Шийна частина — від нижніх щитоподібних артерій, грудна — від гілок грудної частини аорти, черевна — від гілок лівої шлункової артерії.

Венозний відтік

Від шийної частини—в нижню щитоподібну і плечеголовні вени, грудної — у півнепарні вени і від черевної — через ліву шлункову вену (з системи ворітної вени).

Лімфовідтік

Від шийної частими— в бічні глибокі шийні лімфатичні вузли, грудної — в паратрахеальні, бронхолегеневі та середостінні, від черевної — в черевні та шлункові.

Іннервація

Гілки блукаючого нерва шийних і грудних вузлів симпатичного стовбура, які на стінках стравоходу утворюють нервове сплетення.

 

Блукаючий нерв.

Блукаючий нерв (nervusvagus)

Цей нерв змішаний, складається з чутливих, рухових і парасимпатичних волокон. У довгастомумозку (medullaoblongata) має такі ядра:

- рухове подвійне ядро (nucleusambiguus);

- чутливе ядро одинокого шляху (nucleustractussolitarii);

- парасимпатичне заднє ядро блукаючого нерва (nucleusposteriornervivagi), яке проекціюється в

трикутнику блукаючого нерва ромбоподібної ямки (trigonumnervivagifossaerhomboideae).

 

Блукаючий нерв (nervusvagus) виходить:

- на основі мозку позаду дев’ятої пари із задньобічної борозни довгастого мозку (sulcusposterolateralismyelencephali);

- із черепа (cranium) – через яремний отвір (foramenjugulare).

 

В яремному отворі (foramenjugulare) та одразу після виходу з нього нерв утворює два

потовщення –чутливі вузли:

- верхній вузол (ganglionsuperius); - нижній вузол (ganglioninferius).

 

Вийшовши з яремного отвору (foramenjugulare), блукаючий нерв (nervusvagus) прямує донизу, де

йде у складі судинно-нервового пучка шиї між:

- внутрішньою яремною веною (venajugularisinterna);

- загальною сонною артерією (arteria carotis communis);

 

- внутрішньою сонною артерією (arteria carotis interna).

Через верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) блукаючий нерв (nervus vagus)проходитьупорожнинугрудноїклітки (cavitasthoracis).

Тутправийілівийблукаючінерви (nervivagidexteretsinister) йдутьспочаткупозадукоренялегень(radixpulmonis), апотімправийблукаючийнерв (nervusvagusdexter) переходить на задню, алівий– на переднюповерхнюстравоходу (faciesanterioroesophagi).

У ділянці стравоходу (oesophagus) гілки обох блукаючих нервів утворюють:

- стравохідне сплетення (plexusoesophageus).

Із останнього формуються:

- передній блукаючий стовбур (truncusvagalisanterior);

- задній блукаючий стовбур (truncus vagalis posterior).

Вони разом із стравоходом (oesophagus) проходять через стравохідний розтвір діафрагми (hiatus oesophageus diaphragmatis) в черевну порожнину (cavitas abdominis), де на передній і задній стінкахшлунка (parietes anterior et posterior gastris) розгалужуються на:

- передні шлункові гілки (rr. gastrici anteriores), це гілки лівого блукаючого нерва (nervus vagus sinister), а саме переднього блукаючого стовбура (truncus vagalis anterior);

- задні шлункові гілки (rr. gastrici posteriores), це гілки правого блукаючого нерва (nervus vagus dexter), а саме заднього блукаючого стовбура (truncus vagalis posterior).

 

Топографічно блукаючий нерв (nervus vagus) має:

- черепну частину (pars cranialis);

- шийну частину (pars cervicalis);

- грудну частину (pars thoracica);

- черевну частину (pars abdominalis).

Від черепної частини блукаючого нерва(pars cranialis nervi vagi)відходять такі чутливі гілки:

- оболонна гілка (r. meningeus),яка відходить від верхнього вузла(ganglion superius)і йде до

черепної твердої оболони задньої черепної ямки (dura mater cranialis fossae cranii posterioris);

 

- вушна гілка (r. auricularis),яка починається від верхнього вузла(ganglion superius),проходить

через соскоподібний каналець скроневої кістки (canaliculus mastoideus ossis temporalis) та іннервує шкіру:

- зовнішньої поверхні вушної раковини (auricula);

 

- задньої стінки зовнішнього слухового ходу (pariesposteriormeatusacusticiexterni).

Від шийної частини блукаючого нерва(parscervicalisnervivagi)відходять:

- глоткова гілка (r. pharyngeus),яка разом із гілками язико-глоткового нерва(raminerviglossopharyngei) і завузловими волокнами симпатичного стовбура (truncussympathicus) утворює глоткове сплетення (plexuspharyngeus).Зокрема,по симпатичних гілках передається команда напригнічення виділення секрету залозами слизової оболонки глотки. Глоткова гілка, що складається з рухових волокон, іннервує:

- верхній та середній м’язи-звужувачі глотки (mm. constrictores pharyngis superior et medius);

- м’язи м’якого піднебіння (mm. palati mollis), за винятком м’яза-натягувача піднебінної завіски (m. tensor veli palatini);

 

- верхній гортанний нерв (n.laryngeus superior),що відходить від блукаючого нерва(nervusvagus) нижче нижнього вузла (ganglion inferius) – зовнішня гілка (r. externus), що має рухові нервові

волокна; та від самого нижнього вузла – внутрішня гілка (ramus internus), що несе чутливі нервові волокна.

 

Відгрудноїчастини (parsthoracica) блукаючогонервавідходять:

- поворотнийгортаннийнерв (n. laryngeusrecurrens)–зліваогинаєзнизудугуаорти,асправаогинаєзнизуправупідключичнуартерію, повертаєтьсянашиючерезверхнійотвіргрудноїклітки

(aperturathoracissuperior) ісвоєюкінцевоюгілкою – нижнімгортаннимнервом (n. laryngeusinferior)– іннервуєслизовуоболонкугортаніпідголосовоющілиною (tunicamucosalaryngissubrimaglottidis).

Відповоротногогортанногонерва (n. laryngeusrecurrens) відходять:

- трахейні гілки (rr.tracheales),чутливі та парасимпатичні передвузлові нервові волокна

(neurofibrae preganglionicae);

- стравохідні гілки (rr. oesophagei),чутливі та парасимпатичні передвузлові нервові волокна

(neurofibrae preganglionicae);

- нижні серцеві гілки (rr.cardiaciinferiores),парасимпатичні,що йдуть до серцевого сплетення

(plexus cardiacus);

- грудні серцеві гілки (rr. cardiaci thoracici)–парасимпатичні,йдуть до серцевого сплетення

(plexuscardiacus). По цих гілках передається команда на зменшення частоти і сили серцевих скорочень та звуження судин серця;

- трахейні та бронхові гілки (rr.trachealesetbronchiales),що з’єднуються із завузловими

волокнами від симпатичного стовбура (truncussympathicus) і утворюють легеневе сплетення (plexuspulmonalis). Останнє оточує бронхи (bronchi) і разом із ними входить у легені (pulmones);

- стравохідні гілки (rr.oesophagei),що утворюють стравохідне сплетення (plexusoesophageus).

 

Черевна частина блукаючого нерва (parsabdominalisnervivagi) представлена переднім та заднім блукаючими стовбурами (truncivagalesanterioretposterior).

 

Від переднього блукаючого стовбура (truncusvagulisanterior) відходять:

- передні шлункові гілки (rr. gastrici anteriores);

- передній нерв малої кривини (n. curvaturae minoris anterior);

- печінкові гілки (rr. hepatici);

- воротарна гілка (r. pyloricus).

 

Від заднього блукаючого стовбура (truncus vagalis posterior) відходять:

- задні шлункові гілки (rr. gastrici posteriores);

- задній нерв малої кривини (n. curvaturae minoris posterior);

 

- черевні гілки (rr. coeliaci);

- ниркові гілки (rr. renales).

 

4. Імунна система, класифікація. Селезінка, будова, топографія, кровопостачання.

Імунна система (systemaimmune) об’єднує орга-ни та тканини, які забезпечують захист організму від генетично чужорідних клітин або речовин, що потра-пляють ззовні або утворюються в ньому, забезпечу-ючи сталість внутрішнього середовища організму.

Генетичний контроль в організмі здійснюють по-пуляції Т- і В-лімфоцитів, які за участі макрофагів за-безпечують імунну відповідь в організмі.

Отже, імунітет (від лат. immunitas – звільнення) забезпечує постійність внутрішнього середовищаорганізму і захист його від живих тіл та речовин, які мають ознаки чужорідності. Він є гуморальний таклітинний.

Імунітет може бути: неспецифічний

специфічний

гуморальний клітинний

набутий природжений

активний пасивний

Імунна система, або лімфатична система, (systemalymphoideum) поділяється на:

- центральні органи імунної системи, або пер-винні лімфатичні органи (organalymphoideaprimaria), до яких належать:

 

- загруднинна залоза (thymus);

- кістковий мозок (medulla ossium);

- периферійні органи імунної системи або вто-ринні лімфатичні органи (organa lymphoideasecundaria), до яких належать:

- неінкапсульовані,це:

- мигдалики: лімфатичне кільце глотки та ро-тової порожнини (anulus lymphoideus pharyngis etcavitatis oris) – неінкапсульований орган імунної системи, що складається із шести мигдаликів;

- лімфоїдні вузлики стінки травної, дихальної та сечової систем (noduli lymphoidei systematisdigestorii, respiratorii et urinarii), зокрема вузлики червоподібного відростка (nodi appendiculares);

 

- інкапсульовані,це:

- лімфатичні вузли (nodіlymphoideі) –інкапсу-льовані органи імунної системи;

- селезінка (splen),зокрема її біла пульпа(pulpa alba);

Селезінка належить до вторинних лімфатичних органів (organa lymphoidea secundaria), що контролює імунний статус крові (забезпечує розвиток, активацію лімфоцитів та перетворення їх у клітини-продуценти антитіл або у клітини, що беруть участь в реакції клітинного імунітету).

Селезінка (splen; lien) є "великим лімфатичним вузлом", розміщеним на шляху току крові і не належить до травної системи (systema digestorium), а відноситься до лімфатичної системи (systema lymphoideum).

У селезінці кров звільняється від мікроорганізмів та сторонніх часток, тут руйнуються змінені та старі еритроцити ("кладовище" еритроцитів), а також депонується кров.

Селезінка (splen) розміщена в лівому підребер’ї (hypochondriumsinistrum) на рівні ІХ-ХІ ребер.

Вона має:

- діафрагмову поверхню (faciesdiaphragmatica) – верхню поверхню;

- нутрощеву поверхню (faciesvisceralis)–нижню поверхню.

До нутрощевої поверхнi (faciesvisceralis) прилягають:

- шлунок (gaster), утворюючи шлункову поверхню (faciesgastrica);

- ліва нирка (rensinister) з наднирковою залозою (glandula suprarenalis), утворюючи нирковуповерхню (facies renalis);

 

- лівийзгинободовоїкишки (flexura coli sinistra), утворюючи ободовокишковуповерхню (facies colica);

- хвіст підшлункової залози (cauda pancreatis), утворюючи підшлунковозалозову поверхню

(facies pancreatica).

Місце на нутрощевій поверхні (facies visceralis), де в селезінку (splen) входять судини та нерви, називається селезінковими воротами (hilum splenicum).

Селезінка (splen) оточена очеревиною (peritoneum) зусіхбоків (лежитьінтраперитонеально), тобтомаєсерознуоболонку.

Селезінка (splen) оточена сполучнотканинною капсулою, або волокнистою оболонкою – tunicafibrosa), яка втискається всередину паренхіми селезінки, утворюючи селезінкові перекладки (trabeculaesplenicae).

Паренхіма складається із селезінкової пульпи (pulpasplenica), яка має:

- білу пульпу (pulpaalba),лімфоїдні структури якої виконують функцію вторинного лімфатичного

органа;

- червону пульпу (pulpa rubra).

 

Функція селезінки:

- у білій пульпі (pulpa alba) відбуваються процеси розмноження та антигенозалежна диференціація

субпопуляцій лімфоцитів;

- у червоній пульпі (pulparubra) здійснюється елімінація еритроцитів і тромбоцитів, що завершили свій життєвий цикл;

 

- депо крові та заліза;

- виробляє біологічно активні речовини: спленін, фактор пригнічення еритропоезу тощо;

- в ембріональному періоді є кровотворним органом.

 

Білет 34