Лекція 4. Класифікація і характеристика харчових і дієтичних добавок та харчових продуктів функціонального призначення
Фізіологічне значення біологічно активних речовин харчових продуктів
Нині створення харчових продуктів нового покоління неможливе без застосування функціонально-технологічних, біологічно активних інгредієнтів, які у різних інформаційних джерелах називають' також біологічно активними, дієтичними добавками і мікроінгредієнтами, функціональними речовинами, покращувачами, модифікаторами та ін.
Доцільно зупинитися на термінології, яка використовується авторами наукових джерел.
Біологічно активні добавки до їжі (БАД)
– це концентрати натуральних чи ідентичних до натуральних біологічно активних речовин, призначених для безпосереднього прийому або для вве-дення їх до складу харчових продуктів.
БАД – це хімічно задані композиції, у складі яких компоненти не перевищують рекомендованої добової – потреби у харчових речовинах (нутрицевтики) чи терапевтичної дози активної речовини (парафармацевтики)
Використання БАД у їжу дозволяє: досить легко і швидко знизити дефіцит есенційних харчових речовин, насамперед, мікронутрієнтів; спрямовано змінювати метаболізм окремих речовин; підвищувати неспецифічну резистентність організму до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища; одержати механізм немедикаментозного безпечного шляху регулювання і підтримки функцій окремих органів й систем організму людини, таким чином забезпечуючи підвищення рівня здоров'я; максимально індивідуалізувати харчування; задовольнити змінені фізіологічні потреби хворої людини в нутрієнтах; підсилити і прискорити зв'язування та виведення ксенобіотиків із організму.
Класифікація та характеристика дієтичних добавок
Біологічно активні добавки до їжі поділяють на 2 групи:
Парафармацевтики
Нутріцевтики
Харчові речовини - нутріцевтики, пробіотики, парафармацевтики та їх характеристика
Нутріцевтики природні інгредієнти їжі, такі як вітаміни чи їх близькі попередники (наприклад бета-каротин та інші каротиноїди), омега 3 - ГІНЖК та інші поліненасичені жирні кислоти, мікро- і макроелементи – селен, фтор, цинк, залізо, кальцій, окремі амінокислоти, деякі моно- і дисахариди, харчові волокна (целюлоза, пектин тощо).
Використання нутріцевтиків дозволяє:
– усунути дефіцит незамінних харчових речовин;
– індивідуалізувати харчування конкретної людини) залежноі від її потреб;
– задовільнити змінені фізіологічні потреби хворої! людини в харчових речовинах;
– усунути пошкодження ланки метаболічного S конвеєра;
– підвищити за рахунок посилення елементів ферментного захисту клітини стійкість організму до дії несприятливих чинників навколишнього середовища;
– посилити й прискорити зв'язування і виведення - чужорідних і токсичних речовин із організму;
– спрямовано змінювати обмін окремих речовин, зокрема токсикантів.
Парафармацевтики (як правило мінорні компоненти їжі) – органічні кислоти, біофлавоноїди, кофеїн, біогенні аміни, регуляторні пептиди, деякі олігосахариди І багато інших так званих натурпродуктів.
Парафармацевтики забезпечують:
1) Необхідні спрямовані зміни метаболізму окремих речовин, зокрема, токсикантів;
2) Підвищення неспецифічної резистентності організму до дії екзогенних ризик-чинників;
3) Реалізацію механізму не медикаментозного шляху регулювання й підтримки функції окремих органів і систем та забезпечення тим самим підвищення рівня здоров'я, зниження захворюваності.
До групи парафармацевтиків входять також пребіотики, пробіотики і симбіотики.
Пробіотик – це харчовий продукт або добавка, що містить живі мікроорганізми, які позитивно впливають на організм завдяки поліпшенню стану кишкової мікрофлори.
Пребіотики – це компоненти їжі, що не перетравлюються, які позитивно впливають на організм, завдяки стимуляції росту та/або активності одного або декількох видів мікробів кишкової мікрофлори, що сприяє загальному поліпшенню стану здоров'я.
Синбіотики – це така комбінація про- і пребіотиків, за якої пребіотики підсилюють ефективність пробіотиків.
