Правила ефективного використання впливу

 

Природа лідерства.

 

Тактика міжособистісного впливу

 

1. Використовуйте раціональне переконання. 2. Викликайте у людей симпатію до себе. 3. Покладайтеся на принцип взаємності. 4. Створюйте собі союзників. 5. Будьте наполегливі - просіть те, що ви бажаєте отримати. 6. Отримайте підтримку керівників вищого рівня. 7. Винагороджуйте людей за бажану для вас поведінку.

 

Наукові концепції лідерства

 

 

9.2. Теорія особистих якостей лідера

 

Мета теорії особистих якостей лідера - виявити властивості й особистісні характеристики ефективних керівників. Дослідження виявили відносно слабкі взаємозв'язки між характерними рисами й успіхом у керівництві організаціями. Людина, на думку Стогдилла, не стає керівником тільки завдяки тому, що вона має певний набір особистих якостей. Висновки: структура особистих якостей керівника повинна співпадати з особистими якостями, діяльністю й завданнями його підлеглих.

 

 

Особисті якості лідера

 

 

Фізичні характеристики	Особливості характеру	Характеристики, пов'язані з участю у процесі праці
Енергійність Витривалість	Впевненість у собі Чесність і прямота Ентузіазм Бажання керувати Незалежність	Прагнення до досягнення результату, до переваги Сумлінність у досягненні цілей Здатність працювати незважаючи на труднощі, завзятість
Розумові здібності	Соціальні характеристики	Соціальні передумови
Інтелект, когнітивна здатність Знання Розсудливість, рішучість	Товариськість, навички міжособистісного спілкування Здатність залучати до співробітництва інших людей Уміння працювати в колективі Тактовність, дипломатичність	Освіта Мобільність

9.3. Поведінкові теорії лідерства

 

В основі поведінкових теорій лідерства лежить стиль керівництва (лідерства). Стиль лідерства - це звична манера поведінки керівника стосовно підлеглих з метою впливу і спонукання їх до досягнення цілей організації.

 

Зміст стилів лідерства

 

	Авторитарний стиль	Демократичний стиль	Ліберальний стиль
Природа стилю	Зосередження всієї влади й відповідальності в руках лідера	Делегування повноважень із утриманням ключових позицій у лідера	Зняття лідером із себе відповідальності й зречення від влади на користь групи /організації
Прерогатива щодо встановлення цілей та вибору засобів	Прийняття рішень розподілене за рівнями на основі участі	Надання можливості самоврядування в бажаному для групи режимі
Комунікаційні потоки йдуть переважно зверху	Комунікація здійснюється активно за двома напрямами	Комунікація, як правило, будується за «горизонта-льною» основою
Сильні сторони	Основну увагу зосеред-жено на терміновості й порядку, можливість пророкування результату	Посилення особистих зобов'язань з виконання роботи через участь в управлінні	Дозволяє розпочати справу так, як це уявляється без втручання лідера
Слабкі сторони	Є тенденція до стримування індивідуальної ініціативи	Демократичний стиль вимагає багато часу для прийняття рішень	Група може втратити швидкість і напрям руху без лідерського втручання

 

Поведінкові теорії лідерства.

 

Результати досліджень стилів лідерства Левіна

 

Автократичний керівник	Демократичний керівник	Ліберальний керівник
Люди відмінно працюють тільки у присутності керівника Співробітники негативно сприймають твердий автократичний стиль У колективі виникає атмосфера ворожості	Ефективність діяльності групи перебуває на досить високому рівні Люди добре працюють як у присутності керівника, так і в його відсутності У колективі формуються добрі стосунки Люди охоче беруть участь у прийнятті рішень	Люди виконують невеликий обсяг роботи Якість роботи знижується

 

Кожна організація являє собою унікальну комбінацію індивідів, цілей і завдань. Тому стиль лідерства не завжди можна віднести до якогось конкретного типу. Стиль конкретного лідера може бути співвіднесений з якоюсь позицією в континуумі.

 

Автократично-ліберальний континуум стилів керівництва

 

Поведінкові теорії лідерства.

 

Дослідження Університету штату Огайо

 

Відповідно до досліджень вчених Університету штату Огайо стиль лідерства класифікується за двома параметрами: · Ініціювання структури - це ступінь, в якому лідер, орієнтований на виконання робочих завдань і досягнення цілей організації. · Увага до підлеглих - це ступінь поваги лідером ідей і почуттів працівників.

 

 

 

Найбільш ефективний стиль лідерства характеризується високим ступенем ініціювання структури й високим ступенем уваги до підлеглих.

 

 

Поведінкові теорії лідерства.

Дослідження Мічиганського університету

Дослідження Мічиганського університету ґрунтуються на порівнянні моделей поведінки ефективних й неефективних супервайзерів.

 

Решітка менеджменту Р Блейка і Дж. Моутон

Решітка менеджменту Р. Блейка і Д. Моутон (Техаський університет) включає п'ять основних стилів лідерства. Кожна з осей решітки являє собою 9-бальну шкалу, де одиниця означає низький, а дев'ятка - високий рівень орієнтації керівника на увагу до виробництва (горизонтальна вісь) та увагу до людей (вертикальна вісь).

 

 

Поведінкові теорії лідерства.

Решітка менеджменту Р Блейка і Дж. Моутон

 

Висока		(1.9)   Управління заміським клубом Підвищена увага до потреб співробітників, спрямована на встановлення добрих стосунків, дружньої атмосфери й прискорення строків виконання робіт	(9.9) Управління командою Виконання робочих завдань досягається за рахунок високого залучення співробітників: взаємозалежність за рахунок «загальної ставки» в інтересах організації приводить до стосунків довіри й поваги
Увага до людей
(5.5) Серединне управління Нормальна робота організації забезпечується рівновагою між необхідністю виконання робітниками завдань і підтримкою здорової моральної атмосфери в колективі
Вбоге управління Мінімальні зусилля з підвищення робочих завдань, спрямовані на збереження приналежності до організації (1.1)	Засноване на повноваженнях управління Ефективність досягнення результатів досягається за рахунок створення таких умов праці, щоб роль людського фактора була мінімальною (9.1)
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Низька
Низька Висока Увага до виробництва

 

Висновки

 

Стиль 9.9. "Управління командою" є найбільш ефективним, оскільки виконання робочих завдань засновано на спільних зусиллях членів організації.

 

9.4. Ситуаційні підходи до лідерства

Ситуаційна теорія Херсі і Бланшара

 

Ситуаційна теорія Херсі і Бланшара або теорія життєвого циклу - ґрунтується на взаємозв'язку двох параметрів: · "Зрілість виконавців", тобто ступінь готовності працівників до виконання робочих завдань. · Стиль лідерства (директивний, делегувальний, учасник, який переконує).

 

Використання моделі передбачає: 1. Визначення рівня готовності підлеглих. 2. Вибір відповідного стилю лідерства.

 

 

 

Ситуаційні підходи до лідерства.

 

 

Висновки

Стиль лідерства повинен відповідати рівню кваліфікації й особистісним характеристикам працівників.

Ситуаційні підходи до лідерства.

Ситуаційна модель Фідлера

 

Ситуаційна модель Фідлера - ґрунтується на взаємозв'язку двох параметрів: · Стиль лідерства (орієнтація на стосунки, орієнтація на завдання). Базовий стиль лідерства розглядається як незмінний. · Ситуація (стосунки "керівник - підлеглий", структура завдання, посадова влада лідера). Кожна ситуація розглядається як сприятлива або як несприятлива.

 

Використання моделі передбачає:   1. Визначення базового стилю лідерства за допомогою шкали НПС (найменш кращий співпрацівник). 2. Діагностика ситуації (сприятливі або несприятливі існуючі стосунки "керівник - підлеглий", структура завдання, посадова влада лідера).

 

 

 

Висновки

 

Зміна ситуації вимагає зміни лідера.

Ситуаційні підходи до лідерства.

Модель "шлях - ціль" Мітчела й Хауса

Модель "шлях-ціль" - це ситуаційна теорія, згідно якої лідер повинен посилювати мотивування підлеглих шляхом пояснення форм поведінки, що дозволяють виконати завдання й отримати винагороду.

Роль лідера в моделі "шлях - ціль"

Ситуаційні підходи до лідерства.

 

Поведінка керівника залежно від ситуації згідно з теорією "шлях-ціль"

		Поведінка керівника		Вплив на підлеглого
				Результат
		Ситуація

 

 

Висновки Лідер може змінювати свою поведінку в залежності від ситуації.

 

Ситуаційні підходи до лідерства.

 

Субститути і нейтралізатори керівництва

 

 

Субститути й нейтралізатори керівництва

 

Ситуаційні змінні	Керівництво, орієнтоване на завдання	Керівництво, орієнтоване на співробітників
Організаційні змінні	Згуртованість колективу	Заміняє	Заміняє
Формалізація	Заміняє	Не впливає
Твердість	Нейтралізує	Не впливає
Обмежене коло посадових повноважень	Нейтралізує	Нейтралізує
Фізична далекість	Нейтралізує	Нейтралізує
Характеристики робочих завдань	Високоструктуро-ваний	Заміняє	Не впливає
Автоматичний зворотний зв'язок	Заміняє	Не впливає
Внутрішнє задоволення	Не впливає	Заміняє
Характеристики колективу	Професіоналізм	Заміняє	Заміняє
Підготовка/досвід	Заміняє	Не впливає
Низький рівень винагородження	Нейтралізує	Нейтралізує

9.5. Сучасні концепції лідерства

 

 

Тема 10. Комунікації в системі управління організаціями

10.1. Процес комунікацій й ефективність управління

Комунікація - це процес, у ході якого дві або більше особи обмінюються й усвідомлюють отриману інформацію.

 

Менеджмент й інформаційна система організації

 

 

Модель процесу комунікацій

Процес комунікацій й ефективність управління.

 

Канали комунікації

 

Канал комунікації - це засіб доставки повідомлення.

 

Пропускна здатність (ємність) каналу - це обсяг інформації, що може бути переданий у процесі однієї комунікації.

 

Фактори, що впливають на ємність каналу комунікації   · Здатність обробляти кілька сигналів одночасно. · Здатність забезпечувати швидкий двосторонній зворотний зв'язок. · Здатність забезпечувати особистий підхід до комунікації.

 

Типи каналів комунікації

 

 

Вибір каналу комунікації · Нестандартні повідомлення (нові, складні, неоднозначні) канали з високою пропускною здатністю. · Рутинні повідомлення (чіткі, прості) канали з менш високою пропускною здатністю.

 

 

Процес комунікацій й ефективність управління.

Характеристика каналів комунікації

 

Тип каналу	Переваги	Недоліки
Фізична присутність (контакт віч-на-віч)	· Здатність обробляти кілька сигналів одночасно · Здатність забезпечувати швидкий двосторонній зв'язок · Здатність забезпечувати особистий підхід до комунікації · Можливість прямого впливу на співрозмовника · «Ефект присутності»	· Більші витрати часу · Необхідність володіння навичками міжособистісного спілкування
Інтерактивні канали (телефон, електронні засоби зв'язку)	· Здатність забезпечувати двосторонній зв'язок · Здатність забезпечувати особистий підхід до комунікацій · Прискорення процесу комунікації	· Відсутність здатності передачі значних інформаційних сигналів · Відсутність прямого впливу на співрозмовника · Відсутність «ефекту присутності»
Особисті статичні канали (записки, листи, зауваження)	· Здатність забезпечити особистий підхід до комунікації	· Відсутність здатності передачі численних інформаційних сигналів · Відсутність швидкого зворотного зв'язку · Відсутність прямого впливу на співрозмовника · Відсутність «ефекту присутності»
Безособистісні комунікативні канали (звіти, бюлетені)	· Прискорення процесу передачі рутинних, чітких, простих повідомлень · Можливість широкого охоплення співробітників	· Відсутність здатності передачі численних інформаційних сигналів · Відсутність зворотного зв'язку · Відсутність здатності забезпечувати особистий підхід · Відсутність прямого впливу на співрозмовника · Відсутність «ефекту присутності»

10.2. Міжособистісні комунікації

 

Міжособистісні комунікації - це прямий (віч-на-віч) міжособистісний обмін інформацією.

 

Прийоми і методи ефективної міжособистісної комунікації

Міжособистісні комунікації.