Соціологічна структура особистості подається як єдність трьох компонентів:
- включеність у соціальне середовище (соціальний статус, соціальні ролі); - спрямованість особистості (система цінностей, ціннісних орієнтацій, мотивів); - життєвий контроль (система життєвих планів, цілей, активність особистості).
Окрім цього, звертається увага на вивчення життєвого шляху особистості.
Життєвий шлях – це процес поетапного залучення особистості до системи суспільних відносин, послідовної зміни способів життєдіяльності, пов'язаних із самореалізацією та самоутвердженням. Структура життєвого шляху - складне переплетення траєкторій індивідуального розвитку, громадсько-виробничої, трудової кар'єри та шлюбно-сімейного циклу.
Спрямованість особистості – це, насамперед, домінуюче соціально-зумовлене ставлення особи до навколишньої дійсності.
Ціннісні орієнтації – найважливіші елементи внутрішньої структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань, істотне для даної людини від незначущого, несуттєвого.
Показником активності особистості виступає життєвий контроль. Доцільним є визначення зовнішнього і внутрішнього контролю. Внутрішній контроль свідчить про наявність у людини усвідомленої мети в житті і вумінні підкорити її будь-яку життєву ситуацію. Зовнішній контроль передбачає відсутність у житті особи негативних ситуацій (різного роду невдач, хронічних захворювань, розлучень) і свідчить про вміння людини керувати ходом подій свого життя.
Цілі особистості – елементи поведінки і свідомої діяльності людини, що характеризують передбачення в мисленні результату діяльності і шляху його реалізації за допомогою відповідних засобів.
Відповідно до вище наданого, можна визначити типологію особистості. В основу побудови типології в соціології покладений аналіз особистості через її життєдіяльність, спосіб життя.
Перший тип – "гармонійний". Основними його характеристиками є широка гама зв'язків із соціальним середовищем, яка забезпечується включенням в основні сфери життєдіяльності та широким спектром соціальних ролей. Особи мають чітко виражені цілі, вміють керувати ходом подій свого життя, а тому їм вдається уникати негативних ситуацій.
Другий тип – "традиційний". Для людей цього типу характерна середня включеність у соціальне середовище. Це проявляється і через досить обмежене коло соціальних ролей, котрі вони реалізують. Сім'я та її благополуччя слугують основним орієнтиром у житті.
Третій тип – „технократичний". Такі люди добре орієнтуються в умовах соціального середовища, в життєвих колізіях, вміють підкорити життєві обставини своїм планам. В орієнтаціях переважає службова кар'єра, особисте життя.
Четвертий тип – „неадаптований". У житті цих людей переважає негативний життєвий досвід. Професійна дезадаптація пояснюється випадковістю вибору професії. Вони погано орієнтуються у вимогах соціального середовища, не мають чітких орієнтирів у своєму житті.
Одна з перших обґрунтованих типологій особистості розроблена соціологами Ф.Знанецьким та В.Томасом. Критерієм типологій є характер пристосування особистості до соціального оточення.
- «Богемний» – пристосовується до ситуаційних умов, «пливе» за течією.
- «Міщанський» – спирається та традицію, не виявляючи соціальної гнучкості.
- «Творчий» – спирається на власні сили.
Р.Дарендорф, сучасний німецький соціолог, виокремлює такі типи особистості:
- homo faber – “людина, що працює»;
- hobo consumer – «людина-споживач»;
- homouniversalis – людина,яка займається різними видами діяльності;
- homo soveticus – людина, яка залежить від держави.
Соціалізація особистості
Будь-яке суспільство витрачає багато зусиль для того, щоби його члени успішно засвоювали культурні надбання норми, цінності, ідеї, соціальний досвід, використовуючи для цього систему освіти, виховання різноманітні засоби підтримки культурних стандартів життєдіяльності.
