Лімбічна система.Ретикулярна речовина.

ЛІМБІЧНА, або ОБІДКОВА ЧАСТКА (lobus limbicus), чи ЛІМБІЧНА СИСТЕМА

Це центр емоційної чутливості сприйняття зовнішнього середовища, де формуються емоційні реакції, реакції поведінки (статеві та захисні), мотивувань, так звані підсвідомі реакції, і філогенетично найдавніша та морфологічно найглибша структура кінцевого мозку людини.

Разом з усією підкіркою нюховий мозок (rhinencephalon) є джерелом енергії для кори і відповідає за життєво важливі реакції людини, регулює діяльність внутрішніх органів. Зокрема, за відчуття голоду і спраги, сприйняття звуків і запахів, мотивацію поведінки. Тут закладені механізми пам’яті, сну, емоцій.

Ці реакціїї сформувались у зв’язку з первинними функціями нюху, їх морфологічною основою є відділи мозку, які розвиваються з нижніх відділів мозкового пухиря і належать до нюхового мозку.

Учений Брок ще в 1878 році об’єднав поясну борозну (sulcus cinguli), перешийок поясної звивини (isthmus gyri cinguli), приморськоконикову борозну (gyrus parahippocampalis) в одну частку, яка має вигляд дугоподібної крайової частки.

Латинське слово "limbus" перекладається як "край" або "облямівка", "обідок", і Брока назвав цю частку великою крайовою часткою, або лімбічною часткою, або склепінною звивиною Арнольда.

Морфологічно лімбічна система розміщена в центральній частині нюхового мозку в:

- обідковій частці (lobus limbicus);

- морському конику (hippocampus);

- гачку (uncus);

- зубчастій звивині (gyrus dentatus);

- прозорій перегородці (septum pellucidum).

За останніми науковими даними, центр лімбічної системи міститься і в нюховому шляху (тракті), цибулині, нюховому трикутнику та передній пронизаній речовині (периферійний відділ нюхового мозку).

Окрім поняття "лімбічна частка", в нейроанатомії є поняття "лімбічна система" (англ. limbic system – обідкова, або лімбічна система), яка об’єднує всі компоненти нюхового мозку та деякі інші структури.

Лімбічна система функціонує у взаємозв’язку з ретикулярною формацією.

СІТЧАСТІ ЯДРА (nuclei reticulares),або СІТЧАСТА ФОРМАЦІЯ (formatio reticularis), чи РЕТИКУЛЯРНА ФОРМАЦІЯ (formatio reticularis)

Це будь-яка сукупність кількох дифузних сіток із клітин та нервових волокон у спинному мозку та у стовбурі головного мозку (truncus encephali), які утворюють сітку.

Сітчастаформація (formatio reticularis) пов’язаназ:

- усіма органами чуття (organa sensuum);

- руховими та чутливими ділянками (regiones motoriae et sensoriae):

- кори великого мозку (cortex cerebri);

- таламусa (thalamus);

- гіпоталамусa (hypothalamus);

- спинного мозку (medulla spinalis).

Сітчастаформація (formatio reticularis) регулює:

-рівень збудливості і тонус різних відділів центральної нервової системи, включаючи кору великого мозку;

- бере участь у регуляції рівня свідомості, емоцій, вегетативних функцій, цілеспрямованих рухів.

Сітчаста формація, за І. П. Павловим, – це друга неспецифічна аферентна нервова система. До ядер ретикулярної формації належать:

- сітчасті ядра (nuclei reticulares) довгастого мозку, мосту та середнього мозку;

- ядра шва (nuclei raphes) довгастого мозку, мосту та середнього мозку;

4.Система нижньої порожнистої вени.

СИСТЕМА НИЖНЬОЇ ПОРОЖНИСТОЇ ВЕНИ

Нижня порожниста вена (vena cava inferior) починається на рівні IV-V поперекових хребців (vertebrae lumbales) при злитті:

- лівої спільної клубової вени (v. iliaca communis sinistra);

- правої спільної клубової вени (v. iliaca communis dextra), справа і нижче від роздвоєння аорти (bifurcatio aortae).

Вона проходить через сухожилковий центр діаф-рагми (centrum tendineum diaphragmatis) в заднє середостіння (mediastinum posterius) і впадає у пра-ве передсердя (atrium dextrum).

У нижній порожнистій вені (vena cava inferior) ро-зрізняють:

- пристінкові притоки нижньої порожнистої ве-ни (vv. parietales venae cavae inferioris);

- нутрощеві притоки нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae inferioris).

До пристінкових притоків нижньої порожнис-тої вени (vv. parietales venae cavae inferioris) нале-жать:

- поперекові вени (vv. lumbales) – по чотири або п’ять з кожного боку, які збирають кров від задньої стінки порожнини живота (paries posterior cavitatis abdominis), хребтового каналу (canalis vertebralis), спинного мозку та його оболонок (medulla spinalis et meninges), супроводжуючи відповідні поперекові артеріі (aa. lumbales).

- нижні діафрагмові вени (vv. phrenicae inferiores) – вени, які супроводжують однойменні артерії (aa. phrenicae inferiores). Праві вени (vv. phrenicae inferiores dextrae) впа-дають у нижню порожнисту вену (vena cava inferior), а ліві (vv. phrenicae inferiores sinistrae) – у ліву над-ниркову вену (v. suprarenalis sinistra), ліву ниркову (v. renalis) або нижню порожнисту вену (vena cava inferior).

 

До нутрощевих притоків нижньої порожнистої ве-ни (vv. viscerales venae cavae inferioris) на лежать:

- права яєчкова вена (v. testicularis dextra), у жі-нок – права яєчникова вена (v. ovarica dextra), що починається від заднього краю яєчка (margo posterior testis) чи від воріт яєчника (hilum ovarii) численними венами, які утворюють лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis).

У чоловіків лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis) і яєчкова вена (v. testicularis) належать до складу сім’яного канатика (funiculus spermaticus);

- ліва яєчкова вена (v. testicularis sinistra), у жінок – ліва яєчникова вена (v. ovarica sinistra), що під прямим кутом впадає у ліву ниркову вену (v. renalis sinistra);

- ниркові вени (vv. renales) – парні, йдуть від нир-кових воріт (hilum renale) і, анастомозуючи з поперековими венами (vv. lumbales), впадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior) між першим та дру-гим поперековими хребцями (vertebrae lumbales);

- права надниркова вена (v. suprarenalis dextra), що виходить з воріт надниркової залози (hilum glandulae suprarenalis);

- ліва надниркова вена (v. suprarenalis sinistra), що впадає в ліву ниркову вену (v. renalis sinistra);

- печінкові вени (vv. hepaticae) – три-чотири кру-пні вени впадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior) в ділянці печінки (regio hepatis) у борозні порожнистої вени (sulcus venae cavae).

 

Білет 21пройти

1.Топографія мозкового черепа.Крило-піднебінна,скронева та підскронева ямки: стінки,сполучення;

Основа черепа (basiscranii)

Основа черепа поділяється на:

- внутрішню основу черепа (basiscraniiinterna);

- зовнішню основу черепа (basiscraniiexterna).

У внутрішній основі черепа (basiscraniiinterna)виділяють три черепні ямки:передню,середню ізадню.

Задній край малих крил і горбок сідла клиноподібної кістки відокремлюють передню черепну ямку від середньої черепної ямки.

Границею між середньою і задньою черепними ямками є верхній край кам’янистої частини скроне-вих кісток і спинка сідла клиноподібної кістки.

Передня черепна ямка (fossacraniianterior)утворена очноямковими частинами лобових кісток і

містить:

- пальцеподібні втиснення (impressiones digitatae);

- мозкові випини (juga cerebralia);

- дірчасту пластинку решітчастої кістки (lamina cribrosa ossis ethmoidalis);

- півнячий гребінь (crista gali);

- сліпий отвір (foramen caecum);

- лобовий гребінь лобової кістки (crista frontalis ossis frontalis).

 

Середня черепна ямка (fossa cranii media)утворена тілом і великими крилами клиноподібної кіст-ки, передньою поверхнею кам’янистої частини і лусковою частиною скроневих кісток. Ця ямка містить:

- турецьке сідло (sella turcica);

- гіпофізну ямку (fossa hypophysialis);

- передперехресну борозну (sulcus prechiasmaticus), що веде до правого і лівого зорових каналів (canalis opticus dexter et sinister);

- сонну борозну (sulcus caroticus);

- рваний отвір (foramen lacerum);

- верхню очноямкову щілину (fissura orbitalis superior);

- круглий отвір (foramen rotundum);

- овальний отвір (foramen ovale);

- остистий отвір (foramen spinosum);

- трійчасте втиснення (impressio trigeminalis);

- розтвір каналу великого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi majoris);

- борозну великого кам’янистого нерва (sulcus nervi petrosi majoris);

- розтвір каналу малого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi minoris);

- борозну малого кам’янистого нерва (sulcus nervi petrosi minoris);

- покриття барабанної порожнини (tegmen tympani);

- дугове підвищення (eminentia arcuata).

Задня черепна ямка (fossa cranii posterior)утворена потиличною кісткою,задньою поверхнею кам’янистих частин, внутрішньою поверхнею соскоподібних відростків правої і лівої скроневих кісток, задньою частиною тіла клиноподібної кістки і соскоподібними кутами тім’яних кісток. Ця ямка містить:

- великий отвір (foramen magnum);

- схил (clivus);

- внутрішній потиличний гребінь (crista occipitalis interna); внутрішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis interna);

- хрестоподібне підвищення (eminentia cruciformis);

- внутрішній слуховий отвір (porus acusticus internus), що веде у внутрішній слуховий хід (meatus acusticus internus), у глибині цього ходу бере початок канал лицевого нерва (canalis nervi facialis);

- яремний отвір (foramen jugulare);

- борозну сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei);

- борозну верхньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi superioris);

- борозу нижньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi inferioris);

 

- канал під’язикового нерва (canalis nervi hypoglossi);

- клинокам’янисту щілину (fissura sphenopetrosa);

- кам’янисто-потиличну щілину (fissura petrooccipitalis).

Межею між склепінням черепа (calvaria) і внутрішньою основою черепа (basis cranii interna) в ділян-ці задньої черепної ямки (fossa cranii posterior) є борозна поперечної пазухи (sulcus sinus transversi),що переходить із кожної сторони в борозну сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei).

Зовнішня основа черепа (basis cranii externa)в передньому відділі прикрита кістками лицевогочерепа (viscerocranium).

Крилопіднебінна ямка (fossa pterygopalatina)

Вона є парна і оточена:

- спереду – горбом верхньої щелепи (tuber maxillae);

- ззаду – основою крилоподібного відростка клиноподібної кістки (basis processus pterygoidei ossis sphenoidalis);

- присередньо – перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки (lamina perpendicularis ossis palatini).

Збоку ця ямка (fossa pterygopalatina) кісткової стінки не має і сполучається з підскроневою ямкою (fossa infratemporalis) через крило-верхньощелепну щілину (fissura pterygomaxillaris).

Крилопіднебінна ямка (fossa pterygopalatina) донизу поступово звужується і переходить у великий піднебінний канал (canalis palatinus major).

Крилопіднебінна ямка (fossa pterygopalatina) має шість отворів, через які сполучається:

- присередньо – з носовою порожниною (cavitas nasi) через клинопіднебінний отвір (foramen sphenopalatinum);

- угорі та ззаду – із середньою черепною ямкою (fossacraniimedia) через круглий отвір (foramenrotundum);

- ззаду – із зовнішньою основою черепа (basiscraniiexterna) в ділянці рваного отвору (foramenlacerum) через крилоподібний канал (canalispterygoideus);

- унизу – з ротовою порожниною (cavitasoris) через великий піднебінний канал (canalispalatinusmajor);

- допереду – через нижню очноямкову щілину (fissuraorbitalisinferior) з очною ямкою (orbita);

- збоку – з підскроневою ямкою (fossa infratemporalis).

Скронева ямка (fossa temporalis)

Скронева ямка утворена:

- лобовою лускою (squama frontalis);

- тім’яною кісткою (os parietale).

 

Угорі вона (fossa temporalis) оточена верхньою скроневою лінією (linea temporalis superior), а знизу підскроневим гребенем (crista infratemporalis) і верхнім краєм виличної дуги (margo superior arcus zygomatici).

Донизу скронева ямка (fossa temporalis) переходить в підскроневу ямку (fossa infratemporalis).

Присередньою стінкою скроневої ямки(paries medialis fossae temporalis)є:

- скроневі поверхні лобової луски (facies temporales squamae frontalis) та великого крила клиноподі- бної кістки (ala major ossis sphenoidalis);

- зовнішні поверхні лускової частини скроневої кістки (facies externae partis squamosae ossis temporalis) та нижньої частини тім’яної кістки (pars inferior ossis parietalis).

Зовні ця ямка(fossa temporalis)відмежована виличною дугою(arcuszygomaticus),а спереду–ви-личною кісткою (oszygomaticum) та виличним відростком лобової кістки (processuszygomaticusossisfrontalis).

Скронева ямка (fossatemporalis) заповнена скроневим м’язом, фасцією, судинами і нервами, жировою тканиною.

Підскронева ямка (fossainfratemporalis)

Підскронева ямка угорі відмежована від скроневої ямки (fossatemporalis) підскроневим гребенемвеликого крила клиноподібної кістки (cristainfratemporalisalaemajorisossissphenoidalis).

Верхньою стінкою (paries superior)цієї ямки(fossa infratemporalis)є:

- скронева кістка (os temporale);

- велике крило клиноподібної кістки (ala major ossis sphenoidalis).

Присередня стінка (paries medialis)утворена бічною пластинкою крилоподібного відростка клино-

подібної кістки (lamina lateralis processus pterygoidei ossis sphenoidalis).

Передньою стінкою підскроневої ямки(paries anterior fossae infratemporalis)служить горб верхньоїщелепи (tuber maxillae) і частково – вилична кістка (os zygomaticum).

Нижньої стінки підскронева ямка(fossa infratemporalis)не має.

Із бічної сторони підскронева ямка (fossa infratemporalis) не має кісткової стінки, лише частковоприкрита гілкою нижньої щелепи (ramus mandibulae).

Спереду підскронева ямка(fossa infratemporalis)сполучається через нижню очноямкову щілину(fissura orbitalis inferior) з очною ямкою (orbita).

Присередньо вона з’єднується через крило-верхньощелепну щілину(fissura pterygomaxillaris)з кри-

ло-піднебінною ямкою (fossa pterygopalatina).

2.Стравохід: топографія,будова,іннервація і кровопостачання;

СТРАВОХІД (oesophagus) Стравохід є трубчастим органом довжиною 25-30 см, що має S-подібну форму і переходить у шлунок (gaster).

У стравоході виділяють:

- шийну частину (pars cervicalis);

- грудну частину (pars thoracica);

- черевну частину (pars abdominalis);

- іноді виділяють діафрагмову частину (pars diaphragmatica).

Стінка стравоходу (pariesoesophagi)складається з таких шарів:

- слизової оболонки (tunica mucosa);

- підслизової основи (tela submucosa);

- м’язової оболонки (tunica muscularis);

- зовнішньої (сполучнотканинної) оболонки,яку ще називають адвентиційною(adventitia);

- серозної оболонки (tunica serosa);

- підсерозного прошарку (tela subserosa).

Серозна оболонка та підсерозний прошарок є тільки у черевній частині стравоходу (pars abdominalis oesophagi).

Топографія стравоходу:

- голотопія стравоходу:

- розміщений в ділянці шиї (regio cervicalis);

- у грудній порожнині (cavitasthoracis);

- у черевній порожнині (cavitasabdominis);

- скелетопія:

- від рівня VI – VII шийних хребців до рівня XI грудного хребця (ab vertebra cervicali sexta – septima ad vertebram thoracicam undecimam);

- синтопія:

- шийна частина стравоходу (pars cervicalis oesophagi) розміщена попереду шийного відділу

хребтового стовпа (pars cervicalis columnae vertebralis) з прилягаючими передхребтовими м’язами, а спередувідньогопроходитьтрахея (trachea), збоку – судинно-нервовийпучок.

Грудначастинастравоходу (pars thoracica oesophagi) розміщенауверхньомутанижньомузадньомусередостінні (mediastinum superius et inferius); уверхньомусередостінніспередувідстравоходурозміщенатрахея (trachea), позаду – хребтовийстовп; унижньомусередостінніпопередузнаходитьсясерце, апозадурозміщенанизхідначастинааорти (pars descendes aortae).

Черевначастинастравоходу (pars abdominalis oesophagi) коротка, розміщенапіддіафрагмою, прилягаєдозадньоїповерхнілівоїчасткипечінки (lobus hepatis sinister).

Стравохід має:

- анатомічні звуження (constrictiones anatomicae);

- фізіологічні звуження (constrictiones functionales).

Анатомічні звуження (constrictiones anatomicae) :

- глотково - стравохідне звуження (constrictiopharyngooesophagealis)розміщене при переходіглотки (pharynx) у стравохід (oesophagus), на рівні VI-VII шийних хребців;

- бронхіальне звуження (constrictiobronchialis),яке знаходиться на рівніIV-Vгрудних хребців,детрахея (trachea) розгалужується на головні бронхи (bronchiprincipales) і притискає стравохід (oesophagus);

- діафрагмове звуження (constrictiophrenica)розміщене на рівні переходу стравоходу(oesophagus) через поперекову частину діафрагми (parslumbalisdiaphragmatis), це рівень ІХ-Х грудних хребців.

Фізіологічні звуження (constrictiones functionales) :

- аортальне звуження (constrictioaortica)розміщене на рівніIVгрудного хребця.Це місце,дестравохід (oesophagus) контактує з дугою аорти (arcusaortae);

- черевне звуження (constrictioabdominalis),або кардіальне звуження(constrictiocordis),

розміщене у місці переходу стравоходу (oesophagus) в кардіальну частину шлунка (parscardiacagastris) і знаходиться на рівні XI грудного хребця.

Функція стравоходу –проведення їжі.

Кровопостачання. Шийна частина — від нижніх щитоподібних артерій, грудна — від гілок грудної частини аорти, черевна — від гілок лівої шлункової артерії.