США в 90-х роках XX ст. — на початку XXI ст. 11 страница

Учитель. 13 листопада 1968 р. у виступі перед п'ятим з'їздом Польської об'єднаної робітничої партії генеральний секретар ЦК КПРС Л. Брежнєв проголосив «доктрину Брежнєва», у якій йшло-

Тема 7. Міжнародні відносини у другій половині XX ст. — на початку XXI ст. 197

ся про право переступити через суверенітет країни, якщо виникне загроза заміни марксизма-ленінізма на капіталізм. У промові він заявив: «Якщо ворожі соціалізму сили намагатимуться повернути розвиток деяких соціалістичних країн в бік капіталізму, це стане турботою не тільки тієї країни, але спільною турботою всього со­ціалістичного табору».

Запитання

Про що свідчить дане висловлювання?

► Передумови розрядки міжнародної напруженості

Досягнення на початку 1970-х pp. військово-стратегічного па­ритету (рівноваги) між СРСР і США.

Негативні наслідки виснажливої гонки озброєнь для економіки провідних держав.

Загострення соціальних проблем у США внаслідок війни у В'єтнамі.

Усвідомлення світовою громадськістю, керівниками провідних держав науково обґрунтованого висновку про катастрофічність для життя на Землі будь-якого ядерного конфлікту.

Робота з таблицею

ХРОНІКА РОЗРЯДКИ

Дата Подія

1970 р. Договір між ФРН та СРСР про непорушність східного кордону

ФРН, між ФРН та ПНР

1971 р. Чотиристороння угода між СРСР, США, Францією та Велико-

британією про статус Західного Берліна

1972 р. Договір про непорушність кордонів між ФРН та ЧССР.

Радянсько-американська угода про ПРО (протиракетну оборо­ну). Радянсько-американська угода ОСО-1 (обмеження страте­гічних озброєнь). Початок нормалізації відносин між США та КНР. Договір про «Основи взаємовідносин між СРСР та США»

1973 р. Договір про непорушність кордонів між ФРН та ЧССР.

Радянсько-американська угода про відвернення ядерної війни. Угода про припинення війни та повернення миру у В'єтнамі, завершення виводу американських військ із країни

1974 р. Договір про обмеження підземних випробувань ядерної зброї.

Підтвердження СРСР та США наміру підписати договір ОСО-2

1975 р. Спільний політ радянських космонавтів та американських

астронавтів за програмою «Союз-Аполлон»

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

Дата Подія

Підписання 33-ма державами Європи, СІЛА та Канадою в Ґельсінкі Заключного Акту Наради з безпеки і співробітни­цтва в Європі (НБСЄ), що закріпив основні принципи взаємин між державами:

суверенна рівність, взаємна повага прав;

непорушність кордонів;

незастосування сили або погрози силою;

територіальна цілісність держав;

мирне врегулювання спірних питань;

невтручання у внутрішні справи;

дотримання прав і свобод людини;

рівноправність і право народів розпоряджатися своєю

долею;

співробітництво між державами;

сумлінне виконання зобов'язань з міжнародного права.

Зустрічі держав-учасниць Загальноєвропейської Наради:
• Белград — 1977-1978 pp.;
_______ - Мадрид — 1980-1983 pp. __________________________

Запитання

1. Наведіть факти, що свідчать про розрядку міжнародної напру­женості в 70-х роках і визначте її причини.

2. Чому відносини між СРСР та США визначали основні тенденції у міждержавних відносинах на міжнародній арені?

Учитель. Наприкінці 70-х pp. ускладнюються міжнародні відносини. Серед причин такого ускладнення слід назвати про­блеми врегулювання на Кіпрі та Близькому Сході, військовий переворот генерала Піночета в Чилі (1973). Після здобуття неза­лежності Кіпром (1960) виник конфлікт між греками та турками, які проживають на острові. 1974 р. греки-кіпріоти влаштували переворот з метою об'єднання з Грецією. Турки-кіпріоти, підтри­мані грецьким десантом, у відповідь утворили «Турецьку феде­ративну державу Кіпр». Питання єдності Кіпру не вирішено до сьогодні.

У 1973 р. Єгипет напав на Ізраїль, проте зазнав поразки. Новий президент Єгипту А. Садат переорієнтувався від СРСР на США. По­зиції СРСР у цьому регіоні, як і в Латинській Америці, похитнули­ся. СРСР почав втрачати свій вплив на Китай, проте посилив його на Індію.

1973 р. укладена Паризька угода із В'єтнаму. В результаті ці­єї угоди бойові дії в регіоні припинено й утворено Соціалістичну

Тема 7. Міжнародні відносини у другій половині XX ст. — на початку XXI ст. 199

Республіку В'єтнам (1976). 1977 р. припинив своє існування блок СЕАТО, у 1979 р. — СЕНТО.

Термін «Друга холодна війна» використовується деякими істо­риками для позначення періоду інтенсифікації напруження холод­ної війни і конфліктів початку 1980-х. Напруження зростало зрос­ла переважно між основними силами, обидві наддержави ставали більш мілітаристськими.

Економічна криза 70-х pp., наростання революційних і націо­нальних рухів призупинили процес розрядки і відновили «холодну війну». Остаточного занепаду політика розрядки зазнала у грудні 1979 p., коли СРСР ввів війська до Афганістану. СРСР твердив, що США безпосередньо допомагають афганським «контрреволюціоне­рам». Радянська розвідка «засікла» у районі Пешавара радіогру, яка означала концентрацію американських військ у цьому районі. Коли до Афганістана ввели радянські війська, американців там не було. Це була чудово організована провокація з боку ЦРУ — СРСР перед усім світом постав як агресор. Так США помстилися СРСР за програні у в'єтнамській війні.

У 1980 р. адміністрація США на чолі з президентом Р. Рейганом бойкотувала Олімпіаду у Москві. Республіканці і не намагалися до 1985 р. покращити відносини з СРСР.

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. Якими були причини виникнення «холодної війни»?

2. Охарактеризуйте локальні конфлікти в 60-70-х pp. XX ст.

3. У чому полягали причини зриву політики розрядки в Європі на­прикінці 70-х років?

VI. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника.

Учитель. Новий курс міжнародної політики — від конфрон­тації до співробітництва — був пов'язаний з ім'ям М. Горбачова, який прийшов до влади в СРСР у березні 1985 p., коли комуністич­на система опинилась у глибокій кризі, ознаками якої стали:

зниження темпів економічного зростання СРСР і в країнах «со­ціалістичного табору»;

Тема 7. Міжнародні відносини у другій половині XX ст. — на початку XXI ст. 201

неспроможність Радянського Союзу продовжувати гонку озбро­єнь;

неможливість реформувати економіку без політичних змін і розв'язання питань власності;

пошуки СРСР нових підходів у зовнішній політиці, результа­том яких стала концепція «нового політичного мислення», що визнавала, що ядерна війна не може бути засобом досягнення політичних, ідеологічних і жодних інших цілей.

Учитель. У результаті реального послаблення глобального військово-політичного протистояння між двома блоками, з одно­го боку, й водночас загострення регіональних конфліктних ситу­ацій та загрози «малих війн» — з іншого, на перший план світо-

Тема 7. Міжнародні відносини у другій половині XX ст. — на початку XXI ст. 203

вої політики вийшли проблеми захисту прав і безпеки особистості й народів, гуманітарно-правові, культурні контакти, поширення об'єктивної інформації. Сукупність цих характеристик дістала назву «людський вимір». Конкретні люди творять передумови до­віри або недовіри між народами й державами, й від них залежить розв'язання військово-політичних проблем, проблем охорони й поліпшення стану природного середовища, розвиток торгово-економічних та науково-технічних зв'язків тощо.

Концепція «людського виміру» й механізм співробітництва держав з гуманітарно-правових питань були обґрунтовані у спеці­альному розділі Підсумкового документа Віденської зустрічі учас­ників НБСЄ в січні 1989 р.

Важливими органами, які покликані займатися гуманітарни­ми проблемами, питаннями забезпечення основних прав і свобод людей, є НБСЄ (з 1994 р. має назву ОБСЄ — Організація з питань безпеки і співробітництва в Європі) і Рада Європи — регіональна міжурядова організація, створена 1949 року.

Розпад СРСР і Югославії, утворення нових незалежних держав, труднощі країн колишнього соціалістичного табору, об'єднання Німеччини та інтеграція західних країн стали важливими чинни­ками для побудови загальноєвропейського дому і розвитку міжна­родних відносин 90-х років.

Зазнала краху колишня стабільність, яка спиралась на швидку реакцію наддержав на порушення рівноваги і на зіставлення своїх кроків з реакцією можливого ворога, рівно як і з власною можли­вістю його нейтралізувати.

Разом з тим розпад двополюсної системи спричинив втрату по­літичних орієнтирів у окремих держав, крах ідеології тоталітариз­му там, де вона панувала, хаос у мисленні багатьох людей. В утво­рену порожнину вривається націоналізм, ворожнеча, нестримна агресивність.

Миротворчі зусилля ООН, ЄС, НАТО та інших міжнародних структур не завжди є ефективними й адекватними. Замість небезпеки глобального зіткнення у світі посилилась загроза локальних війн.

Кардинальні зміни у світі зробили актуальним завдання ста­новлення нової системи європейської безпеки. Розв'язанню цьо­го завдання сприяли як різноманітні багатосторонні зустрічі, так і двосторонні контакти між державами Європи.

Важливим кроком до встановлення нової системи безпеки в Єв­ропі стало підписання в березні 1995 р. 52 країнами ОБСЄ «Пакту стабільності в Європі». Країни, що підписали пакт, взяли на себе

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

зобов'язання розвивати добросусідські відносини на основі голов­них документів ООН, ОБСЄ і Ради Європи згідно з принципами суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, не­порушності кордонів, територіальної цілісності держав, поваги міжнародно-визнаних кордонів, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини, особливо осіб, які належать до націо­нальних меншин.

У 1993-1995 pp. центр етнічного протистояння на території ко­лишньої Югославії перемістився з Хорватії до Боснії, де вели між собою боротьбу три общини: сербська, хорватська і мусульманська. Світове співтовариство всю вину за розв'язання конфлікту поклало на Сербію і 25 квітня 1993 р. встановило економічну блокаду.

Після чотирьох років війни у Боснії під тиском світового спів­товариства конфліктуючі сторони нарешті серйозно сіли за стіл пе­реговорів і 15 грудня 1995 р. була укладена мирна угода. Із метою реалізації угоди на територію Боснії було уведено війська НАТО чисельністю 60 тис. осіб.

Вгамувавши конфлікт у Боснії, світова громадськість опини­лась перед проблемою Косова, що набула збройного характеру. Албанська меншина, що проживає на території Сербії в районі Косово, взявши зброю, домагалася приєднання краю до Албанії. Сербська армія, маючи досвід боротьби проти партизан, жорсто­кими засобами стала придушувати рух албанців. Щоб пригасити нову пожежу на Балканах, у конфлікт втрутились ООН, НАТО, ОБСЄ та інші організації. Вони примусили ворогуючі сторони сіс­ти за стіл переговорів і укласти угоду (1998 p.). Але виконання угоди увесь час наражало на опір її противників як з одного, так і з іншого боку, що призводило до чергового спалаху насильства. Щоб покласти край кровопролиттю, у лютому 1999 р. під загрозою застосування сили з боку НАТО обидві ворогуючи сторони сіли за стіл переговорів. Проте домовленості не було досягнуто. Вину за зрив переговорів було покладено на Сербію. НАТО, щоб зробити Сербію більш поступливою, розв'язали проти неї війну. Упродовж 78 днів авіація НАТО бомбардувала Сербію. Зрештою, серби виве­ли свої війська з Косово, а на територію краю були введені війська НАТО і Росії.

Війна в Косово не стала останньою у регіоні. Наступного року спалахнула війна у Македонії, де албанська меншина за підтримки ззовні розгорнула війну проти центрального уряду. Зрештою, завдя­ки зусиллям ООН, НАТО, ЄЄ, ОБСЄ конфлікт вдалося розв'язати.

Тема 7. Міжнародні відносини у другій половині XX ст. — на початку XXI ст. 205

Небезпечним і напруженим залишається становище на Близь­кому Сході (Палестина, Ірак, район проживання курдів та ін.) та в ряді держав колишнього Радянського Союзу (Грузія, Вірменія, Азербайджан, Таджикистан). Загострилось протистояння між Ін­дією та Пакистаном, які зробили рішучі кроки на шляху до пере­творення на ядерні державі й почали здійснювати підземні ядерні випробування. Серйозного удару по стабільності в світі завдала азі­атська фінансово-економічна криза. Для розв'язання гострих кон­фліктних ситуацій у цих регіонах необхідні були спільні зусилля всіх зацікавлених сторін і міжнародних миротворчих організацій.

Поява нових незалежних держав призвела до нової розстановки сил у світовій політиці. СІЛА залишились єдиною наддержавою. Настала нова фаза боротьби за сфери впливу.

Політична нестабільність у різних регіонах світу загрожує ви­бухами нових локальних конфліктів. Наприкінці 90-х років Тро­пічна і Південна Африка стали регіоном кривавих війн, переворо­тів, партизанських рухів (Конго, Ангола, Руанда та ін.).

Дедалі більше даються взнаки соціально-економічні проблеми країн «третього світу». Чистий прибуток 200 найбагатших людей перевищує дохід 40 % населення світу (тобто 2,5 млрд людей).

Непорозуміння між Росією та СІЛА піддали загрозі розвиток за­гальноєвропейського процесу і процесу ядерного роззброєння. Роз­біжності виникли через різні позиції сторін в питаннях розширен­ня НАТО на Схід, в урегулюванні близькосхідного і югославського конфліктів. Росія прагне відігравати домінуючу роль на території колишнього Радянського Союзу.

Із такими проблемами світ вступив у третє тисячоліття.

Більшість країн колишнього радянського блоку після ретель­ної підготовчої роботи поступово увійшли до ЄС та НАТО. У березні 1999 р. членами НАТО стали Польща, Чехія, Угорщина, а у березні 2004 р. Болгарія, Латвія, Литва, Естонія, Румунія, Словаччина та Словенія.

1 травня 2004 р. десять держав Центральної та Південної Європи були прийняті до ЄС. Таким чином, почало здійснюватися передба­чення про еволюцію континенту у «Сполучені Штати Європи» — но­ву могутню економічну і політичну силу в міжнародній політиці.

Робота з джерелами інформації

Стратегія національної безпеки США (витяг)

«Сьогодні Сполучені Штати Америки володіють безпреце­дентною воєнною могутністю, а також великим економічним

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

і політичним впливом. Згідно з нашим минулим і принципами ми не застосовуємо нашу силу для здійснення тиску, щоб отримати од­носторонні переваги. Натомість ми прагнемо створити баланс сил задля свободи людства — умови, за якої всі країни і всі суспільства зможуть самі обирати блага і проблеми політичної та економічної свободи. У безпечному світі люди зможуть жити кращим життям. Ми будемо захищати мир, борючись з терористами і тиранами. Ми будемо зберігати мир, будуючи відносини між великими держава­ми. Ми будемо поширювати зону миру, підтримуючи вільні і від­криті суспільства на кожному континенті...

І це шлях не лише для Америки. Він відкритий для всіх. Для досягнення зазначених цілей Сполучені Штати Америки будуть: захищати прагнення до людської гідності;

зміцнювати союзи для забезпечення перемоги над глобальним тероризмом і вживати заходи, щоб усунути загрозу нападу на нас і наших друзів;

працювати з іншими сторонами для врегулювання регіональ­них конфліктів;

заважати нашим ворогам лякати нас, наших союзників і наших друзів зброєю масового знищення;

ініціювати нову еру глобального економічного зростання шля­хом розвитку вільних ринків і вільної торгівлі; розширяти сферу розвитку, збільшуючи відкритість суспільств і будуючи інфраструктуру безпеки;

розширювати області спільних дій з іншими основними гло­бальними центрами сили;

реорганізовувати інститути національної безпеки Америки з урахуванням викликів і можливостей XXI ст.».

Запитання

Яка головна мета зовнішньої політики СІЛА на сучасному етапі?

►► Україна в системі міжнародних відносин