Розвиток франчайзингу в Україні

Франчайзинг – це спосіб ведення підприємницької діяльності, заснований на правах, придбаних однією фірмою в іншої, на використання в межах обговореного ринку визначених торговельної марки, технології, ноу-хау.

Франчайзинг є порівняно новим явищем у вітчизняній економіці. Водночас, за оцінками експертів, франчайзингова форма організування підприємницької діяльності останніми роками набуває швидкого поширення серед вітчизняних суб'єктів господарювання. Це засвідчують, зокрема, дані Асоціації франчайзингу України.

Окрім Асоціації франчайзингу України, за розвитком франчайзингових відносин у державі слідкують також Міністерство економіки України, Українська біржа інтелектуальної власності та інші організації, серед них юридичні фірми. Так, за даними Української біржі інтелектуальної власності, у 2002 р. в Україні функціонувало близько 400 франчайзингових підприємств, а станом на середину 2003 р. – 550. За даними Асоціації франчайзингу на кінець 2005 р. в Україні їх уже нараховувалось 2380 одиниць, а за 2006 р. кількість підприємств-франчайзі зросла у 6 разів і на кінець року налічувала понад 12,5 тис. одиниць.

Однією з особливостей розвитку франчайзингу в Україні є те, що він в основному представлений мережами вітчизняного походження. Частково така ситуація зумовлена простотою виходу на український ринок саме вітчизняних підприємств, оскільки від них вимагається мінімальна адаптація свого франчайзингового пакета до місцевих умов. Крім того, низка відомих іноземних франчайзерів ("Макдоналдс", "Кока-кола" та ін.) відкривають на території України свої власні підприємства, не використовуючи франчайзингову форму розширення діяльності, пояснюючи це:

– недосконалістю вітчизняного законодавства щодо захисту інтелектуальної власності;

– відсутністю достатньо кваліфікованих і лояльних керівників – потенційних франчайзі;

– неготовністю вітчизняних підприємців чітко дотримуватись встановлених франчайзером стандартів діяльності, що може негативно вплинути на імідж торговельної марки франчайзингової мережі.

Згідно з експертними оцінками Асоціації франчайзингу України, франчайзингові відносини підприємств у нашій державі розвиваються у галузі торгівлі (роздрібна торгівля одягом, промисловими та продовольчими товарами), громадського харчування (фаст-фуд), надання послуг індивідуальним споживачам (туристичні, спортивні послуги, автосервіс, навчання, послуги хімчисток, салонів краси тощо) та суб'єктам підприємництва (консалтинг), виробництва. Водночас, рівень поширення відносин франчайзингу у різних сферах господарювання України досить нерівномірний.

Досить перспективним напрямом розвитку франчайзингу в Україні є сфера послуг. На сьогоднішній день уній працює близько 40 франчайзерів: 30 – у сфері послуг індивідуальним споживачам та 10 – у сфері послуг суб'єктам підприємництва.

Незважаючи на стійку тенденцію поширення франчайзингової форми співробітництва в Україні, буде перебільшенням стверджувати, які в нашій державі створені всі необхідні умови для розвитку франчайзингу. Існують такі групи факторів, що перешкоджають стрімкому розвитку франчайзингу в Україні:

1) економічні:

– нестабільність та непередбачуваність розвитку української економіки;

– відсутність у більшості підприємців (потенційних франчайзі) необхідного стартового капіталу для входження у франчайзингову систему та труднощі з отриманням кредитів;

2) організаційно-правові:

– відсутність належної інфраструктури з обслуговування учасників франчайзингових відносин;

– недосконалість правового забезпечення здійснення франчайзингових відносин в Україні;

3) соціально-психологічні:

– відсутність у вітчизняних підприємців належного досвіду використання франчайзингової форми співробітництва;

– відсутність у значної частини вітчизняних підприємців належної поваги до інтелектуальної власності інших суб'єктів ринку, а також готовності суворо дотримуватись встановлених франчайзером стандартів та критеріїв діяльності;

– недостатня кількість вітчизняних кваліфікованих спеціалістів у сфері франчайзингу;

– високий ступінь недовіри до франчайзингової форми організування підприємницької діяльності у зв'язку з недостатньою популяризацією впровадження франчайзингу в українську практику підприємництва тощо.

Розв'язання зазначених вище проблем дозволить забезпечити широке використання в Україні франчайзингової форми організування підприємницької діяльності та, як наслідок, вирішити низку проблем розвитку вітчизняного підприємництва.