Міждисциплінарні методи дослідження.

v Комплексно–міждисциплінарний метод, коли для вивчення етносоціальних явищ як цілісних систем, що мають складну структуру, ми залучаємо матеріали різних наук, наприклад, українознавства, етнології, історії, археології, етнографії, мовознавства, фольклористики, антропології, філософії, філології тощо.

v Емпіричний метод вимірювання являє собою певну систему фіксації та реєстрації кількісних характеристик досліджуваного об'єкта за допомогою різноманітних вимірювальних приладів та апаратів. Вимірювання — це процес визначення відношення однієї кількісної характеристики об'єкта до іншої однорідної з нею, прийнятої за одиницю виміру. Основні функції методу вимірювання: 1) фіксація кількісних характеристик об'єкта; 2) класифікація та порівняння результатів вимірювання.

v Соціологічний метод передбачає урізноманітнення враховуваних аспектів об’єкту дослідження шляхом включення до сфери дослідження об’єктивних фактів соціальної дійсності, які відіграють важливу рольу обраному історичному процесі.

Ø При цьому має бути чітко визначено їх взаємозв’язок саме з реаліями обраного історичного процесу.

Ø Задля цього передусім здійснюють аналіз документів і статистичних даних (що відповідають суті саме цього методу).

Цей метод дозволяє з високим ступенем імовірності визначити рівень свідомості в суспільстві, ставлення громадян до влади в державі. Ї

Соціологічний метод виявляє залежність теоретичних концепцій від соціальних та економічних структур суспільства; розкриває залежність державно-правових явищ від типу культури, ідеології тощо.

v Психологічний метод полягає у вивченні різних аспектів психологічної активності учасників відносин у різних сферах життя, а також самих психологічних явищ, важливих у контексті дослідження тих або інших аспектів предмета.

v Просопографічний метод (просопографія від грец. — обличчя, особа, персона і описую).

У західноєвропейській історіографії термін «просопографічний метод» став відомим з кінця ХІХ ст. Його почали практикувати німецькі історики античності для реконструкції життєвих шляхів (кар’єр) окремих персонажів (в основному з середовища еліт) на матеріалах літературних, нумізматичних і переважно, епіграфічних пам’яток.

Е. Риттерлінг і Е. Штерн за допомогою цього методу проаналізували командний склад римської армії як соціального інституту і, таким чином, скомпонували «колективну біографію» конкретної професійної групи періоду античного суспільства.

Дослідник Р. Сайм надав просопографічному методу іншого функціонального призначення. Якщо його попередники використовували просопографію переважно як статистичний метод для фіксування деталей службової кар’єри окремих осіб, то Сайм використав його як інструмент для вивчення стану й динаміки розвитку цілих суспільних груп, зокрема, правлячої еліти періоду становлення Римської імперії.

Просопогравія з ХІХ ст. використовувалася дослідниками переважно як статистично-соціальний метод вивчення певних суспільних груп суспільства. За його допомогою складається соціальний портрет, або колективна біографія певного соціального прошарку суспільства чи професійної групиі відстежуються певні закономірності.

Потребу просопографічних історичних дослідженьактуалізував наприкінці 1990-х рр. і Я.Дашкевич, підкресливши відмінність подібного досліджень від біографічних, бо завданням біографістики є написання біографії, заповнення колонок особової анкети, складеної за науковими довідково-інформаційними параметрами, створення так званих формальних біограм, які дають матеріал для довідкової роботи. Просопогравія ж, на думку історика, поширює, розгортає, поглиблює біографічний матеріал шляхом врахування людського й особистісного в історії. Але найважливішою і найціннішою ознакою просопографічних даних є правдивість і об’єктивність інформації, відтворення відомої особи у сукупності позитивних і негативних сторін життєпису. Зважаючи на таке призначення просопографії, Я.Дашкевич вважає її вищим ступенем біографістики, бо вона відтворює «живі» образи історії на матеріалах конкретних джерел.

На межі ХХ і ХХІ ст. історична наука прийшла до висновку, що основним персонажем подій і процесів минулого в усі періоди історії була особа, наділена непересічними організаторськими або інтелектуальними здібностями, громадською ініціативою або активною позицією, обдарованістю, хистом або талантом бути політиком, письменником, митцем. Самореалізація постатей з перерахованими даними, як правило, вписувала їх в контекст доби і на сторінки історичного літопису. Вони ставали історичними через відомі заслуги, досягнення, або неперевершені результати.

Просопографія — дисципліна, що за допомогою методів генеалогії, демографії, психології, психолографії, ономастики, нумізматики та інших спеціальних історичних дисциплін досліджує особу в усій сукупності її індивідуальних якостей та взаємостосунків з оточенням.

Просопографічний опис особистості, на думку Інни Старовойтенко, включає такі компоненти:

1) відтворення шляхів її формування в родинному й приятельському середовищах, знаменних подій, які ставали визначальними у виборі професії або світоглядних засад, сфер діяльності та місць перебування особи;

2) особистісні характеристики: походження, вдача, темперамент, сюжети приватного життя, психологічні й фізичні стани у різні періоди, спонукальні мотиви творчих злетів та невдач, поведінка у різноманітних життєвих обставинах, її взаємостосунки з оточеннями;

3) особливості манер, звичок, характерні для конкретної людини;

4) внутрішній світ особи: переживання нею особистих і громадських подій, ставлення до них через рефлексії, відображені у певних джерелах;

5) деталі приватного життя, їх вплив на основну діяльність;

6) родинний статус, взаємостосунки між членами родини, ступінь впливу на особистість близьких людей, або приятелів;

7) шляхи самореалізації особистості;

8) її зовнішній вигляд.

v Математичні методи може застосовуватися з метою визначення точних кількісних і якісних (виражених у цифровому вигляді) показників, які відображають реалії історичної дійсності.

Ø табличний метод,

Ø аналіз рядів динаміки,

Ø метод індексів.