США в 90-х роках XX ст. — на початку XXI ст. 9 страница

Офіційно в КНР будується «соціалістична ринкова економіка». Будь-які спроби реформування політичної сфери життя суспільства спричинили жорстку реакцію влади.

Завдання і запитання

1. Розкрийте значення реформ Ден Сяопіна для економічного розвитку Китаю.

2. Чи вбачаєте ви суперечності в терміні «соціалістична ринкова економіка»?

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки 169

Робота з джерелами інформації

Тези «КНР на міжнародній арені»

Побудова зовнішньої політики КНР у перше десятиліття з озиранням на Москву.

14 лютого 1950 р. — підписання радянсько-китайського Договору про дружбу, союз та взаємну допомогу.

Середина 60-х pp. — кардинальна зміна зовнішньої стратегії концепції КНР: підштовхнути до ядерного конфлікту СРСР та США, а Китаю залишити роль спостерігача двобою. Із появою в Китаї ядерної зброї (1964) така концепція загрожувала світові катастрофою.

Схвальне сприйняття правлячими колами США антирадян-ського курсу Пекіна.

1972 р. — візит американського президента Р. Ніксона до Китаю — нормалізація американо-китайських відносин.

1978 р. — нормалізація японо-китайських відносин.

1979 р. — відмова КНР від продовження Договору 1950 р. про дружбу з СРСР. Засудження китайським керівництвом агресії СРСР проти Афганістану. Початок війни між двома соціалістичними країнами — КНР та Соціалістичною Республікою В'єтнам.

1997 р. — перехід Ґонконґу під юрисдикцію Китаю.

1999 р. — згідно з домовленістю, до складу Китаю перейшла португальська колонія Аомінь (Макао).

Питання Тайваню до сьогодні залишається невиріпіеним, і КНР вимагає від усіх країн, з якими має дипломатичні відносини, невизнання цієї держави.

Китайська Народна Республіка — позаблокова держава.

Відхід від територіальних суперечок у відносинах з Росією.

2002 р. — підписання декларації між АСЕАН і КНР про кодекс поведінки в територіальних питаннях.

Запитання

1. Які основні напрями і цілі зовніпіньої політики Китаю у другій половині XX — на початку XXI ст.?

2. Яких змін зазнала зовнішня політика Китаю за останні п'ятдесят років?

Учитель. Економіка Китаю посідає сьоме місце у світі й вимагає постійного збільпіення обсягів зовнішньої торгівлі. Найвищі показники зовнішньоторгового обігу КНР у 2004 р. були досягнуті з Японією, США, Ґонконґом, Республікою Кореєю, Тайванем,

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

Німеччиною та Сінгапуром. Динамічно розвиваються й українсько-китайські відносини: за обсягом торгівлі Китай посідає друге місце після Росії.

V. Узагальнення та систематизація знань
Робота з історичним джерелом

Китайський дипломат про специфіку реформ

у Китайській Народній Республіці

«Якщо характеризувати сучасну ситуацію в Китаї, то можна виділити такі моменти: в політичному плані це система багатопар-тійного співробітництва під керівництвом КПК; в економічній сфері — ринковий механізм, який у цілому вже відіграє чільну роль, з елементами багатоукладності... яка є стрижневою; з суспільною власністю; в ідеології та культурі — система різноманітних ідей з марксизмом як головною доктриною.

В усьому цьому визначається китайська специфіка, яку важко сприймають навіть деякі китаїсти: один із них насмілився назвати унікальну соціально-економічну систему в Китаї «соціалістичною формою з капіталістичним змістом».

Запитання

Чому, на вашу думку, економічні реформи китайських комуністів дали позитивні наслідки, а радянських — економічний занепад і розпад СРСР?

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Скласти політичний портрет Д. Неру та І. Ганді.

УРОК 26

Індія в другій половині XX — на початку XXI ст.

Мета: охарактеризувати внутрішню і зовнішню політику Індії від часів незалежності до сучасності, проаналізувати внутрішньо- та зовнішньополітичний курс Дж. Неру та І. Ганді, визначити особливості розвитку Індії наприкінці XX — на початку XXI ст.; розвивати вміння встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, аналізувати, порівнювати, критично мислити, висловлювати власні судження; виховувати зацікавленість історією.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки 171

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Яка партія очолювала національно-визвольний рух в Індії і міжвоєнний період?

2. Які форми антиколоніальної боротьби мали місце в Індії?

III. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Індія, як колонія Британії, брала участь у Другій світовій війні: 3 млн індійців воювали на фронті. Під час бойових дій у країні розвинулося машинобудування. Тому Індія сплатила усі борги Британії і вийшла з війни економічно зміцнілою. Однак країна не мала адміністративної єдності через багатоетнічний склад населення Індії, протистояння двох основних релігійних громад — індуїстів, інтереси яких представляв Індійський національний конгрес (ІНК), та мусульман, очолюваних Мусульманською лігою. Усе це заважало згуртуванню населення і послаблювало національно-визвольний рух.

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

►► Перемога народів Індії в боротьбі за незалежність.

Курс Дж. Неру та І. Ганді у внутрішній і зовнішній політиці

Учитель. Одразу після закінчення Другої світової війни рух проти колоніального панування охопив широкі верстви населення Індії.

Робота зі схемою

Учні заповнюють схему під керівництвом вчителя, опрацьовуючи текст підручника (див. с. 172).

Учитель. Основи державного ладу, внутрішньої та зовнішньої політики Індії були закладені за прем'єр-міністра Дж. Неру (1947-1964), для якого ідеалом розвитку країни був демократичний соціалізм.

Запитання та завдання

1. Чому на території колишньої британської колонії виникло дві держави — Індія і Пакистан?

2. Назвіть дату здобуття Індією незалежності.

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

ПОДІЛ ІНДІЇ

Індійський національний конгрес (ІНК)

Лідер — Джавахарнал

Неру. ІНК відстоював збереження цілісності багатонаціональної Індії

І

Індія (реально статус незалежної держави здобуде за Конституцією 1950 р.)

Керували національно-визвольним рухом, який посилився в Індії після Другої світової війни

Наслідок боротьби

1947 р.—

поділ Індії на дві держави

Мусульманська Ліга

Лідер — Мухаммед.

Мусульманська Ліга відстоювала створення незалежної мусульманської держави Пакистан

І

Пакистан

Робота з таблицею в парах

Один з учнів за текстом підручника заповнює колонку «Внутрішня політика», інший — «Зовнішня політика», після чого вони обмінюються інформацією.

ПОЛІТИКА ІНДІЇ ПІСЛЯ ЗДОБУТТЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

нобудуванні, електроенергетиці, і СЕНТО в 1955 p.).

Внутрішня політика

Прискорений розвиток держсектору в промисловості (за рахунок будівництва державою підприємств в металургії, мапіи-

вугільній і нафтовій промисловості).

Активна підтримка приватного бізнесу, контроль за діяльністю монополій.

Створення сприятливих умов для розвитку національної економіки (за рахунок обмеження доступу іноземного капіталу в країну).

Проведення аграрної реформи (обмеження розмірів феодального землеволодіння, передача землі за викуп орендарям з нижчих каст, заохочення створення кооперативів)

Зовнішня політика

Дотримання принципу «позитивного нейтралітету», неприєднання до військово-політичних блоків (уряд Індії засудив створення СЕАТО в 1954 р.

У відносинах з іншими країнами застосовували п'ять принципів мирного співіснування «панча шіла» (уперше щодо Китаю):

взаємна повага територіальної

цілісності і суверенітету;

взаємний ненапад;

невтручання у внутрішні справи

одне одного;

рівність і взаємна вигода;

мирне співіснування.

Дж. Неру був одним з ініціаторів Бандунзької конференції 1955 р. і створення Руху неприєднання

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки 173

Внутрішня політика

Зовнішня політика

Проведення адміністративно- На початку 60-х pp. через перебу-
територіальної реформи вання на території Індії Далай-лами

у 1956 р. (розмежування за на- Тибету погіршилися індійсько-ціональною та мовною ознаками) китайські відносини. Китайські війська окупували частину індійської території

Учитель. Після смерті Дж. Неру прем'єр-міністром Індії стає Л. Б. Шастрі, який дотримувався курсу Неру. Але у 1965 р. виникає новий військовий конфлікт з Пакистаном через Кашмір. Саме тоді, як Індії і Пакистану за допомогою міжнародних політичних сил вдалося владнати ситуацію (в січні 1966 p.), Л. Б. Шастрі несподівано помирає. Новим прем'єр-міністром стає донька Дж. Неру — Індіра Ганді (мала гарну освіту, політичний досвід, в уряді Шастрі була міністром інформації та радіомовлення).

Продовження роботи з таблицею

Внутрішня політика

Проведення радикальних соціально-економічних реформ:

націоналізація банків і системи загального страхування;

передача до рук держави експортної та імпортної торгівлі;

організація кооперативної торгівлі товарами широкого вжитку у містах і сільській місцевості;

обмеження діяльності монополій; продовження аграрної реформи; зменшення податку на невеликі ділянки землі, земельного максимуму; скасування пенсій та привілеїв для князів.

Але паралельно із цим:

запровадження надзвичайного стану (1975), заборона страйків;

порушення громадянських прав і свобод; антигуманні методи розв'язання демографічної проблеми (через примусову стерилізацію)

Зовнішня політика

Активізується співробітництво із СРСР, особливо у військовій сфері.

У грудні 1971 р. Індія розпочинає чергову війну проти Пакистану і доводить її до успішного кінця. Після цього авторитет Індії на міжнародній арені зростає. Але за умов енергетичної кризи 1973 р. ця війна гальмує здійснення економічних і соціальних програм. Економічна ситуація в країні погіршується, формується опозиція уряду І. Ганді

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

Завдання та запитання

1. Визначте спільні ознаки внутрішньої політики Дж. Неру та І. Ганді. У чому полягали особливості внутрішньополітичного курсу І. Ганді?

2. Визначте основні напрями зовнішньої політики Індії у повоєнний період.

Робота з історичними документами

Із виступу Індіри Ганді по Всеіндійському радіо 20 січня 1966 р.

«Із хвилюванням душі берусь я за розв'язання величезних проблем, що стоять перед нами. Сили та впевненості додають мені вчення, що їх заповіли Ганді та мій батько, а також власна моя безмежна віра в індійський народ. В останні роки, як і в минулому, він продемонстрував прагнення і спроможність впоратися з новими труднощами. На цій традиційній для Індії основі ми здатні протистояти будь-яким випробуванням... Сьогодні я знову повторюю клятву вірності ідеям творців нашого суспільства — ідеям демократії та секуляризму, планової економіки і соціального прогресу, миру та дружби між народами».

Запитання

1. Які ідеї були покладені в основу політики І. Ганді?

2. На яких відомих діячів Індії вона посилається і чому?

Учитель. На виборах 1977 р. Індіра Ганді програла. В ІНК відбувається розкол. І. Ганді створює власну партію — ІНК(І). В економіці країни назріває критична ситуація, і в 1980 р. І. Ганді знову стає прем'єр-міністром. Але в цей період активізуються сепаратистські тенденції в країні. 31 жовтня 1984 р. І. Ганді була вбита сикхськими екстремістами.

Робота з історичними документами

«Всесвітня історія. Індія»

«Прагнучи створити державу Халістан на території Пенджабу (північно-західної частини Індії), сикхські сепаратисти закликали до розчленування Індії, тероризували населення, вбивали небажаних їм політичних і громадських діячів, провокували зіткнення між різними релігійними громадами. Сикхи організували низку диверсій на залізницях, індійських авіалайнерах. Навесні 1984 р. вони захопили Золотий храм в Амрітсарі, перетворивши його на штаб-квартиру. Операція урядових військ «Блакитна зірка» з очищення храму від терористів не тільки не поставила крапку в розв'язанні пенджабської кризи, а й стала відправним пунктом для її подаль-

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки 175

шого трагічного розвитку — убивства сикхськими екстремістами прем'єр-міністра І. Ганді 31 жовтня 1984 p.».

Запитання

У чому суть проблеми сепаратизму в Індії?

Підсумок. Діяльність І. Ганді мала загалом позитивне значення для соціально-економічного розвитку Індії. Проте складність проблем усередині індійського суспільства унеможливила успішне завершення реформ І. Ганді.

►► Розвиток Індії наприкінці XX — на початку XXI ст.

Учитель. У грудні 1984 р. прем'єр-міністром Індії стає син І. Ганді — Раджив Ганді, який спрямував свої зусилля на: подальше зміцнення єдності країни; боротьбу проти сепаратистів;

боротьбу проти «старих ворогів» індійського суспільства: бідності, безробіття, неписьменності, хвороб.

До середини 1990-х років в політиці Індії домінував ІНК, яку очолювали представники сім'ї Неру-Ганді. Лише після конфлікту, який посилився після руйнування мечеті Бабрі в Айодге, в країні почали спалахувати серйозні міжетнічні та міжконфесійні конфлікти. За таких умов відбувається радикалізація індійського суспільства, як наслідок у країні набули популярності крайні націоналістичні партії та рухи. Саме тоді Бхаратія джаната парті (БДП) почала виконувати перші ролі, а її керівникам вдалося об'єднати частину крайньо-правих партій, які під гаслами індуїзації країни намагалися перехопити владу у розгублених консерваторів, яких ще й гризли внутрішні корупційні конфлікти. 1998-2004 pp. БДП очолила уряд та створила більшість в палатах парламенту Індії, а керівником уряду був обраний більш поміркований їх представник — Атал Біхарі Ваджпаї.

Але після нападу на потяг з паломниками в 2002 р. почалася різанина в місті Гуджарат, на яку доволі м'яко відреагували державні структури (подекуди своїми діями ще більше провокуючи конфлікт). Суспільство поступово відходити від крайньо правих ідей. Тому в 2004 р. на парламентських виборах опозиційна тоді партія Національного Конгресу досягла відчутної перемоги під керівництвом Соні Ганді. Але створивши коаліцію та маючи більшість в парламенті, Соня Ганді відмовилася від поста прем'єр-міністра (через сумну долю своїх родичів на цій посаді). Тому 22 травня 2004 р. Манмохан Сінґх став головою уряду Індії. А в

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

2009 р. на чергових парламентських виборах Коаліція Об'єднаного прогресивного альянсу на чолі з керівництвом ІНК забезпечила собі підтримку в парламенті, а Манмохана Сінґха було переобрано прем' єр- міністром.

На сьогодні значна частина населення Індії проживає в злиднях, близько половини населення залишається неписьменною, зберігається високий рівень безробіття. Серед соціально-економічних, національних та релігійних залишається актуальною демографічна проблема. Населення Індії щороку зростає на 14 млн чоловік і сьогодні перевищує 1 млрд чол.

Активною залишається зовнішньополітична діяльність країни. Зокрема, налагоджуються українсько-індійські зв'язки. Протягом тривалого часу українські підприємства традиційно співпрацюють з індійськими кампаніями: на багатьох індійських підприємствах запроваджені й використовуються українські технології, машини та обладнання. Взаємовигідна торгівля між Україною та Індією є важливим фактором зміцнення співробітництва між обома країнами.

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. Які труднощі мали місце у політичному житті й економічному розвитку Індії у 80-90-ті роки?

2. Які політичні, економічні, національні і зовнішньополітичні проблеми розв'язує Індія на початку XXI ст.?

3. Чому, незважаючи на великі поклади корисних копалин в Індії, вона залишається слаборозвиненою країною?

VI. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника.

УРОК 27

Країни Африки та Близького Сходу

від здобуття незалежності до початку XXI ст.

Мета: охарактеризувати процес здобуття незалежності народами Азії та Африки, причини краху апартеїду на Півдні Африки, пояснити причини виникнення близькосхідної проблеми та шляхи її врегулювання, аналізувати процес утворення держави Ізраїль, становище українців в країнах регіону; розвивати вміння встанов-

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки 177

лювати причиново-наслідкові зв'язки, аналізувати, порівнювати, критично мислити, висловлювати власну точку зору; виховувати в учнів зацікавленість історією.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Які європейські країни володіли найбільшими колоніями в Африці у міжвоєнний період?

2. Які держави в Африці формально були незалежними у 1918-1945 рр.?

3. Які наслідки для народів Африки мала Друга світова війна?

4. Які зміни відбулися на Близькому і Середньому Сході внаслідок Першої світової війни?

5. Яким був політично-правовий статус народів і держав країн Близького і Середнього Сходу?

6. Як вплинули події Другої світової війни на становище окремих держав і народів?

III. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. До Другої світової війни в Африці існували тільки чотири незалежні держави: Єгипет, Ефіопія, Ліберія і Швденно-Африканський Союз. Найбільші колонії в регіоні належали Великій Британії, Франції, Бельгії та Португалії. Пік боротьби за незалежність у Африці припав на період із 1957 по 1962 p., коли майже весь континент звільнився від колоніалізму.

Одним із важливих наслідків Другої світової війни стало утворення держави Ізраїль. Це зумовило тривалу близькосхідну кризу, що стала центральною міжнародною проблемою.

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

►► Розвиток африканських країн. Крах апартеїду на Півдні Африки

Учитель. Деколонізація Африки розпочинається у другій половині XX ст. і складається з трьох етапів:

1-й етап — 50-ті pp. XX ст. — незалежність здобули арабські країни Північної Африки (окрім Алжиру).

178 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

2-й етап — 60-ті pp. XX ст. — незалежними стають країни Тропічної Африки, а також Алжир (1960 рік, протягом якого незалежність здобули 17 країн Африки, було проголошено «роком Африки»).

3-й етап — 70-80-ті pp. XX ст. — крах колоніалізму і ліквідація системи апартеїду на Півдні Африки.

Робота з картою

Покажіть на карті названі регіони Африки.

— 14 грудня 1960 р. виходить Декларація Генеральної Асамблеї ООН про надання незалежності колоніальним країнам і народам.

Робота зі схемою

ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ АФРИКАНСЬКИХ КРАЇН, ЩО ЗДОБУЛИ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Перевага віддається розвит- Орієнтація на планову економіку: Конго,
кові ринкової економіки Ангола, Танзанія, Ефіопія, Бенін, Мада-

(Нігерія, Камерун таін.) гаскар, Зімбабве, Гвінея-Бісау, Мозамбік

ТГ

Економічна залежність від _,.. „

. „ Тривалі громадянські війни

колишніх краін-метрополіи

Учитель. Країни Тропічної Африки мали певні труднощі у другій половині XX ст., бо це найбільш відсталий в економічному плані регіон світу. Тут зберігається ряд серйозних проблем:

виробництво продовольства хронічно відстає від росту населення (частий голод — звичайне явище);

через те що кордони африканських держав були встановлені колонізаторами штучно, більшість із них не має необхідних внутрішніх факторів для розвитку (13 держав не мають виходу до моря і, відповідно, надійних транспортних зв'язків зі світом); міжетнічні конфлікти;

панування трайбалізму (соціально-економічні відносини будуються на принципах захисту інтересів певної родоплемінної етнічної групи).

Найбільш розвиненою в Африці країною з ринковою економікою є Південно-Африканська Республіка (ПАР), створена 1961 р. після виходу з Британської Співдружності. Протягом тривалого часу там існувала система апартеїду, боротьбу проти якого очолив Африканський національний конгрес (АНК), створений ще 1912 року. Система апартеїду була сформована на початку 60-х ро-

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки 179

ків (мета — створення повністю розділеного в расовому відношенні суспільства).

Робота над поняттями

Апартеїд — крайня форма расової дискримінації, політика позбавлення тих чи інших груп населення, залежно від їхньої раси, політичних, соціально-економічних і громадянських прав аж до примусового переселення і т. ін.

Сеґреґація — політика примусового відокремлення будь-якої групи населення за расовою або етнічною ознакою, одна з форм расової дискримінації.

Учитель. Сеґреґація охоплює всі сторони життя, включаючи спорт, культуру, релігію. Проводиться політика роздільного проживання — створення спеціальних зон для чорних («бантустанів»). Із 1989 p., коли президентом стає Ф. де Клерк, відбувається поступове згортання політики апартеїду. У 1994 p., коли в результаті президентських виборів до влади приходить лідер АНК Н. Мандела, політика згортання апартеїду продовжилася, хоча реформи зумовили спротив як білої частини населення, так і радикалівіз АНК.

ПАР є найбільш економічно розвиненою країною в Африці: світовий лідер у видобутку золота, платини, хроматів, один з лідерів з видобутку марганцю, алмазів. Має розвинену обробну промисловість, машинобудування, суднобудування, воєнну промисловість. ВНП на душу населення складає ЗОЮ доларів.

Загалом для країн Африки характерними є проблеми неписьменності, хвороб, безробіття, нестачі ліків і продуктів харчування. Нові технології, які є визначальними для сучасного світу, неможливо використати там, де більшість населення становлять неписьменні, а мільйони людей перебувають на первісній стадії розвитку. Як результат — посилення хаосу на континенті. Втручання військових контингентів ООН у конфлікти, як правило, неефективні: вояки ООН несуть втрати, а замирити ворогуючі сторони не вдається. Серед миротворчих контингентів під прапором ООН у Сьєрра-Леоне несуть службу солдати та офіцери України.

Бесіда

1. Як відбувався процес деколонізації Тропічної Африки?

2. Розкрийте хід і результати боротьби з апартеїдом на півдні Африки.

3. Які проблеми існують у сфері соціально-економічного розвитку країн Африки на початку XXI ст.?

Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас

►► Країни Близького і Середнього Сходу. Утворення держави Ізраїль

Учитель. Під час Другої світової війни єврейський народ зазнав жахливої катастрофи: 6 млн євреїв із 14 млн було знищено в нацистських концтаборах. Тому доречною була ідея про створення незалежної єврейської держави. Цю ідею ще наприкінці XIX ст. висунув австрійський журналіст Т. Герцл, а в 1897 р. сіоністським конгресом у Базелі (Швейцарія) було ухвалено рішення про утворення держави євреїв на території Палестини.

У країнах Близького Сходу після Другої світової війни розпочинається процес деколонізації й утворення нових держав, який відбувався мирним шляхом — у формі відмови Великої Британії і Франції від своїх мандатів на певні території. У 1946 р. було проголошено незалежність Йорданії і Сирії, 1955 р. — Оману, 1961 р. — Кувейту, 1967 р. — Ємену, 1971 р. — Катару і Об'єднаних Арабських Еміратів.

Переломною подією в історії близькосхідного регіону стало утворення держави Ізраїль: 29 листопада 1947 р. Генеральна Асамблея ООН приймає резолюцію (№ 181), яка передбачала утворення в Палестині двох держав — єврейської та арабської. На підставі цієї резолюції 14 травня 1948 р. було проголошено створення єврейської держави Ізраїль.

Араби-палестинці своєї держави не створювали, демонструючи невизнання резолюції № 181. Уже 15 травня 1948 р. розпочинається перша арабо-ізраїльська війна, внаслідок якої Ізраїлю відійшла значна територія, що мала належати палестинцям.

На розвиток країн Близького Сходу суттєво вплинула позиція великих держав в умовах «холодної війни»: хто надавав економічно-фінансову, військову і політичну допомогу, той і визначав політичний курс держав.

СРСР спочатку підтримував Ізраїль проти проанглійськи налаштованих арабів, але потім (з кінця 40-х — початку 50-х pp.) перейшов на бік арабів (Єгипту, Сирії) в наступних арабо-ізраїльських війнах (1956 p., 1967 p., 1973 p.). СІЛА надавали підтримку Ізраїлю з середини 50-х pp.

Вплив СІЛА відчутно посилився після переорієнтації Єгипту в сер. 70-х pp. на західну модель розвитку та організації мирного процесу в регіоні (шляхом примирення арабських країн з Ізраїлем, починаючи з Кемп-Девідської угоди 1978 p.).

Поступово Арафат переходить до ідеї створення палестинської держави не замість Ізраїлю, а поряд з ним. У грудні 1987 р. на лівому березі р. Йордан і в секторі Газа розпочалося народне повстан-

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки 181

ня без застосування зброї («інтифада»). У листопаді 1988 р. Національна рада Палестини в еміграції проголосила незалежність Палестини. У 1994 р. лівий уряд Ізраїлю уклав угоду з Арафатом про надання Палестині автономії. Але після перемоги на виборах в Ізраїлі правих партій ситуація загострилася. Крах СРСР сприяв зростанню впливу СІЛА на Близькому Сході.

Робота з таблицею

СПРОБИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПАЛЕСТИНСЬКОЇ ПРОБЛЕМИ

Дата

Кінець 50-х pp.

1964 р. 1979 р.

1987 р.

1988 р.

1993 р.

1994 р.

1995 р. 2000 р. 2003 р.

Подія

Виникнення Руху за національне визволення з Я. Арафатом у Кувейті

Створення Організації визволення Палестини (ОВП), голова з 1969 р. — Ясір Арафат

Ізраїльсько-єгипетська Кемп-Девідська угода: виводила Єгипет з війни, Ізраїль повертався на Синайський півострів. ОВП переміщується до Лівану. 1982 р. це спричинить окупацію Ізраїлем Південного Лівану

Початок народного повстання палестинців без застосування зброї («інтифада») на лівому березі р. Йордан і в секторі Газа

Проголошення незалежності Палестини Національною радою Палестини в еміграції

Ізраїльсько-палестинська домовленість про надання обмеженої автономії сектору Газа та району Єрихону у складі Ізраїлю

Мирний договір між Ізраїлем та Йорданією, автономія палестинців поширювалася на райони Західного берега р. Йордан