Вікова періодизація індивідуального розвитку людини включає 3 періоди: прогресивний, стабільний, регресивний.
До прогресивного періоду розвитку належить внутрішньоутробний розвиток людини та частина позаутробного до 21 року включно.
До стабільного періоду розвитку відносять: зрілий вік, який має 2 періоди:
І період – 22 – 35 років (чоловіки); 21 – 35 років (жінки);
ІІ період – 36 – 60 років (чоловіки); 36 – 55 років (жінки).
До регресивного віку відносять:
похилий вік – 61 – 74 роки (чоловіки); 56 – 74 роки (жінки);
старечий вік – 75 – 90 років (чоловіки); 75 – 90 років (жінки);
довголіття: 90 років і більше (чоловіки і жінки).
Пренатальний період розвитку поділяється на два підперіоди: ембріональний та плодовий (фетальний). Протягом першого підперіоду розвитку, який продовжується 8 тиж, відбувається формування органів і частин тіла, властивих дорослій людині; у плодовий підперіод переважно збільшуються розміри тіла та завершується органоутворення. До 4-5 міс швидкість росту плода збільшується. Після 6 міс лінійні розміри збільшуються вже не так швидко. Очевидно, однією з причин цього є обмеження розмірів порожнини матки. Відомо, що швидкість росту близнюків у цей період також сповільнюється і їх загальна маса дорівнює масі одиночного 36-тижневого плода. Таким чином, організм матері (розміри матки, плаценти, харчування) значно впливають на ріст і розвиток новонародженого.
Нижче наводимо схему вікової періодизації онтогенезу людини.
Відразу після народження настає період новонародженості. У цей період дитину годують молозивом упродовж 8 –10 днів.
Наступний період – грудний. Він триває до 1 року. Початок його пов’язаний з переходом до годування “зрілим” молоком. У цей період відзначається найбільша інтенсивність росту порівняно з усіма періодами поза утробного життя. Довжина тіла до 1 року збільшується в 1,5 разу, а маса тіла потроюється. З 6 міс починається прорізування молочних зубів.
Період раннього дитинства продовжується від 1 року до 4 років. На 2 – 3-му роках життя закінчується прорізування молочних зубів. Після 2 років щорічне збільшення розмірів тіла уповільнюється. З 4 років починається період першого дитинства, який закінчується в 7 років. У цей період відзначається незначне збільшення швидкості процесів росту. Вік дитини від 1 року до 7 років називають ще періодом нейтрального дитинства, оскільки хлопчики і дівчатка майже не відрізняються одне від одного за розмірами і формою тіла. Однак слід зауважити, що вже в цей період у дівчаток значно більша товщина підшкірної жирової клітковини.
| Період | Вік |
| Новонароджені | 1 день – 10 днів |
| Грудний вік | від 10 днів до 1 року |
| Раннє дитинство | 1 - 3 роки |
| Перше дитинство | 4 - 7 років |
| Друге дитинство | 8 – 12 років (хлопчики) 8 – 11 років (дівчатка) |
| Підлітковий вік | 13 –16 років (хлопчики) 12 – 15 років (дівчатка) |
| Юнацький вік | 17 – 21 рік (юнаки) 17 – 20 років (дівчата) |
| Зрілий вік (І період) | 22 – 35 років (чоловіки) 21 – 35 років (жінки) |
| Зрілий вік (ІІ період) | 36 – 60 років (чоловіки) 36 – 55 років (жінки) |
| Похилий вік | 61 – 74 роки (чоловіки) 56 – 74 роки (жінки) |
| Старечий вік | 75 – 90 років |
| Довголіття | 90 років і більше |
Період другого дитинства продовжується у хлопчиків з 8 до 12 років, у дівчаток - з 8 до 11 років. У цей період виявляються статеві відмінності у розмірах і формі тіла, оскільки статеве дозрівання у дівчаток починається в середньому на 2 роки раніше ніж у хлопчиків. Наприклад, дівчатка у віці 10 років випереджають хлопчиків за зростом і масою тіла, відбувається перший перехрест ростових процесів. У період другого дитинства підвищується секреція статевих гормонів (особливо у дівчаток), унаслідок чого починають розвиватися вторинні статеві ознаки: формуються грудні залози, з’являється волосся на лобку, а потім у пахвових ділянках. Статеві органи розвиваються одночасно з грудними залозами.
Меншою мірою в період другого дитинства проявляється процес статевого дозрівання у хлопчиків. Тільки до кінця періоду другого дитинства в них починається прискорений розвиток яєчок, а потім і статевого члена.
Наступний період – підлітковий, його називають також періодом статевого дозрівання, або пубертатним. Він продовжується у хлопчиків з 13 до 16 років, у дівчаток – з 12 до 15 років. У цей період відзначається збільшення швидкості ростових процесів, тобто відбувається пубертатний стрибок, який стосується всіх розмірів тіла. У дівчаток довжина тіла найбільш інтенсивно збільшується протягом 11-12-го років; у хлопчиків – протягом 13-15-го років. Особливо швидко ростуть хлопчики в 13-14 років, унаслідок чого вони у цей віковий період випереджають дівчаток за довжиною тіла. До кінця підліткового періоду довжина тіла у них становлять 90 – 97% від дорослих чоловіків.
У підлітковому віці відбувається перебудова головних систем організму (м’язової, дихальної, серцево-судинної). Головні функціональні характеристики підлітків наближаються до таких у дорослих. У хлопчиків у цей час особливо інтенсивно розвивається м’язова система.
Слід зауважити, що різниця в довжині тіла у хлопчиків і дівчаток до періоду статевого дозрівання становить не більше ніж 2%, а після статевого дозрівання вона досягає в середньому 8%.
Юнацький вік продовжується у хлопців від 18 років до 21 року, у дівчат – від 17 до 20 років. У цей період в основному закінчується процес росту тіла та формування організму, всі основні розміри та ознаки тіла досягають дефінітивної, тобто кінцевої, величини.
У зрілому віці форма та будова тіла змінюються мало. У 20 – 30 – літніх людей можливе продовження росту хребтового стовпа за рахунок нашарування кісткової речовини на верхніх і нижніх поверхнях тіл хребців, однак ці зміни не перевищують в середньому 3 – 5 мм. Між 30 та 50 роками довжина тіла залишається постійною, а потім починає зменшуватись. У старечому віці та в довгожителів довжина тіла зменшується на 6 – 8 % порівняно з юнацьким віком.
Площини
Для чіткого визначення положення, розмірів, просторових відношень судин, органів у порожнинах тіла людини, проекції органів на ділянки її тіла користуються поняттями площин і осей. Тіло людини в нормальній анатомії вивчають у вертикальному положенні з кінцівками спрямованіми донизу, а долоні рук обернуті вперед.
Існує три основні, взаємно перпендикулярнї площини (plana), які умовно можна проводити через будь-яку точку органа чи ділянки тіла людини, причому, кількість площин може бути довільною (мал. 10).
Ці площини такі: горизонтальна (plana horizontalia); фронтальна, лобна (plana frontalia); сагітальна, стрілова (plana sagittalia). Площини проводяться відносно вертикальної осі тіла людини.
Горизонтальна (horizontalis – паралельно горизонту) площина перетинає тіло чи орган упоперек, поділяючи їх на верхню та нижню частини. Для позначення утворень розташованих вище від горизонатальної площини застосовують термін “верхній” (superior), або “черепний” (cranialis), що означає розташований ближче до головного кінця тіла. Терміном “нижній” (inferiror), або “хвостовий” (caudalis) визначається положення нижче від горизонтальної площини, тобто ближче до хвостового кінця тіла.
Мал. 10. Площини та осі тіла людини (схема)
1. Фронтальна (лобна) площина.
2. Горизонтальна площина.
3. Сагітальна (стрілова) площина.
А – Вертикальна ось.
В – Фронтальна ось.
С – Сагітальна ось.
Фронтальна, лобна площина (plana frontalis) проводиться паралельно площині лоба, поділяючи тіло на передній і задній відділи. Терміном “передній” (anterior) та його синонімом “черевний” (ventralis) позначаються органи, утворення або частини тіла, розташовані попереду від лобної площини, тобто ближче до його передньої поверхні. Для визначення органів чи утворень, розташованих позаду від лобної площини застосовують термін “задній” (posterior) та його синонім “спинний” (dorsalis).
Третя площина йде під прямим кутом до лобної і горизонтальної площин, проводиться в напрямку стріли, що пронизує тіло вздовж – спереду назад. Цю площину називають сагітальною, стріловою (plana sagittalis). Її проводять по середині тулуба, поділяючи його на праву (правий – dexter) і ліву (лівий - sinister) симетричні половини і називають серединною площиною (planum medianum). Розташування частин тіла, органів чи ліній відносно стрілових площин позначають термінами: медіальний, “присередній” (medialis) – розташований ближче до середини і “бічний” (lateralis) - розташований збоку, далі від середини.
Відповідно до трьох площин виділяють осі, які дозволяють орієнтувати різні анатомічні утворення, органи відносно вертикального положення тіла. Осі також визначають напрямок рухів у суглобах. Фронтальна, лобна (поперечна) співпадає з лобною площиною. Наприклад, навколо лобної осі здійснюються нахили тулуба вперед і назад. Сагітальна, стрілова вісь проходить спереду назад у відповідній площині. Як приклад руху навколо цієї осі – нахили тулуба в правий і лівий боки. Вертикальна вісь проходить зверху вниз у стріловій площині. Навколо цієї осі тулуб людини повертається вправо й вліво.
Крім цих найменувань є широко вживані в анатомії і в клінічній практиці спеціальні терміни. Так, для визначення порівняльних розмірів схожих утворень користуються термінами “більший” (major), “менший” (minor) і “найменший” (minimus). Терміни величини – “великий” (magnus), “малий” (minor). Для позначення частин кінцівок використовують терміни: “ближчий” (proximalis), тобто розташований ближче до тулуба і “дальший” (distalis) – віддалений від тулуба. Коли характеризують положення органів, які розташовані в порожнинах тіла і в його частинах, застосовують термін “внутрішній” (internus) і “зовнішній” (externus). Терміном “поверхневий” (superficilis) позначають поверхневе розташування відносно поверхні тіла чи органа; глибоке розташування позначають терміном “глибокий” (profundus).
Ділянки тіла людини
В анатомії просторова характеристика тіла людини, його частин розглядається від вихідного вертикального положення з опущеними донизу верхніми кінцівками і повернутими вперед долонями. Саме з урахуванням цього положення характеризують проекцію внутрішніх органів на стінки грудної і черевної порожнин, визначають межі різних топографоанатомічних ділянок, частин тіла, описують проекцію місць розташування судин і нервів.
Голова (caput): лоб (sinciput), потилиця (occiput), скроня (tempora), вухо (auris), око (oculus), щока (bucca), ніс (nasus), рот (os), підборіддя (mentum), лице (facies).
Ділянки голови (мал. 11 a,б): лобна (regio frontalis), тім’яна (regio parietalis), потилична (regio occipitalis), скронева (regio temporalis), слухова (regio auricularis), соскоподібна (regio mastoidea), лицева (regio facialis), очноямкова (regio orbitalis), щічна (regio buccalis), вилична (regio zygomatica), привушно-жувальна (regio parotideomasseteri-ca), носова (regio nasalis), ротова (regio oralis), підборідна (regio mentalis).
Ділянки шиї (cervix) такі (мал. 11 a,б): передня шийна ділянка (regio cervicalis anterior), груднинно-ключично-соскоподібна ділянка (regio sternocleido-mastoidea), бічна шийна ділянка (regio cervicalis lateralis), задня шийна ділянка (regio cervicalis piosterior).
Мал. 11. Ділянки голови і шиї (a — вигляд спереду і з права; б— вигляд ззаду і зліва):
| 1 - regio frontalis; 2 - regio parietalis; 3 - regio occipitalis; 4 - regio temporalis; 5 - regio auricularis; 6 - regio mastoidea; 7 - regio orbitalis; 8 - regio buccalis; | 9 - regio zygomatica; 10 - regio infraorbitalis; 11 - regio nasalis; 12 - regio oralis; 13 - regio mentalis; 14 - regio cervicalis anterior; 15 - regio sternocleidomastoidea; 16 - regio cervicalis lateralis; 17 - regio cervicalis piosterior. |
Тулуб (truncus), на ньому визначають: грудну клітку (thorax), груди (pectus), живіт (abdomen), таз (pelvis), спину (dorsum) (мал. 12).
Мал. 12. Ділянки тулуба і кінцівок людини. Вигляд спреду:
| 1 - regio presternalis; 2 - fossa infraclavicularis; 3 - regio pectoralis; 4 - regio pectoralis lateralis; 5 - regio mammaria; 6 - regio inframammaria; 7 - regio axillaris; 8 - hypochondrium, regio hypochondriaca; 9 – epigastrium, regio epigastrica; 10 - latus, regio lateralis; 11 – umbo, regio umbilicalis; 12 – inguen, regio inguinalis; | 13 – hypogastrium, regio pubica; 14 - regio deltoidea; 15 - regio brachii anterior; 16 - regio cubitalis anterior; 17 - regio antebrachii anterior; 18 - regio antebrachii posterior; 19 - regio carpalis; 20 - regio dorsalis manus; 21 - digiti manus; 22 - regio femoris anterior; 23 - regio genus anterior; 24 - regio cruris anterior; 25 - dorsum pedis; 26 - digiti pedis. |
Ділянки грудної клітки: передгрудннина ділянка (regio presternalis), підключична ямка (fossa infraclavicularis), грудна ділянка (regio pectoralis), бічна ділянка грудної клітки (regio pectoralis lateralis), ділянка груді (regio mammaria), підгрудна ділянка (regio inframammaria), пахвова ділянка (regio axillaris).
Ділянки живота: підребер’я; підреброва ділянка (hypochondrium; regio hypochondriaca); надчрев’я; надчревна ділянка (epigastrium; regio epigastrica); бік; бічна ділянка (latus; regio lateralis); пупок; пупкова ділянка (umbo; regio umbilicalis); пахвина; пахвинна ділянка (inguen; regio inguinalis); підчрев’я; лобкова ділянка (hypogastrium; regio pubica).
Ділянки спини (див. мал. 13): хребтова (regio vertebralis), крижова (regio sacralis), лопаткова (regio scapularis), підлопаткова (regio infrascapularis), поперекова (regio lumbalis).
Мал. 13. Ділянки тулуба і кінцівок людини. Вигляд ззаду:
| 1 - regio vertebralis; 2 - regio suprascapularis; 3 - regio scapularis; 4 - regio infrascapularis; 5 - regio lumbalis; 6 - regio sacralis; 7 - regio deltoidea; 8 - regio brachii posterior; 9 - regio cubitalis posterior; 10 - regio antebrachii posterior; 11 - regio antebrachii anterior; 12 - regio carpalis; | 13 - regio palmaris; 14 – thenar; 15 – hypothenar; 16 - digiti manus; 17 - regio glutealis; 18 - regio coxae; 19 - regio femoris posterior; 20 - regio genus posterior; 21 - regio cruris posterior; 22 - regio surae; 23 – planta; 24 - digiti pedis. |
Промежинна ділянка (мал. 14) (regio perinealis) поділяється на відхідникову ділянку (regio analis) і сечово-статеву ділянку (regio urogenitalis).
Верхні кінцівки (membri superiores). На кожній з них знайдіть: грудний пояс (cingulum pectorale); плече (brachium), лікоть (cubitus), передпліччя (antebrachium); кисть (manus). Кисть утворюють: зап’ясток (carpus), п’ясток (metacarpus), долоню (palma; vola), тил кисті (dorsum manus), пальці кисті (digiti manus).
Ділянки верхньої кінцівки (див. мал. 12, 13) – дельтоподібна (regio deltoidea); плечова (regio brachialis), яка поділяється на передню плечову (regio brachii anterior), задню плечову (regio brachii posterior); ліктьова (regio cubitalis), у якій виділяють передню (regio cubitalis anterior) і задню ліктьову (regio cubitalis posterior) ділянки; передплічна (regio antebrachii), що поділяється на передню передплічну (regio antebrachii anterior) і задню передплічну (regio antebrachii posterior); ділянку кисті (regio manus), яку поділяють на зап’ясткову (regio carpalis) і тильну ділянку (regio dorsalis manus); долонну ділянку (regio palmaris), у якій виділяють підвищення великого пальця (thenar) і підвищення мізинця (hypothenar); п'ясткову ділянка (regio metacarpalis); пальці кисті (digiti manus).
Мал. 14. Промежинна ділянка:
1 - regio perinealis;
2 - regio urogenitalis.
Пальці кисті: великий, або перший, палець [I] (pollex; digitus primus [I]); вказівний, або другий, палець [II] (index; digitus secundus [II]); середній, або третій, палець [III] (digitus medius; digitus tertius [III]); престневий, або четвертий, палець [IV] (digitus anularis; digitus quartus [IV]); мізинець, або п’ятий, палець [V] (digitus minimus; digitus quintus [V]).
Нижні кінцівки (membri inferiores). Кожна з них складається з тазового пояса (cingulum pelvicum), сідниці (nates), кульші (coxa) стегна (femur), гомілки (crus) і стопи (pes).
У межах тазового пояса виділяють сідничну (regio glutealis) і кульшову (regio coxae) ділянки.
Стегнову ділянку (regio femoris) поділяють на передню стегнову (regio femoris anterior) і задню стегнову (regio femoris posterior) ділянки; колінну ділянку (regio genus) на - задню колінну (regio genus posterior) і передню колінну (regio genus anterior); гомілкову ділянку (regio cruris) на - передню гомілкову (regio cruris anterior) і задню гомілкова (regio cruris posterior), у склад якої відносять литкову ділянку (regio surae). Також до ділянок нижньої кінцівки відносять: передню надп’ятково-гомілкову (regio talocruralis anterior), задню надп’ятково-гомілкову (regio talocruralis posterior), присередню закісточкову (regio retromalleolaris medialis), бічну закісточкову (regio retromalleolaris laterlis). Ділянку стопи (regio pedis) поділяють на: п’яткову ділянку (regio calcanea), тил стопи (dorsum pedis); підошву (planta) а також на заплеснову (regio tarsalis), плеснову (regio metatarsalis) ділянки та пальці стопи (digiti pedis).
Пальці стопи: великий, перший, палець стопи [I] (hallux; digitus primus [I]), другий палець [II] (digitus secundus [II]), третій палець [III] (digitus tertius [III]); четвертий палець [IV] (digitus quartus [IV]); мізинець, або п’ятий палець [V] (digitus minimus; digitus quintus [V]).
Система скелета
(systema skeletale)
