Зміст діяльності практиканта

Відповідно до навчального плану передбачений такий порядок проходження студентами педагогічної практики: педагогічну практику без відриву від навчання проходять студенти 3 курсу протягом відведеного навчальним планом на практику терміну (чотири тижні в 6-му семестрі, починаючи зазвичай із 7 лютого).

Навчально-методична робота студента передбачає:

· ознайомлення з навчально-методичним забезпеченням дисциплін, основними формами організації навчання та видами навчальних занять у освітньому закладі;

· здійснення функціональної та інформаційної підготовки рішень у педагогічній практиці;

· відвідування різних типів навчальних занять провідних викладачів та здійснення системного аналізу ефективності двох із них;

· розробку методичної моделі та проведення трьох відкритих навчальних занять із подальшим самоаналізом;

· розширення професійної ерудиції, поглиблення психолого-педагогічних знань, вмінь та навичок, що отримані під час навчання;

· розвиток творчого мислення, індивідуального стилю в педагогічних методах;

· розвиток потреби в постійному самовдосконаленні та самоосвіті.

Студент – практикант має продемонструвати свою здатність самостійно обрати базу практики, визначитися із власним планом роботи та за допомогою консультантів від Університету та бази практики виконати основні завдання програми практики:

Завдання 1. Критичний аналіз бази практики. На початку роботи студент має здійснити критичний аналіз бази практики щодо наявності необхідних умов для якісної економічної освіти суб’єктів навчання конкретного освітнього закладу. На першому етапі критичного аналізу розробляється загальна характеристика бази практики стосовно основних аспектів економічної освіти. Форма викладу— довільна, але в звіті мають бути присутні відповіді на запитання:

1) “Навіщо?” (мета та завдання закладу освіти, в якому проходить практика);

2) “Що?” (стислий опис змісту основної діяльності закладу освіти);

3) “Як?” (як досягається мета та виконуються завдання: форми, методи, засоби навчання тощо);

4) “Хто?” (склад викладачів, їхній професійно-кваліфікаційний рівень, досвід роботи тощо);

5) “Де?” (коротка характеристика матеріально-технічної бази);

6) “Коли?” (терміни виконання завдань та функцій: графіки навчального процесу, періодичність контрольних заходів, канікул тощо).

На другому етапі критичного аналізу:

1) вивчається загальний кількісний склад тих, хто навчається (класи, групи тощо);

2) аналізуються діючі навчальні плани та програми юридичних дисциплін, цілі та завдання навчання;

3) проводиться аналіз навчальної (основної та додаткової) літератури з юридичних дисциплін, методичного забезпечення навчання та дидактичних матеріалів (плакати, схеми, слайди тощо);

4) вивчається система планування роботи викладача на рік, семестр (чверть) та окреме заняття (урок, лекція тощо);

5) проводиться аналіз існуючих форм навчальних занять та робляться висновки щодо їх відповідності цілям і завданням навчальних програм;

6) аналізується система мотивації та стимулювання навчання викладачами бази практики;

7) визначаються особливості системи контролю успішності навчання (поточний та підсумковий) та аналізуються його етапи: а) наявність і визначеність стандартів (норм, моделей тощо); б) система вимірювання (періодичність, форма, відкритість тощо); в) система оцінювання та відміток (шкали, бали, рейтинги тощо).

Третій етап критичного аналізу — це формулювання висновків щодо переваг та недоліків правової підготовки на базі практики, а також висловлення пропозицій стосовно вдосконалення економічної освіти (власний критичний аналіз необхідних та достатніх умов якісного навчання в галузі, що аналізується).

Завдання 2. Психолого-педагогічне дослідження особливостей навчальної групи. За згодою керівника від бази практики та Університету студент має дослідити особливості навчального контингенту (групи, класу), для якого планується проводити навчання. Основна мета такого дослідження —виявити навчальні та психологічні можливості учнів для їх подальшого врахування у викладацькій діяльності.

Для ефективного проведення навчального заняття студентам рекомендується попередньо з’ясувати, якою є група, де їм доведеться викладати. З цією метою пропонується провести невелике психолого-педагогічне дослідження із встановлення особливостей навчальної групи та зробити висновки щодо можливого урахування виявлених особливостей у своїй викладацькій діяльності.

Отримати психолого-педагогічні відомості про навчальну групу можна за допомогою різних методів: спостереження за класом, бесіди з класним керівником, з учнями та вчителями, вивчення журналу успішності класу та тестування з використанням психодіагностичних методик. Однак, обов’язковим є використання принаймні ОДНІЄЇ психодіагностичної методики із запропонованих. Перелік рекомендованих методик наведений у додатку 1.

Загалом дослідження здійснюється за одним із напрямів, який студент обирає самостійно. Пропонуються такі напрями дослідження:

1. Діагностика індивідуальних особливостей пізнавальної діяльності: дозволяє з’ясувати, в якій формі доцільно подавати учням навчальну інформацію, які методи її опрацювання дібрати.

2. Аналіз індивідуально-типологічного розподілу учнів у групі: дозволяє визначити рекомендований темп роботи, обрати доцільні форми, методи навчання й контролю, види навчальних завдань.

3. Виявлення домінуючої мотивації навчання в групі: дозволяє обрати доцільні прийоми мотивування й стимулювання учнів на занятті.

4. Дослідження соціально-психологічних особливостей навчальної групи: допомагає в організації спільної діяльності учнів (виборі доцільної кількості підгруп, капітанів команд, форм спільної діяльності тощо).

Вибір напряму дослідження, а також психодіагностичної методики зумовлюється реальними умовами проходження педагогічної практики, віковими особливостями учнів, а також особистими інтересами студента – практиканта в з’ясуванні психологічних умов навчання. У разі браку часу на проведення обстеження рекомендується обирати методики експрес-діагностики.

Варто зауважити, що для проведення психологічного обстеження учнів молодших класів доцільно використовувати метод спостереження та проективні методики, оскільки дітям складно відповідати на запитання опитувальників. Окремі методики з оцінки особливостей навчального класу може виконати й учитель. Підліткам доцільно запропонувати нескладні психодіагностичні опитувальники з мінімальною кількістю запитань. Старшокласники можуть заповнювати більші за кількістю запитань опитувальники, що дозволяє отримати більш точну інформацію про індивідуальні властивості.

Перед тим, як пропонувати психодіагностичну методику аудиторії, студенту рекомендується докладно ознайомитися з нею (а краще — виконати самому), підготувати бланки відповідей, продумати, як буде організовано роботу з методикою тощо.

Для проведення психологічного обстеження доцільно зустрітися з навчальним класом заздалегідь. У ході такої зустрічі студент може познайомитися з групою, розповісти про себе та провести психологічне дослідження за обраною методикою. Для отримання більш об’єктивної інформації рекомендується використовувати декілька методів дослідження (наприклад, опитування й спостереження).

При проведенні психологічного обстеження слід дотримуватись етичних правил роботи практичного психолога: створювати для досліджуваних атмосферу психологічного комфорту й безпеки під час опитування; зберігати в таємниці отриману інформацію, не допускати її розголошення, особливо в публічній ситуації; використовувати отриману інформацію лише в інтересах досліджуваних.

Після проведення обстеження студент має опрацювати отримані дані, скласти узагальнюючі таблиці та сформулювати практичні рекомендації з урахуванням виявлених психологічних особливостей у викладацькій діяльності.

У звіті з педагогічної практики подається:

1) опис процесу дослідження та отриманих результатів;

2) характеристика навчальної групи (класу), складена на основі проведеного психолого-педагогічного дослідження;

3) практичні рекомендації з урахування виявлених особливостей у викладацькій діяльності.

При описі процесу дослідження й отриманих результатів слід викласти такі відомості: завдання дослідження, обрані методи, етапи, узагальнені таблиці виявлених психологічних особливостей навчальної групи (наприклад, розподіл учнів за типами темпераменту).

У характеристиці навчальної групи рекомендується навести такі дані:

1) загальні відомості про навчальну групу (найменування групи, чисельність учнів у групі, віковий та статевий склад);

2) особливості навчальної діяльності учнів (розподіл учнів за рівнями успішності навчання, самостійністю, активністю в навчанні);

3) психологічні особливості групи, виявлені за результатами психодіагностики.

Практичні рекомендації з урахування виявлених особливостей у викладацькій діяльності можуть містити відповіді на запитання:

- Що може зацікавити учнів цієї групи на занятті?

- На актуалізацію яких мотивів слід звернути увагу при мотивуванні навчальної діяльності?

- У якій формі краще подавати навчальний матеріал?

- Який темп роботи більш доцільний у даній групі?

- Які форми і методи навчання більш доцільні в даній групі (індивідуальні чи групові, завдання на конкуренцію чи завдання на кооперацію, усні чи письмові завдання)?

- На скільки груп краще поділити групу (клас) за використання групових форм організації навчання, кого краще призначити капітанами команд?

- На яких учнів у групі слід звернути увагу під час проведення заняття (кому допомогти, кого виділити, які індивідуальні завдання запропонувати)?

- Яким чином краще контролювати й оцінювати учнів цієї групи? тощо.

Зміст практичних рекомендацій має відповідати обраному напрямку дослідження та містити конкретні поради з навчання даної групи, що враховують виявлені психологічні особливості.

Таким чином, у відповідному розділі звіту мають бути представлені результати проведених досліджень, а в додатках до звіту — наводитись зразки матеріалів діагностики (заповнені учнями бланки до методик, узагальнюючі таблиці, протоколи спостережень тощо).

Завершується виконання другого завдання висновками про те, як необхідно враховувати виявлені особливості навчального контингенту в процесі викладання (мотивація навчальної діяльності учнів, вибір форм і методів навчання, контроль навчання).

Завдання 3. Відвідування та критичний аналіз навчальних занять. За погодженням з керівником від бази практики з метою вивчення педагогічного досвіду студент має відвідати два навчальних занять викладачів бази практики, розвиваючи при цьому вміння: спостерігати за окремими елементами заняття та давати кожному з них характеристику; вести записи вражень та систематизувати їх письмово.

Для оцінки діяльності викладача рекомендується використовувати критерії, які розроблені провідними дидактами і є загальноприйнятими в освітянській практиці.

Основні критерії аналізу діяльності викладача на навчальному занятті:

1. Організаційний аспект — готовність викладача до заняття: наявність методичної розробки; наявність навчально-методичної карти; готовність матеріалів контролю; наявність книг, конспектів, ілюстративного матеріалу; своєчасність початку заняття, його кінця, своєчасність перевірки.

2. Програмно-цільовий аспект: відповідність теми заняття програмі, її тематичному плану; правильність визначення навчальних цілей з урахуванням рівнів засвоєння; усвідомленість цілей учнями; забезпечення мотиваційної сторони при засвоєнні теми; способи мотивації (розкриття значення теми для майбутньої діяльності; актуальність і новизна змісту; емоційне забарвлення викладання; застосування методу порівняння та аналогії; наочність та ілюстративність; ефект парадоксальності й здивування; приклади з власної практики; застосування методів активізації навчання); реалізація міжпредметних зв’язків; розподіл часу на занятті.

3. Виховний аспект: соціально-економічний аспект, екологічний аспект, патріотичний аспект, аспект професійної відповідальності, правовий аспект, етичний, моральний аспекти.

4. Контрольно-корекційний аспект: забезпечення доаудиторної самостійної підготовки студентів до заняття (конспект, розширений список літератури, методичні вказівки для самопідготовки); відповідність методів контролю певному рівню засвоєння знань, вмінь, навичок; різноманітність методів контролю та вміння їх правильно поєднувати; рівень об’єктивності та вимогливості викладача в оцінці знань студентів.

5. Науково-змістовний аспект: відповідність змісту заняття цілям; науковість змісту; зв’язок теорії та практики; професійна спрямованість; володіння викладача предметом.

6. Методичний аспект: різноманітність методів навчання й контролю, їх відповідність типу заняття й цілям; методичне забезпечення заняття; ступінь активізації учнів на занятті; реалізація індивідуального підходу до учнів; оволодіння учнів прийомами самостійної роботи; методична завершеність заняття (обґрунтування, наявність цілей і методичних акцентів, забезпечення ефективності економічного навчання).

7. Риторико-комунікативний аспект: вміння пояснювати матеріал; зрозумілість, правильність, чистота, логічність, виразність, образність, емоційність, наявність логічного наголосу й смислових акцентів, техніка мовлення; культура записів і коментаріїв на дошці; стиль спілкування з учнями, оптимістичність стилю, динамічність; знання індивідуальних особливостей учнів; ступінь порозуміння.

8. Висновки, пропозиції, рекомендації: ступінь досягнення мети; основні позитивні й негативні сторони; узагальнена оцінка заняття та визначення шляхів підвищення ефективності навчальних занять.

Виконання завдання завершується письмовим аналізом двох навчальних занять із вказуванням доцільності залучення окремих елементів практичного досвіду викладача у власній майбутній діяльності та міркуваннями про можливі напрямки вдосконалення відвіданих занять з метою підвищення їх результативності та ефективності.

Оформити аналіз уроків необхідно за однією з наведених у додатках 2, 3, 4 схем (на вибір).

Завдання 4. Проведення навчальних занять. Студент має підготувати та провести три навчальних заняття з класом (групою) відповідно до навчального плану, розкладу та програми з правознавства бази практики.

Студенти складають графік проведення занять з педагогічної практики та заздалегідь подають його керівникові від Університету (зразок оформлення графіку поданий у додатку 6). Після цього практиканти готують тексти лекцій та методичних розробок і надають їх для рецензування керівнику від бази практики. Структура та зміст занять повинні відповідати вимогам, що ставляться до даної форми організації навчання. Зміст методичної моделі навчальних занять розробляється практикантом самостійно, з використанням методичних рекомендацій з підготовки та реалізації процесу викладання комбінованого уроку, лекції та семінару з юридичних дисциплін, що розглянуті в “Навчально-методичному посібнику для самостійного вивчення курсу “Методика викладання права” (с. 110-126, 219-223). Вибір форм організації навчання обґрунтовується в звіті та доповнюється дидактико-методичними розробками, а також матеріалами, які підтверджують зворотній зв’язок практиканта з учнями (зразки робіт учнів, виконаних навчальних вправ, приклади виконаних тестових завдань). Ця частина звіту обговорюється також з керівником від Університету.

За підсумками занять проводиться їх письмовий аналіз, який включається до звіту з практики. Студентам необхідно проаналізувати:

· рівень сприйняття учнями мети уроку;

· відповідність змісту кожного етапу уроку програмі та принципам навчання;

· оптимальність поєднання методів і прийомів активізації навчання з урахуванням специфіки правових знань;

· ступінь власних досягнень в контексті: знання фактичного матеріалу; уміння володіти увагою учнів; стилю викладання; культури мовлення.

Також у ході самоаналізу потрібно дати відповіді на такі запитання:

· Чи вдалося досягнути мети уроку?

· Чи достатньою мірою для формування компетенції учнів було висвітлено актуальність та значущість теми, чи був відображений її зв’язок з життям?

· Чи виявили учні готовність до здобування знань та творчого мислення?

· Які методи та прийоми стимулювали інтелектуальну активність учнів?

· Які методичні можливості не вдалося використати? Чому?

· Чи вдалося створити творчу атмосферу в аудиторії, зацікавити учнів розширенням власних знань?

· Які труднощі виникали та з яких причин? Чи вдалося їх подолати?

· Чи раціонально використовувався час та чи все заплановане вдалося реалізувати?

Окремо в процесі самоаналізу навчальних занять рекомендуємо приділити увагу аспектам налагодження ефективної взаємодії з учнями та типовими труднощами, що виникають у практикантів під час проведення уроків.

У ході педагогічної практики студенти повинні оволодіти такими комунікативними вміннями:

· встановлювати правильні взаємини з учнями, вчителями;

· створювати сприятливе навчально-виховне середовище для розвитку інтересів, здібностей та схильностей учнів;

· впливати на учнів через організацію їхньої діяльності, регулювати міжособистісні стосунки в класі, групі, вміло орієнтуватися в педагогічних ситуаціях;

· передбачати, прогнозувати поведінку учнів у відповідь на педагогічні впливи;

· керувати власними емоціями, поведінкою в процесі взаємодії з учнями.

Рекомендації щодо налагодження ефективної взаємодії викладача з учнями дивіться в додатку 5.

Завдання 5. Звіт з педагогічної практики. Розробка звіту з педагогічної практикиздійснюєтьсяза структурою, наведеною в таблиці 1 (обсяг — у друкованих сторінках).

Таблиця 1