Уніфікація (від. лат. unus – один, лат. facio – роблю; об'єднання) –приведення до одноманітності, до єдиної форми або системи; діяльність міжнародних організацій або компетентних органів держави чи декількох держав, яка спрямована на вироблення правових норм, щодо однакового регулювання певних суспільних відносин.
М.М. Богуславський вказує, що уніфікація може здійснюватись шляхом введення в національне законодавство нормативних положень, які були розроблені в межах міжнародних договорів формування модельних законів, розробки типових договорів[9].
В науці міжнародного приватного права виокремлюють пряму та непряму уніфікацію. При прямій уніфікації в міжнародному договорі створюються правові норми, які можуть прямо застосовуватись в системі внутрішнього права держав учасників договору. При непрямій уніфікації учасники договору зобов’язуються закріпити в своєму законодавстві правову норму, зміст якої визначений в договорі більш менш докладно[10]. Створення уніфікованих норм можливе не тільки на підставі міжнародного договору, а також у вигляді норм міжнародного звичаю, в деяких випадках – за допомогою рішень органів міжнародних організацій, що носять юридично обов’язковий характер (наприклад, Регламенти в ЄС).
Гармонізація права, принципово інший механізм зближення правових систем, коли держави за взаємною згодою включають в своє законодавство ідентичні або схожі правові норми.
Гармонізація права – процес, направлений на зближення права різних держав, на усунення або зменшення відмінностей[11]. Такі ідентичні норми можуть біти створені за допомогою міжнародних договорів; зміна національного законодавства може бути досягнута за допомогою обов’язкових рішень міжнародних організацій (прикладом можуть служити директиви, що приймаються в ЄС); одноманітність національного права може бути досягнута шляхом розробки державами в рамках міжнародних організацій модельних нормативних актів, які, не будучи за своєю природою обов’язковими для держав, є зразком, який держави можуть або використовувати, або не використовувати в своєму законодавстві (прикладом в даному випадку може служити Модельний Цивільний кодекс держав-учасниць СНД).
Уніфікація допускає введення в національне право різних держав однакових норм та веде до зближення правових систем. Гармонізація – гнучкіший метод в порівнянні з уніфікацією. Кінцевим результатом гармонізації є створення не однакових правових норм, а зближення права, усунення суперечностей: норми різних держав можуть бути схожими, навіть словесно співпадаючими, але різними.
[1] Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах від від 31 жовтня 1992 року // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 46. – Стор. 198. – Стаття 3102.
[2] Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 2006. - № 5 (Книга 1). - Стор. 564. - Стаття 1156.
[3] Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 року
№ 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
[4] Справа про тлумачення терміна «законодавство» рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року № 12-рп/98, справа 17/81 № 1-1/98
[5] Васильченко В.В. Науково-практичний коментар Закону україни «Про міжнародне приватне право». – К.: Істина, 2007. – 200 с. - С. 13
[6] Щокіна О.О. Правовий звичай міжнародної торгівлі як джерело міжнародного приватного права: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / О.О. Щокіна; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2006. – 20 с. – С. 5–8.
[7] Щокіна О.О. Правовий звичай міжнародної торгівлі як джерело міжнародного приватного права: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / О.О. Щокіна; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2006. – 20 с. – С. 5–8.
[9] Богуславский М.М. Международное частное право: [учебник] / Марк Моисеевич Богуславский. – [4)е изд.]. – М.: Юристъ, 2002. – С. 209.
[10] Лебедев С.Н. Унификация правового регулирования международных хозяйственных отношении: некоторые общие вопросы / С.Н. Лебедев // Юридические аспекты осуществления внешнеэкономических связей. Труды кафедры международного частного и гражданского права МГИМО МИД. – М., 1979. – С. 29.
[11] Международное частное право [учебник] / под ред. Г.К. Дмитриевой. – М.: «Проспект», 2000. – С. 186.
