Можливі максимальні розміри групової цілі при стрільбі дивізіоном реактивної артилерії

Реактивна система	Вид снаряда	Завдання стрільби	Максимальні розміри цілі, які розраховані виходячи із	Максимальні розміри цілі, прийняті в ПСіУВ (фронт × глибина), м
вогневі можливості дивізіону	можливі рівномірного розподілу розривів снарядів
фронт, м	глибина, м	фронт, м	глибина, м
Великого калібру далекобійна 9П140 «УРАГАН»	ОФ	Подав-лення			2520-3360	1125-1500	1000-1000
Кас. оск	–//–			2520-3360	1260-1680	1200-1200
Середнього калібру далекобійна БМ21 «ГРАД»	ОФ	–//–			1710-2280	990-1320	800×700

 

Точки прицілювання батарей (взводів) призначають по центру цих елементів. Якщо ж дані про положення окремих елементів групової цілі відсутні, то її площу ділять між батареями (взводами), враховуючи при цьому вогневі можливості підрозділів.

Аналогічні розрахунки, проведені при визначенні максимальних розмірів групової цілі для батареї, показують, що відмічені раніше закономірності залишаються і в цьому випадку. Крім того, при стрільбі батареєю, коли вогонь ведеться на одній установці прицілу, максимальна глибина групової цілі, що їй призначається, не може бути більше, ніж її мінімальне значення для батареї (див. пояснення до табл. 63, тому максимальні розміри глибини групової цілі для батареї приймають такими, що будуть дорівнювати мінімальним, а її розміри по фронту призначають так, щоб площа цілі не перевищувала вогневих можливостей підрозділу. Аналогічно вчиняють і при визначенні максимальних розмірів групової цілі для взводу.

Якщо ж стрільбу на ураження батарея веде взводами шкалою, то глибина площі, в межах якої досягається рівномірний розподіл розривів снарядів, збільшується приблизно вдвічі. Відповідно до цього може бути збільшена і максимальна глибина групової цілі, батареї, що призначається, але одночасно (щоб не перевищити вогневих можливостей підрозділу) в тій же пропорції зменшують можливості батареї з ураження цілі по фронту.

Аналіз результатів проведених розрахунків дозволяє зробити наступні висновки.

Якщо максимальна глибина цілі для дивізіону визначається виразом (13), то при стрільбі батареями шкалою її величину можна визначати так само, як і величину стрибка прицілу при обстрілі групової цілі на трьох установках прицілу, тобто приймати такою, що дорівнює 1/3 глибини цілі. При стрільбі батареєю взводами шкалою її величину приймають такою, що дорівнює 1/2 глибини цілі. При цьому, як показують розрахунки, зниження показника ефективності стрільби виявляється неістотним, проте значно спрощуються правила реалізації способу обстрілу цілі.

Максимальний розмір групової цілі для підрозділів реактивної артилерії за фронтом реально виявляється менше, ніж той, що визначається виразом (14). Отже, при шести точках прицілювання у межах фронту цілі максимальна величина інтервалу віяла, як правило, буде менше тієї, при якій забезпечується рівномірний розподіл розривів снарядів по фронту, – (3-4) Вб ₀. Це виключає необхідність призначення декількох установок кутоміра, тому підрозділи реактивної артилерії у всіх випадках ведуть вогонь на одній установці кутоміра.

З даних табл. 64 можна зробити висновок, що при стрільбі дивізіоном реактивної артилерії великого калібру далекобійними касетними снарядами осколкової дії максимальний розмір цілі при знищенні визначається вогневими можливостями підрозділу – приблизно 150 га. Отже, якщо розміри цілі перевищують вказані вище розміри, то її ураження як єдиної цілі неможливе. В цьому випадку, якщо відоме положення окремих елементів групової цілі, чітко виражені групи цих елементів об’єднують в декілька групових цілей, розміри яких не повинні перевищувати максимальних розмірів групової цілі для батареї (взводу).

Ураження колон

До ст. 407-410

Стрільба по колонах ведеться не стільки для завдання їм збитків, скільки для затримки підрозділів противника на маршрутах руху, що дозволяє дезорганізовувати їх маневр, висунення і розгортання в бойовий порядок, а також зірвати їх організований вступ до бою. Вирішення цих завдань досягається створенням на маршрутах руху колон високої щільності розривів снарядів, для чого до ведення вогню потрібно залучити не менше батареї, а при стрільбі по колонах броньованої техніки (колонам танків, БМП, БТР і тому подібне) – не менше дивізіону.

Колона – це лінійна ціль, що має, зазвичай, значну довжину. Її ураження може бути досягнуте, якщо колона буде накрита всім або частиною повного еліпса розсіювання залпу батареї (взводу), розміри якого характеризуються наступними серединними значеннями: 8 Вд ₀» 8 Вб ₀» 600-800 м» 700 м. Якщо довжина колони перевищує 700 м, то для її ураження стрільбу ведуть за декількома точками прицілювання, відстані між якими призначають так, щоб уникнути перекриття еліпсів розсіювання при веденні вогню по сусідніх точках прицілювання. З урахуванням середніх розмірів еліпсів розсіювання ці відстані, як і при стрільбі ствольної артилерії, приймають такими, що дорівнюють 700 м, що і рекомендується Правилами стрільби. Хоча при цьому розміри ділянки колони, що призначається кожній батареї (дивізіону), дещо перевищують розміри цілі, по якій рекомендується ведення вогню внакладку при скупченому віялі, враховуючи розміри повного еліпса розсіювання, а також необхідність створення максимальної щільності вогню в його центрі, який прагнуть поєднати з маршрутом руху колони, стрільбу по колоні рекомендується вести на одній установці прицілу при віялі скупченому.

Дистанційне мінування

До ст. 411

Дистанційне мінування місцевості здійснюється з метою обмеження рухливості військ противника, порушення діяльності його об'єктів, нанесення збитків, створення обстановки мінної небезпеки, а також забезпечення сприятливих умов для ураження противника іншими видами боєприпасів і вогневих засобів.

Для досягнення цих цілей використовуються РСЗВ, до яких розроблені снаряди, споряджені протитанковими або протипіхотними мінами. Снарядами, що є на озброєнні, реактивна артилерія здатна виконувати наступні завдання:

мінувати місцевість в районах зосередження (розташування) військ противника, маршрути висування, шляхи маневру (відходу), рубежі розгортання в передбойові (бойові) порядки;

встановлювати мінні поля для прикриття відкритих флангів і стиків, проломів в бойових порядках, районах висадки повітряних десантів своїх військ, закриття проходів в мінних полях, встановлених інженерними засобами, підвищення ефективності інших загород і природних перешкод;

мінувати райони висадки повітряних (морських) десантів противника;

мінувати позиції засобів ураження і маршрути переміщення.

Типовими об'єктами дистанційного мінування РСЗВ є: елементи пунктів управління; артилерійські дивізіони і батареї на марші; батареї (взводи) польової артилерії на вогневих (стартових) позиціях; танкові (мотопіхотні, піхотні) роти в районах зосередження; батальйони (роти) на марші, рубежах розгортання і переходу в атаку; взводи (групи) вертольотів на посадкових майданчиках; польові рухомі пункти зберігання ядерних боєприпасів (пункти постачання звичайними боєприпасами, пальним) та інші об'єкти. Крім того, мінуються ділянки місцевості, на яких передбачаються дії військ противника і розміщення його об'єктів.

 

До ст. 412

Реактивна артилерія виконує завдання щодо дистанційного мінування шляхом установки сковуючих і прикриваючих мінних полів.

Сковуючі мінні поля – це мінні поля, встановлені на місцевості, зайнятій частинами і підрозділами противника при знаходженні їх в районах зосередження (початкових районах), в розташуванні вогневих позицій або на маршрутах висування і рубежах розгортання; тобто вони створюються шляхом накриття мінами всієї або більшої частини місцевості, що займають нерухомі або рухомі об'єкти.

Прикриваючі мінні поля встановлюють на місцевості, не зайнятій військами противника. Вони можуть встановлюватися заздалегідь на напрямках можливого просування військ противника або безпосередньо перед рухомими в похідних або бойових порядках підрозділами. Досвід Великої Вітчизняної війни показав, що найбільш ефективними виявилися саме ті мінні поля, які встановлювалися в ході бою на реально виявлених напрямках руху військ противника. Так, для підриву одного танка на заздалегідь встановлених мінних полях було потрібно в середньому 350-400 протитанкових мін, а для підриву одного танка на мінному полі, встановленому в ході бою раптово, виявлялося достатньо 100-120 мін.

Мінні поля, встановлені в нічний час і за умов поганої видимості, дозволяють поліпшити їх маскування.

Найбільшу ефективність мають: змішані (протитанкові і протипіхотні) мінні поля, встановлені безпосередньо на об'єкти противника при розташуванні їх в районах зосередження (у початкових районах, на вогневих позиціях); протитанкові мінні поля, встановлені на об'єкти противника при їх висуненні і розгортанні; протитанкові і протипіхотні мінні поля, встановлені зненацька перед фронтом противника, що атакує (контратакує). Крім того, мінування об'єктів доцільно здійснювати з їх одночасним вогневим ураженням, при цьому мінування може проводитися до початку, в ході і після вогневої ураження, а також чергуватися з вогневими нальотами звичайними боєприпасами.

 

До ст. 413

До постановки прикриваючого мінного поля залучають не менше взводу. Якщо до постановки мінного поля залучається батарея (дивізіон), то вона веде вогонь з розподілом ділянок мінного поля між взводами (батареями), рис. 37.

 

 

Рис. 37. Прикриваюче мінне поле

 

Прикриваюче мінне поле може бути фронтальним або фланговим (напівфронтальним).

При постановці фронтального мінного поля кожен взвод, що залучається до стрільби, веде вогонь на вирахуваній установці прицілу по центру ділянки взводу мінування з віялом по ширині ділянки, а при постановці флангового мінного поля – бойовими машинами шкалою з віялом скупченим.

Розміри фронтального мінного поля визначаються: за глибиною – розсіюваннямкасетних снарядів і мін за дальністю, за фронтом – рівномірним розподілом мін з необхідною щільністю в межах ділянки мінування. Аналогічним чином визначаються розміри флангового мінного поля.

Найближчий рубіж прикриваючого мінного поля призначають з урахуванням забезпечення безпеки своїх військ. Величину безпечного віддалення L_б визначають за формулою (15), прийнявши r_mах = 0. Дистанційно встановлювані міни приводяться в бойове положення не миттєво, а через 60-100 сек. (час дальнього взведення) з моменту розкриття касети. Тому мінне поле встановлюють безпосередньо перед фронтом противника, що атакує (контратакує), на відстані від його передових підрозділів 1000 м для РСЗВ "Град" і 1500 м для РСЗВ "Ураган". Відстань 1000 і 1500 м враховують розсіювання мін за дальністю і часом взведення мін.

 

До ст. 414

Правила постановки сковуючих мінних полів в районах розташування підрозділів противника багато в чому схожі з правилами ураження групових нерухомих спостережених цілей (рис. 38).

До постановки мінного поля залучають не менше взводу реактивної артилерії. Для зручності проведення розрахунків прийняли, що підрозділи, які залучаються до виконання вогневого завдання, ведуть стрільбу з витратою снарядів один залп.

Мінімальні розміри мінного поля за фронтом і глибиною однієї бойової машини визначаються розсіюванням снарядів і мін за напрямком. У табл. 65 і 66 приведені характеристики мінного поля, що створюється залпом однієї БМ.

З табл. 65 і 66 видно, що розміри мінного поля змінюються з дальністю стрільби, проте для практики доцільно прийняти середні значення фронту і глибини мінного поля для однієї бойової машини.

 

Рис. 38. Сковуюче мінне поле.

 

Таблиця 65