Енергозбереження є не тільки науково-технічною, а і соціально-економічною сферою діяльності, в ній задіяно три суб’єкти – Замовник, Виконавець та Орган державного контролю та регулювання діяльності двох попередньо вказаних суб’єктів.
Характеристики та обов’язки кожного суб’єкту енергозбереження – наступні:
- Замовник. Як правило, Замовником робіт з енергозбереження є власник підприємства або управляюча об’єктом структура (державна або приватна), яка уповноважена у відповідності до свого Статуту розвивати підприємство в т.ч. і у напряму енергозбереження.
- Виконавець. Як правило, Виконавцем може бути науково-виробнича фірма, науково-дослідний інститут, проектний інститут, які мають потрібну кваліфікацію та ліцензію на виконання робіт з енергозбереження.
- Орган державного контролю. Органами державного контролю за діяльністю у напрямі енергозбереження є інспекції, агентства обласного або державного підпорядкування, що на базі існуючих державних документів (нормативів, положень, ДСТУ) контролюють рівень енергоспоживання промислових підприємств та енергогенеруючих станцій.
Обов’язки кожного із суб’єктів в сфері енергозбереження визначаються функціональними обов’язками, прописаними в Статуті кожного.
Обов’язки Замовника наступні:
- дотримуватися технологічного та теплоенергетичного регламенту експлуатації обладнання та установок;
- контролювати фактичний рівень енергоспоживання підприємства (об’єкту);
- узгоджувати технічне завдання на удосконалення системи енергоспоживання;
- приймати виконані роботи з енергозбереження.
Обов’язки Виконавця наступні:
- тримати в складі установи спеціалістів з енергозбереження відповідного кваліфікаційного рівня;
- мати в ресурсі установи комплект вимірювальних приладів;
- мати в ресурсі установи ліцензовані методики розрахунку теплоенергетичних та теплотехнологічних систем промислових підприємств;
- мати ліцензію на виконання робіт з енергозбереження;
- розробляти технічне завдання на удосконалення системи енергоспоживання;
- Виконувати роботи з енергозбереження.
Обов’язки контролюючих органів (Інспекцій, Комітетів, Агентств) наступні:
- контролювати рівень енергоспоживання на промислових підприємствах;
- контровати додержання вимог, що регламентують рівень енергоспоживання;
- узгодження макропоказників та показників ефективності енергоспоживання.
Законодавство з енергозбереження.
Оскільки енергозбереження розглядається як один із пріоритетних напрямів в розвитку промисловості держави, воно підлягає державному втручанню в наступних напрямах:
- в регулювання обсягів споживання ПЕР;
- в контролю за експлуатаційними показниками енергоспоживання;
- у формуванні умов державного сприяння роботам з енергозбереження;
- у адміністративному примусі до реалізації робіт з енергозбереження;
- у економічному заохоченні до реалізації робіт з енергозбереження;
У відповідності до цих напрямів в Україні вже розроблено і здійснюється робота з розроблення та уточнення відповідних державних стандартів – ДСТУ.
Примітка.
З гідно чинного законодавства в Україні, як це не дивно виглядає, додержання державних стандартів не є обов’язковою справою для суб’єктів підприємницької діяльності. Існуючі, та ті, що розробляються ДСТУ носять виключно рекомендаційно-інформаційний характер. Держава має право надавати (або не надавати) певні преференції для суб’єктів, які дотримуються цих стандартів. На жаль (для енергозбереження) відповідний механізм заохочення до додержання ДСТУ суб’єктів ще не розроблено, але бажання розробити і втілити його у підприємницьку діяльність суб’єктів економічної діяльності у органів влади вже починає формуватися.
