Залози — органи, що синтезують і виділяють специфічні речовини. У залозах зовнішньої секреції (травні, молочні, слізні, потові та ін.) утворюються речовини, які через спеціальні протоки виводяться на поверхню тіла або в порожнини органів. Залози внутрішньої секреції (гіпофіз, підшлункова залоза, статеві залози та ін.) виробляють гормони — біологічно активні речовини, що з током крові розносяться по всьому організму.
Підшлункова залоза містить два типи секреторних клітин. Одні клітини виробляють травний сік, що бере участь у процесі перетравлення їжі, інші — гормон інсулін, який відіграє важливу роль у регуляції обміну, сприяючи підтриманню балансу глюкози у крові. При підвищенні рівня глюкози у крові відбувається посилення секреції інсуліну. Під його впливом починається більш активне використання глюкози всіма тканинами тіла і перетворення частини глюкози у глікоген, що відкладається в печінці і м’язах.
Щитовидна залоза виробляє гормони (основний із них — тироксин), що регулюють обмін речовин. Від їхньої кількості у крові залежить рівень використання кисню всіма органами і тканинами організму. Посилення діяльності гормонів щитовидної залози призводить до підвищення інтенсивності обміну речовин.
Статеві залози виробляють статеві гормони двох видів — чоловічі і жіночі. Чоловічі статеві гормони регулюють ріст і розвиток організму, відповідають за утворення у чоловіків вторинних статевих ознак. Жіночі статеві гормони регулюють розвиток у жінок вторинних статевих ознак, стимулюють розвиток грудних залоз, керують статевими циклами, протіканням вагітності і пологів. Обидва види гормонів виробляються як у чоловіків, так і в жінок.
Наднирники виробляють гормони двох типів: гормони коркового шару регулюють обмін Натрію, Калію, білків і вуглеводів; гормони мозкового шару (норадреналін і адреналін) регулюють обмін вуглеводів і жирів, діяльність серцево-судинної системи, скелетної мускулатури і мускулатури внутрішніх органів.
Гіпоталамус і гіпофіз — відділи мозку — виробляють особливі речовини — нейрогормони, що забезпечують сталість складу крові і необхідний рівень обміну речовин. Гіпофіз — мозковий придаток на нижній поверхні головного мозку — відіграє найважливішу роль у гуморальній регуляції функцій внутрішніх органів: він керує діяльністю всіх інших залоз внутрішньої секреції. Діяльність гіпофіза регулює гіпоталамус — особливий відділ проміжного мозку, що виконує функцію мозкового контролю над внутрішніми органами. Гіпоталамус і гіпофіз, тісно пов’язані у своїй діяльності, утворюють єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему — типовий приклад тісного взаємозв’язку нервового і гуморального способів регуляції функцій нашого організму.
Білет 32
1)плечовий суглоб \
Плечовий суглоб (articulatio humeri)
Плечовий суглоб є:
- кулястий (articulatio spheroidea) – за формою;
- простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);
- триосьовий – за функцією.
Суглобові поверхні:
- головка плечової кістки (caput humeri);
- суглобова западина лопатки (cavitas glenoidalis scapulae).
Рухи навколо:
- вертикальної осі (axis verticalis);
- лобової осі (axis frontalis);
- стрілової осі (axis sagittalis).
Види рухів:
- згинання (flexio) і розгинання (extensio);
- приведення (adductio) і відведення (abductio);
- обертання (rotatio);
- колове обертання (circumductio).
Допоміжний апарат:
- губа суглобової западини (labrum glenoidale);
- суглобово-западино-плечові зв’язки (ligg. glenohume-ralia), які є потовщенням передньої стінки су-
глобової капсули (paries anterior capsulae articularis);
- дзьобо-плечова зв’язка (lig. coracohumerale), вона зміцнює плечовий суглоб (art. humeri).
Artic. humeri, плечовий суглоб.
Джерело кровопостачання: r. acromialis a. thoracoacromialis, art. circumflexae humeri, anterior, posterior.
Венозний відтік: v. thoracoacromialis, vv. сircumflexae humeri anterior, posterior (з v. axillaris).
Всі перераховані артерії - з art. axillaris.
