Основні характеристики освітлювальних снарядів

Калібр освітлю-вального снаряда, мм	Віддалення найближчого рубежу освітлення, км	Найвигідніше перевищення розривів освітлювальних снарядів, км	Діаметр зони «місячного світла», що створюється одним освітлювальним снарядом, км
	2,5 3,5	3,0 3,0	6,0 6,0-7,0
Середнє значення	2,8	3,0	5,5

 

Рівні освітленості, достатні для забезпечення необхідної дальності дії ПНБ, створюються одразу ж після розриву освітлювального снаряда. Тому безперервне освітлення місцевості для створення умов застосування ПНБ ведуть методичним вогнем гармат з темпом 30-40 с. постріл.

Діаметри зон, що освітлюються одним освітлювальним снарядом, при створенні умов, наближених до умов місячної ночі, залежно від калібру і типу освітлювальних снарядів змінюються від 4 до 7 км (див. табл. 72). Для спрощення розрахунків при плануванні застосування освітлювальних снарядів на користь забезпечення необхідної дальності дії ПНБ прийнято, що діаметр зони, що освітлюється одним освітлювальним снарядом, дорівнює середньому значенню діаметра зони «місячного світла», що складає 6 км.

Для забезпечення необхідної дальності дії приладів нічного бачення і виключення їх засвічення найближчий рубіж освітлення призначають на відстані, зазначеній у табл. 72. При цьому він складає в середньому 2,8 км. З метою спрощення призначення найближчого рубежу освітлення Правила стрільби рекомендують його призначати на відстані, що дорівнює половині діаметру зони, що освітлюється одним освітлювальним снарядом.

Найбільш сприятливі умови для застосування ПНБ створюються при розриві освітлювального снаряда з перевищенням над ціллю, що дорівнює 3000 м. При застосуванні ПНБ випуску до 1980 р., обслуговуванні стрільби з квантовими далекомірами, що мають нічну гілку, а також при інтенсивній стрільбі протитанкових засобів в умовах, коли висота нижньої межі хмар менше 3000 м, перевищення розриву освітлювальних снарядів може бути зменшене на 500 м.

 

 

До глави XIX

ОСОБЛИВОСТІ СТРІЛЬБИ І УПРАВЛІННЯ

ВОГНЕМ В ГОРАХ

До ст. 468

Тиск атмосфери, температура повітря і поправки на їх відхилення від табличних значень істотно залежать від абсолютної висоти розташування вогневих позицій. Для стрільби в горах, крім того, характерні значні перевищення цілей (реперів) над КСП і ВП і наявність висот (гребенів) між ВП і цілями.

Ці умови, а також істотна залежність кута прицілювання від абсолютної висоти ВП при стрільбі на одну і ту ж дальність викликають необхідність застосовувати при визначенні установок для стрільби для висот ВП 500 м і більше Гірські таблиці стрільби або Таблиці стрільби для рівнинних і гірських умов (ТС РГ).

До ст. 469

У горах істотно ускладнено визначення координат і висот ВП і цілі. Крім того, для гірських умов характерна значна мінливість метеорологічних умов стрільби у часі (від моменту визначення умов стрільби або пристріляних поправок до моменту відкриття вогню) і з відстанню (від місця розташування метеостанції або пристрілювальної гармати до ВП батарей). У зв'язку з цим при повній підготовці і використанні даних пристрілювальної гармати не завжди може бути отримана необхідна точність установок для стрільби на ураження. Тому застосування приведених способів визначення установок для стрільби в горах обмежене.

При пристрілюванні цілі і перенесенні вогню від пристріляної цілі (репера) на точність визначення установок для стрільби на ураження може робити вплив тільки зміни метеорологічних умов в часі, причому цей вплив буде тим менше, чим коротше проміжок часу між пристрілюванням цілі (пристрілюванням або створенням репера) і стрільбою на ураження. Тому основними способами визначенні установок для стрільби на ураження в горах є пристрілювання цілі або перенесення вогню від пристріляної цілі (репера).

При визначенні установок для стрільби способом скороченої підготовки, зважаючи на її недостатню точність, стрільба на ураження не дозволяє досягти необхідних рівнів показників ефективності, тому цей спосіб визначення установок, так само як і окомірне перенесення вогню, може бути використаний тільки для відкриття вогню при пристрілюванні цілі (репера).

 

До ст. 470-472

1. Якщо середня траєкторія проходить через вершину гребеня, частину снарядів (близько половини) може не досягати цілі, оскільки їх траєкторії внаслідок розсіювання пройдуть по висоті нижче за гребінь, де і будуть отримані розриви. При стрільбі снарядами з радіопідривником, крім того, можуть бути отримані повітряні розриви над гребенем з числа тих снарядів, траєкторії яких проходять вище гребеня, але в межах чутливості радіопідривника. Тому при всіх розрахунках, пов'язаних із забезпеченням можливості стрільби через гребінь, абсолютну висоту гребеня збільшують на 50 м. Цим гарантується проходження середньої траєкторії вище гребеня, а при стрільбі снарядами з радіопідривником, крім того, виключається можливість отримання повітряних розривів над гребенем.

2. Якщо на вирахуваних установках для стрільби по цілі траєкторія проходить вище гребеня на 50 м, то в таких випадках неможлива стрільба при отриманні перельотів. Тому при настильній и навісній стрільбі з гармат для визначення найменшого кута підвищення φ _min при якому можлива стрільба через гребень (рис. 39), табличну дальність Д_таб, що відповідає траєкторії, яка проходить вище гребеня на 50 м, збільшують на найбільшу величину скачка прицілу (2 % Д) і на максимально можливу величину помилки визначення установок для стрільби за дальністю (6 %Д), а всього – на 8 %.

 

Рис. 39. Визначення найменшого кута піднесення

при стрільбі через гребінь

 

При мортирній стрільбі табличну дальність зменшують на ту ж величину.

При стрільбі реактивної артилерії найбільша величина шкали може досягати 6 % Д, тому табличну дальність збільшують на 12 % Д.

3. Порядок вибору зарядів для стрільби і визначення найменших кутів підвищення по вершині гребеня за допомогою Гірських таблиць стрільби і ТС РГ показаний в прикладах.

Порядок вибору заряду за допомогою звичайних (рівнинних) Таблиць стрільби такий же, як і при використанні ТС РГ.

При виконанні вогневих завдань можливість стрільби через гребінь визначають по кожній цілі порівнянням вирахуваного кута підвищення по цілі з найменшим кутом підвищення по гребеню незалежно від того, що вибір заряду здійснений з урахуванням можливості стрільби через гребінь.

Приклад. У дивізіоні 122-мм самохідних гаубиць 2С1 є постріли з осколково-фугасними снарядами і зменшеними зарядами. ВП батарей розташовані на гірському плато на висоті 1850 м. Установки для стрільби визначаються за допомогою приладів за Гірськими таблицями стрільби.

Цілі на передньому краю противника розташовані на висоті 2250 м, найменша топографічна дальність до них 4000 м.

На відстані 2800 м від найближчої ВП розташований у напрямі стрільби гребінь, його висота складає 2200 м.

Рішення. Перш за все, розрахунки проводять для заряду, що забезпечує найбільшу дальність стрільби; за цих умов це буде заряд зменшений.

 

Рис. 40. До вибору заряду для стрільби (заряд зменшений)

 

На графік пучка траєкторій для заряду зменшеного, кута підвищення до 45° (рис 40) наносять вершину гребеня за його віддаленням (2800 м) і перевищенням відносно ВП, збільшеному на 50 м (+400 м). Визначають траєкторію, що проходить через точку гребеня (приціл 193), і відповідну їй табличну дальність (7000 м), яку збільшують на 8% (7000 + 560 =
= 7560 м). В результаті отримують дальність, починаючи з якої можна вести стрільбу на заряді зменшеному. За отриманою дальністю (7560 м) з таблиць установок прицілу для табличної висоти ВП h_т= 2000 м визначають найменший кут підвищення в тисячних (211) і надписують його і номер заряду на ПУВ у точці гребеня.

Нанісши на графік пучка траєкторій точку цілі за топографічною дальністю (4000 м) і її перевищенням над ВП (+400 м), визначають траєкторію, що проходить через точку цілі (приціл 180), і відповідну їй табличну дальність (6700 м). Оскільки отримана таблична дальність до цілі менша, ніж 7560 м, то стрільба на заряді зменшеному по цілях на передньому краї противника неможлива.

Наступний заряд доцільно вибирати з таким розрахунком, щоб максимальна дальність стрільби на цьому заряді приблизно на 1000 м перевищувала найменшу дальність, отриману для заряду зменшеного, тобто треба вибрати заряд, для якого максимальна дальність стрільби приблизно дорівнює 8500 м. Цій вимозі відповідає заряд третій.

На графік пучка траєкторій для заряду третього наносять точки гребеня і цілі (на передньому краю). Встановивши траєкторію (приціл 268), що проходить через точку гребеня, визначають відповідну їй табличну дальність (5000 м), збільшують її на 8 % (5000 + 400 = 5400 м), визначають найменший кут підвищення в тисячних (294) і надписують його і номер заряду на ПУВ у точці гребеня.

Встановивши траєкторію, що проходить через точку цілі, визначають відповідну їй табличну дальність (5600 м).

Оскільки отримана таблична дальність до цілі більше, ніж 5400 м, то стрільба на заряді третьому по цілях на передньому краю можлива.

Таким чином, застосування зарядів зменшеного і третього забезпечить ведення стрільби в необхідному діапазоні дальностей – від переднього краю противника до максимальної дальності стрільби.

Приклад. У дивізіоні 152-мм самохідних гаубиць 2С3М є заряди: повний змінний і зменшений змінний. Середня висота ВП 850 м, установки для стрільби визначають способом повної підготовки за допомогою приладів по ТС РГ№153 видавництва 1989 року.

Цілі на передньому краю противника розташовані на висоті 1200 м, найменша топографічна дальність до цілі 8000 м.

На відстані 6400 м від найближчої ВП у напрямі стрільби є гребінь висотою 1400 м.

Рішення. Для вибору зарядів і визначення найменших кутів підвищення по вершині гребеня по дальності до гребеня і його перевищенню над ВП, збільшеному на 50 м, визначають кут підвищення φ _г як суму кута прицілювання α і поправки на перевищення вершини гребеня ∆φ, яку визначають як суму кута місця гребеня ε_г і поправки кута прицілювання на кут місця гребеня ∆α_ε:

φ_{г =} α + ε_г + ∆α_ε

ε =

ε_г=

 

За топографічною дальністю до цілі і її перевищенням над вогневою позицією визначають кут підвищення по цілі φ _ц.

По куту підвищення за гребенем визначають табличну дальність Д_табл. Табличну дальність до гребеня збільшують на 8% і отримують дальність, починаючи з якої можна вести стрільбу на даному заряді. За отриманою дальністю визначають найменший кут підвищення.

Розрахунок (див. табл. 73) починають з найбільшого заряду.

Таблиця 73