Зміст та завдання тактичної операції «затримання особи, яка отримала незаконну вигоду, з поличним».

Як правило, в таких ситуаціях необхідно проведення тактичної операції "Затримання на гарячому". Цей комплекс дій називають по-різному: операція інсценіровочного характеру, слідча дія, оперативний експеримент. Комплекс слід проводити в рамках тактичної операції, яка має такі відмітні риси, як цільове призначення, хронологія дій, інформаційне забезпечення, конкретні виконавці, режим секретності, ступінь тактичного ризику та ін

Тактична операція "Затримання з гарячому "характеризується не тільки своїм цільовим призначенням. Їй притаманні такі тактико-криміналістичні особливості: невідкладність планування та проведення; локальність, що означає планування і здійснення тактичної операції в порівняно короткі терміни; мобільність; конспіративність проведення; широке використання оперативних можливостей органів внутрішніх справ, Федеральної служби безпеки та ін

Планування та здійснення кожної тактичної операції - справа творча, що вимагає евристичного підходу. Проте при вирішенні тактичних завдань в типових ситуаціях можливий також і алгоритмічний підхід.

Діяльності по фактичному затримання хабарника передує грунтовний опитування, а якщо кримінальна справа порушена, то допит заявника. На основі отриманої при цьому інформації будується уявна модель ситуації. У ході допиту з'ясовується: а) у чому саме виражалося вимагання (натяки, конкретні прохання, дії), б) за які дії (бездіяльність) вимагав хабар; в) які умови передачі предмета хабара (місце, час, процедура передачі); г) мотиви приходу в органи (увірвався терпець, обурення діями посадової особи, страх і т.д.); д) чи не було з собою диктофона, чи не був включений на запис мобільний телефон, е) що заявник знає про схожі випадки.

У підготовчу частину операції також входять:

1) прийняття рішення про проведення тактичної операції;

2) розробка плану майбутньої операції;

3) вивчення особистості посадової особи та прогнозування його дій;

4) вирішення питання про кількісний та персональний склад групи затримання;

5) розподіл обов'язків між учасниками затримання;

6) наявність необхідності проведення на місці затримання слідчих дій (особистий обшук, огляд одягу, огляд приміщення);

7) організація спостереження за посадовою особою;

8) проведення інструктажу з особою, який буде передавати предмет хабара;

9) організація відео-та аудіозаписи контакту хабародавця і одержувача.

Передумовою успішного затримання на гарячому є забезпечення його суворої конспіративності, швидкості, узгодженості, раптовості та рішучості проведення. Слід також продумати послідовність дій під час затримання.

Затриманню часто повинна передувати консультація з фахівцями залежно від виду діяльності посадової особи (бухгалтерський облік, фінансове, податкове право). Доказове значення результатів затримання на гарячому залежить від грамотного документування всієї операції: необхідно винести постанову про проведення оперативного заходу, скласти протокол видачі та позначки грошей або містить характеристики переданого предмета (відобразити в протоколі всі реквізити підготовлених до передачі купюр, відзначити, кому і з якою метою вони передаються, яким способом були помічені, скласти протокол видачі відео-та аудіоапаратури).

На місці проведення операції слід діяти раптово і злагоджено. Необхідно задокументувати хід затримання, зафіксувати його на відеоплівку, після чого відразу допитати затриманого, а також провести інші оперативно-розшукові та слідчі дії.

Заява посадової особи про пропозицію хабара. Ця ситуація характерна для випадків, коли шляхом дачі хабара посадовій особі хочуть приховати злочин, виявлене правоохоронними або наглядово-контролюючими органами (податковою інспекцією, організаціями, вирішальними питання про ліцензування, і т.д.) У цій ситуації багато що залежить від реакції посадової особи на пропозиція йому хабара.

Інформація про передачу хабара, що надійшла з оперативних джерел. Ця ситуація характеризується надходженням оперативної інформації про факти хабарництва. Оскільки всі учасники скоєного - хабародавець, взяткополучатель і посередник - зацікавлені в скоєнні злочину і приймають всі заходи до приховування слідів своєї злочинної діяльності, ця ситуація досить типова.

За своїм інформаційному змісту перевірочна діяльність в цій ситуації являє собою процес розвитку знання на шляху від приводу до основи для порушення кримінальної справи. Вивчення вихідних даних дозволяє побудувати уявну модель події, визначити в ній прогалини, відсутні ланки і елементи, сформулювати припущення про пошук відсутніх джерел інформації.

Розкрити в цій ситуації злочин без проведення комплексу негласних оперативно-розшукових заходів практично неможливо. Необхідно встановити інформаційний контакт і організувати взаємодію з джерелами інформації, виявити можливі латентні джерела (сусіди, товариші по службі осіб, які незаконно отримали якісь блага), провести аналіз і оцінити отримані результати.

Намічені в плані перевірки питання досліджуються шляхом виробництва продуманих і послідовних дій. До їх числа можна віднести:

1) одержання пояснень від осіб - джерел сигнальної інформації, а також від осіб, які можуть підтвердити або спростувати, доповнити, поглибити, уточнити вихідні дані;

2) витребування необхідних документів або організація їх вивчення за місцем знаходження;

3) отримання роз'яснення та консультації у фахівців;

4) вивчення спеціальної довідкової, методичної та іншої літератури, нормативних актів, що регулюють будь-які відхилення від правил поведінки діяльності тієї сфери, яка входить до предмет перевірки;

5) організація проведення інвентаризацій, ревізії виробничої та фінансово-господарської діяльності організації, де працює хабарник;

6) отримання від посадових осіб пояснення про причини порушення закону.

У даній ситуації кримінальні справи порушуються за результатами службових розслідувань, перевірок, розглядів служб власної безпеки органів внутрішніх справ або в результаті контрольно-наглядової діяльності. Не слід затягувати вирішення питання про порушення кримінальної справи. Як позитивний момент можна відзначити зміни кримінально-процесуального законодавства, які повернули слідчому самостійність у прийнятті рішень про порушення кримінальних справ.

++++

Знову ж таки тут посилання на старі статті кпку, їх треба опускати або заміняти новими, загальна процедура ж не змінена.

Коли службову особу затримали „на гарячому” з речовими доказами (предметами хабара), є законні підстави для затримання її як підозрюваного у скоєні злочину з додержанням вимог, визначених у ст. 106 КПК України. При цьому з додержанням вимог, передбачених ст. 184 КПК України, проводиться обшук затриманої особи. Якщо при помітці предмету хабара вживались спеціальні барвники, відповідно до вимог ст. 193 КПК України проводиться освідування затриманої особи, під час якого за участю спеціаліста відшукуються сліди барвників на тілі зазначеної особи, а також проводиться аналогічний огляд її одягу. З метою перевірки можливої версії одержувача хабара про появу барвників на його тілі та одязі через контакт із хабародавцем, також, необхідно проводити й освідування особи, яка давала хабар.

Відповідно до ст. 43-1 КПК України затриманому необхідно роз’яснити процесуальні права (перерахувати їх у протоколі затримання або окремим протоколом), з’ясувати, чи має він намір давати показання, чи є у нього клопотання, чи бажає мати захисника і т. ін.

Перед допитом підозрюваного необхідно скласти план слідчої дії, враховуючи можливість рефлексійного мислення (мислення за іншу особу, імітація мислення особи, яку допитують) і маючи на увазі обмежений обсяг доказової інформації.

Тактика проведення першочергових допитів підозрюваного повинна обиратись з урахуванням поведінки одержувача хабара у момент його затримання. Під час цієї слідчої дії необхідно ретельно зафіксувати всі висунуті ним версії про обставини одержання винагороди, а також можливі посилання на ті чи інші дані, які, на його ж думку, підтверджують його невинуватість, з метою наступної перевірки. Доцільно допити здійснювати з використанням аудіотехніки. Запис голосу підозрюваного потім може бути використаний як зразок у разі проведення судово-фоноскопічної експертизи, якщо підозрюваний відмовиться дати такі зразки для її проведення.

Під час цих допитів необхідно зберегти таємницю подальшого використання аудіо- і відеозапису, його наслідки, дати можливість підозрюваному висловитись спокійно.

У ході допиту підозрюваного необхідно також з’ясовувати, чи не є він депутатом будь-якого рівня.

Водночас при проведенні перших допитів підозрюваного слідчий повинен вжити всіх заходів, щоб шляхом переконання спонукати підозрюваного до визнання факту вчинення ним злочину.

Після затримання підозрюваного проводять обшуки за місцем його проживання (роботи), інших місцях (дача, гараж), а в деяких випадках – за місцем проживання рідних і близьких, попередньо отримавши відповідну санкцію прокурора чи постанову суду. Головна мета таких обшуків – пошук предмета хабара, документів і інших доказів, що вказують на розмір хабара; встановлення даних щодо інших учасників злочинної діяльності, характер їх взаємовідносин, а також слідів підготовки, вчинення і схову злочинів, опис майна, яке підлягає конфіскації.

Про все це необхідно вказати в постанові на обшук, націливши виконавців даної слідчої дії на те, що конкретно вони мають шукати, що повинно бути видано особою, у якої здійснюється обшук; під час обшуку вимагати видачі тих речей та предметів, про які зазначено у постанові. Водночас вживаються заходи до забезпечення можливої конфіскації майна, для чого виноситься постанова про накладення арешту на майно, і якщо під час обшуку будуть вилучені цінності, на них необхідно накласти арешт (ст.ст. 29, 126, 127 КПК України).

Таким чином, перелічені слідчі дії (обшуки) найкраще виконувати одночасно, тому після порушення справи, відповідно до ст. 119 КПК України, потрібно створити групу з декількох слідчих і з постановою про це ознайомити підозрюваного, щоб з’ясувати, чи не заявить він відводу кому-небудь.

Поряд із такими слідчими діями як допити, обшуки проводяться й інші слідчі дії, які мають важливе значення – огляд місця події, виїмка тощо.

Огляду місця події при розслідуванні кримінальних справ про хабарництво з криміналістичної точки зору не існує. У даному випадку йдеться про подію, в якій матеріальні зміни, що характеризують місце події, відсутні. Але в такій ситуації слід мати на увазі, що коли виникає потреба у доказах фактів перебування учасників злочинних дій в тому або іншому місці, їх кількості, характерних діях, то проводяться огляди робочих приміщень службових осіб і квартир всіх учасників злочинної діяльності для можливого виявлення слідів пальців рук, взуття, слини (наприклад, на посуді, недопалках цигарок), волосся, волокон одягу тощо.

На початковому етапі розслідування даного виду злочинів проводяться також виїмка і огляд документів, що свідчать про виконання службовою особою будь-яких дій (бездіяльності) в інтересах хабародавця, і про характер цих дій.

Враховуючи, що злочинці, дізнавшись про порушення кримінальної справи, можуть знищити або фальсифікувати компрометуючі їх документи, слідчий повинен проводити зазначені слідчі дії без зволікання. При цьому важливо враховувати необхідність проведення виїмки як за місцем роботи, так і за місцем проживання учасників злочинної діяльності, пов’язаної з хабарництвом.

Огляду підлягають правові документи (наприклад, статути, інструкції, накази, положення), регламентуючі повноваження і порядок діяльності службових осіб, службові документи щодо виконання службовою особою дій в інтересах хабародавця, а також записні книжки з адресами, номерами телефонів, датами зустрічей, робочі зошити, календарі з позначками тощо.

Огляд документів дозволяє з’ясувати широкий спектр фактичних даних щодо предмета доказування при розслідуванні по справах про кваліфіковане хабарництво, а саме:

- коло причетних до злочину осіб;

- наявність фальшивих документів;

- розмір предмета хабара;

- порядок оформлення тих чи інших операцій;

- характер виконаних службовою особою дій (бездіяльності) і незаконність таких службових дій;

- порушення порядку проходження документів по інстанціях (через канцелярію, відділи);

- обставини, що сприяли хабарництву (порушення при прийнятті на роботу і призначенні на посаду, несвоєчасний контроль за діяльністю службових осіб або його відсутність тощо);

- інші злочини, наприклад крадіжки державного або громадського майна.

При огляді документів особливу увагу треба приділяти вивченню їх змісту, дотриманню встановленої форми і наявності всіх реквізитів. Важливе значення при цьому має встановлення часу, який пройшов з моменту надходження документа до прийняття і реалізації відповідного рішення, що дозволить виявити факт відступу від правил, регламентуючих подібну діяльність організації, підприємства, установи.

Для вирішення цих питань слідчому доцільно запросити для участі в огляді фахівців, зокрема з бухгалтерського обліку, фахівців-криміналістів та інших.

Слід відзначити, що в результаті виїмки і огляду документів можуть бути отримані докази вчинення ряду інших злочинів, наприклад: реєстрація незаконних актів на землю, незаконна банківська діяльність, незаконне отримання кредиту. Це пояснюється високим ступенем інформативності документів як джерел доказів у таких категоріях кримінальних справ.

Слідчі дії проводяться на початковому етапі розслідування злочинів, пов’язаних з незаконною вигодою.

Для розслідування наявного вимагання хабара розробляється тактична операція, що є комплексом слідчих та оперативних дій:

- допит заявника про індивідуальні ознаки предмета хабара;

- затримання особи, підозрюваної в хабарництві з переданими їй грошима або цінностями;

- обшук цієї особи та обшук на місці передання хабара;

- огляд виявлених під час провадження цих дій предметів хабара, документів, що можуть мати стосунок до справи;

- відповідні оперативно-розшукові заходи, особливо з урахуванням того, що під час затримання підозрюваний може заявити про те, що:

- мав намір повідомити про факт дання хабара, однак не встиг цього зробити;

- не помітив, хто і як залишив у нього предмети, що проходять у справі як хабар (коли вони виявилися на столі серед паперів, у відкритій шухляді столу тощо).

Власне, для таких ситуацій, з метою спростування обману з боку підозрюваного, у методиці розслідування розроблено засоби, що полягають у спостереженні за тим, як особа, яка підозрюється в хабарництві, виконала обумовлені дії в інтересах хабародавця. Відповідно ж до п. 7 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право застосовувати засоби для фіксації предметів, що можуть набути доказового значення. До таких засобів фіксації, наприклад, належить фіксація номерів купюр, приготованих заявником для передання певній службовій особі як хабар.

+++

2) витребування необхідних документів або організація їх вивчення за місцем знаходження;

3) отримання роз'яснення та консультації у фахівців;