Товариство української мови імені Тараса Шевченка

 

Учасники конференції ТУМ присвяченої 10-річчю організації, Київ, 1999 р.

Товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка (ТУМ) постало на Установчій конференції 11-12 лютого 1989 року в Києві як всеукраїнська громадська спілка, що на хвилі національного піднесення об'єднала численні організації та гуртки з метою відродити й утвердити українську мову в Україні й серед українців зарубіжжя.

Діяльність 1989-1992 рр.

 

Головна Рада ТУМ. Виїзне засідання у Донецьку 28.10.1989 р.

 

Установчі збори. Київ. 1989 р.

До 1992 року мало Головну Раду з 70-125 осіб, Центральне правління з 22-25 членів, Секретаріат, лекторій і газету «Слово». Перше потужне обласне Товариство рідної мови створено у червні 1988 року у Львові (очолив Роман Іваничук). До 1990 року, спираючись на працю численних ентузіастів, внески й пожертви, ТУМ виросло в розгалужену потужну організацію, здатну проводити велелюдні заходи, впливати на події в країні та державні рішення. Ідеологію ТУМ, яке підтримувало Народний рух України, сформувала національна інтелігенція, передусім письменники, науковці й освітяни; перша резиденція ТУМ була у Спілці письменників України. Авторитет Товариства визначив ключові вимоги Закону про мови 1989 року і значною мірою демократичне обрання 1990 року національно свідомих політиків до Верховної Ради, за складу якої Україна здобула незалежність. Друга конференція ТУМ 29-30 вересня 1990 року зібрала 1200 делегатів, тоді ж на посаді голови ТУМ Дмитра Павличка змінив Павло Мовчан. Спілка як всеукраїнська проіснувала де юре до 21 січня 1992 року, а фактично ще півроку, і на той час налічувала близько 140 тис. членів (до 90 тис. на Львівщині).

Криза в ТУМ 1992

Штучно спровокована криза в ТУМ 1992 року спричинилася до масового відходу від спілки політиків, ентузіастів і розпаду осередків. Правонаступницею ТУМ оголосила себе нова «Просвіта», що увібрала й частину структур ТУМ, які не змінили своєї назви; інші увійшли 1999 року до Асоціації товариств української мови, прибравши більш наукове спрямування.

Діяльність після 1992 р.

На місцях обласні організації ТУМ створювали нові структури, давали життя новим організаціям. Так з ініціативи і при підтримці Донецького ТУМ у 1994 році створено Український культурологічний центр, що видає журнал «Схід», книжки й брошури. Товариство української мови Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка проводить конференції, диспути, конкурси, дослідження і є осередком Громадського добродійного фонду ім. І. Білозора та щотижневого семінару термінологів Києва. Нині діє Асоціація товариств української мови.

Актуальність проблем, які поставило Товариство української мови імені Тараса Шевченка ще на початку 1990-х років існує і до сьогодні.

Украї́нська діа́спора — збірне визначення української національної спільноти поза межами українських земель (етнічної української території), яка почуває духовний зв'язок з Україною.

Станом на 2004 рік за межами України проживає від 10 до 15 млн. українців та їх нащадків, тобто близько чверті народу. Відповідно до статті 12 Конституції України (254к/96-ВР) держава дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонних українців.

Поняття «діаспора» (грец. διασπορά «розпорошення», «розсіяння») виникло у євреїв, яких, розпорошених по світу та існуючих поза своєю первісною батьківщиною, здавна сукупно так іменували.

Під українською діаспорою розуміють усіх українців поза політичними кордонами України, які відчувають духовний зв'язок з Україною.

Проте існує інший погляд на значення терміну "українська діаспора", який відповідає буквальному перекладу слова "діаспора". Всі українці, що постійно мешкають за межами державного кордону України — закордонні українці (зарубіжні українці), і лише ті з них, що постійно мешкають за межами української етнічної території (за станом на початок ХХ ст.), є українською діаспорою. Певна частина закордонних українців була і є сьогодні корінними мешканцями прилеглих до України територій низки сусідніх з Україною країн (Румунії, Молдови, Словаччини, Польщі, Білорусі, Російської Федерації). Називати їх "діаспорою" не коректно з історичного й географічного поглядів. Адже і їхні предки жили і вони живуть сьогодні на території України в її колишніх чи сучасних етнічних межах (етнографічних кордонах). Раніше, коли не було державного кордону України, і вона існувала лише в етнічних межах, розрізняти "українську діаспору" та "закордонних українців" не було ні потреби, ні можливості.