РОЗДІЛ «ОСНОВИ МОБІЛІЗАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ».
Вступ.
Усі країни світу, які мають збройні сили, утримують їх для захисту незалежності, територіальної цілісності та недоторканості держави.
Світовий досвід свідчить, що воєнна небезпека для будь-якої держави існує завжди, в будь-який час.
Воєнна небезпека для України - це сукупність політичних, соціально-економічних, воєнних та інших зовнішніх і внутрішніх чинників, які, за певних обставин і умов, можуть привести до воєнного конфлікту, що загрожуватиме національним інтересам України. А воєнна безпека України, одна з складових її національної безпеки, - це стан захищеності національних інтересів, її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості від посягань із застосуванням воєнної сили.
Головною метою забезпечення воєнної безпеки України є усунення зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці України у воєнній сфері та створення сприятливих умов для гарантованого захисту національних інтересів.
Активна та миролюбива спрямованість зовнішньої політики України не виключає загрози агресії та ймовірності виникнення війни. У зв’язку з цим Збройні Сили України, керуючись вимогами Президента та Уряду, положеннями воєнної доктрини, повинні бути готові і здатні у будь-яких умовах відбити можливу агресію противника, захистити суверенітет і незалежність нашої держави.
Фахівці рахують, що кількість збройних сил будь-якої держави у воєнний час може дорівнювати до 10% дорослого населення. При цьому кожна держава, в тому числі і Україна, користуючись невід’ємним правом на індивідуальну оборону і колективний захист в разі збройної агресії, не виключає можливості отримання військової допомоги від інших держав і міжнародних організацій.
В мирний же час, будь-яка держава світу, з економічних можливостей не може утримувати свої збройні сили у складі та чисельності, необхідних для ведення війни та досягнення кінцевої стратегічної мети, кількість їх не повинна перевищувати 1% кількості дорослого населення країни (0,3-0,4% усієї чисельності населення країни). Тому Збройні Сили України в мирний час утримуються у суворо обмеженому складі, але в достатності, щоб здержати агресію з боку будь-якого можливого потенційного противника.
По розрахункам Генерального штабу Збройних Сил України до кінця 2017 року численність особового складу Збройних Сил буде складати 70 - 80 тисяч.
Між тим, в сучасних умовах, враховуючи наявність у противника новітніх видів і систем озброєння та військової техніки, вести і тим паче виграти війну тим складом (чисельністю) Збройних Сил, які має держава в мирний час, неможливо. Щоб вести тривалі бойові дії, в ході яких гине особовий склад, знищуються озброєння, воєнна техніка, боєприпаси та матеріальні засоби, руйнуються комунікації, необхідно мати потужні резерви які б поповнювали втрати. Тому чисельність Збройних Сил України, після їх мобілізаційного розгортання, зросте в декілька разів.
Ось чому здатність відмобілізуватись(доукомплектуватись і розгорнутись) і привести себе у встановлені терміни в готовність до виконання покладених бойових завдань має вирішальне значення і є найважливішим завданням командирів(начальників) і штабів усіх рівнів при проведенні ним мобілізаційної
Навчальне питання №1. Забезпечення воєнної безпеки України в сучасних умовах.
Воєнна доктрина України має оборонний характер, а це означає що жодна держава не вважається Україною своїм воєнним противником, але разом з тим, може вважатися потенційним противником держава або група держав, послідовна недружня політика яких загрожуватиме воєнній безпеці України.
Воєнно-політична обстановка навколо України характеризується динамічністю і нестабільністю подій та процесів. З одного боку більшість держав світу прагнуть до обмеження використання воєнної сили, як засобу досягнення політичних цілей. Вони скорочують свої збройні сили і, водночас, підвищують їх якісні параметри, приймають участь в подальшому розвитку міжнародних систем безпеки.
Проте, проява міжнаціональних і міжетнічних суперечностей, виникнення територіальних спорів між державами, розповсюдження ядерної та іншої зброї масового ураження, міжнародного тероризму, поява новітніх видів і систем зброї, зростання обсягів незаконного обігу зброї та наркотиків, поширення діяльності екстремістських, сепаратистських, радикальних релігійних, терористичних організацій та незаконно утворених збройних формувань призводять до нестабільності, виникнення небезпеки застосування воєнної сили, а в деяких випадках, до збройних конфліктів всередині держав або між державами, до регіональних і локальних війн.
На сучасному етапі основними реальними та потенційними зовнішніми загрозами національній безпеці України у воєнній сфері, тобто наймовірнішими джерелами воєнної загрози можуть бути:
• розповсюдження зброї масового ураження і засобів її доставки;
• можливість втягування України у протистояння іншим державам або в регіональні війни;
• воєнно-політична нестабільність та конфлікти в сусідніх державах, міжнародний тероризм, поширення незаконного обігу зброї, боєприпасів і вибухових речовин;
• нарощування іншими державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь;
• незавершеність державно-правового оформлення державного кордону України.
А внутрішніми загрозами національній безпеці України у воєнній сфері є:
• протиправна діяльність екстремістських, сепаратистських, радикальних релігійних організацій, спроби створення терористичних угруповань та непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань;
• небезпечне зниження рівня забезпечення озброєнням і військовою технікою Збройних Сил України, що загрожує послабленням їх боєздатності;
• повільне здійснення реформування Збройних Сил та оборонно-промислового комплексу;
• накопичення в Збройних Силах застарілої військової техніки, озброєння та вибухових речовин;
• недостатнє фінансове забезпечення Збройних Сил і незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців.
Воєнна безпека України може бути забезпечена за умов посилення співробітництва з міжнародними структурами колективної безпеки, підтримання на належному рівні оборонної достатності держави та боєздатності її Збройних Сил, запобігання можливій агресії шляхом стримування її воєнними і невоєнними засобами, запобігання та своєчасного розв’язання будь-яких конфліктів в середині держави, готовності держави до захисту населення від звичайної зброї та зброї масового ураження, завершення договірно-правового оформлення та облаштування державного кордону.
Забезпечення воєнної безпеки України в мирний час характеризується прискоренням реформування Збройних Сил і виконанням державних програм модернізації озброєння та військової техніки; ефективним контролем за станом захищеності важливих об’єктів, охороною державного кордону, повітряного, надводного та підводного простору; додержанням законодавства та виконанням міжнародних договорів щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Російської федерації на території України; розвитком військово-політичного партнерства та співробітництва з НАТО і ЄС, участю в міжнародній миротворчій діяльності; впровадженням системи цивільного контролю над Збройними Силами.
Для забезпечення воєнної безпеки України в загрозливий період або в разі початку війни чи збройного конфлікту потрібно максимально використати можливості Ради ООН, ОБСЄ, НАТО, ЄС та інших міжнародних структур колективної безпеки; своєчасно ввести воєнний стан в державі або окремих її регіонах і провести мобілізацію та стратегічне розгортання Збройних Сил; здійснити заходи щодо територіальної і цивільної оборони та посилити захист державного кордону, перевести національну економіку або окремі її галузі і підприємства, в т.ч. транспортні і комунікаційні, на функціонування в умовах особливого періоду; вжити заходи щодо локалізації збройного конфлікту та недопущення переростання його в локальну або регіональну війну, ввести воєнний час і відсікти збройну агресію.
Навчальне питання №2. Визначення основних понять та категорій мобілізації.
Для подальшого вивчення мобілізаційної роботи, яка організується і проводиться у військах командирами різних ланок, доцільно розглянуті деякі поняття, що визначені Воєнною доктриною України та іншими законодавчими актами з питань мобілізації.
Регіональна війна (конфлікт високої інтенсивності)- війна між державами (коаліціями держав), які для досягнення своїх політичних цілей використовують усі наявні сили та засоби, не виключаючи застосування зброї масового ураження.
Локальна війна (конфлікт середньої інтенсивності)- війна між державами, що ведеться з обмеженими силами, для досягнення яких використовуються звичайні засоби збройної боротьби з обмеженням масштабу і району їх застосування.
Збройний конфлікт (конфлікт низької інтенсивності) - обмежене збройне зіткнення між двома державами чи збройне зіткнення всередині держави, яке є сукупністю воєнних(бойових) дій і не переходить у війну(відсутній правовий акт про оголошення стану війни).
Збройна агресія – застосування іншою державою, або групою держав збройної сили проти України. Збройного агресією проти України вважається будь-яка з таких дій:
А) втручання або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;
Б) блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав;
В) напад Збройних Сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України;
Г) засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України;
Д) дії іншої держави (держав), яка дозволяє щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для виникнення дій зазначених в п.п. а) –в)
Е) застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених Україною міжнародних договорів проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.
Загрозливий період - відрізок часу, який характеризується найвищою напругою воєнно-політичної обстановки та надзвичайним загостренням протиріч між ворогуючими сторонами. Може бути різної тривалості. У цей час Збройні Сили приводяться у готовність до виконання покладених бойових завдань, здійснюється їх стратегічне розгортання, економіка держави переводиться на воєнний стан. Безпосередньо передує розв’язуванню війни. Тривалість періоду є одним з найважливіших чинників, від якого залежить безпосередня підготовка країни до війни.
Особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і, частково, відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період настає з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. Виконавчий період - час з моменту надходження команди(сигналу) на відмобілізування до доповіді командира про готовність частини виконати бойове завдання в організації та штатах воєнного часу.
Воєнний час – період ведення бойових дій та реалізації відповідних мобілізаційних заходів для цього часу.
Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, замовлене загрозою обмеження конструкційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відбудовний період – період, який починається після закінчення бойових дій і спрямований на відбудову економіки держави, проведення демобілізації Збройних Сил та інших формувань.
Мобілізаційні ресурси – військовозабов’язані (особовий склад запасу), та техніки, яка приписана з національної економіки, що поставляються комплектуючими військовими комісаріатами до відповідних військових частин у виконавчій період.
Запас Збройних Сил (військовозабов’язані) – особи, що перебувають на військовому обліку, пройшли дійсну військову службу або звільнені від неї з різних причин, але придатні до служби на воєнний час.
Кадровий склад (кадр, військовослужбовці) – весь особовий склад Збройних Сил, що перебуває на дійсній військовій службі (в кадрах) на відміну від військовозобов’язаних, які знаходяться у запасі.
Частина-формувач – частина, на яку покладено завдання зформувати нову частину у виконавчій період.
Частина, що формується заново, комплектується особовим складом, озброєнням та витратними засобами за рахунок частини-формувача, інших частин, матеріальних засобів, призначених для неї, які зберігаються на відповідних базах, поставок особового складу запасу та техніки, яка приписана з національної економіки, через комплектуючі військові комісаріати.
Район комплектування – район, з якого здійснюється призов військовозобов’язаних та поставка техніки, яка приписана з національної економіки,для даної частини.
Район відмобілізування - район до якого надходять мобілізаційні ресурси для формування частин, підрозділів та проводиться бойове злагодження. Основний район відмобілізування вибирається на безпечній відстані від категорованих об’єктів, по яких може бути нанесений удар противником. Координати району утримуються в таємниці. За мирного часу район не обладнується і не займається військами під час тренувань та навчань. Для обладнання його у виконавчій період за мирного часу повинно бути заготовлено обладнання пунктів прийому особового складу та техніки, польові кухні, рухомі медичні пункти та інше. Запасний район відмобілізування вибирається на території частини, інших об’єктів, що належать Міністерству оборони. В них за мирного часу проводяться тренування, навчання з мобілізаційних питань.
Район призначення - район, куди вибуває частина для виконання бойового завдання після проведення бойового злагодження в районі відмобілізування.
Організаційне ядро - частина особового складу та техніки, приписаних до даної частини і призначених для виконання першочергових заходів при відмобілізуванні(розгортання пунктів прийому особового складу та техніки, робота на них, розконсервація техніки, вивіз та вивід її в район відмобілізування, організація радіаційної та хімічної розвідки, комендантської служби на маршрутах руху, зв’язок з групою контролю за відмобілізуванням та комплектуючими військовими комісаріатами). Перелік частин, для яких виділяється організаційне ядро, та його кількісний склад визначається штабом оперативних командувань. Якісний склад визначається командиром частини.
Навчальне питання №3. Визначення мобілізації, її основний зміст та класифікація.
Мобілізація у загальнодержавному масштабі – це заздалегідь спланований і всебічно забезпечений процес планомірного переведення Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки, Міністерств внутрішніх справ та надзвичайних ситуацій, національної економіки, громадських та державних організацій та установ з мирного на воєнний стан для вирішення завдань, викликаних потребами війни.
Мобілізація є найважливішим воєнно-політичним актом і згідно з Конституцією України оголошується указом Президента. Призов військовозобов’язаних та поставка техніки, яка приписана з національної економіки, проводиться на підставі наказів Міністра оборони. Головним змістом мобілізації є переведення на воєнний стан Збройних Сил, інших військових формувань, сил цивільного захисту та перебудова національної економіки, органів державної влади інших державних органів, підприємств, установ та організацій, а також адміністративно територіальних одиниць на роботу в умовах особливого періоду. Мобілізація може бути: військова мобілізація або мобілізація економіки.
Військова мобілізація (мобілізація Збройних Сил) полягає у плановому, заздалегідь підготовленому розгортанні військ до організаційно-штатної структури воєнного часу, їх доукомплектуванні в установленні строки особовим складом запасу, дозабезпечені озброєнням, військовою технікою, витратними засобами за рахунок накопичених за мирного часу та тих, що надходять з національної економіки, а також у бойовому злагодженні військ, які розгортаються. Стосовно частин та з'еднань цей процес прийнято називати відмоблізуванням, а для об'еднань та вище - мобілізаційним розгортанням.
Мобілізація економіки (процес переведения її на воєнний стан) полягає у розгортанні воєнного виробництва у збільшених масштабах на оборонних підприємствах, у зміні співвідношення випуску продукції цивільного та воєнного призначення на решті підприємств, перебудові роботи органів зв'язку, транспорту, сільського господарства для потреб воєнного часу; у перерозподілі людських ресурсів між Збройними Силами та національною економікою; у зміні діяльності наукових та дослідницько-конструкторських закладів; у підвищенні централізаії управління економікою.
Мобілізація може проводитися відкритим способом або прихованим (проводиться під виглядом звичайних заходів бойової та мобілізаційної підготовки військ без доведення до загального відому населення та розголошення дійсних цілей заходів, що проводяться). Як правило, відкрита мобілізація проводиться у разі раптового розв'язання війни агресором, або при прямій загрозі його нападу; прихована - до початку війни Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути оголошене через засоби масової інформації, а про проведення прихованої мобілізації доводиться до органів державної влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних Київської та Севастопольської місцевих державних адміністрацій по закритих каналах оповіщення в порядку, який визначається Президентом.
Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути оголошене через засоби масової інформації, а про проведення прихованої мобілізації доводиться до органів державної влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської місцевих державних адміністрацій по закритих каналах оповіщення в порядку, який визначається Президентом.
Методом проведення мобілізації може бути плановий (полягае у суворому виконанні всіх заходів мобілізаційних планів, у повному обсязі і у визначений термін) та розпорядчий (передбачає зміну строків та об’єму мобілізаційних заходів, кількості сил та засобів, що залучаються при цьому).
Плановий метод дозволяє провести мобілізацію за короткий термін; але при цьому неминуче знижується прихованість мобілізаційних заходів (на відміну від розпорядчого, який дозволяє суттєво приховати факт мобілізації), але при цьому значно збільшується термін виконання заходів.
За масштабами мобілізація може бути загальною або частковою.
Загальна мобілізація охоплює всі види Збройних Сил та національної економіки, проводиться на всій території країни у повному обсязі мобілізаційного плану. Недоліком загальної мобілізації є порушення структурних зв'язків національної економіки і, як наслідок, можливе заподіяння економічної шкоди. Оголошується с початком війни.
Часткова мобілізація полягає у проведенні мобілізаційних заходів на визначеному театрі военних дій, торкається лише конкретних видів Збройних Сил, окремих категорій призовного віку, окремих галузей национальної економіки. Проводиться у випадку, коли є можливість вирішити поставлені завдання обмеженим складом Збройиих Сил. Економічно більш доцільна для країни порівняно з загальною мобілізацією. Може проводитись також з метою підвищення прихованості підготовки до війни. Оголошується в мирний час або в загрозливий період.
Часткова мобілізація може бути цільовою, тобто оголошуватись в мирний час у зв'язку зі стихійним лихом, великими промисловими аваріями, катастрофами.
КЛАСИФІКАЦІЯ МОБІЛІЗАЦІЇ
 |
Переведения військових частин на военний стан (відмобілізування) може проводитись за варіантами:
- частина зберігає організацію і найменування мирного часу, але переходить у стан воєнного часу;
- частина змінює свою організацію, розгортається у з'єднання або розділяється на ряд самостійних частин;
- частина формується заново.
У залежності від призначення, покладених бойових завдань та укомплектованості частини Збройних Сил за мирного часу умовно поділяються на частини постійної бойової готовності, постійної готовності, скороченого складу, кадру та частини, що формуються заново.
Військовими частинами постійної бойової готовності вважаються такі, що включені до бойового комплекту військ (сил) і безпосередньо будуть брати участь у веденні (забезпеченні) операцій (бойових дій). Їх штатна чисельність особового складу мирного часу становить не менше 50% від штатної чисельності воєнного часу. При цьому - з них не менше 70% посад, з урахуванням офіцерських, які визначають боєздатність. Забезпеченість основними видами озброєння, військової техніки та витратних засобів становить 100% від штатної потреби воєнного часу.
Військові частини, які мають аналогічні показники, але безпосередньо не будуть брати участі у веденні (забезпеченні) операцій (бойових дій) вважаються військовими частинами постійної готовності.
Військовими частинами скороченого складу вважаються такі, штатна чисельність особового складу мирного часу яких становить менше 50% від штатної чисельності воєнного часу. При цьому - з них не менше 80% посад, з урахуванням офіцерських, які визначають боєздатність. Забезпеченність основними видами озброєння, військової техніки та витратних засобів становить 90% від штатної потреби воєнного часу;
Військовими частинами кадру вважаються такі, штатна чисельність особового складу мирного часу яких складає менше 20% від штатної чисельності воєнного часу. Забезпеченість основними видами озброєння, військової техніки та витратних засобів, які можуть зберігатись на базах, складах, арсеналах, складає не менше 75% від штатних потреб воєнного часу;
Військові частини, що формуються заново за мирного часу особового складу не мають. Забезпеченість основними видами озброєння, військової техніки та витратних засобів, які зберігаються на базах (при частинах - формувачах), становить не менше 75% від штатної потреби воєнного часу.
Висновок
Мобілізація України – це комплекс заходів, які можуть здійснюватись в державі в мирний час, в загрозливий період і в ході війни з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил і інших військових формувань, сил цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу.
