У російській соціології економіки утверджується розуміння економічної культури як регулятора економічної поведінки13. Регулятивні можливості економічної культури закладено у взаємодії інституціональної та особистісної складових економічної культури.
Інституціональний аспект економічної культури - це, по-перше, цінності та соціальні норми, що характеризують інститути, які функціонують усередині економіки (виробництво, споживання, розподіл, ринок, підприємництво та ін.); по-друге - цінності та норми, "породжені" не економічними, а іншими соціальними інститутами суспільства (право, мораль, політика, ідеологія, наука, сім'я, освіта, релігія та ін.). Хоч вони лежать за межами економіки, але безпосередньо (прямо) взаємодіють із нею.
Цінності й норми, що "поступають" в економіку зі сфер політики, права, ідеології, науки, релігії, мистецтва, набувають у сфері економіки відповідних її інститутам рис і в такому опосередкованому вигляді утворюють особливий інституціональний аспект економіки та економічної культури.
Структурно оформлені у вигляді соціальних інститутів комплекси цінностей і соціальних норм утворюють формуюче поле щодо особистісного аспекту економічної культури.
Особистісний аспект економічної культури фіксує цінності, норми, інтереси ті інші риси свідомості суб'єктів економіки. До них відносять два основні різновиди цінностей: 1) цінності для працівників їхнього статусу у суспільстві (вид роботи, посада, зарплата та ін.); 2) цінності самореалізації суб'єктів у економічній сфері (можливості кар'єри, професійне удосконалення, цінність володіння й розпорядження власністю, ресурсами, економічна самостійність та ін.).
Обидва види цінностей є функціональними. З ними пов'язані відповідні соціальні якості суб'єктів. Так, наприклад, для професійно орієнтованих людей притаманна висока цінність праці. У той же час у людей із пріоритетом споживацьких цінностей попередня орієнтація може бути відсутня.
Окрім функціональних, існують також загальнолюдські цінності, які впливають на економіку, торкаючись найбільш загальних зв'язків між людьми. До таких цінностей, на думку А. Печчеї, належать гуманізм, соціальна справедливість, свобода, неприйняття насильства, цінність прогресивного розвитку. При цьому до цінностей вищого порядку, від яких залежить саме існування людства, відносять здатність зберігати надбання культури. А захист і збереження культурних особливостей народів та націй визначені ключовим моментом людського прогресу та самовираження14.
Зрозуміло, що різні суб'єкти економічної діяльності різною мірою засвоюють ті чи інші риси культури. Залежно від цього утворюються ті чи інші їхні культурні типи. Ідеться про різні типи працівника або споживача. А коли мова йде про колективи, то вони також різняться: самоуправлінський тип від виконавчого, в одних колективах домінують цінності екстенсивного розвитку, в інших - інтенсивного.
Різні культурні типи економічної діяльності утворюються на основі економічних ролей, які вони виконують. Соціальні норми в соціології розуміються як комплекси норм, закріплених за певними функціональними позиціями (місцями) у суспільстві і зафіксованих у вимогах до індивідів, що займають функціональні місця у сфері суспільного розподілу праці, зайнятості, ієрархії управління. Ці вимоги укорінюються в культурі - у писаних (законодавчих, політичних і технологічних) та неписаних (моральних) нормах. Вони передаються від одного покоління до іншого і регулюють поведінку людей, що потрапили на ці місця. Так культура "проникає" у суб'єкти через економічні ролі, які вони відіграють. "Економічні ролі - це "згустки" культурних феноменів: вимоги, що суспільство пред'являє до акторів, норми, що мають ними виконуватись"15.
Для суспільства важливо, щоб соціальні ролі, призначені для задоволення його потреб, виконувались адекватно, а всі потреби "перекривались" існуючими ролями. Щоб досягти таких цілей, суспільство здійснює певні регулювальні дії:
- Удосконалює систему діючих економічних ролей: інституціоналізація нових ролей, що відображають нові суспільні потреби, і вибраковка старих, морально застарілих.
- Удосконалює володіння економічними ролями для забезпечення більшої самореалізації індивідів, що відіграють найважливіші для суспільства ролі: професійні, посадові, розподільні та ін.
При цьому економічна культура діє як джерело норм економічної діяльності й поведінки, що покликане виконувати й поліпшувати економічні ролі, а через них - активізувати індивідів у потрібних суспільству масштабах та напрямках.
За результатами соціологічних досліджень XX століття характеризується зміною історичного типу економічної культури: із основаної на традиціях і звичках вона перетворилась на культуру, основану переважно на раціональних засадах. Такі зміни вимагають пошуку відповідних систем стимулювання економічної діяльності.
Інституціональний і особистісний аспекти економічної культури взаємопов'язані між собою, що надає культурі певної цілісності в регулюванні економічної поведінки.
Цей взаємозв'язок здійснюється, з одного боку, через функціонування у сфері економіки людей - носіїв певних цінностей і норм поведінки, що укорінюються в економічних інститутах. Аналогічно впливають на ці інститути й цінності, притаманні іншим сферам суспільства - політичній, правовій, моральній та ін. З іншого боку, економічні інститути формують адекватні їм суб'єкти економіки, укорінюючи в них системи цінностей цих інститутів.
Схожу модель економічної культури як регулятора економічної діяльності запропонувала Г. Н. Соколова.16 В ній інституціональну складову культури покладено на економічну свідомість, а особистіс-ну складову - на економічне мислення.
Акцентування уваги на економічній культурі як соціальному механізмі, що відтворює еталони економічної поведінки, дозволяє їй визначити економічну культуру як спосіб взаємодії економічної свідомості суспільства й економічного мислення індивідів і соціальних груп, що регулює участь індивідів і соціальних груп у економічній діяльності і ступінь їхньої самореалізації в тих чи інших типах економічного поведінки.
У цій моделі основні особливості економічної культури як механізму, що регулює економічну поведінку індивідів і груп, такі: по-перше, економічна культура містить у собі соціальні норми й цінності суспільного масштабу, що знаходять в економічній сфері своє специфічне значення, і соціальні норми, що виникають із внутрішніх потреб економіки; по-друге, економічна культура визначається каналами, через які вона регулює взаємодію економічної свідомості суспільства й економічного мислення індивідів і груп; до них входять економічні інтереси, соціальні стереотипи, соціальні очікування й орієнтації та ін.; по-третє, економічна культура орієнтована на управління економічною поведінкою соціальних суб'єктів (індивіди, соціальні групи, трудові колективи).
Як соціальний механізм економічна культура регулює економічну поведінку через виконання трансляційної, селекційної та інноваційної функцій.
Чим більш розвинуті і повніше здійснюються названі функції у процесі регулювання економічної поведінки соціального суб'єкта, тим краще виявляє себе економічна культура як соціальний механізм цього процесу.
Отже, ефективність регуляції економічної поведінки з боку економічної культури буде різною для різних типів економіки.
