США в 90-х роках XX ст. — на початку XXI ст. 6 страница

Завдання

Назвіть спільні і відмінні ознаки розвитку країн Балтії.

► Білорусь. Молдова 2-ша група

Білорусь

Столиця — Мінськ.

Білорусь підтримує курс на тісне співробітництво з Росією. Намагання зберегти планово-централізовану економіку (як засіб захисту життєвого рівня населення). Майже вся економіка зорієнтована на Росію. 1994 р. Перші президент- Встановлення жорсткого державного ські вибори (пере- контролю за економічною діяльністю. мога О. Лукашенка) Відтворення авторитарної моделі керів­ництва. Активна інтеграція з Росією

Тема 4. СРСР. Нові незалежні держави

 

Червень 1995 р.

1995 р.

1996 р.

 

1996 р.

1997 р. 2001 р.

2006 р.

2010 р.

Білорусь

Розпуск президентом парламенту республіки

Референдум щодо об'єднання з Росією в союзну державу

Нові вибори, які пройшли зі значними порушеннями (за свід­ченнями міжнародних спостерігачів)

Підписання президентами Росії та Білорусії Договору про утворення співтовариства двох держав

Підписання Договору про союз Білорусі та Росії

Переобрання Продовження курсу тісної співпраці

другий термін пре зидентства Переобрання О. Лукашенка на третій термін пре­зидентства

О. Лукашенка на з Росією.

Урегульована соціальна політика. Конфлікти з країнами Заходу та міжна­родними демократичними організаціями

Продовження попереднього внутрішньо-
та зовнішньополітичного курсів.
Відсутність ґрунтовних економічних
реформ ______________________________

Переобрання О. Лукашенка на четвертий термін президент­ства. Виступи опозиції були придушені

Завдання

Які проблеми стоять перед Білорусією на сучасному етапі?

Тя група

Молдова

Серпень 1991 р. — проголошення незалежності Молдови. Заклики націонал-радикалів возз'єднатися з Румунією. Посилення сепаратистських настроїв у Придністров'ї. Проголошення проросійськими політиками Придністровської Молдав­ської Соціалістичної Республіки.

Невизнання міжнародною спільнотою самопроголошеного державного утворення.

Спроба уряду Молдови ліквідувати самопроголошену республіку. Початок кровопролитних боїв (тривали до літа 1992 p.). Розведення ворогуючих сторін російськими військами, дислокованими в Молдові.

1995 р. — підписання угоди між Росією та Молдовою про виведення ро­сійських військ із Придністров'я.

Нерозв'язаність проблеми Придністров'я. 1997 р. — угода про широку автономію Придністров'.

Президент Молдови 2001-2009 pp. Владимир Воронін, а з вересня 2009 р. — Міхай Гімну

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

Завдання

1. Чим був спричинений збройний конфлікт у Молдові?

2. Як ви можете оцінити ситуацію, що склалася в Молдові після розпаду СРСР?

► Держави Закавказзя

4-ma група

Напружено розвивались події в Закавказзі. Збройний конфлікт між Азербайджаном та Вірменією через Нагорно-Карабахську ав­тономну область у 1988-1994 pp. призвів до консолідації населен­ня держав навколо своїх лідерів.

Президентами Вірменії у 1998-2008 pp. був Роберт Кочарян, а з 2008 р. — Серж Саргсян.

В Азербайджані після серії переворотів до влади в 2003 р. по­вернувся Г. Алієв. Наявність нафти дозволяє цій країні вести до­сить самостійну політику.

У Грузії націоналістична політика президента 3. Гамсахурдії спричинила сепаратистські виступи в Південній Осетії та Абхазії та призвела до активізації внутрішньої опозиції. 1992 р. розпочи­нається громадянська війна між прихильниками 3. Гамсахурдії та прибічниками Е. Шеварднадзе, який пропонував більш поміркова­ну національну політику. Наприкінці 1994 р. (після смерті 3. Гам-сахурдія) відбулося врегулювання Абхазького конфлікту за участі Росії, ситуацію в країні було стабілізовано. Восени 1995 p. E. Ше­варднадзе був обраний президентом.

2004 р. — революція «троянд» і повалення режиму Е. Шевард­надзе. Обрання президентом М. Саакашвілі. Загострення проблем міжнаціональних, економічних, зовнішньополітичних. У серпні 2008 р. відбулась війна Грузії з Росією.

Завдання

1. Якими були причини і наслідки міжнаціональних конфліктів на території Закавказзя?

2. Чи вдалося країнам розв'язати свої внутрішньополітичні про­блеми?

► Держави Середньої Азії

5-ma група

Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикис­тан мають чимало спільного.

Триває відновлення патерналістсько-кланової системи влади з опорою на національні та релігійні традиції (іслам).

Тема 4. СРСР. Нові незалежні держави

Демократизація виступає противагою зростаючому впливу му­сульманського духовенства.

Показники економічного добробуту цих держав визначає наяв­ність або відсутність в їх надрах нафти, газу та інпіих природних ресурсів.

Винятком є Таджикистан, де значний час тривала громадянська війна (між колишньою державно-партійною елітою та ісламськи­ми фундаменталістами). Ісламісти зазнали поразки значною мірою завдяки втручанню Росії. Президентом Таджикистану з 1992 р. є Емомалі Рахмонов.

Робота з таблицею

РОЗВИТОК ДЕРЖАВ СЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ

Казахстан

Президент Нурсултан Назарба-єв, пере­обраний 2005 р. Курс на створення правової світської держави

Киргизстан

Президент Аскар Акаєв. Курс на створення правової світської держави. 2005 р. — револю­ція «тюльпанів» — повалення режиму Акаєва. Прихід до влади президента Курмандбека Ба-кієва.

2010 р. — повален­ня режиму Бакієва в результаті «квіт­невої» революції. Президент з черв­ня 2010 р. — Роза Отунбаєва

Узбекистан

Президент Іс­лам Карімов з 1990 р. Курс на збе­реження феодально-комуністичних порядків. Формування жорсткого ав­торитарного режиму зі схід­ною специфі­кою.

2005 р. — масо­ві народні заво­рушення та їх придушення

Туркменістан

Президент Са-пармурат Ніязов. Курс на збережен­ня феодально-комуністичних по­рядків. Формування жорсткого авторитар­ного режиму. Відсут­ність кардинальних змін, що зумовлене достатньо високим рівнем життя основ­ної маси населення. 2006 р. — смерть С. Ніязова. Із лютого 2007 р. пре­зидент — Гурбангули Бердимуххамедов

Завдання

Назвіть спільні і відмінні ознаки розвитку країн Середньої Азії.

V. Узагальнення та систематизація знань

Визначте, у яких пострадянських країнах відбувалися збройні конфлікти. У чому причини їх виникнення та якими були їхні на­слідки?

VI. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника.

Тема 5

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ (1945 Р. — ПОЧАТОК XXI СТ.)

УРОКИ 20-21

Встановлення радянського домінування в країнах Центральної та Східної Європи. Розвиток у другій половині XX ст. — на початку 80-х pp. Польщі, Угорщини, Болгарії, Румунії, Чехословаччини, Югославії

Мета: описувати процес становлення прорадянських режи­мів у країнах регіону, аналізувати кризові явища в політичному, соціально-економічному житті країн Центральної та Східної Єв­ропи у 60-70-х pp. XX ст., давати оцінку діяльності політичних лідерів: Н. Чаушеску, Я. Кадара, Т. Живкова, Йосипа Броз Тіто, працювати над поняттями РЕВ, Варшавський договір; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, висловлювати власні судження, критично мислити; виховувати в учнів зацікавленість історією.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Які країни Центральної та Східної Європи стали жертвами агресії?

2. Які країни Центральної та Східної Європи були союзниками Ні­меччини під час Другої світової війни?

3. До яких країн у 1944-1945 pp. вступили радянські війська?

III. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Визволення Європи від фашизму відкрило для кра­їн Центральної та Східної Європи шлях до проведення антифашист­ських демократичних перетворень й утвердження демократичного ладу. Ще в ході війни у 1943-1945 pp. у Східній Європі рух Опору фашизму почав переростати у народно-демократичні революції.

Тема 5. Країни Центральної та Східної Європи (1945 р. — початокXXI ст.) 133

Цьому процесу активно сприяли СРСР і його війська, що з 1944 р. перебували на цій території. Проте саме присутність Радянської армії змінила характер внутрішніх процесів в даному регіоні і при-звелала зрештою до того, що країни Центральної та Східної Європи опинилися в орбіті впливу СРСР.

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

►► Періодизація розвитку країн Центральної та Східної Європи після Другої світової війни. Встановлення радянських режимів

Учитель. На завершальному етапі війни у 1944-1945 pp. ра­дянська армія у ході загального наступу захопила країни Централь­ної та Східної Європи. Із того часу сім країн регіону — Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія, Чехословаччина, Польща, Албанія, а також НДР потрапили у цілковиту залежність від СРСР.

Етапи розвитку

1944-1953 pp. — нав'язування радянської моделі розвитку

1953-1964 pp. — розвін­чання сталінізму і спроби оновлення соціалізму

1965-1987 pp. — спроби СРСР «законсервувати» ситуацію у Східній Європі

1988-1990 pp. — перехід СРСР до політики «нового політичного мислення»

Форми протесту

Вибір Югославії власного шляху розвитку, розрив з СРСР (1948 р.)

1953 р. — повстання в Берліні.

1956 р. — масові акції протесту, страйки

в Польщі.

1956 р. — повстання в Угорщині.

1962 р. — Албанія розірвала відносини з СРСР

1967 р. — демонстративна підтримка Руму­нією Ізраїлю.

1968 р. — спроба переходу Чехословаччини до «соціалізму з людським обличчям». 1980-1981 pp. — масові антикомуністичні виступи в Польщі

Демократичні «оксамитові» революції в Угорщині, Польщі, Чехословаччині, на­родне повстання (революція) в Румунії (1989 p.), об'єднання НДР і ФРН, розпад Югославії

Визволення країн Східної і Південно-Східної Європи супрово­джувалося відновленням незалежності або зміною політичного режиму, де він зберігався. В усіх визволених країнах утвердилось загальне виборче право, багатопартійність, були проведені аграр­ні реформи, ліквідоване велике землеволодіння, націоналізована

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

власність колабораціоністів і фашистів. Лад, який утвердився в країнах Східної Європи, назвали народною демократією. Народ­на демократія вважалась перехідним станом суспільства, яке від­кидає тоталітаризм і прагне демократичного ідеалу. До влади в цих країнах прийшли антифашистські сили — комуністичні, соціал-демократичні, радикальні партії, у більшості країн об'єднані в На­родні фронти. Значну роль у Народних фронтах відігравали кому­ністичні партії.

У процес утворення представницької демократії втрутився Радянський Союз. Радянська армія, що знаходилася на території Східної Європи, істотно впливала на політичну ситуацію, забезпе­чуючи могутню підтримку прокомуністичним силам у цих країнах. Навіть там, де комуністи спочатку не мали переваги в парламенті (Польща, Угорщина), завдяки радянському тиску вони контролю­вали важливі посади міністрів внутрішніх справ, державної безпе­ки, збройних сил.

Робота з таблицею

СТВОРЕННЯ НАРОДНИХ ФРОНТІВ У КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Країни

Югославія

Болгарія

Польща

Румунія

Угорщина

Дати утворення НФ

1941 р. — Народно-визвольний фронт Вересень 1942 р. — Національно-визвольний, з 1945 р. — Демократичний фронт

Січень 1944 р. — Націо­нальний фронт

Осінь 1944 р. — Національно-демократичний фронт

Грудень 1944 р. — Національний фронт незалежності

Склад НФ на період створення

Народний рух під керівництвом Компартії Югославії

Болгарська робітнича партія, Болгарська робітнича соціал-демократична партія, Болгар­ський землеробський народний союз, група «Звено» Польська робітнича партія, Польська соціалістична партія (левиця), Народна партія, Демо­кратична партія Комуністична партія, соціал-демократична партія, Фронт землеробів, Союз патріотів, проф­спілки

Комуністична партія, Соціал-демократична партія, Партія дрібних сільських господарів, Національно-селянська партія, Буржуазно-демократична партія, профспілки

Тема 5. Країни Центральної та Східної Європи (1945 р. — початокXXI ст.) 135

Країни Дати утворення НФ Склад НФ на період створення

Чехосло- Весна 1945 р. — Націо- Комуністична партія,
ваччина нальний фронт Соціал-демократична партія,

Національно-соціалістична пар­тія, Народна партія, Словацька демократична партія

Східна Липень 1945 р. — блок Комуністична партія,

Німеччина антифашистських і демо- Соціал-демократична партія,
кратичних партій Християнсько-демократичний

союз, Ліберально-демократичний

союз

Завдання

1. Проаналізуйте дану таблицю і скажіть, чи існувала однопартій-ність в країнах Центральної і Східної Європи після війни.

2. Партії якого спрямування очолили владу в країнах?

3. Чи посідала комуністична партія провідне становище? Якщо так, то в яких країнах?

Робота зі схемою

МЕХАНІЗМ ПРИХОДУ ДО ВЛАДИ КОМУНІСТИЧНИХ ПАРТІЙ У КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Активна участь у народних фронтах та коаліційних урядах. Ініціювання широких загальнодемократичних і соціальних реформ

І

Контроль над силовими міністерствами (міністерство внутрішніх справ,

оборони тощо)

І

Контроль над міністерствами економіки та зовнішніх справ

І

Здобуття більшості в уряді Придушення політичної опозиції

І

І____________ Встановлення влади комуністичних партій ___________ |

Учитель. Прийшовши до влади, компартії розпочали побудову соціалізму. Відбувалась прискорена націоналізація великої та серед­ньої промисловості, здійснювалися репресії проти колишніх союзни­ків комуністів — учасників Народних фронтів. У 1947 р. на нараді комуністичних і робітничих партій радянське керівництво в особі

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

Жданова і Малєнкова зажадало від «братніх партій» здійснення ціл­ковитої націоналізації, ліквідації коаліційних урядів, ліберальних і соціал-демократичних партій. Новий орган, утворений на нара­ді, — Комінформбюро — вимагав визнати радянський зразок побу­дови соціалізму єдино можливим. В Угорщині, Румунії, Югославії, Албанії було ліквідовано багатопартійність. У Чехословаччині, НДР, Польщі, Болгарії різні політичні партії стають частинами керова­них комуністами коаліцій. Вся повнота влади була сконцентрована в руках виконавчого апарату, який практично злився з апаратом компартійним. З'явились місцеві Сталіни. Тим самим з демократією було покінчено, хоча при цьому формально зберігались конституція, загальне виборче право, регулярно проводились вибори. У галузі еко­номіки почалось проведення індустріалізації й колективізації. Рин­кову економіку було замінено плановою. Відбулась кардинальна змі­на структури суспільства. Зникли клас підприємців, значною мірою було скасовано самостійність селян. Більша частина працездатного населення була зайнята в державному секторі.

Індустріалізація в цих країнах, як і в СРСР, переважно орієнту­валася на розвиток важкої промисловості.

Аби міцніше прив'язати східноєвропейські країни до СРСР і провести прискорену індустріалізацію, 1949 р. було створено Раду Економічної Взаємодопомоги (РЕВ).

1955 р. був оформлений військово-політичний союз соціаліс­тичних держав — Організація Варшавського Договору (ОВД). Так було завершено формування табору соціалізму. Кардинальні зміни відбулись у зовнішній політиці країн Східної Європи. Із санітарно­го кордону проти СРСР вони перетворились на його сателітів. Будь-які прояви непокори СРСР жорстоко придушувались.

Учні складають тези.

Запитання

1. Що таке народна демократія?

2. Коли комуністи прийшли до влади в країнах Центральної та Східної Європи?

3. Що стало вирішальним фактором у встановленні комуністич­них режимів?

4. Назвіть складові побудови соціалізму в країнах Центральної та Східної Європи.

5. Чому події другої половини 1940-1950-х років у країнах Цент­ральної та Східної Європи можна назвати соціалістичними ре­волюціями?

Тема 5. Країни Центральної та Східної Європи (1945 р. — початокXXI ст.) 137

►► Розвиток і криза тоталітарних режимів у Центральній та Східній Європі

Учитель. Смерть Сталіна у березні 1953 р. мала значний вплив на розвиток країн Східної Європи. Звільнення від постійно­го страху виявило глибокі суперечності тоталітарного соціалізму і масове невдоволення ним внаслідок обмеження споживання, зни­ження життєвого рівня, репресій тощо. У НДР, Польщі, Угорщині виникли політичні кризи. їх неможливо було подолати, зберігши існуючу систему і не застосувавши силу. Значну роль у придушенні виступів населення відігравали радянські війська, які брали безпо­середню участь у каральних операціях (Берлін — 1953 p., Угорщи­на — 1956 p.).

Незважаючи на придушення виступів силою, було внесено змі­ни до курсу комуністичних партій, які усунули головні причини невдоволення:

припинились масові репресії, частково було реабілітовано їх

жертви;

було переглянуто темпи і методи індустріалізації;

пом'якшувались форми кооперування, а в Польщі цей процес

взагалі припинився;

частково знімались обмеження для малого бізнесу.

Пізніше було проведено деякі економічні реформи, відбулись певні зміни у відносинах з СРСР: за формою вони набули статусу рівноправних.

Конфронтацією між СРСР і Китаєм скористались Румунія і Ал­банія, щоб дістати більшу самостійність від Москви.

Все це відбувалось на тлі послаблення жорсткого адміністратив­ного контролю над економікою, ідеологією, культурою, що свідчи­ло про початок нового періоду у розвитку країн Східної Європи.

Тоталітарний режим не був ліквідований, а лише модифікова­ний. Йому намагались надати ознак, які б зробили його більш при­вабливим для населення. Проте процес реформування соціалізму мав жорсткі межі. На певному етапі постало питання про політичні права людини та економічні свободи, приватну власність, ринкові відносини. Це загрожувало монополії комуністів на владу. Дійшов­ши до цієї межі, комуністичні партії ставали на шлях згортання реформ, який вів до неосталінізму. По суті, соціалізм радянського зразка реформуванню не підлягає в принципі.

Перехід до неосталінізму відбувався без особливих катаклізмів. Лише у Чехословаччині це сталося внаслідок втручання СРСР та

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

інших соціалістичних держав (ідеологічним обґрунтуванням цього курсу стала так звана «Доктрина Брежнєва» — теза про колектив­ну відповідальність всіх держав — членів «соціалістичного табору» за долю соціалізму в кожній з цих країн). Це на деякий час відтер-мінувало кризу соціалізму у Східній Європі.

Робота по групах

Учні поділяються на групи, кожна з яких отримує власне за­вдання: скласти тези, таблицю з історії певної країни, користую­чись підручником, додатковим матеріалом.

Прогнозовані відповіді

► Польща

1956 р. — перша криза. 28 червня у м. Познань спалахнув страйк. Робітники висунули вимоги економічного характеру. Робітники роззброїли охорону в'язниці, заволоділи зброєю, ата­кували приміщення управління державної безпеки. Загинуло 55 осіб, померло від поранень 19, поранення і каліцтва дістали 575 осіб.

Першим секретарем ЦК ПОРП стає «опальний» В. Гомулка, який провів ряд заходів з метою послаблення кризи: розпустив при­мусово створені кооперативи (припинено було примусову колекти­візацію — близько 85 % землі залишилось у приватній власності), провів партійну чистку.

Але це суттєво ситуацію не змінило.

1968 р. загострився конфлікт між партійним керівництвом та польською інтеліґенцією.

Історичні праці, літературні твори піддавалися безпрецедент­ній цензурі. Група науково-творчої інтелігенції звернулася до ке­рівництва країни з пропозицією проведення реформи, відомою як «Лист 34-х» і «Відкритий лист до членів партії». 8 березня розпо­чався виступ студентів Варшавського університету, який став на­слідком заборони п'єси А. Міцкевича «Дзяди» на сцені театру «На-родови». Демонстранти несли гасла «Хочемо правди Міцкевича», «Хочемо свободи без цензури».

1970 р. — друга криза. 12 грудня 1970 р. підвищились ціни на основні продовольчі товари. На суднобудівних підприємствах Ґдан­ська, Ґдині, Щецина розпочалися страйки. Робітників підтримало студентство. Розпочалися стихійні напади на магазини. Влада при­душила виступ страйкарів. Внаслідок цих заворушень 44 особи за­гинуло і понад тисячу було поранено.

Тема 5. Країни Центральної та Східної Європи (1945 р. — початокXXI ст.) 139

Першим секретарем ЦК ПОРП стає Е. Герек, який узяв курс на «перетворення Польщі на європейську Японію». На західні креди­ти були побудовані нові підприємства. Але їх продукція не мала збуту. У другій половині 70-х років соціально-економічне станови­ще у країні різко погіршилось. Зменшилося постачання сировиною і паливом. Е. Герек змушений був віддати розпорядження про під­вищення цін на продовольство в червні 1976 р.

Польща 1980 р. мала величезний борг — 23 млрд доларів.

1980 р. — третя криза. У липні-серпні 1980 р. розпочалися страйки у Гданську, Гдині, Щецині. До робітників приєдналися студенти, селяни. До кінця вересня в страйках взяло участь 1,2 млн осіб.

На хвилі страйкового руху 17 серпня 1980 р. у Ґданську виникла незалежна профспілка «Солідарність», яку очолив один із керівни­ків страйкового комітету електрик суднобудівного підприємства Лєх Валєнса. У вересні 1981 р. Лєха Валєнсу було обрано лідером незалежної профспілки на загальнонаціональній конференції.

Першим секретарем ЦК ПОРП стає спочатку С. Каня, потім В. Ярузельський, який у грудні 1981 р. запроваджує в країні воєн­ний стан (існував до 1983 p.).

Політична ситуація в країні була взята під контроль, але еконо­мічну кризу подолати не вдалося.

► Чехословаччина

Після смерті К. Готвальда в 1953 р. першим секретарем ЦК КПЧ стає А. Новотний. За нього:

У другій половині 50-х pp. було завершено колективізацію; прийнято Конституцію, за якою країна дістала назву ЧССР (Чехо-Словацька Соціалістична Республіка), проголошувалася провідна роль комуністичної партії в державі; урізано автономію Словаччини; розпочато репресії проти опозиції.

У другій половині 60-х pp. в країні активізується опозиція, яка виступає з гаслом побудови «соціалізму з людським обличчям» (тобто вимагає докорінних економічних і політичних реформ). Очолює опозицію О. Дубчек, який на початку 1968 р. за підтримки СРСР стає першим секретарем ЦК КПЧ і розпочинає реформи, що передбачали:

обмеження ролі КПЧ в суспільстві;

розширення свободи слова;

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

збільшення ролі трудових колективів;

перехід до федеративної структури держави;

запровадження ринкових механізмів в економіці;

цей період перетворень увійшов в історію під назвою «Празької

весни».

Але програма реформ зумовила негативну реакцію консерва­тивних сил в керівництві КПЧ, лідерів СРСР і країн соціалістично­го табору Східної Європи.

Коли дипломатичний тиск на дав бажаного результату, 21 серп­ня 1968 р. на територію Чехословаччини було введено війська ОВД (за винятком Румунії). О. Дубчека замінено Г. Гусаком, який згор­нув реформи й провів чистку в партії. Економіка переживає застій­ні явища.

Робота з документом

Зі звернення ЦК комуністичних і робітничих партій і урядів

Болгарії, Угорщини, Польщі, НДР і СРСР до президента

Чехословаччини Л. Свободи 20 серпня 1968 р.

«Враховуючи безпосередню загрозу існуванню соціалістичного ладу у вашій країні і відсутність необхідної відсічі контрреволюції, що наростає, керуючись принципами соціалістичної братерської солідарності, а також взаємно прийнятими нашими країнами від­повідними договірними зобов'язаннями, ми дали згоду подати та­ку допомогу. Відповідно до цього військові частини наших п'яти країн вступлять сьогодні о 24 годині на територію Чехословаччи­ни. Вони прийдуть до вашої країни як вірні друзі чехословацького народу...»

Запитання

Як ви ставитесь до причин, зазначених у зверненні?

► Угорщина

Із 1953-1955 pp. в Угорщині спостерігається послаблення ре­жиму І. Надя, в 1955 р. його усувають від влади. Під впливом цих подій, а також в умовах розгортання антитоталітарних виступів у Польщі у 1956 p., у країні 23 жовтня 1956 р. розпочалася народно-демократична революція.

До Угорщини вводять радянські війська. Повстання було при­душено. За даними статистики, за період з 23 жовтня по 31 груд­ня 1956 року у зв'язку з повстанням і бойовими діями з обох сто­рін загинуло 2652 угорських громадянини і було поранено 19 226. Втрати радянської армії, за офіційними даними, склали 669 уби-

Тема 5. Країни Центральної та Східної Європи (1945 р. — початокXXI ст.) 141

тих, 51 безслідно зниклих, 1540 — поранених. Прем'єр-міністра І. Надя та 12 членів його уряду 22 листопада 1956 року обманним шляхом виманили з посольства Югославії. Він був повішений 16 червня 1958 року. Близько 26 тис. чоловік піддалося судовому переслідуванню, з яких 13 тис. було засуджено до різних термінів ув'язнення. Загалом, за окремими оцінками, було страчено близь­ко 350 чоловік. Країну покинуло майже 200 000 осіб.

Державу очолив Я. Кадар (1956-1988 pp.), який провів ряд ре­форм:

у промисловості: розвивались галузі, які були розраховані на використання передової технології й висококваліфікованої робочої сили і не потребували значних обсягів сировини, де­централізація управління, надання підприємствам фінансової і господарчої самостійності, відмова від подальшої індустріалі­зації, запровадження економічних стимулів до праці, модерні­зація промисловості тощо;

у сільському господарстві: 1959 р. почався масовий приплив селян до кооперативів, які отримували ренту за землю, що зда­вали кооперативові (протягом трьох-чотирьох років практич­но все угорське село було охоплене кооперативами); податкові пільги, створення мережі приватних підприємств по обслугову­ванню техніки, стимулювання експорту сільськогосподарської продукції тощо;

у політичній сфері: припинення та відмова від політичних ре­пресій, запровадження відносно вільного виїзду за кордон, узгодження курсу з СРСР разом з прагненням бути на крок по­переду нього.

Ці заходи покращили рівень життя населення. Угорщину в цей період називають країною — «вітриною соціалізму».

1973 року СРСР почав поставляти в Угорщину дешеві енерго­носії.

Кількість туристів до Угорщину збільшилась в десятки разів. 1979 р. СІЛА повернули Угорщині корону короля Іштвана І.

До середини 80-х років в Угорщині, як і в багатьох інших схід­ноєвропейських країнах, вичерпались ресурси екстенсивного розвитку. Зовнішньоекономічна ситуація також стала несприят­ливою. Це призвело до обмеження капіталовкладень у народне гос­подарство, скорочення імпорту, зниження особистого споживання, сповільнення загальних темпів зростання.