ТЕМА 1:Поняття і сутність менеджменту
Історія становлення та розвитку управління нараховує вже кілька тисячоліть. Докази його існування представлені у якнайдавніших єгипетських літописах і законодавчих актах вавілонських царів. Управління розвивалося від простих форм, заснованих на силі, спритності і хоробрості в родовій общині в первісну епоху, до найскладніших форм сучасної доби, заснованих на високому рівні знань, на досвіді і навичках володіння таїнствами управління як науки, на таланті й професіоналізмові управлінських кадрів. Можна сказати, що управління як самостійна діяльність існувало протягом усієї історії розвитку людського суспільства. Воно з’явилося з того моменту, як виникла потреба в суспільній праці.
Проте управління як процес використовувалося в особистих інтересах з метою збагачення і завоювання політичної влади, і особливої уваги менеджменту не приділяли аж до XІX століття. Як самостійна теоретична дисципліна, наука про управління виникла на рубежі ХІХ–ХХ ст. у США.
Сучасні управлінці мають полярні думки щодо значення історії і теорії менеджменту. Їх аргументи найчастіше ґрунтуються на припущеннях, що історія відтворює ретроспективу подій, явищ, фактів, а теорія є абстрактною і не має практичного застосування.
Сучасний менеджмент не дає універсальних рецептів – це тисяча можливих варіантів і нюансів управлінських рішень. Під наукою менеджменту необхідно розуміти специфічну сукупну галузь різноманітних знань (з економіки, кібернетики, математики, екології, соціології, психології тощо), що має власний об’єкт і предмет дослідження, теоретичну основу та методику вивчення, базується на концепціях, теоріях, принципах і методах.
Українське слово управління й англійське (management) вважаються синонімами, це пояснюється тим, що в словнику англійської сучасної мови поняття «менеджмент» перекладається як «управління», «завідування», «вміння володіти», «керівництво», «дирекція», «адміністрація» тощо, але їх зміст певним чином відрізняється. Оскільки менеджмент має міжгалузевий характер і досить складну семантику, спробуємо з’ясувати сутність різних понять, що визначають діяльність з координації роботи людей на практиці:
– управління;
– менеджмент;
– адміністрування;
– керування.
Так, «управління» поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад: технічні системи; господарські системи; суспільні системи; державні системи тощо. Управління можна трактувати як вид діяльності, що полягає у
керуванні людьми, процесами, елементами і системами соціально-економічного та політичного життя суспільства, діяльністю органів влади, керівних органів. Поняття «менеджмент» вужче за поняття «управління» і передбачає керівництво не складною машиною-організацією, а колективом людей; це ефективні взаємовідносини між особистостями, які обіймають певні посади; менеджмент – цілеспрямований вплив на діяльність працівників для успішного досягнення цілей організації шляхом продуктивного використання наявних ресурсів.
«Адміністрування» – поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарату управління підприємства.
«Керування» – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації.
Сучасний менеджмент – це складне соціально-економічне, інформаційне та організаційно-технологічне явище, процес діяльності, що має справу зі зміною стану, якостей об’єкта управління. Він містить знання, уміння, навички, прийоми, мотивацію тощо.
Таким чином, предмет вивчення менеджменту змінюється постійно, а це означає, що підходи, які були правильними ще вчора, в один момент можуть стати неефективними сьогодні. «Той, хто ставить діагноз за книгою або намагається управляти, вивчивши на пам’ять принципи менеджменту, рідко коли досягає успіху».
