Розрахунок схем розміщення транспортних засобів на вантажних фронтах.

1. Розрахунок ритмічності прибуття транспортних засобів на вантажний фронт.

Для виконання функцій по перевантаженню вантажів комплекс устат­кування постійно діючих навантажувально-розвантажувальних пунк­тів повинен включати:

- складське господарство;

- вагові пристрої;

- засоби механізації навантажувально-розвантажувальних робіт, пристосу­ван­­ня до них і такелажний реманент;

- мережа під'їзних колій для руху по складу й під'їзду до вантажно-розвантажувальних постів;

- службові й побутові приміщення;

- засоби зв'язку;

- засоби зовнішнього освітлення для виконання вантажно-розвантажувальних робіт у темний час доби.

Основними параметрами НРП, що характеризують його з позиції перевізного процесу, можна вважати:

- пропускну здатність;

- кількість постів – кількість транспортних засобів, що можуть одночасно завантажуватись на даному НРП;

- розміри займаної площі – фронт і ширину майданчика, необхідні для організації роботи пункту;

- час обслуговування рухомого складу на НРП.

Якщо на навантажувально-розвантажувальному пункті знаходиться всього один пост то умовою його ритмічної роботи є дотримання співвідношення:

(1)

де - нормативна тривалість простою під навантаженням або розвантаженням, є інтервалом між автомобілями, які прибувають на пост;

- тривалість обороту одного автомобіля (від моменту його виїзду з поста до моменту наступного виїзду з цього ж поста).

Постійно діючий навантажувально-розвантажувальний пункт має декілька постів () і може обслуговувати більшу кількість працюючих на лінії автомобілів. Відповідно зменшується інтервал між автомобілями, які прибувають з лінії на пункт, який складе величину:

(2)

Але навантажувально-розвантажувальний пункт може ритмічно працювати тільки в тому випадку, коли дотримується співвідношення:

(3)

де - загальна кількість автомобілів, що працюють на лінії і які обслуговуються даним навантажувально-розвантажувальним пунктом;

- інтервал між автомобілями, які прибувають з лінії в навантажувально-розвантажувальний пункт, год.

2. Розрахунок схем розташування автомобілів на вантажному фронті.

До складського господарства навантажувально-розвантажувального пункту відносяться складські приміщення і площадки для зберігання вантажів з необхідним для вказаної цілі обладнанням.

На складах виконуються операції по сортуванню і перегрупуванню вантажів, заповненню і звільненню контейнерів від вантажу.

В залежності від кількості і від розташування постів навантаження і розвантаження, які знаходяться в межах одного складу визначається довжина навантажувально-розвантажувального фронту.

Навантажувально-розвантажувальним фронтом називається загальна довжина витягнутих в одну лінію всіх навантажувально-розвантажувальних постів, які відносяться до одного складу (або одного майданчику). Величина фронту наван­таження (розвантаження) впливає на параметри складу й визначає технологію виробничого процесу на складі.

Довжина фронту залежить від способу розміщення рухомого складу під завантаження (розвантаження). Застосовуються наступні варіанти (схеми) розміщення: потокова (бічна), торцева, східчаста.

При потоковому розміщенні (рис. 7.1, а) рухомий склад для заван­та­ження (розвантаження) вибудовується один за одним, бічним бортом до складу (рампи, платформи). Завантаження проводиться через бічний борт. Таке розміщення найбільш зручне при експлуатації авто­мобілів із причепами. Автотранспортні засоби розставляють із дистан­цією, що забезпечує виїзд автомобіля від навантажувального фронту або під'їзд до нього.

 

 

При потоковому (бічному) розміщенні (рис. 7.1, а) рухомий склад для заван­та­ження (розвантаження) вишиковується один за іншим, бічним бортом до складу (рампи, платформи). Завантаження проводиться через бічний борт. Таке розміщення найбільш зручне при експлуатації авто­мобілів із причепами. Автотранспортні засоби розставляють із дистан­цією, що забезпечує виїзд автомобіля від навантажувального фронту або під'їзд до нього. При цьому довжина фронту навантаження (вивантаження) визначається спів­відно­шенням:

, або (4)

де – довжина фронту навантаження (вивантаження) при пото­ковому розміщенні, м;

– довжина автомобіля, м;

а – дистанціяміж автомобілями, м.

Ширина майданчика (глибина фронту навантаження) повинна бути такою, щоб забезпечувалися виїзд автомобіля з колони й безпечні інтервали між автомобілем і границями майданчика а також між автомобілем що стоїть і виїжджає:

, (5)

де – ширина майданчика ПРП, м;

– ширина автомобіля, м;

– радіуси повороту автомобіля, відповідно зовнішній і внутрішній м;

f – інтервал між автомобілем і складом, м;

f ₁ – інтервали між, що виїжджають і вартим під навантаженням автомобілями, між автомобілем і границею майданчика, м.

Торцеве розміщення (рис. 7.1, б), коли убік складу повернений задній борт автомобіля, краща під час перевезення одиночними авто­мо­білями, менш зручна для автопоїздів у складі тягача й напівпричепа й сполучена із труднощами при експлуатації багатоланкових авто­поїздів.

Довжина фронту при торцевому розміщенні автомобілів трохи менша, чим при потоковому, але ширина майданчика більше:

,або (6)

. (7)

Зустрічається на практиці, хоча й значно рідше, східчасте розміщення автомобілів біля складу (рис. 7.2), що представляє собою щось середнє між потоковим і торцевим способами розміщення.

Таке розміщення більш зручне для виконання вантажно-розванта­жувальних операцій навантажувачами, для яких відкривається доступ одночасно до заднього й частково бічного борту автомобіля.

 

Довжину фронту навантаження визначають зі співвідношення

, або (8)

глибину майданчика – по формулі

, або (9)

Безпечні відстані приймають у межах:

a – відстань між автомобілями при потоковому розміщенні; a ≥ 1 м;

b – відстань між поруч стоячими автомобілями при торцевовому розміщенні; b ≥ 1,5 м;

f – відстань між автомобілем і рампою складу (платформою); f ≥ 0,2 м;

f ₁ – відстань між краєм автомобіля, що рухається і, майданчиком або між, автомобілем, що рухається і стоячим автомобілем; f ₁ ≥ 0,5–1 м.