, соціальних груп, окремих членів.

2. Оптимальне вирішення суспільних суперечностей у соціальній сфері.

3. Інтеграція різних прошарків населення, гармонізація інтересів, підтримка цілісної соціальної системи,стабільності у порядку.

4. Прогностична.

5. Соціальний захист населення.

6. Управління соціальними ресурсами.

За допомогою цих функцій забезпечується вирішення головного завдання соціальної політики – гармонізуються суспільні відносини, здійснюється управління соціальним розвитком суспільства.

У незалежній Україні інтерес до соціальної політики обумовлюється тим, що в Конституції наша країна проголосила про побудову соціальної держави.

Основні параметри соціальної держави:

1. Розвинена система страхових відрахувань та високий рівень податків, що формують бюджет та розміри бюджетних відрахувань на соціальну сферу.

2. Розвинена система послуг та соціальних служб для всіх груп населення.

3. Розвинена правова система, в якій здійснено поділ влади, чітка реалізація функцій кожною гілкою влади; відпрацьована нормативно-правова база соціальної роботи, взаємодія державних органів, громадянського суспільства та приватних ініціатив.

Соціальна держава має забезпечувати:

· рух до досягнення в суспільстві соціальної справедливості;

· послаблення соціальної нерівності;

· надання кожній людині роботи іншого джерела засобів існування;

· збереження миру та злагоди в суспільстві;

· формування сприятливого для людини життєвого середовища.

У соціальній політиці виділяють два самостійних блоки:

1. Соціальна політика у широкому сенсі слова, яка охоплює рішення і заходи, що стосуються усіх сторін життя членів суспільства, включаючи забезпечення товарами, житлом та послугами соціальної інфраструктури, робочими місцями, розширенням та укріпленням матеріальної бази, охорону та укріплення здоров’я населення, його освіту та культуру.

2. Власне соціальна політика (її елементами є політика в галузі соціального захисту населення та її конкретні види: сімейна політика, молодіжна політика, політика з соціального захисту людей похилого віку та інвалідів).

Таким чином, щодо функціонального(традиційного) підходу: соціальна політика виступає тим цілим, що всіляко визначає сутність, зміст та форму менеджменту соціальної роботи, бо сама робота є механізмом реалізації соціальної політики.
Генетичний (інноваційний) підхід до оцінки співвідношення соціальної політики та менеджменту соціальної роботи полягає у тому, що соціальна політика є стратегічним рівнем менеджменту соціальної роботи. Тобто, зміст соціальної роботи визначає параметри соціальної політики держави.
У стратегічному управлінні соціальним розвитком країни стратегія розглядається як достроковий, якісно визначений напрям соціального розвитку України і торкається сфери, засобів та форм діяльності, системи формування механізму взаємовідносин як всередині країни, так і її позиції на міжнародному рівні.

Стратегічне управління соціальною роботою – це таке управління мережею соціальних закладів, що спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на попит клієнтури/споживачів, оперативно реагує й здійснює своєчасні зміни в організації соціальної роботи, що відповідає виклику з боку соціального середовища та дозволяє досягти максимального ефекту у використанні людських, матеріальних, інформаційних, фінансових та інших можливостей мережі соціальної допомоги громадянам країни, що в сукупності дає змогу значно посилити процес саморозгортання громадянського суспільства в руслі загальноеволюційного процесу європейської та світової спільнот.

Соціальна політика обумовлює менеджмент соціальної роботи з двох сторін: теоретичної і практичної.

Теоретична складова соціальної політики полягає в ідеологічному обґрунтуванні стратегічного менеджменту і визначенні напрямів та шляхів створення алгоритмів управління.
Діяльність менеджерів соціальної роботи грунтується на вищезазначених принципах завдяки тому, що системи управління соціальною системою підкоряються певним законам.
Закони соціального управління характеризують необхідні сутнісні зв’язки між елементами системи управління соціальною роботою, його S-ом і О-ом у процесі прийняття та реалізації управлінських рішень.
Закони соціального управління випливають із специфіки О-ів діяльності, їх природи та формування управлінського впливу для досягнення головної мети соціальної політики.

Основні закони управління соціальною роботою – це:

- відповідність інтересів S-а управління інтересам О-а соціальної роботи;

- цілісний вплив S-а на об’єкт соціальної роботи;

- досягнення загальних інтересів агентів соціального процесу через реалізацію їх специфічних інтересів;

- відповідність між рівнями розвитку О-а та S-а соціальної діяльності.

Закони управління соціальною роботою реалізуються через принципи управлінської діяльності.

Практична складова соціальної політики полягає в обґрунтуванні принципів управлінської діяльності у сфері соціальної роботи. На основі принципів соціального управління організовується процес управління, тобто науково обґрунтована упорядкованість дій.

Загальні принципи управління:

- науковість;

- конкретність (конкретний аналіз ситуації);

- сполучення галузевого та регіонального управління.

Ефективне управління соціальною роботою неможливо також організувати без оволодіння кадрами управління соціальної роботи відповідним методам управління. При цьому під методом соціального управління розуміється спосіб або сукупність прийомів, операцій та процедур підготовки та прийняття, організації і контролю за виконанням управлінських рішень.

У науковій літературі з питань управління виділяють такі методи управління:

1. Економічні.

2. Соціальні.

3. Організаційні.

4. Політичні.

5. Психологічні.

6. Педагогічні.

7. Ідеологічні.

Інструментальна база управління соціальною роботою:

- моральні та правові норми;

- інституціональні та неінституціональні засоби соціальної політики.

Інструменти соціальної роботи:

· соціально-психологічні – співчуття, співпереживання, увага;

· матеріально-економічні – фінансові трансфери (фінансова допомога); інформація спеціального стягнення; правові статуси;

· духовно-ідеологічні – мета життя, плани, програми, консультування, рекомендації;

· організаційно-правові – норми, стандарти, заборона або обмеження, моделювання, проектування.

Одним із найулюбленіших інструментів в Україні вважають фінансову допомогу.
Часто ефективнішим виявляється надання безготівкової допомоги (житлові субсидії, часткове зменшення вартості товарів та послуг).

Оподаткування – важливим аспектом застосування цього інструмента в Україні насьогодні є введення податкових пільг.

Послуги – послуги по догляду вдома за самотніми інвалідами та людьми похилого віку.

Інструменти соціальної політики, що використовуються для профілактичних заходів:

· Консультування, рекомендації чи заохочення бажаної діяльності – консультаційні та рекомендаційні програми щодо підтримання здорового способу життя, планування сім’ї, профорієнтаційне планування.

· Інформація – інформація про наслідки, що їх може спричинити та чи інша діяльність (вживання наркотиків,тютюну).

· Спеціальні стягнення за персонально чи соціально небезпечною поведінкою у формі штрафів, додаткових податків.

· Правові статуси – надання статусів, що дають певні права та визначають обов’язки держави перед їхніми носіями (статус ветерана війни, безробітного, біженця).

Особлива увага з боку органів вищого рівня повинна приділятись нормативній базі соціальної роботи, яку теж розглядають як інструментарій управління.

Форми соціальної політики – це засіб самовиявлення та реалізації її змісту.

Висновки:

ü Згідно з генетичним підходом менеджмент соціальної роботи є первинним, оскільки виникає на основі потреб соціалізації особистості людини та потреб формування громадянського суспільства.

ü Згідно з функціональним підходом до співвідношення менеджменту соціальної роботи та соціальної політики первинною є соціальна політика держави або установи, під яку має пристосовуватись управління соціальними процесами на більш нижчих рівнях соціальної роботи.