Затверджено на
Методичній нараді кафедри
Р.
Протокол №
Зав. кафедри, проф.
Н.А.Мацегора
Одеса
1.Тема заняття: “Загальні підходи до лікування та профілактики туберкульозу. Диспансерний нагляд. Стандартні режими лікування. Клінічний розбір хворих.” – 4 год.
2. Актуальність теми. Одним з найголовніших розділів фтизіатрії є лікування хворих на туберкульоз. Лікування розпочинають зразу ж після встановлення діагнозу туберкульозу. Мета лікування хворих на туберкульоз це виліковування захворювання з максимально можливим відновленням стану організму й функцій враженого органу. Важливо відновити працездатність, якість життя та соціальний стан. В більшості випадків досягається виліковування туберкульозу. У частини хворих неможливо вилікувати туберкульоз, тому що існує межа лікування, яка є різною для кожної категорії хворих на туберкульоз. Запровадження в клінічну практику сучасних протитуберкульозних препаратів в корінь змінило прогноз при туберкульозі, позитивно подіяло на основні епідеміологічні показники. У деяких випадках при гострих формах цього захворювання (міліарний туберкульоз, туберкульозний менінгіт, казеозна пневмонія) наслідок залежить від як найскоріше розпочатої хіміотерапії. Через це лікарі будь-якого фаху повинні знати основні принципи і сучасні методи лікування дітей та підлітків, хворих на туберкульоз, а також патогенетичну, симптоматичну терапію туберкульозу та хірургічні методи; показання та протипоказання для санаторно-курортного лікування.
Проведення вакцинації та ревакцинації у нашій державі має велике значення у профілактиці туберкульозу у дітей. Плановий характер протитуберкульозних заходів і їх фінансування за рахунок державних коштів забезпечили чітку систему вакцинації. Така організація дозволяє охопити щепленнями до 96 –98 % усіх новонароджених.
В світлі вище сказаного питання профілактики та раннього виявлення туберкульозу є основними питаннями у фтизіатрії при даній епідеміологічній ситуації. Зростання захворюваності туберкульозом у дітей та підлітків, випадки загибелі дітей потребують знання питань туберкулінодіагностики, як основного методу раннього виявлення туберкульозу, так і методів специфічної профілактики його з використанням вакцини БЦЖ для появи протитуберкульозного імунітету.
3. Цілі заняття:
3.1. Загальні цілі:
1Ознайомитися із загальними принципами лікування хворих на туберкульоз (Наказ МОЗ України від 21.12.2012 р., № 1091 «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Туберкульоз».).
2.Ознайомитися із загальними принципами хіміотерапії, сучасними рекомендаціями ВООЗ щодо лікування туберкульозу.
3. Ознайомитись з загальними підходами до профілактики туберкульозу
4.Ознайомитись з методикою проведення вакцинації та ревакцинації БЦЖ.
3.2 Виховні цілі:
1.Ознайомитися з внеском вітчизняних вчених, розробками співробітників кафедри у лікування хворих на туберкульоз.
2.Вміти пояснити хворому необхідність своєчасного і тривалого лікування туберкульозу. 1. 3.Ознайомитись з історією винаходу вакцини БЦЖ.
4. Вміти пояснити батькам необхідність проведення вакцинації та ревакцинації БЦЖ.
3.3. Конкретні цілі:
- знати:
1. Загальні підходи до лікування туберкульозу органів дихання.
2. Основні принципи протитуберкульозної хіміотерапії.
3. Категорії лікування хворих.
4.Стандартні режими хіміотерапії згідно категорій.
5. Класифікацію протитуберкульозних препаратів.
6. Механізм дії, дози, шляхи введення в організм протитуберкульозних препаратів.
7. Побічні ефекти від протитуберкульозних препаратів та методи профілактики побічних реакцій.
8. Критерії вилікування туберкульозу.
9. Види протитуберкульозних профілактичних заходів.
10.Особливості одержання вакцини БЦЖ, умови її зберігання, розведення, оцінку придатності до використання.
11.Показання та протипоказання до вакцинації і ревакцинації БЦЖ,
12.Строки вакцинації та ревакцинації БЦЖ.
13.Прояви поствакцинальних ускладнень.
14.Показання до хіміопрофілактики туберкульозу серед дітей та підлітків, методику її проведення
3.4. На основі теоретичних знань з теми:
- вміти:
1. Зібрати анамнез з урахуванням переносності лікарських препаратів.
2.Визначити категорію лікування
3.Планувати основний курс хіміотерапії туберкульозу у хворих залежно від категорії.
4. Діагностувати побічну дію протитуберкульозних препаратів та прийняти заходи протидії.
5. Дати характеристику кожному виду профілактики туберкульозу.
6.Провести відбір дітей та підлітків для ревакцинації.
7.Пояснити методику проведення вакцинації і ревакцинації БЦЖ.
8.Визначити строки формування післявакцинного знаку, його розміри.
9.Діагностувати ускладнення / бецежити / вакцинації і ревакцинації БЦЖ, визначити тактику дій щодо цих осіб.
10. Призначити хіміопрофілактику.
11. Розподілити вогнища туберкульозної інфекції за ступенем епідемічної безпеки.
12. Планувати заходи у вогнищах туберкульозної інфекції.
13. Визначити категорії диспансерного нагляду та дати їм характеристику
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки (міждисциплінарна інтеграція).
| № | Дисципліни | Знати | Вміти |
| 1. | Попередні дисципліни: 1.Патоморфологія 2.Мікробіологія 3.Фармакологія | Патоморфологію туб. процесу 3будник туберкульозу та методи його виявлення. Протитуберкульозні препа-рати І, II, ІІІ груп, механізм їх дії, дози, побічні реакції. | Інтерпретувати дані макро-та мікроскопічних досліджень при туберкульозі. Розпізнавати збудник туберкульозу в мазку під мікроскопом Виписати рецепти антимікобактеріальних препаратів. |
| 2. | Наступні дисципліни 1. Інфекційні хвороби 2. Клінічна фармакологія | Основні принципи хіміо-терапії інфекційних хвороб. Сумісність антибактеріаль-них препаратів. Побічні ефекти від протитуберку-льозних препаратів та методи профілактики побічних реакцій. | Призначити відповідне лікування. Призначити максимально ефективну комбінацію антибактеріальних препаратів, діагностувати побічні дії. |
| 3. | Внутрішньопредметна інтеграція 1. Первинні форми туберкульозу. 2. Вторинні форми туберкульозу легень. 3. Профілактика тубер- кульозу. | Стандартні режими лікування за категоріями Стандартні режими лікування за категоріями Протитуберкульозні препа-рати, які застосовують з метою хіміопрофілактики туберкульозу. | Призначити комплексну протитуберкульозну тера-пію з урахуванням катего-рії хворих, віку, маси, супутніх захворювань, ускладнень. Призначити комплексну протитуберкульозну тера-пію з урахуванням катего-рії хворих, віку, маси, супутніх захворювань, ускладнень. Призначити хіміопрофілактику |
Зміст теми.
Для того, щоб домогтися клініко-анатомічного вилікування необхідно застосовувати комплекс методів і при цьому важливо дотримуватися основних принципів лікування, щоб використовувати їх найраціональніше. Основні принципи лікування хворого на туберкульоз полягають у наступному:
1. Лікування хворого має бути комплексним і починатися в максимально ранній термін. Комплексне лікування передбачає застосування поєднання різних методів, необхідних для досягнення вилікування. У комплекс лікувальних методів входить, насамперед, хіміотерапія – основний метод лікування хворих на туберкульоз. На другому місці – патогенетичні медикаментозні методи, які застосовуються з метою нормалізації порушених функцій макроорганізму: зменшення ступеня враженості запальних реакцій, стимулювання процесів загоєння, усунення обмінних порушень. У комплекс методів лікування туберкульозу входить також колапсотерапія у вигляді лікувального пневмотораксу і пневмоперитонеуму. Останнім часом колапсотерапію застосовують дуже рідко й у порівняно обмеженої групи хворих. Лише у тих випадках, коли наявні всі підстави вважати, що хіміотерапія виявиться неефективною: при медикаментозній резистентності, алергії до хіміопрепаратів, її використовують як доповнення до хіміотерапії. Останню групу методів у комплексній терапії складають оперативні втручання, що виконують за відповідними показниками.
2.Лікування хворого на туберкульоз необхідно проводити тривало і безперервно. Дотепер ще не вдалося розробити такі методи, що дозволили б домогтися лікування за короткий строк. При успішному лікуванні хворий на туберкульоз видужує, в середньому, через 1 – 2 роки після початку терапії. Вилікування деяких хворих настає раніше, особливо при обмежених, малих формах туберкульозу. Але є хворі з поширеними, деструктивними формами туберкульозу, яких потрібно лікувати 2 – 3 роки, перш ніж наступить видужання. Простежується чіткий зв'язок між ступенем занедбаності туберкульозного процесу і тривалістю лікування: чим запущеніший туберкульозний процес, тим тривалішим повинне бути лікування. Клінічне видужання – це стійке загоєння туберкульозного процесу, що підтверджується диференційованими термінами спостереження. Ці терміни встановлюються з обліком двох основних параметрів: величини залишкових змін і наявності важких супутніх захворювань.
3.Лікування має бути етапним при контрольованості хіміотерапії, тобто прийом лікарських препаратів здійснюється під контролем медперсоналу. Кожному етапу лікування відповідає індивідуальна програма і на всіх етапах - у стаціонарі, санаторії і диспансері – вона повинна проводитися за визначеним планом з дотриманням спадкоємності. Санаторно-кліматичне лікування - другий етап у лікуванні хворих на туберкульоз і застосовується з метою відновлення порушених функцій організму і відновлення працездатності (реабілітації) хворих. Заключний етап терапії - диспансерний. Тут завершується безперервний основний курс терапії. Загальна тривалість його для хворих з малими формами не менше 9 міс., а з деструктивним туберкульозом і бактеріовиділенням – не менше 12 міс. Велике значення у профілактиці реактивацій туберкульозу має контрольоване протирецидивне лікування, що найчастіше проводиться навесні і восени по 2-3 міс. в амбулаторних або санаторних умовах.
Медикаментозна терапія. Виліковування хворих на туберкульоз залежить від 2 взаємопов’язаних факторів: пригнічення мікобактеріальної популяції за допомогою протитуберкульозних препаратів та регресії туберкульозних змін в уражених органах і репаративних процесів в них. Оскільки туберкульоз це інфекційна хвороба, основним методом його лікування є антимікобактеріальна хіміотерапія. Терапевтичний ефект обумовлений безпосереднім бактерицидним або бактеріостатичним впливом протитуберкульозних препаратів на мікобактерії туберкульозу та їх загибеллю. Регресія туберкульозних змін в уражених органах і репаративні процеси в них також відбуваються за допомогою протитуберкульозних препаратів, які спричиняють загибель збудника хвороби, що викликає ураження органів та тканин, а також за допомогою патогенетичних препаратів, які впливають на запалення, процеси регенерації або покращують переносимість протитуберкульозної хіміотерапії.
