Менеджмент як вид професійної діяльності. Останнім часом значущість професійного менеджменту зростає

Останнім часом значущість професійного менеджменту зростає. Стає дедалі зрозуміліше, що менеджмент – це професія, відповідна галузь знань, самостійна наукова дисципліна. З цієї точки зору для розуміння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери і чим їх діяльність відрізняється від діяльності інших категорій робітників. У покажчику професійних назв робіт за кодами професій менеджер репрезентований як «директор, менеджер, інший керівник» код КП – 1210.1. Відповідно до Класифікатора професій та спеціальностей в Україні визначено 49 професій менеджера. Випускники вищих навчальних закладів мають бути підготовлені до виконання таких менеджерських професій, які зазначені у класифікаторі.

Сучасні реалії соціально-економічного розвитку країн світу дають змогу стверджувати, що роль менеджерів, їх функції та зав­дання на всіх рівнях управління є незрівнянно складними. Це зас­відчують зміни, що відбуваються сьогодні в управлінні, та нові тенденції розвитку.

Особливість професії менеджера полягає в тому, що на відміну від інших, вона не ставить чітких вимог до неї за ознакою кваліфікації.

Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією і розглядається як ступінь і вид професійної навченості, сукупності професійних якостей, необхідних для виконання менеджерської діяльності. Нині в Україні розроблені Єдині тарифно-кваліфіка­ційні довідники робіт і професій робітників (ЄТКД) і кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів та службовців (КД), які є основними нормативними документами щодо регулювання професійної діяльності менеджерів. Ці документи слугують, в основному цілям визначення тарифікації робіт або категорії фахівця, але, як засвідчує аналіз означених вище документів, у них не подано повної характеристики діяльності і вимог до професії. Тому, крім знання теорії, сформованості умінь виконан­ня певних операцій (дій) за фахом, функціональних обов’язків, є надзвичайно важливим формування у майбутніх спеціалістів (еко­номістів, бухгалтерів, аудиторів, податківців тощо) особистих управлінських якостей керівника нового типу, здатного управляти як виробництвом (організацією, установою тощо), так і людьми, адже яким би видом діяльності не займався майбутній випускник ВНЗ – це керівник малого або великого колективу людей.

Залежно від того, скількома компонентами (сферами) організації управляє менеджер, розрізняють три рівні менеджменту:

1. Вищий (топ-менеджери).

2. Середній (мілд-менеджери).

3. Нижчий (ловер-менеджери).

До вищого рівня відносять невелику групу основних керівників організації. Це президент (директор), віце-президенти (зас­тупники), головний виконавчий директор.

На вищому рівні менеджменту формулюється місія та встановлюються організаційні цілі, визначається загальнокорпоратив­на стратегія та основні завдання щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій, напрямів досліджень та розробок тощо.

Середній рівень менеджменту є відповідальним за розробку та реалізацію оперативних планів та стратегічних завдань, які були прийняті вищим керівництвом організації. Менеджери середнього рівня мають досить широку свободу дій щодо реалізації планів. Вони координують роботу керівників нижчої ланки,
готують для них завдання та приймають відповідні рішення. В основному їх робота спеціалізується за певними напрямами чи функціями.

Менеджери нижчого рівня координують діяльність операційних виконавців, відповідають за виконання виробничих зав­дань, за безпосереднє використання певних ресурсів. До цієї категорії, зокрема, відносять керівників секторів, груп, майстрів, бригадирів тощо.

Отже, вищі керівники організації опрацьовують стратегію, середні розробляють плани її реалізації, а нижчі – відповідають за конкретну роботу, яка виконується відповідно до цих планів.

Перед менеджерами різного рівня сучасне суспільство ставить високі вимоги. Неважливо, наскільки хорошим є менеджер у цілому, єдине, що має значення, це продуктивність його діяльності, приносить чи ні його робота конкретні результати порівняно з очікуваними. Це проявляється у безперервному намаганні знаходити на різних етапах управління за результатами – плануванні, реалізації і контролю – такі рішення, які найкращим чином сприятимуть досягненню високих результатів. Особлива увага звертається на мотивацію і кваліфікацію керівників.

У діяльності всіх менеджерів, незалежно від функції, яку вони виконують, посади, яку вони обіймають, галузі, у якій вони працюють, є дещо спільне. Саме це спільне, загальне для діяльності всіх менеджерів і становить фундамент науки менеджменту, складає її основи.

Таким чином, менеджер – найманий спеціаліст у галузі керування персоналом (людьми), професійний керівник усіх рівнів, наділений повноваженнями і приймає у їх межах рішення за певними видами діяльності організації.