Особливості регулювання праці медичних працівників

I. Актуальність теми:

Право на працю— одне із невід'ємних прав громадян незалежної демократичної держави, що означає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Праця — це необхідна умова життя людини і суспільства. Саме праці люди зобов'язані своїми великими відкриттями і науково-технічними досягненнями. Практично все, чим ми користуємося у повсякденному житті, є також результатом трудової діяльності людей, продуктом їх цілеспрямованої праці. Потреби людини і суспільства в цілому різноманітні, їх задоволення пов'язано з виробництвом не тільки матеріальних благ, але й зі створенням духовних благ, наданням різного роду послуг. Вивчення основ трудового законодавства дуже важливо для формування правової культури майбутніх медичних сестер.

II Навчальна мета самостійної роботи:

Студент повинен знати:

· особливості регулювання праці медичних працівників;

· поняття, предмет та система трудового права;

· поняття робочого часу, тривалість робочого часу в охороні здоров’я;

· оплата праці працівників охорони здоров’я;

· юридична відповідальність медичних працівників за порушення законодавства про охорону праці

Студент повиненвміти:

· визначати та розв’язувати трудові суперечки;

· правильно складати і оформляти документи правового характеру;

· користуватися кодексами і коментарями до них при розгляді конкретних правових ситуацій

III Матеріалі самостійної роботи

III.1. Базові знання, необхідні для вивчення тими

(міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліни	Знаті
Безпека життєдіяльності Основи мед сестринської справи Загальна психологія та міжособистісне спілкування	Охорона труда медичних працівників Права та обов’язки медичних сестер Професійний борг медичної сестри

III.2. Зміст теми:

1. Трудові правовідносини – це відносини між працівником та власником підприємства, установи, організації, за якими працівник зобов’язується виконувати певну роботу з дотриманням внутрішнього розпорядку, а власник, або уповноважена ним особа, зобов’язується оплачувати його працю, забезпечувати належні, необхідні і безпечні умови для праці.

2. Трудове право України – система встановлених, або санкціонованих державою правових норм, які регулюють індивідуальні і колективні трудові відносини у суспільній організації праці.

3. Предмет трудового права складають суспільно-трудові відносини, що регулюються нормами трудового права.

4. Трудові та інші суспільні відносини, пов’язані з ними, регулюються Конституцією України та більше як 250 нормативно-правовими актами. Основним джерелом трудового права є Кодекс законів про працю.

5. Колективний договір – це угода, яка укладається між власником підприємства, установи чи організації або уповноваженим органом (особою) і трудовим колективом на основі чинного законодавства з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів.

6. Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства (установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

7. Робочий час – це час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов’язки.

8. Час відпочинку – це час, коли працівник вільний від виконання своїх службових обов’язків і може використовувати його на свій розсуд.

9. Дисципліна праці – це встановлений нормами права, правилами внутрішнього трудового розпорядку порядок взаємовідносин суб’єктів колективної праці, який виражається у свідомому й точному виконанні працівниками своїх трудових функцій.

10. Матеріальна відповідальність працівника – це його обов’язок відшкодувати в установленому законом порядку і розмірах пряму дійсну школу, заподіяну підприємству протиправним і умисним невиконанням чи неналежним виконанням своїх трудових обов’язків.

11. Індивідуальні трудові спори – це непорозуміння між працівником і роботодавцем з питань застосування трудового законодавства та договорів про працю, щодо яких порушено провадження у юрисдикційних органах.

12. Колективні трудові спори – це розбіжності між найманими працівниками (профспілкова, чи інша уповноважена працівниками організація) і власником чи уповноваженим ним органом із питань зміни або встановлення нових соціально-економічних умов праці і виробничого побуту, виконання колективного договору, невиконання вимог законодавства про працю.