РОЗДІЛ «ОСНОВИ МОБІЛІЗАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ».
Тема 5: «Організація формування частин та підрозділів при відмобілізуванні».
Вступ
З поняттям “мобілізація” природно пов’язані такі поняття як мобілізаційна підготовка, мобілізаційна готовність та бойова готовність військ.
Як вже зазначалось вище, на випадок війни, необхідно враховувати велику довжину державних кордонів України, недостатній розвиток комунікацій та наявність сусідніх держав, в яких можуть виникати регіональні збройні конфлікти, а тому є потреба мати не тільки кадрову армію, але й достатню кількість мобілізаційних ресурсів на кожному театрі воєнних дій.
На сучасному етапі проблеми мобілізації для нашої держави загострились. Це обумовлено прийняттям оборонної доктрини, скороченням Збройних Сил, суттєвими змінами в економіці держави. Ці обставини призвели до того, що значна частина сил і засобів, необхідних для ведення війни переводиться в резерв.
Заняття №1. Бойова та мобілізаційна готовність військ.
Навчальне питання №1. Визначення бойової готовності та основні мобілізаційні заходи, які проводяться в різних її ступенях.
Бойова готовність - це стан частини, який дозволяє їй у встановлений термін здійснити перехід на воєнне положення і успішно виконувати бойові завдання. Бойова готовність повинна забезпечити:
- своєчасне приведення військ у вищі ступені бойової готовності і введення в бій основних сил;
- виконання бойового завдання в умовах застосування противником зброї масового ураження та високоточної зброї, засобів радіоелектронної розвідки та боротьби;
- спроможність виконувати бойові завдання при раптовому нападі противника;
- своєчасну відбудову порушеної бойової готовності.
Мобілізаційна готовність у мирний час містить такі заходи:
1. Відпрацювання документів «Плану відмобілізування та приведення в бойову готовність».
2. Проведення відбору, приписки та вивчення військовозобов’язаних запасу та призивників.
3. Проведення військово-економічних мобілізаційних навчань, тренувань, зборів.
4. Перевірка і оцінка стану мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил і інших військових формувань.
Ступені бойової готовності -встановлений відповідними документами стан військ (сил), з якого вони можуть підготовитися до виконання бойових завдань в потрібні терміни.
Ступені бойової готовності встановлюються з метою безперервного підтримання, а при необхідності підвищення бойової готовності військ шляхом послідовного переводу із однієї ступені бойової готовності в більш вищу, або введенням любої із встановлених ступенів.
У постійній бойовій готовності війська виділеними силами і засобами несуть бойове чергування та займаються плановою бойовою підготовкою та повсякденною діяльністю.
Вищі ступені бойової готовності вводяться:
1. Президентом України або, з його дозволу, Міністром оборони та Начальником Генерального штабу (НГШ) ЗСУ.
2. Командуючими ОК при різкому загостренні військово-політичної обстановки та зростанні загрози у зоні відповідальності, з дозволу Міністра оборони та НГШ ЗСУ з подальшою доповіддю про виконані заходи.
3. Командуючими об'єднань (з'єднань) у районі дислокації яких здійснюється агресія.
Таким чином, правом на приведення у вищі ступені бойової готовності користуються всі прямі начальники від командира дивізії (корпусу) і вище.
Так, в результаті переводу з'єднань та частин у першу ступінь бойової готовності ЗСУ нарощують свій військовий потенціал до масштабів, необхідних для успішного ведення оборонних операцій на своїй території та переходу у контрнаступ.
